Рішення
від 06.10.2023 по справі 320/3570/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року справа № 320/3570/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

за участю представників сторін:

від позивача - Погорєлової А.В.,

від відповідача-1 (Головного управління Державної податкової служби України у Київській області) - Познякової О.В.,

від відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) - не з`явився,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» (далі - позивач та/або ТОВ «Регіонпродукт») з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач-1 та/або ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2 та/або ГУ ДКСУ у Київській області) та просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в розмірі 1 507 857,00 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 1 958 000,84 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.11.2014 сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року набула статусу узгодженої на підставі рішення суду в адміністративній справі №810/1702/14, проте станом на час звернення до суду із даним адміністративним позовом контролюючим органом не вжито заходів щодо відшкодування сум узгодженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в розмірі 1507857,00 грн., незважаючи на неодноразові звернення ТОВ «Регіонпродукт» до останнього із відповідними заявами з метою досудового врегулювання спору.

ТОВ «Регіонпродукт» стверджує, що ГУ ДПС у Київській області допущено триваюче порушення, яким фактично позбавлено права позивача на вільне володіння майном протягом значного часу, що мало своїм наслідком звернення до суду із вказаним позовом.

Також позивач вказує, що через не відшкодування відповідачем бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у позивача виникло право на стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 1958000,84 грн., яку також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 24810,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу), сплаченого на рахунок Київського окружного адміністративного суду.

23.05.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача адвоката Погорєлової А.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із платіжним дорученням №640 від 28.04.2022 про сплату судового збору на суму 24810,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 07.07.2022. Витребувано докази у справі від відповідача.

06.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву від 05.07.2022 №04-31/62.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 вказав, що Податковим кодексом України чітко врегульовано механізм відшкодування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, де ГУ ДКСУ у Київській області здійснює виключно автоматичну роль щодо перерахування коштів на рахунки платника податків, за наявності відповідного Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Також, 07.07.2022 на адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, у якому останній стверджує про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Представник відповідача-1 наголошує, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за періоди квітень, травень 2008 року набула статусу узгодженості 24.01.2017, після винесення Верховним Судом ухвали від 24.01.2017 про відмову у перегляді судового рішення в адміністративній справі №810/1702/14. Окрім цього представник ГУ ДПС у Київській області звертав увагу на те, що після усунення технічної помилки, 20.04.2017 Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ проведено підтвердження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» по податковим деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2008 року. Водночас, представник ГУ ДПС у Київській області вказав, що у зв`язку зі змінами, внесеними до Податкового кодексу України та, як наслідок, зміни процедури бюджетного відшкодування, ним було включено до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, заяву ТОВ «Регіонпродукт» про відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за квітень, травень 2008 року в розмірі 1 507 857,00 грн. У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 також висловив незгоду із розрахунком пені, зазначивши, що позивачем не враховано абзац 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що мало своїм наслідком невірне визначення строку узгодженості сум бюджетного відшкодування та наголосив, що ТОВ «Регіонпродукт» безпідставно змінено облікову ставку Національного банку України, яка, у свою чергу має бути незмінною протягом усього строку нарахування пені та становить - 14%. При цьому, представник контролюючого органу акцентував увагу суду на тому, що позивачем пропущеного строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 клопотання представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 05.07.2022 про надання додаткового часу для підготовки та надання витребуваних судом доказів, - задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" процесуальний строк для виконання вимог ухвали суду від 25.05.2022 на десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали. Повторно витребувано докази у справі від Головного управління ДПС у Київській області. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 26.07.2022.

11.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання від 11.07.2022 про продовження строку для подання відповіді на відзив на п`ять днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 клопотання представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 11.07.2022 про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволено: продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву разом із доказами направлення іншим учасникам справи на п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.

19.07.2022 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом докази, які було долучено судом до матеріалів справи.

21.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання від 21.07.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у разі відсутності у суду відповідної технічної можливості (відсутності обладнання та можливості його використання у визначені день та час: 26.07.2022 о 12:00 год.), відкласти проведення підготовчого засідання у справі №320/3570/22 на дату та час, коли у суду буде наявна відповідна технічна можливість.

