Рішення

від 09.11.2023 по справі 910/12331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2023Справа № 910/12331/23

За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової 46" (м. Київ, вул. Ахматової, 46; ідентифікаційний код 40568168)

про стягнення 26.094,34 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової 46" про стягнення 26.094,34 грн, з яких: 23.103,92 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги за договором №99-20 від 31.01.2020, 2.208,08 грн інфляційних втрат та 782,34 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкрито провадження у справі №910/12331/23, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Відповідач копію цієї ухвали про відкриття провадження у справі отримав 30.08.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.

07.09.2023 від відповідача надійшло повідомлення про часткову сплату заборгованості перед позивачем, у якій відповідач також зазначив про те, що він повністю сплатить решту заборгованості протягом 2 місяців.

13.09.2023 від позивача надійшла заява з підтвердженням суми заборгованості відповідача.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір №99-20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю - продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач (споживач) дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отриманні послуги, визначенні пунктом 4.1 цього договору.

Згідно з п. 4.1.1. Договору споживач зобов`язується здійснювати відшкодування за використану електричну енергію, відповідно до показників, які зафіксовані на момент укладення договору, визначених у додатку №1 до цього договору, до укладення споживачем прямих договорів з ПАТ "Київенерго".

Відповідно до п. 7.7. Договору оплата споживачем за обслуговування підприємством електроустановок споживача здійснюється згідно із узгодженими сторонами кошторисом, що є невід`ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється споживачами самостійно на р/р підприємства до 10 числа поточного місяця згідно до додатку №1.

Згідно із додатком №1 "Дані приладів обліку електричної енергії та розрахунок відшкодування витрат використання електроенергії", щомісячний розрахунок здійснюється за формулою: різниця показників лічильника помножена на тариф НКРЕП станом на день розрахунку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором у нього виникла заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг, яка станом на 24.07.2023 складала 23 103,92 грн та яку пред`явлено до стягнення в даному позові.

Судом встановлено, що згідно з наданими позивачем та відповідачем доказами підтверджується часткова сплата відповідачем заборгованості в розмірі 11 292,64 грн 17.08.2023 та 27.0.2023 (після звернення позивача до суду з даним позовом).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 11 292,64 грн після звернення позивача до суду, провадження у справі в цій частині слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, відповідно до наявних у матеріалах справи докази решта заборгованості відповідача у розмірі 11 811,28 грн залишається несплаченою та підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

При цьому суд звертає увагу як позивача, так і відповідача на те, що вони у своїх поясненнях зазначали суму заборгованості станом на вересень 2023 року, проте предметом спору в даній справі є вимога про стягнення заборгованості відповідача за період до 24.07.2023, відповідно до наданого позивачем розрахунку. Заяв про зміну предмета позову до суду не надходило.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 11 811,28 грн. Доказів сплати цієї суми сторонами до матеріалів справи не надано.

Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 12 208,08 грн інфляційних втрат та 782,34 грн 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача в установленому законом порядку не спростував.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн на підставі: договору №118-23Т про надання правничої допомоги від 03.04.2023, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "ШЕНЛІ", додатку № 1 до цього договору, договору №48 від 03.04.2023 про залучення адвоката, детального опису наданих послуг, акту виконаних робіт від 30.06.2023 та додатку № 1 до нього, банківської виписки по рахунку позивача від 12.07.2023.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та результат вирішення спору, суд вважає розмір заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатами робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) за позовом, предметом позову та значенням справи для сторін.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/12331/23 в частині позовних вимог про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової 46" 11 292,64 грн основного боргу.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової 46" (02068, м. Київ, вул. Ахматової, 46; ідентифікаційний код 40568168) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б; ідентифікаційний код 31025659) 11 811 (одинадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн 28 коп. заборгованості, 12 208 (дванадцять тисяч двісті вісім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн 34 коп. 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко