Рішення

від 10.11.2023 по справі 910/11848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2023Справа № 910/11848/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця І.Макуха, будинок 41А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК" (01024, місто Київ, вулиця академіка Богомольця, будинок 4, кімната №9) про стягнення 140 240,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК" про стягнення 140 240,00 грн та 27.07.2023 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (надалі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (надалі відповідач, виконавець) досягнуто домовленості з організації комплексу заходів та участі у Міжнародній будівельній виставці «INTERBUILDEXPO 2022» з 14 по 16 березня 2022 року.

Згідно платіжної інструкції №3373 замовником 17.12.2021 було сплачено виставлений рахунок в повному обсязі.

Виконавцем було прийнято рішення про перенесення проведення виставки а саме з 09.03.2023 по 11.03.2023.

Як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" 07.02.2023 було надіслано повідомлення №07/02 на адресу відповідача про розірвання договору (причиною такого рішення позивача було підвищена небезпека для життя та здоров`я як для представників ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» так і для відвідувачів виставки, що викликана військовою агресією російської федерації, яка супроводжується хаотичними масованими авіа та ракетними ударами по столиці України та повідомило про те, що позивач утримується від участі у вказаному заході.

З огляду на вищевикладене Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК" заборгованість у розмірі 140 240,00 грн, що складає 80% від перерахованої суму у відповідності до п. 3.4 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 28.08.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу (№ 0105495007576) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 28.08.2023, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК" (01024, місто Київ, вулиця академіка Богомольця, будинок 4, кімната №9) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.08.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (надалі виконавець) досягнуто домовленості з організації комплексу заходів та участі у Міжнародній будівельній виставці «INTERBUILDEXPO 2022» з 14 по 16 березня 2022 року.

На підставі досягнутих домовленостей, відповідачем з посиланням на Договір №104 від 08.12.2021 був виставлений рахунок № 413-Б1/1 від 08.12.2021 на оплату послуг з організації комплексу заходів та участі у Міжнародній будівельній виставці "ІNTERBUILDEXPO 2022" у розмірі 175 300 грн з ПДВ.

Згідно платіжної інструкції №3373 замовником 17.12.2021 було сплачено виставлений рахунок на суму 175 300,00 грн з призначенням платежу: «За організацію комплексу заходів та участі у Міжнародній будівельній виставці зг. рах. №413-Б1/1 від 08.12.2021 у т.ч. ПДВ 20%- 29216,67».

За таких обставин, позивач вважає, що між ним та відповідачем був укладений Договір про надання послуг з організації участі у виставці у спрощений спосіб.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, яке розпочалося 24.02.2022, відповідачем було прийнято рішення про перенесення проведення виставки на інший період, а саме з 09 по 11 березня 2023 року.

Позивач вказує, що оскільки договір так і не було укладено то і погодження змін у термінах проведення виставки відбулося в усному порядку.

07.02.2023 позивачем було надіслано повідомлення №07/02 на адресу відповідача про односторонню відмову позивача від участі у виставці, причина такої відмови вказана було підвищена небезпека для життя та здоров`я як для представників ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» так і для відвідувачів виставки, що викликана військовою агресією російської федерації, яка супроводжується хаотичними масованими авіа та ракетними ударами по столиці України.

Окрім того, у вказаному листі позивачем було висунута вимога відповідачу у поверненні 80 (вісімдесяти) відсотків від сплаченої суми у зв`язку із досягнутими раніше домовленостями та враховуючи п. п. 3.4 Договору.

19.04.2023 на юридичну адресу та адресу для листування відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" було направлено вимогу про погашення заборгованості у розмірі 80 відсотків від сплаченої на підставі рахунку №413-Б1/1 від 08.12.21 протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги. У підтвердження надіслання останньої, позивачем долучено копії фіскальних чеків, а також копії рекомендованого повідомлення про вручення з яких вбачається, що відповідачем отримано відправлення 24.04.2023 та 25.04.2023 відповідно.

Відповідач не заперечив та не спростував цих обставин.

Оскільки відповідач вимогу надіслану позивачем залишив без виконання, останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 140 240,00 грн, що складає 80% від перерахованої суму у відповідності до п. 3.4 Договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір з надання послуг у спрощений спосіб шляхом надання пропозиції відповідачем з оплати таких послуг та зустрічного прийняття пропозиції позивачем шляхом оплати виставленого рахунку.

Відтак, дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури (оферти) та сплата такого рахунку позивачем (акцепту) засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами господарського договору надання послуг у спрощений спосіб, права та обов`язки сторін визначаються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Реченням другим ч. 1 ст. 906 ЦК України встановлено, що виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено наявними в матеріалах справи доказами, позивачем було сплачено виставлений відповідачем рахунок в повному обсязі у розмірі 175300,00 грн, згідно платіжної інструкції №3373 від 17.12.2021.

При цьому, на переконання суду вказана сума була сплачена позивачем як аванс, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність утримання відповідачем таких коштів після розірвання договору про надання послуг укладеного у спрощений спосіб в односторонньому порядку за ініціативою позивача, як замовника, з підстав того, що була підвищена небезпека для життя та здоров`я як для представників ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» так і для відвідувачів виставки, що викликана військовою агресією російської федерації, яка супроводжується хаотичними масованими авіа та ракетними ударами по столиці України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати (авансу) на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

Приписами статті 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Право на відмову від договору про надання послуг встановлено ст. 907 ЦК України, тобто встановлено законом при дотриманні порядку такого розірвання, в зв`язку з односторонньою відмовою сторони договору. Одностороння відмова від договору можлива у будь-який час - як до початку надання послуги, так і в процесі її надання до завершення відповідних дій. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом або договором. Крім того, таке право на законних підставах може належати будь-якій із сторін.

Позивач зазначає, що 07.02.2023 останнім було надіслано повідомлення №07/02 на адресу відповідача про розірвання договору (причиною такого рішення позивача було підвищена небезпека для життя та здоров`я як для представників ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» так і для відвідувачів виставки, що викликана військовою агресією російської федерації, яка супроводжується хаотичними масованими авіа та ракетними ударами по столиці України), що є односторонньою відмовою від договору із дотриманням порядку розірвання договором шляхом направлення односторонньої відмови від договору.

Разом з тим доказів надіслання повідомлення №07/02 на адресу відповідача матеріали справи не містять.

У той час суд звертає увагу сторін, що позивачем вимогу № 19/04 від 19.04.2023 було надіслано на адресу відповідача 19.04.2023 про розірвання договору у якій також було зазначено про односторонню відмову.

Відтак, суд дослідивши питання законності вчинення односторонньої відмови від договору з ініціативи позивача встановив, що в даному конкретному випадку право на односторонню відмову від договору про надання послуг, що укладений в спрощений спосіб в позасудовому порядку визначено законом, а відтак договір є розірваним з моменту отримання відповідачем відповідного повідомлення (вимоги).

Також, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що виставка в обіцяні періоди була проведена, а відтак позивач має право на розірвання договору про надання послуг, а відповідно і вимагати від відповідача повернення сплаченої ним попередньої оплати в сумі 140 240,00 грн за послуги, що надані не були.

Частиною 2 ст. 570 ЦК України встановлено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Оскільки, сплачена позивачем сума не відповідає вимогам завдатку в розумінні параграфу 5 глави 49 ЦК України, така сума на переконання суду є авансом (попередньою оплатою), що за своєю правовою природою підлягає поверненню, якщо відповідна послуга не буде надана.

Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога про погашення заборгованості у розмірі 80 відсотків містила повідомлення про розірвання договору, яка отримана відповідачем 24.04.2023 та 25.04.2023 відповідно, а відтак в силу положень ст. 530 ЦК України зобов`язання по поверненню коштів передплати у відповідача настало.

Окрім того суд зауважує, що долучений представником позивача договір не містить дати його підписання зі сторони позивача так і відсутній його №.

Оскільки суд дійшов висновку про укладення договору у спрощений спосіб, судом не береться до уваги примірник долучений позивачем, а також не досліджуються його умови.

Відповідач свої зобов`язання по поверненню коштів не виконав і доказів іншого матеріали справи не містять.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні вимоги позивача до відповідача щодо повернення 140 240,00 грн сплачених коштів, докази надсилання яких додаються до позовної заяви, доказів повернення таких коштів позивачу відповідачем до суду не надано, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 140 240,00 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 140 240,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК" (01024, місто Київ, вулиця академіка Богомольця, будинок 4, кімната №9, код ЄДРПОУ 21645267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця І.Макуха, будинок 41А, код ЄДРПОУ 36733819) заборгованість у розмірі 140 240 (сто сорок тисяч двісті сорок) грн 00 коп., та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