22.07.2022 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Регіонпродукт» зазначає, що про хибність висновків контролюючого органу в частині дати узгодженості сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та наполягає, що останні набули статусу узгодженості за наслідком апеляційного оскарження. Окрім цього позивач вказав, що ним не пропущено строк звернення до суду.

25.07.2022 до Київського окружного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання про долучення витребуваних судом доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 21.07.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 12.08.2022 та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 12.08.2022 за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

02.08.2022 до суду від представника ГУ ДПС у Київській області надійшли заперечення на відповідь на відзив. Так, представник контролюючого органу наполягає на обставинах пропуску ТОВ «Регіонпродукт» строку звернення до суду та помилковості визначення останнім дати узгодженості сум бюджетного відшкодування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 12.08.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, задоволено. Відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 26.08.2022. Призначено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 26.08.2022 за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 зобов`язано відповідача-2 (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області) невідкладно направити на належну електронну адресу позивача (pripravka@pripravka.com) та належну офіційну електронну адресу відповідача-1 Головного управління ДПС у Київській області (kyivobl.official@tax.gov.ua) відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на позовну заяву, докази чого надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Витребувано докази від відповідача-1 та від позивача. Відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2022 та вирішено проводити наступне підготовче засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку за участю представника позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2022. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 21.10.2022 о 13.00 год., за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

23.09.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що чинним законодавством не визначено строки давності для стягнення заборгованості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та просив відмови у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду.

09.11.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 зобов`язано відповідача-1 Головне управління ДПС у Київській області виконати вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 про витребування доказів в частині надання суду картки особового рахунку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" (ідентифікаційний код 32577712) з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 з повним описом графи "Опис операції". Відкладено підготовче судове засідання на 11.11.2022 на 13.00 год. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 11.11.2022 о 13.00 год., за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

11.11.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду з технічних причин у зв`язку із відсутністю в Київському окружному адміністративному суді інтернет-зв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 відкладено підготовче судове засідання на 25.11.2022. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 25.11.2022, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

11.11.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду з технічних причин у зв`язку із відсутністю в Київському окружному адміністративному суді інтернет-зв`язку. Призначено наступне підготовче засідання на 16.12.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 16.12.2022, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

16.12.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням в місті Києві повітряної тривоги. Призначено наступне підготовче засідання на 20.01.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 відкладено підготовче судове засідання на 27.01.2023. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено, вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 27.01.2023, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 закрито підготовче провадження у справ та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.02.2023 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги. Призначено наступне судове засідання на 03.03.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 03.03.2023, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 витребувано докази від відповідача та відкладено судове засідання на 28.04.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 призначено судове засідання у справі на 23.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

29.06.2023 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Погорєлової А.В. надійшло клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 27.06.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 призначено судове засідання у справі на 15.09.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 судове засідання на 06.10.2023.

У судовому засіданні 06.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Також просив суд задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволенні позову, також підтримав раніше подане клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Представник відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) у судове засідання 06.10.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі та поновити пропущений строк звернення до суду. Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області проведено документальну перевірку ТОВ «Регіонпродукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.08.2008 №315/23-1/32577712, яким зафіксовано порушення ТОВ «Регіонпродукт» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 07.04.1997 №168/97-ВР, в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв`язку з придбанням послуг, використання яких не можливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР та статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-ІV в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.

За результатами перевірки суму бюджетного відшкодування згідно звітної декларації по розрахункам з бюджетом за квітень 2008 року в розмірі 332859,00 грн. не підтверджено.

За результатами перевірки суму бюджетного відшкодування згідно звітної декларації по розрахункам з бюджетом за травень 2008 року в розмірі 1174998,00 грн. не підтверджено.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Регіонпродукт» подано позов до суду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №810/1702/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 №0055621310/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016 у справі №810/1702/14 касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2017 відмовлено у задоволенні клопотання представника Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на подачу заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016. Відмовлено у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016.

Між тим судом встановлено, що 19.05.2016 ТОВ «Регіонпродукт» звернулось до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою, в якій просило відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016, в порядку, встановленому Податковим кодексом України, відшкодувати кошти в розмірі 1 507 857,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2008 року на розрахунковий рахунок в банку.

02.06.2016 позивач повторно звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із аналогічною за змістом заявою, адресувавши її окрім зазначеного адресату ще й Голові ДФС України, начальнику ГУ ДФС у Київській області.

Листом від 30.06.2016 №22192/7/99-99-12-02-02-17 заява позивача скерована до ГУ ДФС у Київській області за належністю для розгляду та надання відповіді заявнику.

Листом від 02.07.2016 №27647/10/10-04-15-20 Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила ТОВ «Регіонпродукт» про те, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 здійснюються заходи із поновлення задекларованих сум бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» в АІС «Податковий блок».

Також, 05.09.2016 Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом №631/10/10-04-15-20 повідомила позивача про те, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 здійснюються заходи із поновлення задекларованих сум бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» в АІС «Податковий блок».

Листом від 26.07.2017 №4599/10/10-36-12-06-11 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, серед іншого про те, що після усунення технічної помилки, 20.04.2017 Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ проведено підтвердження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» по податковим деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2008 року. Разом з цим, у вказаному листі ГУ ДФС у Київській області вказало, що чинним законодавством не передбачено механізм відшкодуванням сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структур такого реєстру, у зв`язку із чим розробляються зміни до нормативно-правових актів з метою узгодженості єдиного механізму відшкодування ПДВ за заявами, які були, внесені до тимчасового реєстру заяв на повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

25.05.2020 позивач звернувся до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області із листом вих. №44, у якому повторно просило відшкодувати суму коштів з ПДВ в розмірі 1 507 857,00 грн. на розрахунковий рахунок платника податків. Окрім цього, у вказаному листі ТОВ «Регіонпродукт» зазначало про інші механізми повернення сум бюджетного відшкодування, у тому числі шляхом перенесення сум в рахунок погашення податку на землю в сумі 304 333,44 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 203 523,33 грн.

Листом від 11.06.2020 №18907/10/10-36-04-02-10 ГУ ДПС у Київській області повідомило заявника про те, що за ним обліковується переплата з ПДВ у сумі 1 507 857,00 грн., однак на сьогодні чинним законодавством не врегульовано механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстру, триває нормотворча діяльність.

При цьому ГУ ДПС у Київській області повідомило ТОВ «Регіонпродукт», що надміру сплачені суми грошового зобов`язання з ПДВ, які обліковуються в його індивідуальній картці, можуть бути повернуті у відповідності до статті 43 Податкового кодексу України.

30.07.2020 позивачем подано ГУ ДПС у Київській області заяву вих. №61 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, в якій товариство просило повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ, зараховані до бюджету з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумі 300565,13 грн. (платіжні доручення від 03.04.2019 №75, від 25.05.2020 №59797426).

Листом від 19.08.2020 №5201/10/10-36-51-04 Бориспільське управління ГУ ДПС у Київській області просило заявника повторно подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, оскільки останнім зазначено у заяві неповні дані.

Листом від 19.10.2020 №29953/10/10-36-04-11 Бориспільське управління ГУ ДПС у Київській області просило ТОВ «Регіонпродукт» повторно подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, оскільки останнім зазначено у заяві неповні дані.

20.04.2021 ТОВ «Регіонпродукт» повторно подано до ГУ ДПС у Київській області заяву вих. №28 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у сумі 1 570 857,00 грн., у якій наголошено, що ним було подано заяву, яка містила всю обов`язкову інформацію, визначену Порядком №60.

03.08.2021 позивачем подано до Державної податкової служби України заяву вих. №58 про припинення злочину та вчинення дій, необхідних для виконання рішення суду, зокрема щодо повернення на електронний рахунок ТОВ «Регіонпродукт» переплати з податку на додану вартість у розмірі 1 507 857,00 грн.

Листом від 28.08.2021 №19656/6/99-00-18-03-02-06 ДПС України повідомила заявника про те, що на законодавчому рівні не врегульовано процедуру внесення заявок, узгоджених після 01.02.2017, за якими станом на 01.01.2017 органами ДФС було відмовлено у бюджетному відшкодуванні та які не були включені до Тимчасового реєстру. Окрім цього звернуто увагу позивача на тому, що відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у Тимчасовому реєстрі, повинно здійснюватися в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік.

При цьому ДПС України вказало, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не передбачено фінансового ресурсу державного бюджету для бюджетного відшкодування ПДВ за заявами, включеними до Тимчасового реєстру та наголошено, що наразі триває опрацювання шляхів врегулювання даних питань, триває нормотворча робота, направлена на правове врегулювання питання повернення таких сум бюджетного відшкодування на банківські рахунки платників.

Як вказує ТОВ «Регіонпродукт» станом на час звернення до суду узгоджені суми податку на додану вартість за періоди квітень, травень 2008 року контролюючим органом не повернуто, чим порушено майнові права позивача, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, у редакції чинній станом на час подання позивачем податкових декларації з ПДВ за звітні періоди квітень, травень 2008 року) визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За правилами пункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, в розрізі положень підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 ПК України платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

До того ж, підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР регламентовано, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п`ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п`ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно із підпунктами 7.7.5, 7.7.6, 7.7.7, 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов`язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вже було вказано судом вище, працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області проведено документальну перевірку ТОВ «Регіонпродукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.08.2008 №315/23-1/32577712, яким зафіксовано порушення ТОВ «Регіонпродукт» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 07.04.1997 №168/97-ВР, в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв`язку з придбанням послуг, використання яких не можливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР та статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-ІV в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.

На підставі вказаних висновків Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0, які в подальшому, в межах адміністративної справи №810/1702/14, визнані протиправними та скасовані.

Суд нагадує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №810/1702/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено.

Отже ТОВ «Регіонпродукт» було підтверджено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року в сумі 1 507 857,00 грн., що у тому числі не заперечується і представником ГУ ДПС у Київській області.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (узгодженості суми бюджетного відшкодування з ПДВ) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України (в редакції до 1 січня 2016 року, тобто станом на момент подання позивачем податкових декларацій), відповідно до якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

При цьому, Законами України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент вирішення спору по суті) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаного дає суду підстави сформувати висновок про те, що Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату Україні» з 1 січня 2017 року повністю змінено механізм відшкодування податку на додану вартість та концепцію його адміністрування, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено: єдиний Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування; Тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Між тим, порядок ведення Реєстру заяв затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок № 26), відповідно до якого формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Міністерство фінансів України забезпечує автоматичне ведення інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів.

Порядок взаємодії Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 3 березня 2017 року № 326 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за № 376/30244.

Щодо Тимчасового реєстру, то пунктом 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Суд звертає увагу на те, що Тимчасовий реєстр фактично нормативно передбачений як Податковим кодексом України, так і підзаконними нормативними актами, якими регламентується діяльність суб`єктів владних повноважень, що беруть участь в забезпеченні реалізації механізму відшкодування податку на додану вартість. Проте фактично відповідний реєстр не створений Міністерством фінансів України, на яке нормативно покладений обов`язок його створення та ведення. Органи фіскальної служби лише наповнюють відповідний реєстр, а враховуючи його відсутність, реалізувати відповідні повноваження є неможливим в силу незалежних від них причин.

Тобто, законодавчо визначений механізм, який існує на сьогодні, є недосконалим. Отже наявна бездіяльність держави щодо незабезпечення порядку відшкодування відповідних сум.

Відповідно до пункту 200.23 пункту 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.

Звідси слідує, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань. Разом з тим вчинення конкретних дій на різних стадіях виконання цього обов`язку покладено на різні органи державної влади, а затримка у виконанні своєї частини обов`язку будь-ким з них спричиняє істотне навантаження на державний бюджет у вигляді пені.

Тривалий час правова система держави виходила з тієї правової позиції, що єдиним можливим способом захисту прав платника в такому випадку є зобов`язання держави в особі уповноважених нею органів виконати покладені на них законом і підзаконними актами обов`язки, що зазвичай не приводило до припинення протиправної бездіяльності контролюючих органів та можливості ефективного захисту прав заявників з огляду на існуючі недоліки у нормативному регулюванні, системну бездіяльність державних органів та хронічний брак бюджетних коштів.

Разом з тим підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представником ГУ ДПС у Київській області право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, підтверджено в судовому порядку, проте суми податку станом на час розгляду даної справи не відшкодовані платнику податків.

У зв`язку зі зміною механізму відшкодування податку на додану вартість та концепції його адміністрування, невідшкодовані суми податку на додану вартість, включені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, сума податку на додану вартість у вигляді бюджетної заборгованості за квітень, травень 2008 року у розмірі 1507857,00 грн. станом на час розгляду даної справи не погашена, що підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією щодо сум бюджетного відшкодування, поданих до 01.01.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані та відповідачем-1 не заперечується.

Отже фактично держава 1 січня 2017 року (на той час у позивача в цій справі ще не сплив строк 1095 днів) на рівні закону (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016) надала платникам податків законні підстави очікувати прийняття законодавчого механізму відшкодування в окреслені нею строки, що вплинуло на рішення платників податків не звертатися до суду.

Вказані очікування позивача зумовлені, у тому числі листами Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС (ДПС) у Київській області, ГУ ДПС у Київській області, про які судом вказано вище.

Суд при вирішенні спору по суті враховує, що відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31- 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року) ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції (пункт 33 рішення).

Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (пункт 54 рішення від 09 листопада 1999 року у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки» (Љpaиek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (пункт 109 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96).

Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 17 лютого 2004 року у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98). У цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (пункти 29- 30 рішення від 24 березня 2009 року у справі «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03; пункти 34- 37 рішення від 02 листопада 2010 року у справі «Стефаніка та інші проти Румунії» (Єtefгnicг and Others v. Romania), заява № 38155/02).

Аналізуючи відповідність цього мотивування, особливу важливість відіграє принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення у справах «C. G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39; «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, п. 170).

Таким чином, згідно з критеріями юридичної визначеності та якості закону положення закону мають бути достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, щоб особа мала можливість скерувати свою поведінку. Уведене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання в мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не можуть мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, п. 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголошується, що та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.

Тобто платники податків, заяви яких про надання їм бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування мають чітко розуміти, за яких умов вони можуть отримати таке відшкодування, яке гарантоване статтею 200 ПК України.

У той же час, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)).

Також Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Тобто, податкове законодавство передбачає право платника податку на додану вартість на повернення суми бюджетного відшкодування, а платник податку (позивач) у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Між тим, статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

В силу приписів частини 2 статті 6 КАС України (у редакції, чинній станом на час вирішення спору по суті) та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суд при вирішенні судових справ має застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приймаючи до уваги наведене суд вважає, що в межах даної адміністративної справи наявні обставини порушення принципу верховенства права щодо незабезпечення порядку відшкодування відповідних сум бюджетного відшкодування, які внесенні до Тимчасового реєстру.

Тобто, державою не забезпечено достатню чіткість у національному законодавстві, на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування, а зміною правового регулювання бюджетного відшкодування податку на додану вартість не забезпечено дотримання принципу «якості» закону та юридичної визначеності, оскільки наявність обставин внесення даних до Тимчасового реєстру про бюджетне відшкодування платнику податків податку на додану вартість породжує його легітимне очікування на отримання свого майнового права (бюджетне відшкодування з податку на додану вартість).

При цьому, на переконання суду відсутність юридично визначеного механізму розподілу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у пункті 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушує принцип «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року в розмірі 1 507 857,00 грн. є належним та ефективним захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів останнього, а відтак підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 958 000,84 грн., нарахованої на суму заборгованості в сумі 1 507 857,00 грн. суд акцентує увагу на такому.

Так, представник відповідача-1 стверджує, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за періоди квітень, травень 2008 року набула статусу узгодженості 24.01.2017, після постановлення Верховним Судом України ухвали від 24.01.2017 про відмову у перегляді судового рішення в адміністративній справі №810/1702/14, у той час коли позивач вказує про узгодженість сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 25.11.2014, із дати набрання ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 законної сили.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині дати узгодженості сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року суд вказує, що під час судового оскарження податкових повідомлень-рішень Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0 набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із частиною 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції від 06.11.2014) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

При цьому, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України).

Аналізуючи наведені положення ПК України, у взаємозв`язку із положеннями процесуального закону, суд приходить до висновку про те, що грошові зобов`язання вважаються узгодженими із дня набрання судовим рішенням законної сили, яке у свою чергу, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Водночас, ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Суд не заперечує обставини наявності у сторін права на касаційне оскарження судового рішення, проте вказує, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Окрім наведеного, суд звертає увагу представника відповідача-1 на те, що положеннями КАС України, у редакції чинній від 06.11.2014, зокрема пунктом 5 частини 1 статті 215 регламентовано, що суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2014 у справі №810/1702/14 не було зупинено виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014.

Згідно із частиною 4 статті 124 Конституції України (у редакції, чинній від 02.03.2014) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

В силу вимог частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Резюмуючи наведене, суд констатує, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди квітень, травень 2008 року набули статусу узгодженості, за наслідком постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 25.11.2014 у справі №810/1702/14, тобто - 26.11.2014 (днем, наступним за днем ухвалення судового рішення).

З приводу ж посилання відповідача-1 у відзиві на позовну заяву на пункт 200.15 статті 200 ПК України, як підставу для формування висновків про узгодженість сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, травень 2008 року - 24.01.2017 суд вказує про таке.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, положення пункту 200.15 статті 200 ПК України не визначає закінчення судового оскарження безпосередньо прийняттям судом касаційної інстанції та/або Верховним судом України постанови (ухвали) за наслідком оскарження платником податків, прийнятого контролюючим органом рішення.

Окрім цього при вирішенні спору по суті суд відхиляє посилання відповідача-1 на можливе застосування положень пункту 56.17 статті 56 ПК України до даних правовідносин, як аналогію, мотивуючи це наступним.

Так, пунктом 56.17 статті 56 ПК України визначено випадки, коли процедура адміністративного оскарження закінчується, що не є аналогічною процедурі судового оскарження платником податків судового рішення.

Суд нагадує, що абзацом третім пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

У той же час, абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та процедура їх судового оскарження не є тотожною, а тому доводи ГУ ДПС у Київській області в цій частині є безпідставними.

Підсумовуючи викладене у свій сукупності, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми положень статті 254 КАС України, у взаємозв`язку із положеннями частини 4 статті 124 Конституції України, частини 1 статті 255 КАС України та вкотре наголошує, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року набули статусу узгодженості 26.11.2014, а відтак у контролюючого органу після отримання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14, виник обов`язок подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Регіонпродукт» з бюджету, оскільки рішення суду є обов`язковим до виконання.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене, суд вважає доводи представника ГУ ДПС у Київській області в цій частині необґрунтованими.

Визначаючи ж період нарахування пені на суму невідшкодованого контролюючим органом бюджетного відшкодування суд враховує наступне.

Згідно із пунктом 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

При цьому, як вже було вказано судом вище, положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №200/9655/21.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку пені (т. 1, а.с. 10-11) ТОВ «Регіонпродукт» датою початку розрахунку пені визначено 26.11.2014 (наступний день після ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом рішення у справі № 810/1702/14).

Суд не погоджується із датою початку перебігу строку нарахування пені, з огляду на наступне.

У відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на час узгодженості суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) регламентовано, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Звідси слідує, що відлік строку нарахування пені, в межах даної адміністративної справи, розпочинається після спливу п`яти робочих днів з дня отримання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14.

Суд вказує, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі постановлена судом у справі №810/1702/14 за участю представника контролюючого органу, з урахуванням чого суд вважає, що відповідач, починаючи з 26.11.2014 (наступний день після ухвалення судового рішення) та протягом 5 робочих днів (до 02.12.2014 включно) мав подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. В свою чергу, орган казначейства протягом п`яти операційних днів (до 09.12.2014), після отримання вказаного висновку, повинен був перерахувати позивачу зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування.

Звідси слідує, що бюджетне відшкодування на користь позивача набуло статусу бюджетної заборгованості - 10.12.2014.

Отже, періодом нарахування пені, в межах заявлених позивачем вимог у наведеній частині є період з 10.12.2014 по 07.02.2022.

З приводу ж визначення розміру облікової ставки НБУ при розрахунку пені на заборгованість щодо відшкодування податку на додану вартість платнику податків суд звертає увагу на таке.

Згідно із підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Як неодноразово було зазначено судом вище відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що конкретний розмір облікової ставки Національного банку України застосовується для розрахунку пені виключно протягом дії такої ставки, при зміні розміру облікової ставки в період нарахування пені, обрахунок останньої має проводитись з урахуванням відповідних змін.

Аналогічна правова позиція неодноразово та послідовно висловлювалась Верховним Судом у постановах від 20.06.2019 у справі №820/1750/18, від 25.03.2020 у справі № 808/481/16, від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004395, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15.

Також вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №140/9357/21.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень ГУ ДПС у Київській області щодо незмінності облікової ставки НБУ при здійсненні розрахунку пені на бюджетну заборгованість.

Отже, приймаючи до уваги наведене, суд вказує наступний розрахунок пені:

1) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 14% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2014 році) х 58 (кількість днів прострочення з 10.12.2014 по 05.02.2015) = 40 253,58 грн.

2) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 19,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 26 (кількість днів прострочення з 06.02.2015 по 03.03.2015) = 25 133,70 грн.

3) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 30% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 177 (кількість днів прострочення з 04.03.2015 по 27.08.2015) = 263 234,65 грн.

4) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 27% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 28 (кількість днів прострочення з 28.08.2015 по 24.09.2015) = 37 477,48 грн.

5) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 22% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 98 (кількість днів прострочення з 25.09.2015 по 31.12.2015) = 106 880,21 грн. та 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 22% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 112 (кількість днів прострочення з 01.01.2016 по 21.04.2016) = 121 815,07 грн. Загальна сума пені за період з 25.09.2015 по 21.04.2016 = 228 695,28 грн.

6) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 19% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 35 (кількість днів прострочення з 22.04.2016 по 26.05.2016) = 32 876,23 грн.

7) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 18% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 28 (кількість днів прострочення з 27.05.2016 по 23.06.2016) = 24 916,72 грн.

8) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 16,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016 по 28.07.2016 ) = 28 550,41 грн.

9) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 15,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 49 (кількість днів прострочення з 29.07.2016 по 15.09.2016 ) = 37 548,11 грн.

10) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 15% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 42 (кількість днів прострочення з 16.09.2016 по 27.10.2016) = 31 145,90 грн.

11) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 14% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 65 (кількість днів прострочення з 28.10.2016 по 31.12.2016 ) = 44 988,52 грн. та 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 14% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2017 році) х 103 (кількість днів прострочення з 01.01.2017 по 13.04.2017) = 71 484,81 грн. Загальний розмір пені у період з 28.10.2016 по 13.04.2017 становить -116 473,34 грн.

12) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 13% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2017 році) х 42 (кількість днів прострочення з 14.04.2017 по 25.05.2017) = 27 067,07 грн.

13) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 12,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2017 році) х 154 (кількість днів прострочення з 26.05.2017 по 26.10.2017) = 95 428,76 грн.

14) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 13,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2017 році) х 49 (кількість днів прострочення з 27.10.2017 по 14.12.2017 ) = 32 792,79 грн.

15) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 14,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2017 році та у 2018 році) х 42 (кількість днів прострочення з 15.12.2017 по 25.01.2018) = 30 190,19 грн.

16) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 16% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2018 році) х 35 (кількість днів прострочення з 26.01.2018 по 01.03.2018) = 27 761,09 грн.

17) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 17% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2018 році) х 133 (кількість днів прострочення з 02.03.2018 по 12.07.2018) = 112 085,41 грн.

18) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 17,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2018 році) х 56 (кількість днів прострочення 13.07.2018 по 06.09.2018 ) = 48 581,91 грн.

19) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 18% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2018 році та у 2019 році) х 231 (кількість днів прострочення з 07.09.2018 по 25.04.2019) = 206 126,12 грн.

20) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 17,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2019 році) х 84 (кількість днів прострочення з 26.04.2019 по 18.07.2019) =72 872,87 грн.

21) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 17,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2019 році) х 49 (кількість днів прострочення з 19.07.2019 по 05.09.2019) = 41 294,63 грн.

22) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 16,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2019 році) х 49 (кількість днів прострочення з 06.09.2019 по 24.10.2019) = 40 080,08 грн.

23) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 15,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2019 році) х 49 (кількість днів прострочення з 25.10.2019 по 12.12.2019) = 37 650,98 грн.

24) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 13,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2019 році) х 19 (кількість днів прострочення з 13.12.2019 по 31.12.2019) = 12 715,57 грн. та 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 13,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 30 (кількість днів прострочення з 01.01.2020 по 30.01.2020) = 20 022,36 грн. Загальна сума пені з 13.12.2019 по 30.01.2020 становить - 32 737,93 грн.

25) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 11,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 42 (кількість днів прострочення з 31.01.2020 по 12.03.2020) = 22 840,33 грн.

26) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 10,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 42 (кількість днів прострочення з 13.03.2020 по 23.04.2020) = 20 763,93 грн.

27) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 8,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 49 (кількість днів прострочення з 24.04.2020 по 11.06.2020) = 19 379,67 грн.

28) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 6,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 366 (кількість календарних днів у 2020 році) х 203 (кількість днів прострочення з 12.06.2020 по 31.12.2020) = 60 215,40 грн. та 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 6,0% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 63 (кількість днів прострочення з 01.01.2021 по 04.03.2021) = 18 738,74 грн. Загальна сума пені за період з 12.06.2020 по 04.03.2021 становить - 78 954,18 грн.

29) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 6,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 42 (кількість днів прострочення з 05.03.2021 по 15.04.2021) = 13 533,53 грн.

30) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 7,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 98 (кількість днів прострочення з 16.04.2021 по 22.07.2021) = 36 436,43 грн.

31) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 8% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 49 (кількість днів прострочення з 23.07.2021 по 09.09.2021) = 19 432,77 грн.

32) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 8,5% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році) х 91 (кількість днів прострочення з 10.09.2021 по 09.12.2021) = 38 345,01 грн.

33) 1 507 857 (сума бюджетного відшкодування) х 9% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2021 році та у 2022 році) х 42 (кількість днів прострочення з 10.12.2021 по 20.01.2022) = 18 738,74 грн. 1 507 857 (сума

34) бюджетного відшкодування) х 10% (облікова ставка НБУ) х 120% : 365 (кількість календарних днів у 2022 році) х 18 (кількість днів прострочення з 21.01.2022 по 07.02.2022) = 8 923,21 грн.

Загальний розмір пені за період з 10.12.2014 по 07.02.2022 становить - 1 948 323,03 грн.

У той же час, позивачем заявлено суму пені до стягнення у розмірі 1 958 000,84 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного судом розрахунку, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в сумі 1 948 323,03 грн.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд вказує про наступне.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 3 465 857,84 грн. Сума задоволених майнових вимог становить 3 456 180,03 грн.

Згідно із платіжним дорученням від 28.04.2022 №640 ТОВ «Регіонпродукт» сплачено судовий збір у розмірі 24 810,00 грн. (максимальний розмір судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір»).

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 24 740,72 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що питання щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу ТОВ «Регіонпродукт» під час розгляду справи не порушувалось.

У судовому засіданні 06.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 06.11.2023.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в розмірі 1507857,00 грн. (один мільйон п`ятсот сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім грн. 00 коп.) та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10.12.2014 по 07.02.2022 у сумі 1948323,03 грн. (один мільйон дев`ятсот сорок вісім тисяч триста двадцять три грн. 03 коп.).

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держаної податкової служби у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5а, ідентифікаційний код ВП: 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" (місцезнаходження: 08340, Київська область, Бориспільський район, село Гнідин, вул. Заводська, б. 1, ідентифікаційний код 32577712) судовий збір у розмірі 24740,72 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот сорок грн. 72 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	06.10.2023
Оприлюднено	13.11.2023
Номер документу	114836121
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.10.2023 по справі 320/3570/22КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/3570/22

Рішення від 06.10.2023

Рішення
від 06.10.2023 по справі 320/3570/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД