Постанова

від 31.10.2023 по справі 902/670/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/670/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кухарчука Л. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Мусулевського А. А. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіони-Ойл"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (судді: Грязнов В. В. - головуючий, Василишин А. Р., Розізнана І. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі центральні електричні мережі"

до Приватного підприємства "Регіони-Ойл"

про стягнення 2 005 300,76 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2022 року Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі центральні електричні мережі" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Регіони-Ойл" (далі - Підприємство) про стягнення 2 005 300,76 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 30.05.2018 № ЗА-504200.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення технічної перевірки електроустановок на об`єкті Підприємства було виявлено факт порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що зафіксовано в акті про порушення від 29.04.2021 № 01631, на підставі якого позивачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 20.05.2021 № 83, про нарахування обсягу необлікованої електричної енергії у розмірі 548 702 кВт*год. та визначення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 2 005 300,76 грн, яку не було оплачено відповідачем.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.04.2023 (суддя Міліціанов Р. В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять інформації про складання акта про недопуск працівників позивача до усіх приміщень відповідача з метою вимірювання рівня максимального навантаження, складеного з дотриманням вимог пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, а тому позивачем не доведено правомірність застосування підпункту 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ при визначенні рівня максимального навантаження та розрахунку вартості необлікованої електричної енергії в сумі 2 005 300,76 грн. На переконання місцевого суду, позивач мав як достатній обсяг повноважень, так і обов`язок (за відсутності доказів про обмеження доступу до приміщень відповідача) самостійно отримати доступ до усіх струмоприймачів та встановити потужність, обчислену виходячи зі струму навантаження електроустановок споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 005 300,76 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення здійснив переоцінку змісту складеного акта про порушення від 29.04.2021 № 01631, який вже був предметом дослідження у справі № 902/861/21, чим порушено принцип юридичної визначеності. З огляду на набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/861/21, відсутності доказів визнання недійсним рішення комісії позивача з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 01631, оформленого протоколом від 20.05.2021 № 83, про нарахування кількості необлікованої (недоврахованої) електроенергії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені документи є чинними та обов`язковими для виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 917/393/21, від 02.08.2021 у справі № 923/171/20 щодо умов та обставин, необхідних для застосування судами підпункту 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, та доказів обсягу обставин, які мають встановлюватись при застосуванні зазначеної норми права, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20 щодо умов і підстав застосування судами преюдиційних фактів, встановлених судовими рішеннями в інших справах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 902/670/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.10.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.10.2023 № 29.2-02/3096 у зв`язку з перебуванням судді Берднік І. С. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 902/670/22.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу № 902/670/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Підприємство (споживач) шляхом підписання 26.12.2018 заяви-приєднання уклав 30.05.2018 з Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (перейменоване надалі в Товариство; постачальник) договір № ЗА-504200 про постачання електричної енергії (далі - договір), за умовами якого:

- постачальник продає споживачеві електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок із загальною дозволеною потужністю 450 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору (пункт 1.1);

- під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку (пункт 2.1);

- споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою (пункт 4.2.3);

- у разі виявлення однією із сторін порушень іншою стороною умов договору, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитися від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в ньому має бути запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт (пункт 4.4);

- облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (пункт 7.1);

- договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2018. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4).

10. Договір підписано уповноваженими представниками, скріплено відтисками печаток сторін.

11. Матеріали справи містять додаток № 2 до договору - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін № ЗА-504200, в якому установлено, що межа балансової належності електричних мереж та електроустановок (далі - МБН) для об`єкта нежитлові будівлі, Вінницький район, с. Стадниця, пров. Український, 8, між постачальником та споживачем встановлюється на з`єднувальних затискачах, в місці приєднання ПЛ-10 кВ (АС-3х50) на опорі № 230 ПЛ-10кВ Ф-93 ПС 110/10 "Східна" в бік ТП-793.

12. Електроустановки та мережі, які знаходяться на балансі: постачальника ПЛ-10 кВ Ф-93 ПС 110/10 "Східна" опора № 230; споживача Р-10 ТП-793, ПЛ-10 кВ (провід АС-3х50 L=230м), ТП-793(630кВА), АВ-0,38 кВ Ін=800А, трансформатори струму 800/5, лічильник № 000957 тип СА4У-И672М Ін=5(10)А.

13. Межа експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електричних мереж та електроустановок (далі МЕВ) між постачальником та споживачем встановлюється: на з`єднувальних затискачах, в місці приєднання ПЛ-10 кВ (АС-3х50) на опорі № 230 ПЛ-10кВ Ф-93 ПС 110/10 "Східна" в бік ТП-793.

