Ухвала

від 14.09.2023 по справі 921/258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/258/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належить іншим особам (вх. №6580 від 11.08.2023)

у справі №921/258/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров.Несторівський, 3-5, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Енерджі Сток", просп. Степана Бандери, 3, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 140 582 472,10 грн. (з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог)

За участю заінтересованої особи - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область.

За участю учасників судового процесу:

від заявника/органу ДВС: не з`явився;

від стягувача : Григор`єва Н.В.- адвокат ( участь в режимі відеоконференції);

заінтересована особа: Сухарук А.М. - адвокат ( участь в режимі відеоконференції);

від боржника: не з`явився.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

В судовому засіданні 14.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2022 у справі №921/258/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Енерджі Сток", просп. Степана Бандери, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35219218 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров.Несторівський, 3-5, м. Київ, код ЄДРПОУ 14042350 104 999 992, 80 грн боргу, 18 382 190,52 грн пеня, 15 620 973,82 грн інфляційні втрати, 1 579 314,96 грн 3% річних, 868 350,00 грн судового збору.

11.04.2023 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2022 у справі №921/258/22, на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано відповідний наказ.

11 серпня 2023 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №6580) про звернення стягнення на грошові кошти, що належить іншим особам, відповідно до вимог статті 336 ГПК України, у справі №921/258/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2023 для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 16.08.2023 прийнято заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належить іншим особам (вх. №6580 від 11.08.2023) у справі №921/258/22 до розгляду та призначено судове засідання на 04.09.2023, яке протокольною ухвалою відкладено на 14.09.2023.

Представник заявника /органу ДВС в судове засідання не з"явився.

Представник стягувача в судове засідання з"явилася, заяву підтримала в повному обсязі, з підстав викладених в письмових поясненнях (вх.№7143 від 04.09.2023).

Представник заінтересованої особи - ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" в судове засідання з"явилася, підтримала письмові пояснення по суті заяви (вх.№7079 від 31.08.2023), долучивши при цьому довідку ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" від 28.08.2023, зміст якої підтверджує факт кредиторської заборгованості перед ТОВ "Енерджі Сток" у розмірі 14 722 828,60 грн.

Також, представником заінтересованої особи подано до суду ряд документів, а саме : договір поставки нафтопродуктів №63/2/2118 від 01.01.2022; Специфікацію на поставку нафтопродуктів від 01.01.2022 ( Додаток №1 до договору поставки нафтопродуктів); Специфікацію на поставку нафтопродуктів від 01.02.2022 ( Додаток №2 до договору поставки нафтопродуктів); Акти приймання - передачі нафтопродуктів №1/01 від 31.01.2022 та №1/02 від 28.02.2022; Акти на компенсацію витрат №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022; Акти виконаних робіт (наданих послуг) №1/02 від 28.02.2022, №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022.

Боржник в судове засідання не з"явився.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до вимог статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов"язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З аналізу означеної норми процесуального права вбачається, що предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Системний аналіз приписів ст. 53 Закону України "При виконавче провадження" та ст. 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, у даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу .

Правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.

У цій судовій процедурі процесуальний закон, визначаючи її ініціатора, у статті 336 ГПК України ототожнює виконавця та стягувача, презюмуючи єдність їх мети у застосуванні цього заходу.

З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до частини першої статті 336 ГПК України, предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

З аналізу наведених статей вбачається, що до інших осіб у розумінні ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцями вчиняються такі ж заходи примусового виконання рішення як і до боржника, зокрема, звернення стягнення на кошти.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, є заходом примусового виконання рішення.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19.

В порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №905/642/19.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2022 у справі №921/258/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Енерджі Сток", просп. Степана Бандери, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35219218 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров.Несторівський, 3-5, м. Київ, код ЄДРПОУ 14042350 104 999 992, 80 грн боргу, 18 382 190,52 грн пеня, 15 620 973,82 грн інфляційні втрати, 1 579 314,96 грн 3% річних, 868 350,00 грн судового збору.

11.04.2023 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2022 у справі №921/258/22, на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано відповідний наказ.

06.06.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу Господарського суду Тернопільської області виданий 11.04.2023 у справі №921/258/22, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 71961609.

29.06.2023 стягувач ПАТ "Укрнафта" звернувся з клопотанням до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, які належні ТОВ "Енерджі Сток" в розмірі 14 722 828,60 та перебувають в розпорядженні Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Енерджі Сток" перед ПАТ "Укрнафта" згідно наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №921/258/22, виданий 11.04.2023. В обґрунтування клопотання долучено лист Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА"; договір комісії №374/11/2118 від 01.02.2022; Акти виконаних робіт (наданих послуг) №1/09 від 30.09.2022 та №2/09 від 30.09.2022; Акт на компенсацію витрат №1/09 від 30.09.2022; договір поставки нафтопродуктів №63/2/2118 від 01.01.2022; Акти приймання - передачі нафтопродуктів №1/01 від 31.01.2022 та №1/02 від 28.02.2022; довідку ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" щодо оперативної кредиторської заборгованості станом на 15.03.2023.

Судом встановлено, що 01.01.2022 між ТОВ "Енерджі Сток" (Постачальник) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №63/2/2118, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язався передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти відповідно до умов Договору та Додатків до нього , які є невід"ємною частиною Договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Також, 01.01.2022 та 01.02.2022 ТОВ "Енерджі Сток" та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" укладено та підписано специфікації на поставку нафтопродуктів Додаток №1 та Додаток №2.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів №63/2/2118 ТОВ "Енерджі Сток" поставило, а ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" прийняло товар - паливо, про що свідчать Акти приймання - передачі нафтопродуктів №1/01 від 31.01.2022 та №1/02 від 28.02.2022, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також, 01.02.2022 між ТОВ "Енерджі Сток" (Комісіонер) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" (Комітент) укладено договір комісії №374/11/2118.

Факт виконання послуг /робіт за договором комісії підтверджується Актами на компенсацію витрат №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022; Актами виконаних робіт (наданих послуг) №1/02 від 28.02.2022, №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022.

Згідно довідки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" від 28.08.2023 вбачається, що у останнього наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Енерджі Сток" у розмірі 14 722 828,60 грн.

Даний факт визнаний заінтересованою особою у судовому засіданні.

З наведених обставин наявний факт беззаперечності заборгованості ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА".

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (частина 1 статті 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

За змістом частини 1 статті 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Суд вважає, що наведені обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належить іншим особам (вх. №6580 від 11.08.2023) у справі №921/258/22, задоволити.

2. Надати дозвіл на звернення стягнення на грошові кошти Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, в розмірі 14 722 828,60 грн, з метою виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2023 у справі №921/258/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Енерджі Сток", просп. Степана Бандери, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35219218 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров.Несторівський, 3-5, м. Київ , код ЄДРПОУ 14042350 104 999 992, 80 грн боргу, 18 382 190,52 грн пеня, 15 620 973,82 грн інфляційні втрати, 1 579 314,96 грн 3% річних, 868 350,00 грн судового збору.

3. Ухвалу надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Заявнику: Державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., вул. Городецького, 13, м. Київ.

Стягувачу: ПАТ "Укрнафта", пров.Несторівський, 3-5, м. Київ .

Боржнику: ТОВ " Енерджі Сток", просп. Степана Бандери, 3, м. Тернопіль.

Заінтересованій особі: ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "10" листопада 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець