Рішення

від 10.11.2023 по справі 910/13233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2023Справа № 910/13233/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворвартс Фарма", м. Київ,

до Приватного підприємства "Магнікод", м. Київ

про стягнення 525 260,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворвартс Фарма" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Магнікод" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 525 260,00 грн, у зв`язку із невиконання відповідачем умов Договору поставки №22 від 23.07.2020 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 11.09.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473480561 отримав ухвалу суду від 08.08.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/13233/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворвартс Фрама» (постачальник) та Приватним підприємством «Фрам-Сервіс» (переіменоване в Приватне підприємство «Магнікод») (покупець) укладено Договір поставки №22 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність покупця: лікарські засоби та/або дієтичні добавки (в подальшому - товар) протягом строку дії Договору відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору, а покуець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що пставка товаору здійснюється товарними партіями згідно накладної, яка оформлена відповідно до узгодженої заявки покупця, у строк не пізніше 14 днів з дати замовлення відповідної партії товару покупцем.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що перехід права власності на партію товару відбувається після отримання пкупцем цього товару, що наступає після підписання відповідних видаткових накладних упвноваженими представниками сторін.

Покупець здійснює оплату за посьавлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, за кожну партію окремо, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі. (п. 5.4. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до пового виконання умов Договору. (п. 9.2. Договору).

На пісдаві умов Договору, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму в розмірі 4 462 007,00 грн, а саме за наступними видатковими накладними:

- №1396 від 24.07.2020 року на суму 77 510,80 грн;

- №1448 від 29.07.2020 року на суму 48 792,00 грн;

- №1529 від 06.08.2020 року на суму 73 188,00 грн;

- №1537 від 10.08.2020 року на суму 40 660,00 грн;

- №1588 від 13.08.2020 року на суму 188 320,00 грн;

- №1669 від 20.08.2020 року на суму 278 200,00 грн;

- №1937 від 18.09.2020 року на суму 54 570,00 грн;

- №2087 від 01.10.2020 року на суму 64 906,20 грн;

- №2322 від 21.10.2020 року на суму 51 360,00 грн;

- №2416 від 28.10.2020 року на суму 251 878,00 грн;

- №2514 від 04.11.2020 року на суму 181 900,00 грн;

- №2515 від 04.11.2020 року на суму 30 816,00 грн;

- №2750 від 25.11.2020 року на суму 40 446,00 грн;

- №2870 від 02.12.2020 року на суму 131 075,00 грн;

- №3038 від 16.12.2020 року на суму 131 075,00 грн;

- №3139 від 23.12.2020 року на суму 121 338,00 грн;

- №3242 від 30.12.2020 року на суму 174 517,00 грн;

- №30 від 11.01.2021 року на суму 202 230,00 грн;

- №154 від 21.01.2021 року на суму 97 584,00 грн;

- №215 від 01.02.2021 року на суму 178 476,00 грн;

- №544 від 09.03.2021 року на суму 42 800,00 грн;

- №723 від 18.03.2021 року на суму 40 831,20 грн;

- №839 від 25.03.2021 року на суму 40 831,20 грн;

- №945 від 01.04.2021 року на суму 81 662,40 грн;

- №1071 від 08.04.2021 року на суму 47 572,20 грн;

- №1335 від 22.04.2021 року на суму 69 550,00 грн;

- №1540 від 06.05.2021 року на суму 95 144,40 грн;

- №1662 від 14.05.2021 року на суму 137 944,40 грн;

- №1883 від 28.05.2021 року на суму 95 144,40 грн;

- №2093 від 14.06.2021 року на суму 95 144,40 грн;

- №2968 від 25.08.2021 року на суму 95 144,40 грн;

- №3034 від 28.08.2021 року на суму 113 420,00 грн;

- №3261 від 13.09.2021 року на суму 48 150,00 грн;

- №3336 від 15.09.2021 року на суму 105 994,20 грн;

- №3395 від 20.09.2021 року на суму 211 988,40 грн;

- №3450 від 22.09.2021 року на суму 96 428,40 грн;

- №3984 від 20.10.2021 року на суму 100 152,00 грн;

- №4792 від 07.12.2021 року на суму 177 192,00 грн;

- №4549 від 18.11.2021 року на суму 82 283,00 грн;

- №4106 від 28.10.2021 року на суму 265 788,00 грн.

Відповідач здійснив частковий пазрахунок за отриманий від позивача товар, а саме на суму в розмірі 3 936 747,00 грн.

21.12.2022 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №182 про сплату наявної заборгованості, яку відповідачем залишено без відповіді та реагування.

Позивач зазначає, що відповідач так і не здійснив повного розрахунку за поставлений та прийнятий товар, у зв`язку з чим, позивач звертається до суду з метою стягнення суми основного боргу в розмірі 525 260,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 4 462 007,00 грн, що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, що не заперечено відповідачем.

Згядно наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку позивача, відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем на суму в розмірі 3 936 747,00 грн.

Згідно з п. 5.4. Договору покупець здійснює оплату за посьавлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, за кожну партію окремо, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі.

Враховуючи умови п. 5.4. Договору, строк оплати отриманого товару настав.

Отже, не зважаючи на факт поставки товару, його прийняття відповідно до умов Договору, відповідачем оплата товару у строк визначений Договором не здійснена в повному обсязі, що, в свою чергу, не заперечено жодною із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем про що міститься відповідний підпис на видатковій накладній.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого позивачем товару на суму в розмірі 525 260,00 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 525 260,00 грн, погашена не була; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 525 260,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в розмірі 525 260,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 7 878,90 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Магнікод» (ідентифікаційний код 31363684, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 4) на користь Товарства з обмеженою відповідальністю «Ворвартс Фарма» (ідентифікаційний код 42071629, місцезнаходження: 03142, м. Київ, вул. Омеляна Праціка, буд. 4) суму основного боргу в розмірі 525 260,00 грн (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 7 878,90 грн (сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 90 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