Постанова

від 10.11.2023 по справі 826/10374/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 826/10374/17

адміністративне провадження № К/9901/29055/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 (головуючий суддя: Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/10374/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУНБУД» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування постанов і приписів,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАУНБУД» (далі - ТОВ «ТАУНБУД» або позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу від 02.08.2017 №49/17/073-7015, № 50/17/073-7016;

визнати протиправними і скасувати приписи від 19.07.2017 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13.08.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, і ухвалити нову постанову про відмову задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем у період з 06.07.2017 по 19.07.2017 було здійснено захід держаного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки на вул. Вознесенський узвіз, 23-A у Шевченківському районі м. Києва, за результатами якого 19.07.2017 складено акт перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Позапланова перевірки була призначена на підставі письмової заяви ОСОБА_1 , у якій повідомлялося про те, що за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 23-A проводяться будівельні роботи.

У акті перевірки від 19.07.2017 зафіксовано, що під час виїзду на місце 06.07.2017 перевіряючими установлено, що на земельній ділянці за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 23-A у Шевченківському районі м. Києва розпочаті будівельні роботи (виконані роботи із влаштування фундаменту) без подання замовником (ТОВ «ТАУНБУД») повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ДСТУ Б В.1.2.-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва» об`єкт будівництва належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

За наведених вище обставин, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону № 3038-VI.

Перевіркою також встановлено, що біля в`їзду на будівельний майданчик відсутня схема руху транспорту, чим порушено вимоги пункту 6.2.6 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві».

Крім того, у порушення вимог пункту 4.18 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві», не огороджено зони, які згідно пункту 4.16. цих ДБН визначені, як зони з постійно діючими небезпечними виробничими факторами, а саме: місця поблизу перепадів по висоті 1,3 м і більше.

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами відповідача складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також винесені приписи від 19.07.2017 про:

- зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким вимагалося від ТОВ «ТАУНБУД» з 19.07.2017 зупинити виконання будівельних робіт до усунення допущених правопорушень;

- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалося від ТОВ «ТАУНБУД» усунути допущені правопорушення у термін до 19.09.2017.

За результатами розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанови від 02.08.2017:

№ 49/17/073-7015, якою ТОВ «ТАУНБУД» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пункту 8 частини третьої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» (далі -Закон №208/94-ВР) та накладено штраф у сумі 75 780 грн;

№ 50/17/073-7016, якою ТОВ «ТАУНБУД» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пункту 2 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР та накладено штраф у сумі 60 624 грн.

Під час розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності були присутні уповноважені особи ТОВ «ТАУНБУД», проте від отримання копій постанов від 02.08.2017 відмовилися, про що було зроблено відповідну відмітку. Примірники постанов надіслані поштовим зв`язком.

Не погоджуючись із приписами від 19.07.2017 та постановами про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2017, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що придбав земельну ділянку 25.01.2017. На момент придбання цієї земельної ділянки, така вже мала не рівний рельєф у зв`язку із чим, в якості превентивного заходу задля уникнення в майбутньому зсувів ґрунту, Товариством було здійснено підчищення зсувонебезпечного схилу. Проте жодних будівельних чи підготовчих робіт на спірній земельній ділянці не проводиться, і проводитися не планується, про що також свідчить відсутність будь-якої будівельної техніки і працівників. Позивач стверджує, що перевіряючі дійшли хибних висновків про наявність на земельній ділянці котловану. Своєю чергою «яма», яку відповідач називає «котлованом» має покраяну конфігурацію, з врізками земних насипів в середину земельної ділянки, що свідчить про неможливість виконання будівельних робіт на цій земельній ділянці, оскільки її стан не відповідає вимогам, які застосовуються до будівельних майданчиків. Про зазначені обставини представники ТОВ «ТАУНБУД» повідомляли посадову особу відповідача у ході розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, однак такі не були враховані.

За таких обставин, позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності.

Відповідач позов не визнав. Наполягає, що позивачем проводяться будівельні роботи без дозвільних документів. Відповідач пояснив, що віднесення належної позивачу земельної ділянки до будівельного майданчика здійснено з огляду на наявність на земельній ділянці котловану, на підтвердження чого до матеріалів справи надав матеріали фотофіксації.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для притягнення до відповідальності за ведення будівництва без дозвільних документів насамперед необхідно встановити факт виконання таких робіт, тобто об`єктивний склад правопорушення.

У контексті обставин цієї справи, суди зазначили, що для надання виборці в ґрунті статусу котлована в межах якого ведуться будівельні роботи, необхідним є наявність доказів використання такої виборки в ґрунті з метою влаштування фундаменту, адже наявність самої по собі виборки в ґрунті не свідчить на користь того, що на земельній ділянці здійснюються будівельні роботи.

Разом з цим, на переконання судів обох інстанцій, влаштування фундаменту є неможливим без відповідної техніки і трудових ресурсів.

Своєю чергою, надані відповідачем матеріали фотофіксації не підтверджують наявність будь-яких ознак вчинення певними особами дій, направлених на влаштування фундаменту в межах зафіксованої виборки ґрунту, тобто виборка в ґрунті, ідентифікована відповідачем як будівельний котлован, не містить візуальних слідів влаштування фундаменту або конструкцій, які необхідні для влаштування фундаменту.

Стосовно наявності у матеріалах фотофіксації недобудованої будівлі, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для надання оцінки обставинам правомірності здійснення цього будівництва, адже акт перевірки не містить в собі інформації про те, що ця будівля знаходиться на належній позивачу земельній ділянці. Крім того, як вбачається із матеріалів фотофіксації, ця будівля частково відгороджена металевим забором від земельної ділянки позивача.

Суд апеляційної інстанції додатково оцінив подані відповідачем матеріали фотофіксації та констатував, що спірна земельна ділянка захаращена різними речами та на ній міститься споруда, яка знаходиться в недбалому стані тривалий час, а отже в матеріалах справи відсутні докази того, що саме позивачем проводилися будь-які будівельні роботи у період з 30.01.2017 (реєстрація право власності на земельну ділянку) по серпень 2017 року (проведення перевірки).

Апеляційний суд також звернув увагу на те, що у зверненні громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено про наявність на земельній ділянці котловану та будівлі в два поверхи, проте під час перевірки не було встановлено наявність двоповерхової будівлі на території позивача.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність тверджень відповідача щодо здійснення позивачем будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Одночасно із пояснень представника позивача суд апеляційної інстанції установив, що дійсно на даний час вже збудовано нежитлове приміщення на підставі отриманих документів для початку будівельних робіт та завершення даних робіт.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. У контексті фактичних обставин цієї справи скаржник вважає доведеним факт проведення ТОВ «ТАУНБУД» незаконних будівельних робіт без дозвільних документів, за що законом передбачена відповідальність. Натомість, за твердженнями скаржника, судами попередніх інстанцій належним чином не оцінені матеріали фотофіксації, а саме: не досліджено наявність окосів котловану, здійснення робіт з підготовки основи поверхні котловану, її вирівнювання. Також суди не звернули увагу на цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Поза увагу судів попередніх інстанцій, за позицією скаржника, залишилися і ті обставини, що під час виїзду на місце у березні 2019 року посадових осіб Департаменту спільно із представниками Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для проведення перевірки виконання оскаржуваних приписів від 19.07.2019 було з`ясовано, що за вказаною адресою знесено одноповерхову будівлю та виконуються будівельні роботи із будівництва залізобетонного каркасу будівлі, яка займає значну частину площі земельної ділянки. Проте, оскільки відповідальні особи суб`єкта господарювання були відсутні на об`єкті будівництва, провести перевірку не вдалося за можливе.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Наполягає, що судами обох інстанцій у повній мірі досліджені наявні докази у справі з наданням кожному з них кваліфікованої правової оцінки. Позивач стверджує, що лише факт перебування земельної ділянки у власності юридичної особи не дає підстав вважати, що власник цієї ділянки здійснює її забудову.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 6 цього Закону унормовано, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Закон України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон 687-XIV) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Своєю чергою, Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку, встановленому статтею 41 Закону № 3038-VI.

Приписами цієї норми визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, мають право:

- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

- у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію зазначеної норми, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 553 від 23.05.2011, якою затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (абз. 1 пункту 1 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Приписами пунктів 16, 17 цього Порядку визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Пунктом 20 Порядку № 553 передбачено, що протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У справі, що розглядається, відповідач стверджує, що позивачем на земельній ділянці за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 23-A у Шевченківському районі м. Києва ведеться будівництво без дозвільних документів до того ж без схеми руху транспорту і без огородження зон з постійно діючими небезпечними виробничими факторами, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону № 3038-VI, пунктів 4.18, 6.2.6 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві».

Уповноваженими особами органу контролю, було встановлено, що об`єкт будівництва належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Так частина перша статті 34 Закону № 3038-VI передбачає, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Пунктом 4.18 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві» визначено, що зони з постійно діючими небезпечними виробничими факторами повинні мати захисні (запобіжні) огорожі відповідно до вимог ГОСТ 23407 (ГОСТ 12.4.059).

Відповідно 6.2.6 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві» біля в`їзду на будівельний майданчик необхідно встановити схему руху автотранспорту. Транспортні засоби та пішоходи повинні потрапляти на об`єкт будівництва і покидати його через різні проходи і проїзди, що призначені для транспортних засобів і пішоходів. Для доступу в основні робочі зони тимчасові автомобільні шляхи повинні бути обладнані пішохідними переходами з відповідними знаками.

Зі змісту акту перевірки слідує, що віднесення належної позивачу земельної ділянки до будівельного майданчика здійснено перевіряючими з огляду на наявність на земельній ділянці котловану (виборки ґрунту), на підтвердження чого відповідачем до матеріалів справи долучені матеріали фотофіксації.

Суди попередніх інстанцій оцінили матеріали фотофіксації, проте дійшли висновку, що такі не містять ознак вчинення позивачем на земельній ділянці за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 23-A у Шевченківському районі м. Києва, будь-яких дій, направлених на влаштування фундаменту в межах зафіксованої виборки ґрунту.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 дане визначення понять:

будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту;

підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів.

Основні положення і вимоги щодо проектування основ і фундаментів будівель та споруд (далі - об`єктів) встановлені ДБН В.2.1-10-2009 «ОСНОВИ ТА ФУНДАМЕНТИ СПОРУД».

Ці норми ґрунтуються на законодавчих та нормативних актах України, розроблених згідно з вимогами та правилами чинних національних НД України.

Відповідно до приписів розділу 1 «СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ» ДБН В.2.1-10-2009 «ОСНОВИ ТА ФУНДАМЕНТИ СПОРУД» ці Норми поширюються на об`єкти цивільного та промислового призначення, в тому числі з підземними поверхами, підземні та заглиблені споруди, що проектуються на територіях, вільних від забудови і в умовах щільної забудови.

Норми застосовують при проектуванні основ і фундаментів нових об`єктів, а також при ре конструкції та підсиленні таких, що експлуатуються.

Принципи проектування котлованів для влаштування фундаментів і заглиблених споруд визначає розділ 6 ДБН В.2.1-10-2009.

Зокрема відповідно до приписів цього розділу тимчасові технологічні виробки в ґрунті - котловани і траншеї (далі - котловани) для влаштування фундаментів, фундаментно-підвальних частин та підземних поверхів будівель, підземних і заглиблених споруд відкритим способом слід проектувати з урахуванням розташування фундаментів будівлі (споруди) в плані, глибини її закладання, наявності сусідньої забудови, рівня підземних вод, можливих заходів щодо покращення несучого шару основи.

Розміри дна котловану в плані повинні без перешкоди забезпечувати виконання робіт із підготовки основи та влаштування фундаментів (підземної частини об`єкта).

Котловани проектують з укосами або вертикальними стінками, які можуть бути з укріпленням або без нього.

Укоси, стінки і дно котлованів повинні бути надійно захищені від недопустимих деформацій, обвалень, впливу підземних вод.

При проектуванні котлованів в умовах складного рельєфу (схили, зсувонебезпечні території) огороджувальні стіни повинні розраховуватись з урахуванням зсувного тиску.

Зміст наведених норм, у контексті спірних правовідносин, дає змогу дійти висновку, що котловани влаштовуються виключно до фундаментно-підвальних частин та підземних поверхів будівель, та свідчить про проведення певного етапу виконання будівельних робіт.

У межах розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій установили наявність на земельній ділянці позивача виборки в ґрунті невизначеного розміру та невизначеної глибини.

Проте констатували відсутність будь-яких ознак вчинення певними особами дій, направлених на влаштування фундаменту в межах зафіксованої виборки ґрунту, в т.ч., з огляду на відсутність будівельної техніки і трудових ресурсів.

Водночас колегія суддів погоджується із твердженням скаржника про відсутність у рішеннях судів попередніх інстанцій дослідження та оцінки матеріалів фотофіксації, щодо зафіксованих на світлинах окосів котловану, як робіт з підготовки основи поверхні котловану, її вирівнення.

У цьому контексті слушним є твердження скаржника, що ДБН В. 2.1-10- 2009 «ОСНОВИ ТА ФУНДАМЕНТИ СПОРУД», який був чинним на момент проведення перевірки, не містить визначення терміну «котлован», а лише п. 6.1 розділу 6 визначає, що тимчасові технологічні виробки в ґрунті - котловани і траншеї (далі - котловани) для влаштування фундаментів, фундаментно - підвальних частин та підземних поверхів будівель, підземних і заглиблених споруд відкритим способом слід проектувати з урахуванням розташування фундаментів будівлі (споруди) в плані, глибини її закладання, наявності сусідньої забудови, рівня підземних вод, можливих заходів щодо покращення несучого шару основи.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та протилежних тверджень учасників, дослідження доказів та їх оцінку необхідно здійснювати з урахуванням наявних матеріалів фотофіксації з описом кожної світлини, яка містить інформацію про окремі об`єкти у контексті закріплених ДБН В. 2.1-10- 2009 визначень елементів будівництва та їх призначень.

Отже, такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на поверхневому дослідженні поданих відповідачем доказів (матеріали фотофіксації), оскільки судами не досліджено наявність окосів котловану, здійснення робіт з підготовки основи поверхні котловану, її вирівняння.

Своєю чергою, враховуючи положення статті 341 КАС України, зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

Натомість без дослідження цих обставин, неможливо беззаперечно стверджувати про відсутність на об`єкті перевірки ознак влаштування котловану.

Поміж тим, відсутність на об`єкті перевірки у момент її проведення будівельної техніки та робітників також не може беззастережно свідчить про те, що жодні будівельні роботи на земельній ділянці не проводяться.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою цієї норми визначено, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Водночас судові рішення у цій справі не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами не встановлені фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного рішення.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно колегія суддів враховує, що 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Статтею 1 вказаного Закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/10374/17 скасувати.

Справу № 826/10374/17 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа