Рішення

від 31.10.2023 по справі 910/9760/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2023Справа № 910/9760/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЩАНИ»

до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

про визнання незаконним рішення та стягнення 211 809, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Овсяніченко О.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Ашмінець І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЩАНИ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним рішення Уповноваженої особи відповідача про відміну процедури відкритих торгів по лотах №1, 2 щодо закупівлі 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 1421000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2 - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), №23Т-019, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-а, оформлене протоколом №258 від 03.05.2023;

- стягнути суму збитків у розмірі 211 809, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.16 Цивільного кодексу України, ст.32, 33 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.224 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що відповідач (замовник) неправомірно відмінив відкриті торги та не уклав з позивачем договори поставки за їх результатами. Окрім того, позивач вказує, що з метою укладення договорів поставки ним були здійснені витрати на оплату комісій банку відповідно до договорів про надання банківської гарантії, а оскільки відповідач прийняв незаконне рішення про відміну торгів він має відшкодувати розмір таких витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2023. Відмовлено позивачу в залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Філії Газопромислового управління «ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ» Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ».

13.07.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі № 910/9760/23 у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 19.07.2023 з`явились сторони. У засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом протокольною ухвалою задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05.09.2023, витребувано в сторін докази в порядку статті 74 ГПК України.

20.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо позову посилаючись на його необґрунтованість.

28.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує щодо обставин викладених у відзиві.

03.08.2023 від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

04.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.08.2023 від представника відповідача на виконання ухвали суду надійшли витребувані документи.

У підготовче засідання 05.09.2023 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача від 14.08.2023 про долучення до матеріалів справи документів та долучив подані представником позивача документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 та витребувано в порядку ст.74 ГПК України в сторін докази та пояснення.

15.09.2023 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення щодо обраного способу захисту в частині визнання незаконним рішення, а саме останній зазначає, що скасування рішення відповідача не відновить становище позивача, а призведе до відмови судом у задоволенні іншої позовної вимоги позивача про стягнення збитків.

22.09.2023 від представника відповідача на виконання ухвали суду надійшли копії витребуваних судом документів.

У підготовче засідання 03.10.2023 з`явились представники сторін. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9760/23 до судового розгляду по суті на 31.10.2023.

У судовому засіданні 31.10.2023 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 31.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (відповідачем) 13.01.2023 оголошено проведення процедури закупівлі №23Т-019_14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2-14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-a.

12.02.2023 відбувся аукціон по процедурі закупівлі відкриті торги з особливостями 23Т-019_4210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 -14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2- 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))).

Рішенням Уповноваженої особи відповідача, оформленим протоколами №141 та №142 від 01.03.2023 визначено переможцем торгів учасника по лоту №1 та лоту №2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЩАНИ» (позивача) з терміном укладання договорів з 07.03.2023 по 16.03.2023.

Рішенням Уповноваженої особи відповідача (протокол №161 від 13.03.2023) продовжено строк укладання договору з позивачем з 16.03.2023 до 04.04.2023, у зв`язку з необхідністю додаткового часу по підготовці та отриманні забезпечення виконання договору по кожному з лотів, що передбачає великий об`єм робіт з банківськими установами.

29.03.2023 представником відповідача отримані проекти договорів від позивача без забезпечення виконання зобов`язань по договорам.

03.04.2023 о 17:45 банківські гарантії №BGV/UA/03-2-01743 від 03.04.2023 та №BGV/UA/03-2-01744 від 03.04.2023 завантажені позивачем в системі Prozorro до документів процедури учасника.

Рішенням Уповноваженої особи відповідача (протокол №203 від 04.04.2023) продовжено строк укладання договору з позивачем з 04.04.2023 до 17.04.2023, у зв`язку з необхідністю додаткового часу у підготовці та отриманні забезпечення виконання договору по кожному з лотів від банківської установи.

Рішенням Уповноваженої особи відповідача (протокол №231 від 14.04.2023) продовжено строк укладання договору з позивачем до 28.04.2023.

03.05.2023 Уповноваженою особою відповідача прийнято рішення про відміну процедури відкритих торгів по лотах № 1, 2 щодо закупівлі 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 1421000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2 -14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), № 23Т-019, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-a, яке оформлене протоколом №258.

Так, предметом позову є вимоги позивача про визнання незаконним рішення Уповноваженої особи відповідача про відміну процедури відкритих торгів по лотах №1, 2 щодо закупівлі 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 1421000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2 - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), №23Т-019, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-а, оформлене протоколом №258 від 03.05.2023 та стягнення суми збитків у розмірі 211 809, 00 грн.

Згідно статтей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, у відповідності до змісту ст. 46, 162 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 11 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги в справі.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, визнання незаконним рішення Уповноваженої особи відповідача про відміну процедури відкритих торгів по лотах №1, 2 щодо закупівлі 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 1421000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2 - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), №23Т-019, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-а, оформлене протоколом №258 від 03.05.2023.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №914/1658/15.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами) та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто чи призведе до поновлення порушеного права.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у cправі №914/1658/15, від 31.08.2022 у cправі №914/970/20).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

При цьому, обраний позивачем неефективний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту. (Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20).

Разом з тим, визнання незаконним рішення уповноваженої особи відповідача про відміну торгів, не відновить право позивача на укладення з відповідачем договорів поставки за результатами таких торгів, оскільки строк укладення таких договорів закінчився, а отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним. Належним та ефективним у даному випадку способом захисту є визнання договорів укладеними.

У поясненнях позивача від 15.09.2023 щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, останній також зазначає, що скасування рішення відповідача не відновить становище позивача, а призведе до відмови судом у задоволенні іншої позовної вимоги позивача про стягнення збитків.

Одночасно, суд зазначає, що відсутність попереднього визнання в судовому порядку незаконною відміни процедури закупівлі жодним чином не впливає на звернення до суду з позовом про стягнення збитків, спричинених прийняттям замовником рішення про відміну процедури закупівлі, адже під час розгляду справи про стягнення збитків суд в силу наявних в нього процесуальних повноважень не обмежений правом та можливістю надати оцінку дотриманню процедури закупівлі, правомірності відміни її проведення, яка входить до предмету доказування у спорі про стягнення збитків. До того ж суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (див. mutatis mutandis близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 26.02.2020 у справі № 733/1377/18, та від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Враховуючи зазначене вище, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним рішення Уповноваженої особи відповідача про відміну процедури відкритих торгів по лотах №1, 2 щодо закупівлі 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Пісок (Лот 1 - 1421000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 40/70 mesh); Лот 2 - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі - (Пісок, фракція 100 mesh))), №23Т-019, ідентифікатор закупівлі UA-2023-01-13-002622-а, оформлене протоколом №258 від 03.05.2023.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 211 809, 00 грн, суд зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи викладене, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді сплаченій банку сумі комісії за укладення договорів про надання банківської гарантії.

Як установлено судом вище рішенням Уповноваженої особи відповідача, оформленим протоколами №141 та №142 від 01.03.2023 позивача визначено переможцем торгів по лоту №1 та лоту №2.

Замовник торгів (відповідач) вимагав надання забезпечення виконання договору про закупівлю переможцем тендеру у вигляді банківської гарантії/стендбай акредитиву у відповідності до додатку №8.1 до тендерної документації або у формі грошових коштів у розмірі 5% від загальної вартості договору про закупівлю. Умови повернення, вимоги до банків, спосіб подання (спосіб підтвердження відповідності) та інші умови щодо забезпечення виконання договору про закупівлю наведені у п.8 розділу І. загальні положення та у додатку 8.1 до тендерної документації.

Позивачем було оформлено забезпечення виконання договорів про закупівлю, умови якого передбачені тендерною пропозицією та 03.04.2023 укладено з AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (надалі банк) договори про надання гарантії № BGV/UA/03-i-01743 та № BGV/UA/03-2- 01744.

Згідно умов договорів про надання гарантії позивачем було сплачено банку комісію за випуск гарантії за договором № BGV/UA/03-2-01743 від 03.04.2023 у розмірі 116 452,00 грн та за договором № BGV/UA/03-2-01744 від 03.04.2023 - 95 357,00 грн, що підтверджується випискою ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 24.05.2023. Загальна сума комісії за видачу гарантій за договорами, укладеними позивачем з банком, склала 211 809,00 грн.

Разом з тим суд наголошує, що витрати позивача за видачу банківських гарантій не можна віднести до збитків, оскільки сплата таких платежів передбачена умовами процедури закупівлі за участь у торгах та забезпечила позивачу право на участь у торгах та укладення договору, яким він скористався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

При цьому суд зазначає, що понесення вказаних вище витрат позивачем, не зумовлено протиправною поведінкою замовника (відповідача), тоді як для кваліфікації витрат як збитків необхідно встановити безпосередній причинний зв`язок між витратами особи та порушеннями, вчиненими іншою особою.

Враховуючи викладене вище, оскільки понесені позивачем витрати не є збитками, а також понесення таких витрат не зумовлено протиправною поведінкою відповідача, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з останнього збитків у розмірі 211 809, 00 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЩАНИ».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.11.2023.

Суддя Я.А.Карабань