Рішення

від 09.11.2023 по справі 760/1009/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1009/20

2-а/760/1500/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

08 січня 2020 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просила:

- визнати поважними причини пропуску та поновити позивачці строк на звернення до суду з позовом;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за №2924/10-36-50-06 від 30 жовтня 2019 року, що винесена посадовою особою ГУ ДПС у Київській області, згідно якої притягнуто головного бухгалтера ТОВ «Сухоліський Елеватор» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн. за порушення ч. 5 ст. 165-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач вказала, що 16 жовтня 2019 року посадовою особою ГДРІ відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Білоцерківського відділення ГУ ДПС у Київській області оформлено протокол про адміністративне правопорушення №2924/10365006 відповідно до якого позивач як головний бухгалтер TOB «Сухоліський Елеватор» вчинила правопорушення щодо несвоєчасної сплати ЄСВ у сумі 27405,61 грн. за вересень 2019 року (термін сплати до 20.09.2019, фактично сплачено - 26.09.2019), чим порушено п. 8 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

30 жовтня 2019 року посадовою особою ГУ ДПС у Київській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №2924/10-36-50-06 згідно із якою притягнуто головного бухгалтера TOB «Сухоліський Елеватор» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 2550,00 грн. за порушення ч. 5 ст. 165-1 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення з наступних підстав.

Всупереч ч. 4 Розділу III Інструкції позивачу не було вручено примірник Протоколу про адміністративне правопорушення №2924/10365006 від 16 жовтня 2019 року та не повідомлено про дату, час та місце його розгляду.

Крім того, вина позивача у вчиненні правопорушення щодо несвоєчасної сплати ЄСВ у сумі 27405,61 грн. за вересень 2019 року (термін сплати до 20.09.2019, фактично сплачено - 26.09.2019), чим порушено п. 8 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсутня, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 165-1 КУпАП притягуватись до відповідальності на її підставі можуть лише посадові особи підприємств, установ і організацій, тобто, у даному випадку - головний бухгалтер ТОВ «Сухоліський Елеватор».

Однак, позивачка звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «Сухоліський Елеватор» з 07.03.2019 на підставі п. 1 ст. 36 КЗПП України за згодою сторін, а тому вона не може бути притягнута до відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 165-1 КУпАП за правопорушення, що мало місце у вересні 2019 року (після звільнення з посади головного бухгалтера TOB «Сухоліський Елеватор»).

При цьому, обставини неправомірного притягнення позивачки до адміністративної відповідальності стали можливими внаслідок неправомірних дій посадової особи ГДРІ відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Білоцерківського відділення ГУ ДПС у Київській області при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення №2924/10365006 від 16 жовтня 2019 року, якою порушено ч. 11, 12 Розділу II Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, а також - посадової особи ГУ ДПС у Київській області при винесенні нею постанову про накладення адміністративного правопорушення №2924/10-36-50-06, якою порушено ч. 4, 5 Розділу II Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення.

Таким чином, неправомірні дії посадових осіб органу податків та зборів призвели до протиправного накладення адміністративного стягнення у формі штрафу, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з позовом.

Додатково позивачка вказує, що відповідач не виконав обов`язку щодо своєчасного направлення їй копії постанови. Так, протокол про адміністративне правопорушення №2924/10365006 від 16 жовтня 2019 року та постанову про накладення адміністративного правопорушення №2924/10-36-50-06 від 30 жовтня 2019 року позивач отримала 02 грудня 2019 року, у зв`язку з чим просить поновити їй строк на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.01.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву, однак відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань, тому відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України, відповідно до частини першої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які скаржник посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Враховуючи, що постанову про накладення адміністративного правопорушення №2924/10-36-50-06 від 30 жовтня 2019 року позивачка отримала 02 грудня 2019 року та реалізувати право на її оскарження у строки, встановлені ч. 2 ст. 286 КАС України, не мала об`єктивної можливості, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому їх слід поновити.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16 жовтня 2019 року посадовою особою ГДРІ відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Білоцерківського відділення ГУ ДПС у Київській області Садовською Н. при перевірці своєчасності сплати ЄСВ по ТОВ «Сухоліський Елеватор» (код ЄДРПОУ 40315877, місцезнаходження: 09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Вокзальна, буд. 222) складено протокол №2924/10-36-50-06.

Згідно протоколу, позивачка ОСОБА_1 як посадова особа - головний бухгалтер товариства вчинила правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати ЄСВ в сумі 27405,61 грн. за вересень 2019 року (термін сплати до 20 вересня 2019 року, фактично сплачено 26 вересня 2019 року), чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Оскільки раніше ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, посадова особа дійшла висновку про наявність в діях позивачки ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165-1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що про неявку ОСОБА_1 складено Акт про неявку посадової особи від 16 жовтня 2019 року та повідомлено позивачку, що розгляд адміністративної справи відбудеться 30 жовтня 2019 року у приміщенні ГУ ДПС у Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А об 11-00 год.

Постановою №2924/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 30 жовтня 2019 року уповноважена особа ГУ ДПС у Київській області Чустіль О. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 2550,00 грн. за порушення ч. 5 ст. 165-1 КУпАП. Розглянувши протокол від 16 жовтня 2019 року №2924/10-36-50-06 від 16 жовтня 2019 року і додатні до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення уповноважена особа встановила, що позивачка працюючи головним бухгалтером ТОВ «Сухоліський Елеватор» несвоєчасно сплатила ЄСВ в сумі 27405,61 грн. за вересень 2019 року (термін сплати до 20 вересня 2019 року, фактично сплачено 26 вересня 2019 року), чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 165-1 КУпАП.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 9 та статті 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст.165-1 КУпАП України, несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Частиною 5 ст. 165-1 КУпАП України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозицією частини п`ятої статті 165-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне, протягом року, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною третьою цієї ж статті. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення передбачає самостійні форми: несплату єдиного внеску та несвоєчасну сплату.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2021 року у справі №203/1769/16-а, адміністративне правопорушення у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування полягає у здійсненні платежу після граничного строку його проведення. При цьому термін правопорушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску необхідно обчислювати за датою фактичної сплати єдиного внеску. У цьому разі, перебіг двомісячного строку притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності починається з моменту фактичної сплати платежу.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у чинній на час винесення постанов редакції, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За змістом частин 11 та 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку); подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим законом.

Відповідно до постанови №2924/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 30 жовтня 2019 року особою, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено головного бухгалтера ТОВ «Сухоліський Елеватор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 02 січня 1991 року та копії наказу №11-к від 07 березня 2019 року, позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи головного бухгалтера ТОВ «Сухоліський Елеватор» з 07 березня 2019 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Проте, судом встановлено відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165-1 КУпАП, оскільки позивачка у вересні 2019 року не обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Сухоліський Елеватор», у зв`язку з чим не мала обов`язку своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний соціальний внесок за ТОВ «Сухоліський Елеватор» в сумі 27405,61 грн. за вересень 2019 року, відповідно, нести за його невиконання відповідальність.

Таким чином, ОСОБА_1 не є належною особою, яку можливо притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 165-1 КУпАП України за встановлені податковим органом порушення п. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в діяльності ТОВ «Сухоліський Елеватор» у вересні 2019 року.

Крім того, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить жодних посилань на конкретний встановлений факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 165-1 КУпАП протягом останнього року, що передував інкримінованому адміністративному правопорушенню, не надано таких доказів і представником відповідача.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду, позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності складу адміністративного правопорушення, яке податковий орган вважав встановленим у постанові №2924/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 30 жовтня 2019 року.

Згідно п.3 ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова №2924/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 30 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо неї.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, ч. 5 ст. 165-1, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №2924/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 30 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір