Рішення

від 10.11.2023 по справі 914/2665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2023 Справа № 914/2665/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро», м.Київ

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Південний Буг», м.Броди Золочівського району Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 112721,23 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Без виклику представників сторін

Обставини розгляду справи.

04.09.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро», м. Київ до приватного підприємства «Південний Буг», м. Броди, Львівська область про стягнення 112721,23 грн. заборгованості.

Ухвалою від 11.09.2023 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

25.09.2023,за вх.№23195/23, через канцелярію суду від позивача поступили оригінали документів на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2023,

24.10.2023, за вх.№25689/23, від представника відповідача поступила заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яка судом задоволено.

27.10.2023, за вх.№26116/23, від представника відповідача поступило клопотання у якому повідомлено суд про те, що відповідачем повністю погашено заборгованість у розмірі 100000,00 грн згідно Договору №43-04/23 від 11.04.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №221 від 09.10.2023 на суму 50000,00 грн та №231 від 24.10.2023 на суму 50000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем 11.04.2023 було укладено Договір купівлі-продажу №43-04/23 (далі-Договір), згідно з яким позивач зобов`язався передати у власність відповідачу товар у кількості та номенклатурі визначеній у рахунку фактурі №2117 від 11.04.2023, який є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар. Вартість товару становить 400 000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.3.1 договору, відповідач зобов`язався сплатити позивачу авансовий платіж в розмірі 200 000,00 грн. у т.ч. ПДВ, що становить 50% вартості товару, до 14 квітня 2023 року. Зазначений платіж було здійснено відповідачем на користь позивача 13 квітні 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №1243022539114 від 13 квітня 2023 р.

Згідно договору позивач виконав своє зобов`язання, поставивши товар відповідачу 14 квітня 2023 року. Факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною: №43-04/23 від 11.04.2023 р.

Зі сторони відповідача видаткову накладну та акт приймання-передачі техніки підписано та затверджено його уповноваженою особою за довіреністю №1 від 13.04.2023 р.

Відповідач, згідно з п.3.2 договору, зобов`язався сплатити решту вартості товару у розмірі 200 000,00 грн з ПДВ, що становить 50% вартості товару до 31 травня 2023 р.

Відповідач станом на дату подання позовної заяви не здійснив оплату у повній мірі, сплативши із визначеної частини вартості товари лише 100 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті ( №23/06/2023178 від 23.06.2023 р.). Таким чином відповідач загалом сплатив за товар 300 000,00 грн. з ПДВ. Отже, станом на 30.08.2023 року заборгованість відповідача в частині оплати за товар становить 100 000,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати товару позивачем нараховано відповідачу 11786,30 грн. пені, 739,73 грн. 3% річних та 195,20 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав.

У клопотанні від 27.10.2023 (вх.№26116/23) повідомив суд про те, що відповідачем повністю погашено заборгованість у розмірі 100000,00 грн згідно Договору №43-04/23 від 11.04.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №221 від 09.10.2023 на суму 50000,00 грн та №231 від 24.10.2023 на суму 50000,00 грн. Щодо решти позовних вимог відповідач заперечень не висловив.

Обставини справи.

Між Позивачем та Відповідачем 11.04.2023 було укладено Договір купівлі-продажу №43-04/23 (далі-Договір), згідно з яким Позивач зобов`язувався передати у власність Відповідачу Товар у кількості та номенклатурі, визначений у Рахунку фактурі №2117 від 11.04.2023 р., який є невід`ємною частиною Договору (далі-товар), а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити Товар.

Згідно пункту 2.1. договору ціна та вартість Товару, що передається Продавцем Покупцю, визначено у рахунку фактурі №2117 від 11 квітні 2023 р., та становить 400 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2023 р., але в будь-якому іншому разі до повного виконання кожної із сторін зобов`язання за даним договором. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно п.4.1. договору, поставка товару здійснюється протягом 7-ми календарних днів з дати отримання авансового платежу, визначеного п.3.1. даного договору.

Право власності на товар переходить до покупця у момент передачі продавцем покупцю.

Відповідно до п.3.1., п. 3.2., п.3.3., договору, покупець сплачує продавцю авансовий платіж в розмірі 200 000,00 грн. з ПДВ, що становить 50% вартості товару, до 14.04.2023 року.

Покупець сплачує продавцю платіж в розмірі 200 000,00 грн. з ПДВ, що становить 50% вартості товару, до 31.05.2023 року.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у його реквізитах.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено платіж на користь позивача 13 квітня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №1243022539114 (згідно п.3.1. договору в сумі 200000,00 грн та здійснено платіж на суму 100000,00 грн 23.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №23/06/2023178.

Позивач виконав своє зобов`язання, поставивши товар відповідачу 14 квітня 2023 року(згідно п.4.1. договору).

Крім того, між сторонами було підписано акт приймання-передачі техніки по Договору купівлі-продажу №43-04/23 від 11.04.2023 року.

Відповідач отримав товар у повній мірі , що підтверджується видатковою накладною №1753 від 14 квітня 2023 року.

Заборгованості по основному боргу на дату подання позовної заяви становила 100000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем до матеріалів справи долучено платіжні інструкції №221 від 09.10.2023 на суму 50000,00 грн та №231 від 24.10.2023 на суму 50000,00 грн., який підтверджується сплата основного боргу у розмірі 100000,00 грн. Зворотнього матеріали справи не містять.

Згідно з п.5.4. договору, у разі прострочення остаточного розрахунку, покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 1% від простроченої суми.

Позивачем нараховано 11 786,30 грн.-сума пені в порядку п.5.4 договору та у порядку ст.625 ЦК України 739,73 грн.- 3 % річних та 195,20-інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦКУ зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №43-04/23 купівлі-продажу від 11.04.2023 року , згідно умов яких продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар, визначеній у рахунку фактурі №2117 від 11.04.2023 року, який є невід`ємною частиною данного договору.

Товар за договором отримано відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №1753 від 14.04.2023, яка підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Наведене свідчить про погодження між сторонами договору його істотної умови - ціни та, відповідно, можливість проведення розрахунку за товар в грошовому виразі.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, основним обов`язком покупця у правовідносинах купівлі-продажу є повна оплата прийнятого товару за ціною, зокрема, узгодженою в договорі. Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, суд вважає підставою заявлену позовну вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн, однак беручи до уваги наявні докази погашення суми основного боргу, то суд доходить висновку, що позовна вимога в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.4. Договору, зазначено, що у разі прострочення остаточного розрахунку за товар, покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 1% від простроченої суми.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Встановлений приписами ч.6 ст.232 ГК України початок перебігу строку для нарахування пені не може бути змінений за згодою сторін (у даному випадку - згода про зміну початку перебігу строку для нарахування пені досягнута сторонами шляхом укладення договору у формі єдиного документа), а відтак така умова не береться судом до уваги, оскільки суперечить положенням ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що такий здійснений в межах визначених законом строків, математично порахований правильно, не заперечується відповідачем. Тому позовна вимога про стягнення 11786,30 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що такий здійснений в межах визначених законом строків, математично порахований правильно. Тому позовні вимоги про стягнення 195,20 грн. інфляційних втрат та 739,73 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належать 11 786,30 грн.-сума пені, 739,73 грн.-3 % річних та 195,20-інфляційні, а щодо вимоги про стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження підлягає закриттю.

Судові витрати.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у справі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2684 грн.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 302,91 грн.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплачений позивачем судовий збір пропорційно до частини позовних вимог, провадження за якими підлягає закриттю (в розмірі 2381,09 грн.), може бути повернено останньому за наявності відповідного клопотання.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.3 с.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Як вбачається із поданих матеріалів,04.04.2023 між ТзОВ «Спрей Агро» та Фізичною особою- підприємцем Дергалюком Богданом Володимировичем укладено Договір про надання юридичних послуг №1/06-2023.

30.08.2023 між ТзОВ «Спрей Агро» та Фізичною особою- підприємцем Дергалюком Богданом Володимировичем підписано Акт №2 здачі-приймання наданих юридичних послуг, у якому виконавцем було надано послуги з підготовки позовної заяви на загальну суму 5000 грн.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

До матеріалах справи не надано доказів, що Дергалюк Богдан Володимирович є адвокатом. Відсутність статусу адвоката у Дергалюка Богдана Володимировича підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241 252,327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Південний Буг» (80600, м.Броди, Золочівський район, Львівська область, вул. Тарнавського Мирона,1, ідентифікаційний код 43968058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» (03680, м.Київ, вул.Пшенична,2, ідентифікаційний код 37921986 ) 11 786,30 грн пені, 739,73 грн 3% річних та 195,20 грн інфляційних втрат та 302,91 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу закрити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Кітаєва С.Б.