Рішення

від 04.10.2023 по справі 910/7027/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2023Справа № 910/7027/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства завод "ГЕНЕРАТОР" вул. Новокостянтинівська, буд. 18, м. Київ, 04080

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕСКО" вул. Вікентія Хвойки 18/14, корп. 1,оф. 309, м. Київ, 04080

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Волощенко В.П.

від відповідача: Шейко О.О., Капшук І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Завод "Генератор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕСКО" про зобов`язання виконати умови договору, а саме зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТЕСКО" провести гарантійний ремонт кліматичної камери TZ-H1000 сер. № Т220200623 зі складанням акту обстеження виявлених дефектів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання № 07-05 від 07.05.2020 року в частині постачання товару (камера тепла - холоду TZ-H1000), якість якої відповідає умовам договору, оскільки поставлений відповідачем товар вийшов з ладу та не може використовуватись за призначенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7027/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Так, від позивача через канцелярію суду 28.09.2022 року надійшла заява № 8/994 від 22.09.2022 року про зміну предмету позову. Заява разом з доказами надсилання на адресу відповідача судом долучена до матеріалів справи.

Також від позивача 28.09.2022 року через канцелярію суду надійшли пояснення № 8/995 від 22.09.2022 року, в яких ДП Завод "Генератор" надає пояснення щодо суті спору, а також долучає до матеріалів справи оригінал Акту щодо аналізу непрацездатності камери TZ-H1000 сер. № Т220200623 від 20.07.2022 року. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через канцелярію суду 22.09.2022 року від відповідача надійшов відзив б/н від 20.09.2022 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на здійснення поставки товару належної якості, здійснення експлуатації камери позивачем протягом двох років без претензій щодо її роботи, а також зазначаючи про відсутність факту настання гарантійного випадку. Відзив разом з доказами надсилання його на адресу позивача судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 року з урахуванням поданих сторонами заяв по суті справи та доказів за ініціативою суду постановлено здійснювати розгляд справи №910/7027/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2022 року.

Розглянувши в судовому засіданні 22.12.2022 року заяву уповноваженого позивача про зміну предмета позову № 8/994 від 22.09.2022 року, яка надійшла до суду 28.09.2022 року, за змістом якої позивач вважає за необхідне викласти пункт 2 прохальної частини позову в новій редакції, а саме: "2. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТЕСКО" виконати на користь Державного підприємства Завод "Генератор" гарантійні зобов`язання відповідно до умов договору постачання від 07.05.2020 № 07-05 та власними силами і за власний рахунок усунути виявлені дефекти камери тепла - холоду TZ-H1000 сер. № Т220200623", з огляду на те, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, а саме останньому було надано можливість надання заперечень щодо нового предмету позову та наведенні його доводів при розгляді даної заяви, остання відповідає загальним вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України, а також зважаючи на те, що відповідна заява Державного підприємства Завод "Генератор" подана до суду до закінчення підготовчого засідання у справі, заява позивача прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце новий предмет позову, з урахуванням якого здійснюється подальший розгляд спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року враховуючи нез`явлення в судове засідання уповноваженого представника відповідача та прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову, у зв`язку з чим має місце новий предмет позову, з урахуванням якого здійснюється подальший розгляд спору, підготовче засідання у справі відкладено на 01.02.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні 01.02.2023 року з метою надання відповідачем відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.03.2023 року.

Так, від позивача - Державного підприємства Завод "Генератор" через канцелярію суду 20.02.2023 року надійшла заява б/н від 20.02.2023 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/7027/22.

Ухвалою Господарського суду від 21.02.2023 року заяву Державного підприємства Завод "Генератор" б/н від 20.02.2023 року про відвід судді Господарського суду міста Києва Селівона А.М. від розгляду справи №910/7027/22 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа для розгляду заяви Державного підприємства Завод "Генератор" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/7027/22 була передана на розгляд судді Князькову В.В.

Ухвалою Господарського суду від 22.02.2023 року відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства завод "Генератор" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/7027/22.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 01.03.2023 року через канцелярію суду 13.02.2023 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 8/798 від 01.08.2022 року про зобов`язання вчинити певні дії із врахуванням заяви про зміну предмета позову № 8/994 від 22.09.2022 року б/н від 08.02.2023 року, з доказами направлення позивачу, за змістом якого відповідач вказує, що несправність камери тепла-холоду викликана порушенням позивачем правил її експлуатації. При цьому відповідач також вказує на необґрунтованість змісту наданого позивачем акту щодо аналізу непрацездатності камери від 20.07.2022 року. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Також від уповноваженого представника позивача через канцелярію суду 20.02.2023 року надійшла відповідь на відзив з урахуванням зміни позовних вимог №8/240 від 17.02.2023 року з доказами її направлення відповідачу, згідно з якою позивач зазначає про відсутність доказів того, що поломка камери обумовлена недостатньою кількістю фреону, а також на не встановлення фахівцями відповідача причин його витікання. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7027/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2023 року.

Проте, у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М. 15.03.2023 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року розгляд справи по суті призначено на 30.03.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.03.2023 року у зв`язку з неявкою представника позивача оголошено протокольну перерву на 27.04.2023 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 27.04.2023 року, 04.05.2023 року, 17.05.2023 року та 05.07.2023 року для можливості врегулювання спору мирних шляхом судом оголошено протокольні перерви до 04.05.2023 року, 17.05.2023 року, 05.07.2023 року та 02.08.2023 року відповідно.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.05.2023 року від представника позивача надійшло клопотання №8/685 від 17.05.2023 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії акту огляду та діагностування технічного стану камери від 10.05.2023 року, копії акту дослідження від 10.05.2023 року; від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 17.05.2023 року про долучення до матеріалів справи документів, а саме: акту огляду та діагностування технічного стану камери від 10.05.2023 року, заперечення на акт дослідження від 10.05.2023 року, заперечення на акт огляду та діагностування технічного стану камери від 17.05.2023 року. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання через канцелярію суду 05.07.2023 року від представника позивача надійшло клопотання №8/980 від 05.07.2023 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії акту з діагностики та ремонту камери від 16.06.2023 року та копії акту вилучення компресору від 22.06.2023 року. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що 01.08.2023 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 01.08.2023 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копію Акту вилучення компресору від 22.06.2023 року; скрін електронного листування сторін; роздруківку вкладеного файлу в форматі ехеl, який містить графіки (показники) роботи камери тепла-холоду TZ-H1000 за період з 19.04.2022 року по 19.06.2022 року; копії сертифікатів та роздруківка інформації про офіційного дистриб`ютора компресорів Tecumseh TOB «Фірма APEX»; копію листа від 27.06.2023 року ТОВ «АНТЕСКО» на адресу Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd. з перекладом на українську мову; копію листа - відповіді від 12.07.2023 року виробника Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd. з перекладом на українську мову. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання через канцелярію суду 02.08.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання №8/1091 від 02.08.2023 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії листа ДП завод «Генератор» №56/991 від 07.07.2023 року, копії листа ДП завод «Генератор» №8/1076 від 31.07.2023 року. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.08.2023 року на стадії вступного слова для ознайомлення учасниками справи з усіма наданими документами судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 17.08.2023 року.

Проте, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві 17.08.2023 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року розгляд справи по суті призначено на 28.09.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 17.08.2023 року від позивача надійшли заперечення №8/1158 від 16.08.2023 року проти долучення поданих відповідачем 01.08.2023 року документів до матеріалів справи, а також засобами електронного зв`язку суду 20.09.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.09.2023 року про залучення доказів та огляд доказів за їх місцезнаходженням, до якого додано скріншоти з поштової скриньки відповідача (agat25@bigmir.net) на підтвердження отримання 12.07.2023 року електронного листа від компанії Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd, а також копію заяви Капшука І.М. про надання згоди на огляд електронної поштової кореспонденції. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

Також від позивача через канцелярію суду 28.09.2023 року надійшло клопотання №8/1345 від 28.09.2023 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії листа ТОВ «Веймер Тест» від 19.09.2023 року №0015, а також копії витягу з ЄДР по ТОВ «Веймер Тест» та копії сертифікату ТОВ «Веймер Тест». Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.09.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 04.10.2023 року.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 04.10.2023 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 27.04.2023 року, 04.05.2023 року, 17.05.2023 року, 05.07.2023 року, 02.08.2023 року, 28.09.2023 року та 04.10.2023 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року та 04.10.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року та 04.10.2023 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.10.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, за результатами проведення процедури закупівлі товарів 07.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТЕСКО» (постачальник за договором, відповідач у справі) та Державним підприємством завод «Генератор» (покупець за договором, позивач у справі) укладено Договір постачання №07-05 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар - ДК 021:2015 Код 38540000-2 Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (Камера тепла-холоду ТZ-Н1000), якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка є додатком до даного Договору і його невід`ємною частиною (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).

Розділами 1-9 Договору сторони погодили предмет договору, якість товару, ціну договору та порядок розрахунків, умови і термін постачання, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, антикорупційне застереження, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 6.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін), скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 30.12.2020 року (якщо його не буде розірвано достроково), а в частині гарантійних зобов`язань і зобов`язань про конфіденційність - до повного виконання таких зобов`язань (у тому числі у разі дострокового розірвання). Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за Договором.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами пункту 1.1 Договору якість, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється, визначаються згідно зі Специфікацією.

Відповідно до умов пункту 4.1, 4.2 Договору Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Поставка Товару проводиться в термін до 15.10.2020 року (90 календарних днів після внесення передплати). Датою поставки Товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної.

Зокрема, сторонами було погоджено та підписано Специфікацію №1 від 07.05.2020 року (Додаток № 1 до Договору), копія якої наявна в матеріалах справи, згідно якої погоджено постачання товару: Камера тепла-холоду TZ- Н1000 у кількості 1 штука за ціною 1 308 000,00 грн.

Постачальник зобов`язаний поставити Товар в термін до 15.10.2020 року (90 календарних днів після внесення передплати). Адреса місця поставки: DDP, 04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 18 (пункт 5 Специфікації).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна сума Договору становить 1 308 000,00 грн., ціна за одиницю Товару зазначається в Специфікації та включає у себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачує Постачальник, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору. Ціна Товару визначається в національній валюті України.

Згідно зі Специфікацією №1 до Договору загальна вартість товару, що поставляється, становить 1 308 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем впродовж строку і на умовах, зазначених у Специфікації, за умови відсутності зауважень Покупця до змісту та форми документів щодо оплати.

Так, відповідно до умов пункту 4 Специфікації №1 до Договору сторонами узгоджено, що оплата Товару здійснюється наступним чином: 80% передплата, 20 % доплата за фактично поставлені та належним чином прийняті Товари належної якості, кількості та здійснення вхідного контролю на підприємстві, здійснюються протягом 20-ти банківських днів шляхом оплати Покупцем наданого Постачальником рахунку-фактури.

Доказів узгодження сторонами інших строків та порядку оплати товару за Договором матеріали справи не містять.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов пункту 3.2 Договору та пункту 4 Специфікації до Договору позивач здійснив повну оплату товару на загальну суму 1 308 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 10.06.2020 року на суму 1 046 400,00 грн. та № 8229 від 10.09.2020 року на суму 261 600,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання ДП завод «Генератор» як покупцем умов Договору в частині як здійснення попередньої оплати, так і оплати за фактично поставлений товар.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення оплати товару в сумі 1 308 000,00 грн. згідно Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.

Судом також встановлено, що на виконання умов Договору відповідач 19.08.2020 року здійснив поставку товару - Камери тепла-холоду TZ-Н1000 на загальну суму 1 308 000,00 грн., що підтверджуються підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №РН-0000020 від 19.08.2020 року на суму 1 308 000,00 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві є видаткова накладна, яка сторонами належним чином оформлена та підписана, а також засвідчена печатками обох сторін.

Тобто, саме цей документи є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

При цьому судом встановлено, що факти здійснення позивачем оплати за товар та її розмір і порядок зарахування, а також передачі відповідачем та отримання товару позивачем належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Поряд із цим, станом на час розгляду справи доказів наявності претензій відповідача як постачальника з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати поставленого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.

Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ «Антеско» до покупця з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за поставлений товар сторонами суду не надано.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення оплати товару покупцем не є предметом дослідження у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У відповідності до умов пункту 1.2 Договору товар, що постачається за Договором, повинен бути придатним для мети його використання.

За умовами пункту 2.1 Договору Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, якість якого та якість матеріалів (сировини) виготовлення цього Товару повинні відповідати вимогам, які зазначені у Специфікації до Договору. Постачальник гарантує, що Товар не має недоліків та дефектів, що пов`язані із якістю матеріалів, з яких він (Товар) виготовляється та/або із технологією його (Товару) виробництва, відповідає всім вимогам охорони праці, екології, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам.

У пункті 6 Специфікації №1 до Договору вказано, що вимоги до якості та технічні характеристики Товару відповідають технічній специфікації Покупця, яка була заявлена при поданні заявки на електронному майданчику закупівель «Прозоро».

Так, за умовами заявки позивача на закупівлю товару - Камери тепла-холоду в системі «Прозоро», копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем визначена інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (технічна специфікація), а саме: діапазон температур - від -80С° до +150С°, коливання температури - +/-0,5С° (+/-1,0С° низька температура), швидкість пониження температури - 1С° за 1 мінуту, (+150С° до -80С°), швидкість збільшення температури - 1С° за 1 мінуту (-80С° до +150 С°).

Умови заявки на закупівлю Камери тепла-холоду були прийняті відповідачем шляхом направленням позивачу конкурсно-цінової пропозиції №01 від 21 квітня 2020 року, відповідно до якої ТОВ «АНТЕСКО» погоджується виконати вимоги замовника та Договору про закупівлю на умовах заявки та конкурсної документації. Копія пропозиції наявна в матеріалах справи.

Згідно статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Разом з тим, на момент приймання - передачі обладнання (Камери тепла-холоду) доказів наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів на час прийняття обладнання та підписання товаросупровідних документів від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Згідно з пунктом 3 Специфікації № 1 до Договору гарантійний строк придатності Товару 24 місяці з моменту поставки Товару Покупцю.

Частиною 1 статті 676 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Таким чином, з урахуванням умов пункту 3 Специфікації №1 до Договору та дати поставки товару за видатковою накладною №РН-0000020 від 19.08.2020 року гарантійним строком для переданого позивачу за Договору товару - Камери тепла-холоду TZ-Н1000 є період 19.08.2020 - 19.08.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що у разі виявлення дефектів Товару протягом гарантійного терміну, який складає 24 місяці, що рахується з дня реалізації Товару, Постачальник зобов`язується усунути дефекти за свій рахунок протягом 20 днів з моменту їх виявлення.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та представником останнього в судових засіданнях по розгляду справи по суті, 09.05.2022 року Камера тепла-холоду вийшла з ладу, що виявилось у не триманні температурного режиму.

При цьому доказів фіксації вказаних недоліків в роботі камери 09.05.2022 року та, зокрема, складання відповідного акту про приховані недоліки, позивачем суду не надано.

У зв`язку з вказаною несправністю камери тепла-холоду 11.05.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 56/441 від 11.05.2022 року щодо виходу з ладу кліматичної Камери TZ-H1000 сер.№ Т220200623, в якій також просив провести її гарантійний ремонт для забезпечення температурного режиму -70С.

У відповідь на претензію № 56/441 від 11.05.2022 року відповідач листом №11 від 23.05.2022 року повідомив позивача про те, що для перевірки дотримання Камерою тепло-холоду температурного режиму мінусової температури необхідно надати оновлену фото та відео фіксацію даної ситуації шляхом направлення на електронну пошту або через месенджери, оскільки з попередньо наданого співробітником позивача відеоматеріалу вбачається, що Камера тепла-холоду працює згідно з її технічними характеристиками, які зазначені в технічній специфікації виробника та інструкції з експлуатації камери. Позивач також зазначив про необхідність надання покупцем детального опису проблематики несправності та повідомив про відсутність у ТОВ «АНТЕСКО» на період дії воєнного стану в Україні фізичної можливості перевірити режими роботи камери.

Додатково про непрацездатність камери та необхідність надання інформації щодо гарантійного ремонту позивач повідомляв постачальника листом № 56/471 від 19.05.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, листами №56/502 від 26.05.2022 року та №56/555 від 03.06.2022 року позивач звертався до відповідача з проханням направити до ДП завод «Генератор» представника ТОВ «АНТЕСКО» для проведення детального обстеження Камери тепла-холоду та складання спільного акту.

Однак, у зв`язку з незабезпеченням відповідачем відрядження до ДП Завод «Генератор» свого представника позивачем було складено в односторонньому порядку Рекламаційний акт від 02.06.2022 року щодо аналізу працездатності камери TZ-H1000 сер.№ Т220200623.

Згідно вказаного акту комісією позивача встановлено, що при ввімкнені камери 10.05.2022 року та 31.05.2022 року спостерігався різкий механічний стук. 31.05.2022 року час охолодження робочого об`єму камери від +18С° до мінус 8С° зайняв 25 хвилин, після мінус 8С° тривалість охолодження різко збільшилась та досягла мінус 10С° через 54 хвилини після ввімкнення камери. Через 90 хвилин температура досягла мінус 11,5 С°, що не відповідає нормам згідно інструкції по експлуатації на камеру. Згідно технічних характеристик швидкість охолодження робочого об`єму повинна складати 1С° за 1 хв.

Рекламаційний акт від 02.06.2022 року з висновками позивача про те, що Камера TZ-H1000 потребує ремонту у відповідності до гарантійних зобов`язань, зазначених у пункті 2.3 Договору, було направлено листом №56/567 від 07.06.2022 року на адресу відповідача для виконання останнім протягом 20 діб гарантійних ремонтних робіт.

Проте, вказаний лист №56/567 від 07.06.2022 року разом з доданим до нього Рекламаційним актом від 02.06.2022 року було повернуто на адресу позивача відділенням поштового зв`язку 09.07.2022 року неврученим відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверту, рекомендованого повідомлення №02221000790049, а також витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження даного поштового відправлення.

Поряд із цим в матеріалах справи наявний лист відповідача № 12 від 07.06.2022 року, яким останній повідомив позивача про неможливість відрядження представника ТОВ «Антеско» для складання рекламаційного акту.

У подальшому позивач листами №56/586 від 10.06.2022 року та №56/618 від 21.06.2022 року повторно звертався до відповідача з вимогою щодо направлення фахівців ТОВ «АНТЕСКО» для здійснення ремонту камери та проведення спільної наради з цього питання, однак питання з гарантійного обслуговування не було вирішено.

В свою чергу, відповідачем у листі №13 від 30.06.2022 року було повідомлено позивача про те, що несправність приладу не є гарантійним випадком або дефектом камери, оскільки за наслідками проведеного 25.06.2022 року працівниками ТОВ «АНТЕСКО» інспектування та діагностики Камери тепла-холоду на території ДП завод «Генератор» було виявлено, що у другому контурі камери недостатньо тиску фреону для коректної роботи камери. Відтак в даній ситуації необхідно зробити його дозаправку.

Крім того, відповідач у вказаному листі також звернув увагу позивача на те, що згідно з пунктом 11 Інструкції з експлуатації дана Камера тепла-холоду повинна проходити щорічний профілактичний огляд та обслуговування, проте позивач за проведенням таких профілактичних робіт протягом 2 років роботи камери до ТОВ «АНТЕСКО» не звертався, направленого відповідачем 28.06.2022 року фахівця для виконання дозаправки фреону позивач на територію заводу «Генератор» не допустив.

Як зазначає позивач у позовній заяві, спеціалісти відповідача після проведеного 25.06.2022 року інспектування та діагностики камери відмовились скласти акт обстеження Камери тепла-холоду із засвідченням того, що спірний випадок є гарантійним, а також відмовились від підписання Рекламаційного акту від 02.06.2022 року.

Позивач також посилається на те, що Калібрувальною службою ДП «Укрметртестстандарт» було видано позивачу 20.11.2020 року Свідоцтво про калібрування №UA/24/201120/5556 від 20.11.2020 року, а 21.01.2021 року Сертифікат калібрування №UA/24/220121/0189 від 21.01.2022 року, де значені результати калібрування Камери тепла-холоду з відхиленнями у межах норми. Тобто, станом на січень 2022 року дефекти з відхилення температурного режиму Калібрувальною службою не було виявлено.

На переконання позивача, наведене свідчить про те, що Камера тепла-холоду має недоліки та дефекти, що пов`язані із якістю матеріалів, з яких товар виготовлений, та/або із технологією виробництва товару, що, в свою чергу, суперечить пункту 2.1 Договору щодо відсутності дефектів та недоліків матеріалу виготовлення, тобто, як вказує позивач, камера не була при її виготовленні розрахована навіть на гарантійний термін експлуатації протягом 24 місяців.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

За умовами частини 3 та 5 статті 269 Господарського кодексу України гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (частина 6 вказаної статті).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем неодноразово було відмовлено в гарантійному ремонті Камери тепла-холоду TZ-H1000, яка працює неякісно та некоректно, на теперішній час умови Договору щодо безоплатного гарантійного усунення виявленого дефекту - не тримання камерою температурного режиму - відповідачем не виконано, при цьому доводи відповідача зводяться до необхідності здійснення дозаправки фреону з посиланням на те, що даний випадок некоректної роботи камери не є гарантійним.

За таких обставин, позивач у поданій суду позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТЕСКО» виконати на користь Державного підприємства завод «Генератор» гарантійні зобов`язання відповідно до умов Договору та власними силами і за власний рахунок усунути виявлені дефекти Камери тепла-холоду TZ-H1000 сер.№ Т220200623 відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору постачання №07-05 від 07.05.2020 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання та на час розгляду спору судом сторонами не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Суд зазначає, що правова природа укладеного між сторонами Договору постачання № 07-05 від 07.05.2020 року як двостороннього та оплатного правочину зумовлює наявність взаємних прав та обов`язків у кожної зі сторін договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна стверджувати про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому судом прийнято до уваги, що позивач - ДП Завод «Генератор» є як ініціатором закупівлі, так і автором укладеного за результатами її проведення спірного Договору, проте враховуючи специфічність предмету поставки та зумовлені цим ймовірні особливості реалізації сторонами правовідносин, порядок та умови усунення недоліків під час експлуатації камери тепла - холоду та/або її гарантійного обслуговування умовами Договору не деталізовано.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти запевнення продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України, при реалізації продавцем неякісного товару настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Згідно ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 269 ГК України стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Зокрема, умовами п. 2.3 Договору сторони погодили гарантійний термін товару, який складає 24 місяці з дати реалізації товару у складі виробу замовника.

Разом з цим, правові наслідки передання товару неналежної якості визначені у статті 678 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У якості критерію для оцінки істотності недоліків (порушень) слід оцінювати шкоду, якої зазнав покупець.

Невиправні недоліки визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару. Недоліки, усувати які економічно невигідно, зумовлюють наявність такого порушення вимог щодо якості товару, усунення якого пов`язане із значними витратами, замість яких доцільніше придбати інший товар. Повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення.

Відтак, характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками.

Тобто положеннями частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України у випадку передачі покупцю товару неналежної якості, останньому надається, зокрема, право на безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк. Під розумним строком слід розуміти час об`єктивно необхідний сумлінному продавцеві для усунення недоліків.

Обов`язок постачальника з усунення дефектів виробу, виявлених протягом гарантійного строку, або заміни товару, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, визначений частиною 6 статті 269 ГК України, а також, відповідно, умовами п.2.3 Договору, згідно якого постачальник зобов`язується усунути дефекти товару за свій рахунок протягом 20 днів з моменту їх виявлення у разі такого виявлення протягом 24-х місячного гарантійного строку з дня реалізації товару.

Різновидом безоплатного усунення недоліків є гарантійний ремонт, який полягає у виконанні робіт, пов`язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Усунення недоліків здійснюється шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативних документів.

Частиною 1 статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18.

Водночас, згідно з частиною другою статті 679 Цивільного кодексу України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Так, в постановах від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18, від 06.12.2022 року у справі №925/1429/21 та від 16.03.2023 року у справі № 925/400/21 Верховний Суд звертає увагу, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Судом встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, зокрема, на той факт, що здійснивши на підприємство позивача поставку за Договором обладнання відповідно до умов Специфікації №1 до Договору, а саме згідно з видатковою накладною №РН-0000020 від 19.08.2020 року Камери тепла-холоду TZ-H1000 у кількості 1 штука, за ціною 1 308 000,00 грн., яка виконує функції підтримання температурного режиму, остання не відповідає вимогам щодо якості, позаяк під час її роботи тривалість охолодження робочого об`єму камери значно збільшилась в порівнянні з технічними характеристиками на камеру.

За таких обставин, враховуючи факт надання відповідачем позивачу згідно спірного Договору гарантій щодо якості товару протягом 24 місяців та законодавчо визначеної можливості покладення на відповідача відповідальності за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення позивачем (покупцем) правил експлуатації або зберігання товару, дослідженню підлягають причини виникнення недоліків роботи кліматичної камери, на яку за умовами Договору встановлено гарантійний строк, обов`язок доведення яких покладено на відповідача (постачальника).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18).

Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, так і відповідач, який вважає, що не порушував права і законні інтереси позивача, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені вимоги.

Наразі, на підтвердження своїх вимог та заперечень сторонами не надані докази проведення відповідних експертних досліджень та наявності організацій, які б могли виконати їх, а також для з`ясування дійсної якості поставленого товару та встановлення причин, характеру та часу виникнення його недоліків сторонами під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлене, у зв`язку з чим суд здійснював розгляд справи виходячи виключно з наявних матеріалів.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до пункту 2.4 Договору Постачальник звільняється від виконання гарантійних зобов`язань за цим договором у разі невиконання вимог з експлуатації Товару, виконання робіт для яких призначений Товар некваліфікованим персоналом.

Так, в матеріалах справи наявна Інструкція з експлуатації та посібник користувача на Камеру тепло-холоду TZ-H1000, відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.6 якої радіатор (конденсатор) холодильної частини камери повинен регулярно обслуговуватися і бути чистим; кріоконсерваційна система камери один раз на рік має бути оглянута на предмет просочення інію на з`єднання мідних трубок; принаймні один раз на рік необхідно очищувати та постійно перевіряти головне підключення розподільної плати або розподільного пристрою; необхідно регулярно виконувати очищення зволожувача та водяної плати, щоб не створювався накип, який впливає на викид пари.

Згідно з пунктом 13 Інструкції з експлуатації визначено методи перевірки та шляхи усунення несправностей обладнання, яким передбачено, що причиною виникнення стану, за якого камера не може охолонути, може бути витік холодоагенту.

Разом з цим, за умовами наявного у матеріалах справи гарантійного талону на Камеру тепло-холоду, гарантія не поширюється на витратні матеріали, гумотехнічні вироби, неправильне використання верстата або нормальний знос.

До таких витратних матеріалів відносить, зокрема, холодоагент (фреон).

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, на звернення позивача щодо некоректної роботи камери, що пов`язане з уповільненням її охолодження, ТОВ «АНТЕСКО» 25.06.2022 року направило до ДП «Генератор» свого представника для діагностики та огляду камери, за наслідками чого було з`ясовано, що в кліматичній камері відсутній фреон, а тому необхідна його дозаправка, що забезпечить дотримання належного температурного режиму згідно параметрів заводу-виробника. Разом з цим, жодного технічного дефекту камери та проблем в її роботі виявлено не було.

Отже, за твердженням відповідача, недоліки в роботі спірної камери тепло-холоду обумовлені недотриманням з боку позивача вимог з експлуатації товару, у тому числі вимог розділу 11 Інструкції з експлуатації щодо здійснення профілактичного технічного обслуговування камери, під час якого мала бути здійснена, у тому числі, дозаправка фреону.

За таких обставин та зважаючи на те, що необхідність дозаправки холодильної частини камери фреоном, який є витратним матеріалом для забезпечення нормального функціонування камери, не відноситься до гарантійних випадків згідно умов гарантійного талону на Камеру тепло-холоду, а наявність будь-яких інших дефектів в роботі камери спеціалістами відповідача виявлено не було, відповідач стверджує про безпідставність позовних вимог.

Водночас, заперечуючи проти доводів відповідача, позивач у відповіді на відзив зазначає, що в Інструкції з експлуатації не зазначено, що протягом роботи камери менш ніж 24 місяця її треба заправляти фреоном, а також посилається на ненадання відповідачем доказів того, що під час діагностики камери його представниками дійсно проводились заміри рівня фреону, та не встановлення під час діагностики причини витікання фреону, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи складений ДП завод «Генератор» в односторонньому порядку Акт від 20.07.2022 року щодо аналізу непрацездатності камери TZ-H1000 № Т220200623, згідно якого встановлено, що під час візиту 25.06.2022 року на завод «Генератор» представників ТОВ «АНТЕСКО», останні не мали при собі аналізатору витоку фреону, перевірка здійснювалась зовнішнім оглядом без застосування спеціального вимірювального приладу; фактичне обстеження камери фахівцями ТОВ «АНТЕСКО» проведено не було.

Поряд із цим судом встановлено, що з метою вирішення спору мирним шляхом 22.06.2023 року спеціалістами TOB «АНТЕСКО» на території заводу «Генератор» було здійснено огляд та діагностування роботи різних вузлів Камери тепла-холоду TZ-H1000 № Т220200623, за попередніми результатами яких технічними спеціалістами ТОВ «АНТЕСКО» було виявлено несправність компресору першого контуру TFH2511Z Камери тепла-холоду TZ-H1000.

Для виявлення характеру несправності та її причин за допомогою спеціального обладнання вказаний компресор було вилучено представниками ТОВ «АНТЕСКО», про що було складено та підписано сторонами Акт вилучення компресору першого контуру TFH2511Z Камери тепла-холоду TZ-H1000 від 22.06.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 22.06.2023 року на запит ТОВ «АНТЕСКО» з електронної адреси в.о. начальника відділу №56 ДП Завод «Генератор» Хворостини Бориса Андрійовича (orkklas66@gmail.com) на електронну адресу директора ТОВ «АНТЕСКО» Ігоря Капшука (igor_kapshuk@i.ua) було направлено файл, який містить графіки (показники) роботи Камери тепла-холоду ТZ-H1000 за період з 19.04.2022 року по 19.06.2023 року, скопійований за допомогою програмного забезпечення з пульту управління камери.

Факт здійснення між сторонами у справі зазначеного електронного листування та надсилання відповідачем на електронну пошту позивача відповідного файлу з показниками роботи камери підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою скрін-шоту з електронної пошти позивача (igor_kapshuk@i.ua) про отримання 22.06.2023 року листа з вкладеним файлом у форматі ехеl з електронної пошти відповідача (orkklas66@gmail.com).

При цьому суд відхиляє заперечення позивача про недотримання відповідачем умов пункту 9.6.1 Договору щодо порядку обміну кореспонденцією, у зв`язку з чим наданий відповідачем знімок екрана комп`ютера з електронної пошти відповідача, на переконання позивача, не може слугувати доказом відправлення документів та файлів.

Так, відповідно до пункту 9.6.1 Договору документ (кореспонденція) від Покупця за Договором оформлюється виключно за підписом Покупця (його уповноваженого представника) і подаються Покупцем на адресу Постачальника, зокрема, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документа, підписаного Покупцем, в форматі PDF або у будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документа. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

Суд відзначає, що згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21).

У частині 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Разом з тим, як зауважив Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 року справі № 501/3560/19, електронне листування між особами як доказ у справі може розглядатися лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.07.2022 року у справі №914/1003/21, чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

В свою чергу, судом встановлено, що відправником електронного листа від 22.06.2023 року зазначений Борис Хворостина, який згідно підписаного між сторонами акту вилучення компресору від 22.06.2023 року є в.о. начальника відділу №56 ДП завод «Генератор»; вказаний електронний лист містив у вкладенні файл у форматі ехеl, паперова копія цього файлу відповідачем надана до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що така роздруківка файлу, доданого до електронного листа від 22.06.2023 року, є паперовою копією електронного доказу та не підлягає засвідченню електронним підписом. Вказана роздруківка файлу з графіками (показниками) роботи камери належним чином засвідчена печаткою та підписом позивача, та підтверджують факт направлення цього файлу на електронну адресу відповідача та його отримання останнім.

Відтак, наданий позивачем доказ надсилання відповідачем на електронну пошту позивача файлу з графіками (показниками) роботи камери приймається судом в якості належного та допустимого доказу у справі.

В подальшому, вилучений компресор першого контуру TFH2511Z камери тепла-холоду TZ-H1000 та отриманий від позивача файл з графіками (показниками) роботи камери тепла-холоду за період з 19.04.2022 року по 19.06.2023 року були передані відповідачем до сервісного центру офіційного дистриб`ютора компресорів Tecumseh TOB «Фірма «APEX».

Судом встановлено за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що видами діяльності TOB «Фірма «APEX» (код ЄДРПОУ 21558976), зокрема, є виробництво електричного устаткування, виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, а також ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Тобто вказана фірма здійснює господарську діяльність щодо монтажу та підбору холодильного обладнання для створення штучного холоду, а також щодо продажу запасних частин та комплектуючих для сервісного обслуговування та ремонту холодильної техніки, що спростовує доводи позивача про те, що TOB «Фірма «APEX» не зареєстрована на території України, внаслідок чого інформація про сферу діяльності фірми відсутня.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій сертифікатів, ТОВ «Фірма «АРЕХ» уповноважена надавати висновки про поточний технічний стан компресорів виробництва Tecumseh Europe (L'unite Hermetique), BOCK Compressor.

Так, згідно Акту-висновку №716230623 від 23.06.2023 року інженерно-технічного відділу ТОВ «Фірма «APEX», копія якого наявна в матеріалах справи, за результатами діагностування компресору першого контуру Tecumseh TFH2511Z камери тепла-холоду TZ-H1000 №Т220200623 були виявлені пошкодження - ущільнення клапанної дошки, можливими причинами несправності зазначені - гідравлічний удар, підвищена температура/тиск конденсації, загальний висновок - дана несправність не є заводським дефектом.

Також, 27.06.2023 року TOB «АНТЕСКО» на адресу постачальника камери тепла-холоду TZ-H1000 №Т220200623 Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd. (CR No.2758868), який також зазначений як виробник в погодженій конкурсно - ціновій пропозиції відповідача № 01 від 21.04.2020 року, було направлено електронний лист, в якому ТОВ «АНТЕСКО» просило прийняти рішення щодо встановлення причин виникнення несправності та вжити заходів щодо проведення гарантійного ремонту або заміни компресору першого контуру Tecumseh TFH2511Z камери тепла-холоду TZ-H1000 № Т220200623 на підставі доданого файлу, який містить графіки (показники) роботи камери тепла-холоду TZ- Н1000 № Т220200623 за період з 19.04.2022 року по 19.06.2023 року, скопійований за допомогою програмного забезпечення з пульту управління камери. Копія вказаного листа з перекладом на українську мову наявна в матеріалах справи.

Листом від 12.07.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи, виробник Huizhou Tianzhuo Chuangzhi Instrument Equipment Co., Ltd. повідомив, що ним було детально вивчено та проаналізовано графіки (показники) роботи камери тепла-холоду TZ-H1000 № Т220200623 за період з 19.04.2022 року по 19.06.2023 року та причиною поломки компресора він вважає порушення користувачем правил експлуатації.

Так, на Графіках роботи камери тепла-холоду TZ-H1000 серійний номер № Т220200623 за період з 19.04.2022 року по 19.06.2023 року неодноразово є різкі зміни температурних режимів близько 10С за короткий період часу. Такі різкі зміни температурних режимів спричинені розгерметизацією камери, наприклад, відкриванням камери при низьких температурах без попереднього поступового підвищення температури та одночасним потраплянням теплого повітря в робочу камеру в процесі її експлуатації. Вказані дії заборонені пунктом 10.8 Інструкції з експлуатації.

Висновок виробника: причиною поломки компресору першого контуру Tecumseh TFH2511Z, серійний номер 54Е101990083208С є порушеннями користувачем правил експлуатації, визначених виробником, що не може вважатися виробником як гарантійний випадок (дефект виробника). Компресор першого контуру Tecumseh TFH2511Z, серійний номер 54Е101990083208С не підлягає заміні по гарантії. Його ремонт та заміна може бути здійснена виробником за рахунок користувача.

В свою чергу, на підтвердження факту отримання відповідачем електронного листа від 12.07.2023 року з електронної адреси компанії-виробника камери Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd, (sales@tianzhuoinstrument.com) на електронну адресу співробітників ТОВ «АНТЕСКО» (agat25@bigmir.net) з вкладеним файлом «Antesko reply.pdf» у відповідь на запит ТОВ «АНТЕСКО» від 27.06.2023 року щодо встановлення причин виникнення несправностей та здійснення гарантійного ремонту камери, відповідачем надано до матеріалів справи роздруківки електронної переписки з електронної пошти відповідача (agat25@bigmir.net).

Згідно наявних у матеріалах справи пояснень від 19.09.2023 року генерального директора ТОВ «АНТЕСКО» Ігоря Капшука, він є користувачем поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку 12.07.2023 року було отримано електронний лист від виробника товару - компанії Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd щодо причин несправностей камери.

Окремо судом враховано, що за змістом тендерної пропозиції, розміщеної на сайті закупівель за адресою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-13-002549-b, зокрема, сертифікату дистриб`ютора від 02.01.2020 року, відповідач ТОВ «Антеско» значиться дистриб`ютором Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd. (Huizhou Tianzhuo Chuangzhi Instrument Equipment Co., Ltd.).

Додатково суд акцентує увагу, що позивач як ініціатор позову та зацікавлена особа за наявності сумнівів щодо належної особи, якою надано висновки щодо причин виникнення несправностей в роботі поставленого відповідачем товару, а також враховуючи обставини виконання заводом замовлень за контрактами для потреб Міністерства оборони України і Збройних Сил України, про що неодноразово наголошувалось позивачем, не був позбавлений можливості самостійного звернення до виробника/постачальника з питання встановлення причин поломки та в разі необхідності проведення відповідної експертизи.

Відтак, твердження позивача щодо ненадання відповідачем доказів того, яким засобом зв`язку було направлено звернення до компанії-виробника, а також отримання відповідачем висновків про причини поломки компресору від неналежної особи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та оцінюються судом як непереконливі і бездоказові.

За таких обставин, наданими відповідачем під час розгляду справи доказами, а саме Актом-висновком №716230623 від 23.06.2023 року інженерно-технічного відділу ТОВ «Фірма «APEX» та листом від 12.07.2023 року компанії Tian Zhuo Technology (Hongkong) Co., Ltd, тобто заводу-виробника спірної камери, означені обставини того, що несправність компресору першого контуру Tecumseh TFH2511Z камери тепла-холоду TZ-H1000 №Т220200623 зумовлена порушеннями користувачем визначених виробником правил експлуатації камери, тобто не є заводським дефектом (дефектом виробника), відтак, за висновками суду, даний випадок не є гарантійним та, відповідно, наявні дефекти в роботі камери не підлягають усуненню за рахунок відповідача в порядку пункту 2.3 Договору.

При цьому, суд критично ставиться до змісту наданих позивачем Рекламаційного акту від 02.06.2022 року щодо аналізу працездатності камери TZ-H1000, акту від 20.07.2022 року щодо аналізу непрацездатності камери TZ-H1000, а також акту огляду та діагностування від 10.05.2023 року та акту дослідження від 10.05.2023 року, оскільки працівники позивача, які підписали вказані акти в односторонньому порядку без участі фахівців позивача, не є спеціалістами в сфері діагностування та ремонту холодильних камер, а тому не можуть давати кваліфіковані висновки про те, що непрацездатність камери свідчить про існування саме заводських дефектів виробника, а не є наслідком порушення правил експлуатації камери.

Що стосується наданого позивачем до матеріалів справи листа ТОВ «Веймер Тест» від 19.09.2023 року №0015, то суд відзначає, що даний лист містить лише загальні висновки ТОВ «Веймер Тест» щодо можливих причин виникнення дефектів внутрішніх частин камери за умови існування тих чи інших впливів на неї (перепад температури, не вірне програмне забезпечення, не дотримання правил ремонту, не дотримання правил повторної заправки фреоном тощо), оскільки фактичного огляду та діагностування спірної Камери тепла-холоду TZ-H1000 №Т220200623 дана компанія не здійснювала, а тому даний лист не є доказом, що може підтверджувати настання гарантійного випадку.

Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи наданого сторонами експертного висновку щодо якості поставленого товару та/або належної функціональної придатності його в межах технічних характеристик, визначених умовами Договору, протягом гарантійного строку, позаяк жодною зі сторін, зокрема, позивачем, під час судового розгляду відповідне клопотання про проведення експертного дослідження (судової експертизи) заявлене не було, суд на підставі здійсненого аналізу наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності зазначає, що наданими позивачем доказами не доведені обставини невідповідності поставленої відповідачем Камери тепла-холоду TZ-H1000 №Т220200623 за технічними параметрами вимогам, передбаченим у Специфікації №1 до Договору, а також не спростовані доводи відповідача щодо зумовлення її некоректної роботи - недотримання температурного режиму - невиконанням позивачем вимог з експлуатації товару, що відповідно до умов пункту 2.4 Договору та положень частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення відповідача від виконання гарантійних зобов`язань.

Окремо судом враховано обставини звернення відповідача до експертних установ, зокрема, Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз, отримання повідомлень щодо неможливості проведення експертного дослідження компресору.

За таких обставин, зважаючи на те, що поставлена спірна Камера тепла-холоду за своїми технічними характеристиками відповідала умовам пунктів 1.1, 1.2 Договору та умовам заявки на закупівлю товару - ДК 021:2015 Код 38540000-2 Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (Камера тепла-холоду ТZ-Н1000), за відсутності спростування позивачем належними та допустимими доказами того факту, що недоліки у роботі спірної камери у вигляді незабезпечення температурного режиму, збільшення тривалості процесу охолодження камери обумовлені порушенням позивачем правил користування товаром, суд зазначає про відсутність підстав вважати виявлену несправність компресору першого контуру Tecumseh TFH2511Z камери тепла-холоду TZ-H1000 заводським дефектом, а даний випадок, відповідно, гарантійним.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Таким чином, виходячи з таких принципів господарського судочинства як диспозитивність та змагальність сторін, оскільки за наявними матеріалами справи відсутні підстави для віднесення недоліків в роботі камери тепла - холоду TZ-H1000 №Т220200623 саме як гарантійних (дефектів виробника), суд доходить висновку про неможливість покладення на відповідача відповідальності за фактичне порушення позивачем правил експлуатації, визначених виробником, у зв`язку з чим зазначає про доведеність відповідачем належними та допустимими доказами обставин, що є підставою для звільнення його від обов`язку здійснення гарантійного ремонту Камери тепла-холоду за власний рахунок, а відтак позивач у відповідності до приписів частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України не набув права вимагати здійснення відповідачем безоплатного усунення недоліків товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (стаття 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 даного Кодексу встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб`єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у статті 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд акцентує увагу на приписах ст. 2 ГПК України, яка вказує на поняття ефективності застосованих способів захисту як на неодмінну притаманну складову, до якої належить завдання господарського судочинства, зокрема справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд і учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії. Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, судовий захист має бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18.

Поряд із цим суд звертає увагу, що захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

При цьому судом критично оцінюються заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії в остаточній редакції, визначеній в заяві позивача від 22.09.2022 року про зміну предмету позову, як такі, що ставлять під сумнів як можливість захисту та поновлення порушених прав позивача без звернення з окремим позовом, так і можливість у разі їх задоволення виконання рішення суду у примусовому порядку.

В контексті вищенаведеного, приймаючи до уваги зміст позовних вимог та мету, яку ставить перед собою позивач, суд констатує про неодноразове в судових засіданнях звернення уваги останнього на необхідність обрання способу захисту, який забезпечує ефективний захист прав та інтересів товариства, та врахування в разі подальшого звернення за судовим захистом наведених судом висновків з метою забезпечення належного захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2023 року.

Суддя А.М. Селівон