14. Постачальник несе відповідальність за технічний стан і обслуговування електричних мереж та електроустановок: ПЛ-10 кВ Ф-93 ПС 110/10 "Східна" опора № 230; споживач несе відповідальність за технічний стан і обслуговування електричних мереж та електроустановок: Р-10 ТП-793, ПЛ-10кВ (провід АС-3х50 L=230 м), ТП-793(630кВА), АВ-0,38кВ Ін=800А, трансформатори струму 800/5, лічильник №000957 тип СА4У-И672М Ін=5(10)А та інше електрообладнання після МБН.

15. Згідно з актом технічної перевірки вимірювального комплексу 0,4 (0,22) кВ від 19.11.2020 № 387069 облік електричної енергії у виробничих приміщеннях здійснювався засобом обліку NІК 2303 АРТ 1000 МС.11, що був опломбований пломбами С59542645, С59542646 (акт пломбування від 19.11.2020 № 387069).

16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, договірні відносини між сторонами є триваючими, що підтверджується здійсненням споживання та оплати вартості електроенергії на систематичній основі, а також підтверджує узгодження усіх істотних умов договору.

17. 29.04.2021 представниками Товариства: головним інженером Глушко Ю. В., заступником директора з розподілу Дученко І. В., інженером з технічного аудиту Козаком І. Д., за участю представника позивача Парахінюк Н. А. проведено перевірку електроустановок на об`єкті позивача: складські виробничі приміщення по пров. Український, 8, с. Стадниця, Вінницький район, про що було складено акт про порушення № 01631.

18. В акті про порушення зафіксовано порушення споживачем обліку електричної енергії пункт 5.5.5, підпункт 8 ПРРЕЕ: "не забезпечив збереження цілісності на об`єкті споживача розрахункового засобу комерційного обліку електроенергії відповідно до акта про пломбування (від 19.11.2020 № 387069), а саме (с 45289370 СОNTROL), наявна на момент перевірки пломба невстановленого зразка; пломби ЗКО і клемної кришки С59542645, С59542646 на момент проведення обстеження відсутні (акт про пломбування від 19.11.2020 № 387069). Розрахунковий електролічильник за № 10664064 NІК 2303 АРТ 1000 МС.11 відсутній".

19. У пункті 11 акта про порушення зазначено, що комісія оператора з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 20.05.2021 о 9-00 за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 2.

20. За наслідками розгляду акта про порушення від 29.04.2021 № 01631 на засіданні комісії управління Товариства з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ 20.05.2021 прийнято рішення (протокол від 20.05.2021 № 83), яке передбачає обчислення вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення згідно з пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ, виходячи з таких розрахункових даних: за 12 календарних місяців до дня виявлення порушення з 22.01.2021 по 29.04.2021; потужність дозволена до використання для ТКО 450 кВт; режим роботи 24 години на добу, 7 днів на тиждень; обсяг необлікованих електричної енергії складає 548702 кВт/год; вартість необлікованої електричної енергії складає - 2 005 300,76 грн; нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних від дня отримання рахунка.

21. Протокол від 20.05.2021 № 83 разом з розрахунком вартості необлікованої електричної енергії за актом про порушення № 01631 та рахунком від 01.06.2021 № 810 надіслано позивачеві 05.07.2021 засобами поштового зв`язку (номер поштового відправлення 2105021005413), яке отримано останнім 14.07.2021.

22. Вважаючи, що несплатою вартості необлікованої електричної енергії в добровільному порядку відповідачем порушено права позивача, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 2 005 300,76 грн боргу за невиконання умов договору про постачання електричної енергії від 30.05.2018 № ЗА-504200.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

27. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

28. Підприємство, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо умов та обставин, необхідних для застосування судами підпункту 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, у касаційній скарзі зазначає, що судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.05.2023 у справі № 917/393/21, від 02.08.2021 у справі № 923/171/20.

29. Проаналізувавши висновки, що викладені в зазначених постановах Верховного Суду касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.

30. У справах № 917/393/21 (постанова Верховного Суду від 30.05.2023), № 923/171/20 (постанова Верховного Суду від 02.08.2021), на які посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, розглядалося, зокрема, питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним протоколу засідання комісії постачальника електричної енергії, на відміну від справи, яка розглядається (№ 902/679/22), у якій заявлена вимога про стягнення вартості необлікованої електричної енергії з огляду на чинність та обов`язковість для виконання акта про порушення від 29.04.2021 № 01631 та рішення, затвердженого протоколом від 20.05.2021 № 83, яке передбачає обчислення вартості необлікованої електричної енергії на підставі пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 902/681/22.

31. Так, акт про порушення № 01631 був предметом спору у справі № 902/861/21, на підставі його оцінки суд зробив висновок, що зазначення в зауваженнях до акта про порушення про: надання паспортних даних струмоприймачів; надання можливості здійснити заміри навантаження струмоприймачів; потужність наявного на підприємстві обладнання з сумарною потужністю 94 кВт не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, позаяк позивачем не надано жодного доказу щодо встановлених струмоприймачів за адресою: провулок Український, 8 в с. Стадниця Вінницького району. При цьому, посилання позивача (Підприємства) на наявність паспортних даних на заводських табличках, що прикріплені до обладнання суд визнав безпідставними, з огляду на те, що при проведенні перевірки споживачем не надано допуску до всіх приміщень для вимірювання струму. Таким чином, враховуючи документально встановлене та підтверджене порушення позивачем, як споживачем, ПРРЕЕ, а саме не забезпечення збереження і цілісності на об`єкті розрахункового засобу обліку електроенергії та пломб, відповідальність за збереження яких покладено на позивача, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем вартості необлікованої електричної енергії згідно з частиною 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ.

32. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.01.2022 у справі № 902/861/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, відмовлено у задоволенні позову Підприємства до Товариства про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ про нарахування обсягу необлікованої електричної енергії в розмірі 548 702 кВт*год. та визначення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 2 005 300,76 грн, оформлене протоколом від 20.05.2021 № 83 та скасування його в цілому.

33. У справі, яка розглядається (№ 902/670/22), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 27.04.2023 здійснено переоцінку змісту складеного акта про порушення від 29.04.2021 №01631, який вже був предметом дослідження у справі № 902/861/22, чим порушено принцип юридичної визначеності. З огляду на викладене та враховуючи набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/681/22, відсутності доказів визнання недійсним рішення комісії позивача з розгляду акта про порушення від 29.04.2021 №01631, оформлене протоколом від 20.05.2021 № 83 про нарахування кількості необлікованої (недоврахованої) електроенергії, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені документи є чинними та обов`язковими для виконання.

34. Скаржник, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо умов і підстав застосування судами преюдиційних фактів, встановлених судовими рішеннями в інших справах, у касаційній скарзі зазначає, що судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20.

35. Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

36. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

37. У той же час за змістом частини 7 статті 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 викладено правові висновки, за змістом яких преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

39. У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі, Верховний Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

(Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20, на які посилається скаржник).

40. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

41. Як установив суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частин 4, 5 статті 75 ГПК України, у судових рішеннях у справі № 902/861/22 за участю Товариства і Підприємства, предметом розгляду було питання наявності чи відсутності підстав нарахування заборгованості за обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, внаслідок виявлення енергопостачальною організацією порушень та на цій підставі складання акта про порушення.

Так, суд першої інстанції у справі № 902/861/22 зазначив, що Товариством при прийнятті спірного рішення та розрахунку вартості необлікованої електроенергії також правильно застосовано величину потужності згідно з договором №ЗА-504200 450 кВт, з огляду на те, що в акті про порушення зафіксовано відсутність паспортних даних на все електрообладнання та неможливості провести заміри навантаження, а враховуючи документально встановлене та підтверджене порушення ПРРЕЕ позивачем як споживачем, а саме не забезпечення збереження і цілісності на об`єкті розрахункового засобу обліку електроенергії та пломб, відповідальність за збереження яких покладено на позивача, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем вартості необлікованої електричної енергії згідно з частиною 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ.

42. Отже, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин у згаданих в оскаржуваній постанові судових рішеннях у справі № 902/861/22 дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішенні від 27.04.2023 здійснено переоцінку змісту акта про порушення від 29.04.2021 № 01631, який вже був предметом дослідження у справі № 902/861/22, чим порушено принцип юридичної визначеності.

43. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 75 ГПК України не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених в касаційних скаргах постановах. Наведені висновки суду касаційної інстанції за своїм змістом є загальним правилом визначення ознак преюдиційних обставин, наявність або відсутність яких оцінювалась судом касаційної інстанції у кожній наведеній справі з урахуванням предмета позову, суті правовідносин та встановлених фактичних обставин кожної конкретної справи.

44. З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

45. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

50. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

51. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіони-Ойл" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 902/670/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай