Постанова
від 31.10.2023 по справі 913/157/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 913/157/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Гринченко А. Є. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - Рябенка В. П. (адвокат),

розглянув касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна"

на рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 (суддя Секірський А. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (судді: Гребенюк Н. В. (головуючий), Слободін М. М., Шутенко І. А.) у справі

за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

1) Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,

2) Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 681 903,25 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2022 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" (далі - ЛКСП "Лисичанськводоканал") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" (далі - ТОВ "Енсол Україна"), в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.04.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;

- визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2, 34 грн та у вересні 2020 року - січні 2021 року в сумі 2,36 грн;

- визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн та у вересні 2020 року - лютому 2021 року в сумі 2,36 грн;

- визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн, у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року в сумі 2,36 грн;

- стягнути з ТОВ "Енсол Україна" на користь ЛКСП "Лисичанськводоканал" кошти в сумі 1 681 903,25грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням приписів пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними на підставі статті 215 Цивільного кодексу україни (далі - ЦК України). Крім того, в результаті укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти, які підлягають повернення відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод відмовлено; позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ЛКСП "Лисичанськводоканал" коштів залишено без розгляду.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:

- ЛКСП "Лисичанськводоканал" не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі комунального підприємства є неправомірним;

- прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі першого позивача, оскільки прокурор не замінює Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені;

- під час укладення між ЛКСП "Лисичанськводоканал" та відповідачем додаткових угод №№ 5, 12, останніми порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, у зв`язку з чим додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі статтями 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 суд відмовив, у зв`язку з неналежним способом захисту порушеного права;

- додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі цих угод внесені зміни до положень специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у сумі 2,34 грн та 2,36 грн, тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у сумі 2,34 грн та 2,36 грн встановлено у додаткових угодах № 5 та № 12, що є нікчемними.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 скасовано в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 залишено без змін.

Постанову мотивовано відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального підприємства, тому суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок місцевого господарського суду про необхідність залишення без розгляду позову, поданого заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ЛКСП "Лисичанськводоканал", про стягнення з ТОВ "Енсол Україна" на користь ЛКСП "Лисичанськводоканал" коштів у сумі 1 681 903,25 грн відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е суд апеляційної інстанції визнав належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції під час вирішення спору у справі, та помилково застосовано норми Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а додаткову угоду № 5 визнано нікчемною згідно зі статтями 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно вона не породжує жодних правових наслідків для сторін.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 1 681 903,25 грн та в цій частині направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

У касаційній скарзі ТОВ "Енсол Україна" просить скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції; скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині підтвердження підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; ухвалити нове рішення в цій частині, а саме визнати відсутність підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; залишити без розгляду позовну заяву, подану заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; змінити судове рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023, вилучивши з мотивувальної частини рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі № 913/157/22 такі абзаци:

"У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, а також з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.07.2022 підтвердив підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах".

"Враховуючи позицію відповідача щодо ненадсилання у передбаченому Законом порядку відзиву на позовну заяву та заяви про залишення позову без розгляду на адресу Лисичанської окружної прокуратури та інших учасників справи, ігнорування клопотань прокурора щодо альтернативного надіслання відзиву та заяви на адресу тимчасової дислокації прокуратури, прокурор вважає за доцільне залишити без розгляду відзив на позов та заяву про залишення позову без розгляду або зобов`язати відповідача направити відзив та заяву належним чином на адресу інших учасників судового провадження".

"Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. і генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" Рябенко В.П. та скріплені відповідними печатками. Додаток № 1 підписаний директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С. І. та скріплений відповідною печаткою".

"Протягом строку дії договору між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено 21 додаткову угоду.

Додатковою угодою від 10.02.2020 № 1 (том № 1, аркуш справи 73): - викладено п. 5.1 договору в новій редакції: "5.1.Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору."; - доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 74), відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому-грудні 2020 року 2 грн 15 грн.; - внесено зміни до п. 2.3 договору та викладено його в новій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп.".

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020.

Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 (том № 1, аркуш справи 75) у зв`язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача.

Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 (том № 1, аркуш справи 76) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 26 729 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 454 921 грн 78 коп.; за рахунок бюджетних коштів 2 480 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 413 333 грн 33 коп.".

Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 (том № 1, аркуш справи 77) у зв`язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції.

Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 (том № 1, аркуш справи 79) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 80) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-травні 2020 року 2 грн 15 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 537 919 кВт*год.".

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7.3 (том № 1, аркуш справи 78).

Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 (том № 1, аркуш справи 88) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 24 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 024 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 5 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 843 460 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 (том № 1, аркуш справи 89) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 23 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 858 127 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів 6 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 010 127 грн 17 коп.".

Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 (том № 1, аркуш справи 90) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 21 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 524 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 8 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 343 460 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 (том № 1, аркуш справи 91) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 18 630 297 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 3 105 049 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 10 579 233 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1 763 205 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 (том № 1, аркуш справи 92) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 15 831 357 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 2 638 559 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів 13 378 173 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 229 698 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 (том № 1, аркуш справи 93) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 13 085 213 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 2 180 868 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів 16 124 317 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 687 386 грн 17 коп.".

Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 (том № 1, аркуш справи 95) у зв`язку з коливанням цін на ринку: - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 96) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні-грудні 2020 року 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 072 307 кВт*год.".

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020.

Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20 (том № 1, аркуш справи 94).

Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 (том № 1, аркуш справи 112) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 13 242 921 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2 207 153 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 (том № 1, аркуш справи 113) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 19 005 713 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 3 167 618 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 (том № 1, аркуш справи 114) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 7 638 847 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 1 273 141 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 21 570 683 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 3 595 113 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 (том № 1, аркуш справи 115) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 4 427 281 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 737 880 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів 24 782 249 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 4 130 374 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17 (том № 1, аркуш справ 116): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021."; - викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 5 841 906 грн 13 коп."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 117) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-січні 2021 року 2 грн 36 коп.; - внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в наступній редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15 547 691 кВт*год.".

Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18 (том № 1, аркуш справ 118): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 119) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-лютому 2021 року 2 грн 36 коп.

Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 (том № 1, аркуш справ 120) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 5 841 906 грн 13 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства 4 188 843 грн 79 коп., в тому числі ПДВ 698 140 грн 63 коп.; за рахунок бюджетних коштів 30 862 593 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 5 143 765 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20 (том № 1, аркуш справ 121): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021."; - викладено додаток № 5 "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 122) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року 2 грн 15 грн., у березні 2020 року 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року та до кінця дії договору 2 грн 36 коп.

Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21 (том № 1, аркуш справ 123): - викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021."; - викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021."."

"Таким чином, подані прокурором письмові докази в копіях, які засвідчені належним чином, приймаються судом до уваги та є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України."

"Виконуючи зобов`язання за договором відповідач передав, а ІІ позивач прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі: - від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1 021 413 кВт*год на загальну суму 2 390 290 грн 28 коп. (том № 1, аркуш справи 82); - від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1 088 026 кВт*год на загальну суму 2 567 745 грн 71 коп. (том № 1, аркуш справи 98); - від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968 542 кВт*год на загальну суму 2 285 763 грн 00 коп. (том № 1, аркуш справи 99); - від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1 212 699 кВт*год на загальну суму 2 861 974 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 100); - від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1 110 917 кВт*год на загальну суму 2 621 768 грн 56 коп. (том № 1, аркуш справи 101); - від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1 121 250 кВт*год на загальну суму 2 646 154 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 102); - від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1 023 772 кВт*год на загальну суму 2 416 106 грн 02 коп. (том № 1, аркуш справи 103); - від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558 711 кВт*год на загальну суму 1 318 560 грн 20 коп. (том № 1, аркуш справи 104).

Всього за вказаний період передана електрична енергія в обсязі 8 105 330 кВт*год на суму 19 108 362 грн 75 коп., за яку Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" кошти на загальну суму 19 108 350 грн 28 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: - від 21.05.2020 № 3 на суму 2 390 280 грн 28 коп.;- від 29.10.2020 № 32 на суму 2 567 745 грн 00 коп.;- від 20.11.2020 № 34 на суму 2 285 763 грн 00 коп.;- від 16.12.2020 № 41 на суму 2 861 974 грн 00 коп.;- від 18.02.2021 № 1 на суму 2 621 768 грн 00 коп.;- від 18.02.2021 № 3 на суму 2 646 154 грн 00 коп.;- від 26.03.2021 № 5 на суму 2 416 106 грн 00 коп.;- від 19.04.2021 № 11 на суму 1 318 560 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 83, 105-111)".

"Крім того, ІІ позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8 105 330 кВт*год грошові кошти у розмірі 17 426 459 грн 50 коп., натомість в результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19 108 362 грн 75 коп., а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1 681 903 грн 25 коп., які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України".

"Як вбачається із матеріалів справи, ІІ позивачу для здійснення розрахунків з відповідачем за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е виділялись бюджетні кошти, а Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, є органом який здійснює функції з контролю за використанням бюджетних коштів. Враховуючи викладене, Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах".

"В якості підстави для збільшення ціни та відповідно укладення додаткових угод № 5 та № 12 надано консультативно-аналітичну довідку Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20. Так, відповідно до консультативно-аналітичної довідки Торгово-промислової палати України № 1015/08.0-7 середньозважена ціна електричної енергії у лютому 2020 року становила 1232,08 грн/МВт.год., у березні 2020 році становила 1370,54 грн/МВт.год. Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1109/20 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів серпня (01.08-20.08) 2020 року складала 1245,49 грн/МВт.год., а середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів вересня (01.09-20.09) 2020 року складала 1506,87 грн/МВт.год. Проаналізувавши довідки, як на підставу збільшення ціни на електроенергію та відповідно укладення додаткових угод №№ 5, 12, суд зазначає, що вказані письмові докази взагалі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію. У вказаних документах не міститься інформації про коливання ціни електричної енергії на ринку, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення. Більш того, надані відповідачем консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру".

"Тобто, надані постачальником консультативно-аналітична довідка та цінова довідка не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер".

"Незважаючи на це, сторонами всупереч інтересам держави, без належних правових підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідального коливання ціни такого товару на ринку та документального підтвердження такого коливання), в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", укладено спірні додаткові угоди, як наслідок, безпідставно збільшено ціну договору за одиницю товару. Таким чином, при укладенні Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" додаткових угод №№ 5, 12 порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку. Отже, додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 слід відмовити, у зв`язку з неналежним способом захисту порушеного права.

Додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі вказаних угод внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп. встановлено у додаткових угодах № 5 та № 12, що є нікчемними.

Що стосується поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, то суд зазначає, що у зв`язку з тим, що позовні вимоги Лисичанської окружної прокуратури заявлені в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", фактично подані в інтересах комунального підприємства, тому заява відповідача підлягає задоволенню в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 1 681 903 грн 25 коп. У задоволенні решти заяви слід відмовити".

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

6. Прокурор вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права (статті 131-1 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру") та неправильним застосування норм процесуального права (статей 4, 53, 86, 226, 236 ГПК України), оскільки позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи державне підприємство (установа), які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах), а тому є незаконним та необґрунтованим в частині залишення позовних вимог прокурора про стягнення 1 681 903,25 грн без розгляду, що відповідно до статті 310 ГПК України є підставою для їх часткового скасування.

7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України ТОВ "Енсол Україна" посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.07.2022 у справі №909/1285/21, від 25.11.2021 у справі № 927/563/20, від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19; від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування положень статей 19, 131-1 Конституції України, статей 7, 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 23 Закону України " Про прокуратуру", статей 1, 2, 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", статей 53, 80, 91, 226 ГПК України, а саме скаржник вважає, що відсутні підстави для звернення та представництво інтересів держави прокурором в суді в інтересах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ЛКСП "Лисичанськводоканал", водночас належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель є Держаудитслужба.

Скаржник також зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновків Верховного Суду у подібних до цієї справи правовідносинах з приводу застосування в своїй сукупності норм статей 19, 131-1 Конституції України, статей 36, 37, пунктів 5, 6 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції від 02.04.2020), статей 10, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 3, 6, 204, 213, 627, 629 ЦК України, а також статей 73- 97, 236- 238, 269, 282 ГПК України.

Крім того, скаржник вважає, посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди допустили такі порушення норм процесуального права, а саме: пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України (справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про судове засідання), пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (суди не дослідили зібрані у справі докази), пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування, дослідження та огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи) та пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) та інші.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. ТОВ "Енсол Україна" у відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Харківської обласної прокуратури, просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, а саме щодо залишення без розгляду позовних вимог прокуратури про стягнення 1 681 903,25 грн з ТОВ "Енсол Україна" на користь ЛКСП "Лисичанськводоканал" через відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі комунального підприємства.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Харківської обласної прокуратури та ТОВ "Енсол Україна" на рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 913/157/22, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.10.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.10.2023 № 29.2-02/3097 у зв`язку з перебуванням судді Берднік І. С. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 913/157/22.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу № 913/157/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної ЛКСП "Лисичанськводоканал" процедури закупівлі код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, 13.01.2020 між ЛКСП "Лисичанськводоканал" та ТОВ "Енсол Україна" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-Е, за умовами якого:

- ТОВ "Енсол Україна" (постачальник) продає електричну енергію ЛКСП "Лисичанськводоканал" (споживач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1);

- обсяг постачання електричної енергії складає 13 626 700 кВт*год (пункт 2.2);

- сума договору становить 29 255 980,89 грн, в тому числі ПДВ - 4 875 996,82 грн (пункт 2.3);

- початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.12.2020 (пункт 3.1);

- місце постачання електричної енергії: об`єкти споживача та обсяги споживання зазначаються у додатку 2 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 3.4);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною: 2,15 грн за 1 кВт*год (пункт 5.1);

- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.4);

- оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів наступного місяця після отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури (пункт 5.7);

- договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.12.2020 (пункт 13.1);

- умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (пункт 13.2);

- зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору (пункт 13.3);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 13.4), а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункт 13.4.1);

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.2);

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, то таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.3);

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.4);

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг (пункт 13.4.5);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (пункт 13.4.6 договору);

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 13.4.7);

8) зміна умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 13.4.8);

- постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (пункт 13.5).

11. Договір має чотири додатки:

- додаток № 1 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу";

- додаток № 2 "Орієнтовні обсяги постачання електричної енергії споживачу";

- додаток № 3 "Заява на постачання електричної енергії";

- додаток № 4 "Прогнозований графік споживання електричної енергії".

12. Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором ЛКСП "Лисичанськводоканал" Лозаченко С. І. і генеральним директором ТОВ "Енсол Україна" Рябенко В. П. та скріплені відповідними печатками.

13. Додаток № 1 підписаний директором ЛКСП "Лисичанськводоканал" Лозаченко С. І. та скріплений відповідною печаткою.

14. Протягом строку дії договору між ЛКСП "Лисичанськводоканал" і ТОВ "Енсол Україна" укладено 21 додаткову угоду.

15. Додатковою угодою від 10.02.2020 № 1:

- викладено пункт 5.1 договору у новій редакції: "5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору";

- доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 - "Специфікація", відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому-грудні 2020 року - 2,15 грн;

- внесено зміни до пункту 2.3 договору та викладено його в новій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн";

- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020 (пункт 4 додаткової угоди).

16. Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 у зв`язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача.

17. Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 доповнено та викладено пункт 2.3 договору в такій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 26 729 530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4 454 921,78 грн; за рахунок бюджетних коштів - 2 480 000 грн, в тому числі ПДВ - 413 333,33 грн".

18. Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 у зв`язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції.

19. Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 у зв`язку з коливанням цін на ринку:

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-травні 2020 року - 2,15 грн;

- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його у новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 537 919 кВт*год";

- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (пункт 4 додаткової угоди).

20. Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7.3.

21. Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 24 148 767,66 грн, в тому числі ПДВ - 4 024 794,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 5 060 763 грн, у тому числі ПДВ - 843 460,50 грн".

22. Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 23 148 767,66 грн, в тому числі ПДВ - 3 858 127,94 грн; за рахунок бюджетних коштів - 6 060 763 грн, в тому числі ПДВ - 1 010 127,17 грн".

23. Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 21 148 767,66 грн, у тому числі ПДВ - 3 524 794,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 8 060 763 грн, у тому числі ПДВ - 1 343 460,50 грн".

24. Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 18 630 297,66 грн, у тому числі ПДВ - 3 105 049,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 10 579 233 грн, в тому числі ПДВ - 1 763 205,50 грн".

25. Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 15 831 357,66 грн, у тому числі ПДВ - 2 638 559,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 13 378 173 грн, у тому числі ПДВ - 2 229 698,50 грн".

26. Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 13 085 213,66 грн, у тому числі ПДВ - 2 180 868,94 грн; за рахунок бюджетних коштів - 16 124 317 грн, у тому числі ПДВ - 2 687 386,17 грн".

27. Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 у зв`язку з коливанням цін на ринку:

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" у новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні-грудні 2020 року - 2,36 грн;

- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2. Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 072 307 кВт*год";

- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020 (пункт 4 додаткової угоди).

28. Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20.

29. Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817,66 грн, у тому числі ПДВ - 1 700 636,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 13 242 921 грн, у тому числі ПДВ - 2 207 153,50 грн".

30. Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817,66 грн, у тому числі ПДВ - 1 700 636,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 19 005 713 грн, у тому числі ПДВ - 3 167 618,83 грн".

31. Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 7 638 847,66 грн, у тому числі ПДВ - 1 273 141,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 21 570 683 грн, у тому числі ПДВ - 3 595 113,83 грн".

32. Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 29 209 530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4 868 255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 427 281,66 грн, у тому числі ПДВ - 737 880,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 24 782 249 грн, у тому числі ПДВ - 4 130 374,83 грн".

33. Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17:

- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021";

- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: "13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021";

- викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 35 051 436,79 грн, у тому числі ПДВ - 5 841 906,13 грн";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року-січні 2021 року - 2,36 грн;

- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його у такій редакції: "2.2. Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15 547 691 кВт*год".

34. Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18:

- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021";

- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: "13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року-лютому 2021 року - 2,36 грн.

35. Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: "2.3. Сума договору становить 35 051 436,79 грн, у тому числі ПДВ - 5 841 906,13 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 188 843,79 грн, у тому числі ПДВ - 698 140,63 грн; за рахунок бюджетних коштів - 30 862 593 грн, у тому числі ПДВ - 5 143 765,50 грн".

36. Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20:

- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021";

- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: "13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року та до кінця дії договору - 2,36 грн.

37. Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21:

- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021";

- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: "13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021".

38. Виконуючи зобов`язання за договором відповідач передав, а ІІ позивач прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі:

- від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1 021 413 кВт*год на загальну суму 2 390 290,28 грн;

- від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1 088 026 кВт*год на загальну суму 2 567 745,71 грн;

- від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968 542 кВт*год на загальну суму 2 285 763 грн;

- від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1 212 699 кВт*год на загальну суму 2 861 974,49 грн;

- від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1 110 917 кВт*год на загальну суму 2 621 768,56 грн;

- від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1 121 250 кВт*год на загальну суму 2 646 154,49 грн;

- від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1 023 772 кВт*год на загальну суму 2 416 106,02 грн;

- від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558 711 кВт*год на загальну суму 1 318 560,20 грн.

39. Всього за зазначений період передана електрична енергія в обсязі 8 105 330 кВт*год на суму 19 108 362,75 грн, за яку ЛКСП "Лисичанськводоканал" перераховано ТОВ "Енсол Україна" кошти на загальну суму 19 108 350,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 21.05.2020 № 3 на суму 2 390 280,28 грн, від 29.10.2020 № 32 на суму 2 567 745 грн, від 20.11.2020 № 34 на суму 2 285 763 грн, від 16.12.2020 № 41 на суму 2 861 974 грн, від 18.02.2021 № 1 на суму 2 621 768 грн, від 18.02.2021 № 3 на суму 2 646 154 грн, від 26.03.2021 № 5 на суму 2 416 106 грн, від 19.04.2021 № 11 на суму 1 318 560 грн.

40. Прокурор вважає, що при укладенні оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу порушено приписи пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними на підставі статті 215 ЦК України.

41. Додаткові угоди від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, якими внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, також підлягають визнанню недійсними в частинах щодо визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у сумі 2,34 грн та 2,36 грн, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару встановлено у зазначених додаткових угодах.

42. Крім того, ЛКСП "Лисичанськводоканал" відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8 105 330 кВт*год грошові кошти у сумі 17 426 459,50 грн, натомість у результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19 108 362,75 грн, а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1 681 903,25 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

43. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається, з огляду на таке.

Щодо касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

45. Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

46. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

47. Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

48. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

49. За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

50. Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

51. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

52. Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

53. Отже, держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні чи комунальні підприємства/заклади.

54. У пунктах 8.10, 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, на яку правомірно послався суд апеляційної інстанції, сформульовано такі правові висновки: "Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру"), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону (Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру") межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави".

55. У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

56. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 83)).

57. Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним (пункт 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21).

58. Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 та інших.

59. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор посилався на порушення законодавства про публічні закупівлі. При обґрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначав, що він не замінює Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є її альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені.

ЛКСП "Лисичанськводоканал" з ТОВ "Енсол Україна" укладено додаткові угоди всупереч нормам Закону України "Про публічні закупівлі", що є прямим порушенням вимог законодавства і наносить матеріальний збиток, що у подальшому відображається на державних інтересах та авторитетності держави. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес.

Рішенням Лисичанської міської ради Луганської області, а в подальшому розпорядженнями керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області виділено кошти у сумі 30 862 593,00 грн для розрахунків за електричну енергію, тому фінансова підтримка ЛКСП "Лисичанськводоканал", як зазначає прокурор, для розрахунків за електричну енергію здійснюється за допомогою коштів місцевого бюджету.

Оскільки виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП "Лисичанськводоканал" відбувається за рахунок бюджетних коштів органу місцевого самоврядування, повноваження якого на сьогодні виконує Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, на думку прокурора, використання коштів бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими згідно зі статтею 142 Конституції України є доходи і кошти місцевих бюджетів, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави.

Прокурор також зазначив, що ЛКСП "Лисичанськводоканал", зважаючи на наявність високого обсягу дебіторської заборгованості, що підтверджується аудиторськими звітами за результатом державного фінансового аудиту діяльності підприємства, не може здійснити оплату судового збору за подання позову у цій справі, у зв`язку з чим звернення у цьому випадку органу прокуратури в його інтересах зумовлено необхідністю захисту державних інтересів.

60. Відповідно до Статуту ЛКСП "Лисичанськводоканал", затвердженого наказом Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 02.06.2021 № 96:

- ЛКСП "Лисичанськводоканал" створене на базі майна, яке знаходиться у комунальній власності Лисичанської територіальної громади (пункт 1.1);

- засновником підприємства є Лисичанська міська рада Луганської області (пункт 1.2);

- основним завданням його діяльності є видобування підземних вод та експлуатація магістральних і розподільчих мереж, мереж водовідведення, очисних споруд для подальшого забезпечення населення відповідної території питною водою (пункт 3.2);

- на період виконання військово-цивільною адміністрацією повноважень Лисичанської міської ради Луганської області власником підприємства є Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (пункт 4.1);

- підприємство є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати майнових та інших прав і обов`язків (пункти 4.3, 4.6);

- майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності (пункт 5.1);

- майно комунального підприємства є комунальною власністю Лисичанської територіальної громади та закріплюється за ним на правах господарського відання (пункт 5.2);

- джерелами формування майна підприємства є доходи, отримані від реалізації послуг, а також інших видів господарської діяльності (пункт 5.3);

- для досягнення вказаних у Статуті мети та завдань підприємству надається право самостійно укладати угоди із замовниками на виконання робіт (або надання послуг) та постачальниками матеріально-технічних ресурсів по державним та договірним цінам і тарифам (пункт 6.1);

- підприємство зобов`язане, зокрема, забезпечити цільове використання і збереження закріпленого за ним майна та виділених коштів із міського, обласного, державного бюджетів (пункт 6.2).

61. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

62. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ЛКСП "Лисичанськводоканал" не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

63. З урахуванням положень Бюджетного кодексу України та підзаконних нормативно-правовими актами, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ЛКСП "Лисичанськводоканал" у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

64. Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

65. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальне підприємство, яке є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, метою діяльності якого відповідно до Статуту є отримання прибутку, тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ЛКСП "Лисичанськводоканал", а позов, поданий заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ЛКСП "Лисичанськводоканал", про стягнення з ТОВ "Енсол Україна" на користь ЛКСП "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903,25 грн, підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, а також відхиляє протилежні доводи прокурора, викладені в підпункті 6 цієї постанови, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови у цій частині не вбачається.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Енсол Україна"

66. У касаційній скарзі ТОВ "Енсол Україна", зокрема просить скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції, скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині підтвердження підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; ухвалити нове рішення в цій частині, а саме визнати відсутність підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; залишити без розгляду позовну заяву, подану заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

67. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 25.11.2021 у справі № 927/563/20, від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19; від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування положень статей 19, 131-1 Конституції України, статей 7, 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 23 Закону України " Про прокуратуру", статей 1, 2, 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", статей 53, 80, 91, 226 ГПК України, а саме скаржник вважає, що відсутні підстави для звернення та представництво інтересів держави прокурором в суді в інтересах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ЛКСП "Лисичанськводоканал", водночас належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель є Держаудитслужба.

68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

69. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

70. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за змістом якої:

- представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзаци 1 та 2 частини 3);

- наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

71. Надаючи висновок щодо правильного застосування наведених положень Закону України "Про прокуратуру" Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 вказала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

72. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Лисичанська міська рада Луганської області зареєстрована в якості юридичної особи з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування.

Указом Президента України від 27.07.2020 № 293/2020 "Про утворення військово-цивільної адміністрації" утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області.

Статтею 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено, що у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження міської ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування. Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюється ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, у урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, повноваження Лисичанської міської ради Луганської області було припинено у зв`язку з утворенням військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області.

Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 "Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області" утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, а також постановлено реорганізувати військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (абзацом 4 статті 2).

Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

У відповідності до положень статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктами 2, 5, 12 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).

Пунктом 4 частини 6 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

На період виконання військово-цивільною адміністрацією повноважень Лисичанської міської ради Луганської області власником підприємства є Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (пункт 4.1 Статуту ЛКСП "Лисичанськводоканал").

73. Прокурор звернувся до суду 06.07.2022 в інтересах держави в особі, зокрема, Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

74. Водночас Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області та 14.06.2022 державним реєстратором Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внесені реєстраційні зміни щодо юридичної особи, а саме: змінено найменування юридичної особи Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, тому ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.10.2022 змінено найменування І позивача у справі - Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на Лисичанську міську військову адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

75. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зважаючи на положення Статуту ЛКСП "Лисичанськводоканал", Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, як власник ЛКСП "Лисичанськводоканал", є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а прокурор не замінює позивача (Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області) і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені.

76. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 відступила від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, тому посилання скаржника на ці справи є необґрунтованим.

77. З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі № 927/563/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, погодився з висновками апеляційного суду про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 34% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (пункт 38).

78. Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а згідно з пунктом 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі.

79. Відповідно до статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" органи Держаудитслужби визначено серед суб`єктів, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

80. Для виконання покладених завдань, органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо проведення моніторингу закупівель та звернення до суду із позовами про захист інтересів держави.

81. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.07.2022 у цій справі (№ 913/157/22) суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Східного офісу Держаудитслужби, оскільки вважає, що у разі прийняття судом рішення у справі у Східного офісу Держаудитслужби не виникне обов`язку провести моніторинг закупівлі № UA-2019-11-22-000633-а.

82. Доводи скаржника про те, що належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель є Держаудитслужба, колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що дія договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 завершилася 15.03.2021 у зв`язку з повним виконанням, а отже, завершено і процедуру закупівлі відкритих торгів UA-2019-11-22-000633-a, тому підстав для залучення Держаудитслужби як позивача не має.

83. Верховний Суд також вважає помилковими посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваних додаткових угодах було чітко зазначено, якою нормою та редакцією Закону України "Про публічні закупівлі" керувались сторони при їх укладенні, тому суд апеляційної інстанцій необґрунтовано та безпідставно вирішив, що сторони керувались при укладенні додаткових угод іншою нормою права та, більш того, іншою редакцією закону яка не могла застосовуватись до цих правовідносин в силу перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції від 19.04.2020, тобто судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано статті 6, 213, 627, 629 ЦК України, пункти 5, 6 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі", у редакції від 19.02.2020, та порушено норми процесуального права, адже судом було невірно розтлумачено зміст та створено нові умови оскаржуваних Додаткових угод в супереч волі сторін.

84. Так, підставами для укладення оспорюваних додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, сторонами обрано частину 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

85. 19.04.2020 набирала чинності нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", однак зі змісту пунктів 5, 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

86. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах слід керуватися редакцією Закону України "Про публічні закупівлі", чинною до введення в дію нової редакції цього Закону, а з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, однак суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

87. Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 виклав таку правову позицію (пункти 5.35-5.43):

Вимогами статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними.

Втім, 19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі" в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення були не норми пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону.

Водночас статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі" порушення частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

88. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції, вирішуючи спір у справі, та помилково застосовано норми Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

89. Отже, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 25.11.2021 у справі № 927/563/20, від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19; від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

90. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

91. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

92. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

93. Враховуючи обґрунтування, викладені у цій постанові, Суд дійшов висновку, що під час касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не має.

94. ТОВ "Енсол Україна" подано касаційну скаргу також з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

95. Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України (справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про судове засідання), пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (суди не дослідили зібрані у справі докази), пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування, дослідження та огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи) та пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.3).

Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

96. Суди, на думку скаржника, необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про витребування, дослідження та огляд доказів, які мають значення для скарги Відповідача при її розгляді, а саме не дослідили оригіналу договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, а також інших документів у справі.

97. Водночас, зазначені документи наявні у відкритому доступі у системі онлайн закупівель Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22000633-a, про що прокурором вказано у позовній заяві.

98. Оригінали доказів, про забезпечення та витребування яких просив у заяві від 13.03.2023 № 6 відповідач, а саме, другий примірник кожної з угод, є у розпорядженні відповідача, адже він його підписав, засвідчив печаткою організації та прийняв до виконання.

99. Відповідно до частини 7 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зміни не вносились з часу укладання Договору від 13.01.2020 № 1-Е до теперішнього часу) у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

100. Таким чином, саме замовник здійснював оприлюднення - додаткових угод, укладених між ним та відповідачем у системі Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-22-000633-а після їх підписання сторонами та скріплення печатками, оскільки вони містять зміни до істотних умов договору від 13.01.2020 № 1-Е.

101. Відповідач не заперечив про те, що він є стороною договору від 13.01.2020 № 1-Е, укладав та підписував додаткові угоди до нього, а також не поставив під сумнів відповідність наявних на вказаних документах реквізитів, підпису уповноваженої особи (директора) та печатки ТОВ "Енсол Україна", у тому числі, не надав жодного документу, який би спростував надані прокурором копії відповідних оспорюваних додаткових угод.

102. Вказані додаткові угоди, копії яких надав суду прокурор та сумніви щодо автентичності яких висловлює відповідач, містять всі реквізити сторін, підписи уповноваженої особи (зокрема, директора ТОВ "Енсол Україна" В. П. Рябенка), відбитки печаток (у т.ч. печатки відповідача із зазначенням коду ЄДРПОУ: 40692920) та місце їх складання та укладення - м. Київ, а також містять пункт наступного змісту "Ця угода складена у двох ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін", що спростовує доводи апелянта про те, що у його розпорядженні відсутні другі екземпляри таких додаткових угод.

103. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у цій справі, що є чинною та набрала законної сили, надано оцінку запереченням відповідача щодо залишення поданої ним заяви про забезпечення доказів шляхом витребування доказів без розгляду.

104. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що матеріали справи містять усі необхідні докази для вирішення цієї справи по суті і відсутність у справі оригіналів договору та додаткових угод до нього жодним чином не вплинули б на результат вирішення спору.

Таким чином, не вбачається, що судами порушено норми процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

105. Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно вийшов за межі вимог та доводів апеляційної скарги відповідача і визнав недійсними додаткові угоди, про що відповідач в своїй апеляційній скарзі не просив.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, вийшов за межі вимог оскільки висновки суду апеляційного господарського суду про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції, вирішуючи спір у справі, та помилково застосовано норми Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не свідчить про вихід за межі позовних вимог, а є висновком за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

106. Доводи ТОВ "Енсол Україна" про те, що справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про судове засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки про дату, час та місце розгляду справи товариство було належним чином повідомлено, про що свідчать відомості довідки про доставку документів модуля кабінету "Електронний суд", інформація про доставку документа засобами електронної пошти (ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 18.07.2023 доставлено до електронного кабінету відповідача 04.07.2023 об 11:53), відомості картки обліку вихідної кореспонденції що наявні в матеріалах справи.

До того ж, що явка учасників судового процесу не була визнана обов`язковою, а наявних матеріалів справи, на думку суду апеляційної інстанції, достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "Енсол Україна".

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржників про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

107. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

108. Аргументи, наведені у касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної у цій справі постанови.

109. Отже, інша зазначена ТОВ "Енсол Україна" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

110. Таким чином, суд апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що матеріалами справи доведена невідповідність спірних додаткових угод вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", відсутності повноважень у прокурора для представництва інтересів комунального підприємства, дійшов правильного висновку про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно встановлено обставини справи, правомірно залишено позов прокурора в інтересах ЛКСП "Лисичанськводоканал" без розгляду, однак допущено порушення норм матеріального права в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод, укладених після набрання чинності нової редакції зазначеного вище закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

111. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

112. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

113. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

114. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростували наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

115. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та ТОВ "Енсол Україна" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

116. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 913/157/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай

Дата ухвалення рішення31.10.2023
Оприлюднено13.11.2023
Номер документу114834794
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/157/22

Постанова від 31.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 02.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Судовий наказ від 18.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Судовий наказ від 18.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Постанова від 18.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 03.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 01.06.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 11.05.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні