Рішення

від 31.10.2023 по справі 911/2058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2058/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН - ЕНЕРГІЯ», м. Київ

до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, м. Москва

про стягнення збитків, завданих збройною агресією

представники:

від позивача О.В.Проценко

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН - ЕНЕРГІЯ» б/н від 06.07.2023 року (вх. №1235 від 06.07.2023) до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією у сумі 17445493,15 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2058/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.08.2023 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.07.2023 року (вх. №2374/23 від 24.07.2023) про долучення доказів направлення відповідачу копії позову з додатками.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 01.08.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2058/23 та відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 року.

У судовому засіданні 03.10.2023 року представники позивача надали додаткові пояснення щодо справи.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 03.10.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 03.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.10.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2023 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Судом враховано, що на офіційній сторінці Господарського суду Київської області розміщено відповідне оголошення веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України про час і місце розгляду даної справи.

Також, всі процесуальні документи суду у справі №911/2058/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода, завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Згідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ГПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також, сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №911/2058/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, учасники даної справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Згідно ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 31.10.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 34818612.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» є: 04070, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 48/28-А, кв. 24.

Види діяльності за КВЕД: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.10 Складське господарство, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування (інші).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» орендує складське приміщення за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.22 було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.

Як вказує позивач, збройні сили Російської Федерації незаконно вторглися на територію України та з перших днів атакували інфраструктуру смт. Гостомель, Київської області за допомогою танків, артилерії та авіації. В результаті ураження осколками снарядів та куль великого калібру будівля складу зазнала ушкоджень. Безпосередньо біля в`їзду на територію, на якій розташована будівля складу, відбувались бойові зіткнення сил оборони України та військових збройних сил Російської Федерації.

26.02.2022 року смт. Гостомель було окуповане військовими збройних сил Російської Федерації.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, смт. Гостомель Гостомельської селищної територіальної громади було тимчасово окуповане російською федерацією з 26.02.2022 по 01.04.2022.

В період окупації смт. Гостомель військовослужбовці збройних сил Російської Федерації за допомогою бронетехніки зламали в`їзні ворота та проникли на територію, на якій розташована будівля складу. Після цього, військовослужбовці збройних сил Російської Федерації зламали вхідні двері будівлі складу, проникли до складського приміщення та викрали частину обладнання та товарів, що зберігалися там, а частину пошкодили.

Зазначене підтверджується поясненнями працівника охорони Охоронної компанії «Сакура-М БЕЗПЕКА» ОСОБА_1 , який 27.02.2022 року перебував на території, на якій розташована будівля складу, листом Охоронної компанії «Сакура-М БЕЗПЕКА» від 16.06.2022 року та Договором №1 про надання послуг з охорони від 01.01.2020 року з додатками, укладеним між позивачем та охоронною компанією.

Позивачем також зазначено, що частину будівлі, в якій знаходиться склад ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», а саме, допоміжні складські приміщення, побутові та офісні приміщення, ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» здає в оренду ТОВ «Акку-енерго» на підставі Договору суборенди приміщення №010106/22 від 01.01.2022 року. Так, складські, побутові та офісні приміщення було пошкоджено, зокрема, вибито кілька вікон та пошкоджені замки дверей складського приміщення. На підлозі складу валялись розкиданими пусті коробки від акумуляторів. Упаковки палет з акумуляторами пошкоджені, частина акумуляторів відсутня. В інших приміщеннях будівлі складу, в яких ТОВ «Акку-енерго» здійснювало сервісне обслуговування акумуляторних батарей, також зламані двері, розбиті системні блоки та відсутня частина інструментів, одягу, обладнання, оргтехніки та акумуляторних батарей. В будівлі складу осколками снарядів пошкоджено покрівлю, а також, виявлено отвори в стіні в результаті влучання куль від ймовірно, крупнокаліберного кулемета. Замки всіх дверей всередині будівлі складу були зламані, двері відчинені, офісна техніка лежала на підлозі, частина оргтехніки була відсутня.

Зазначене підтверджується поясненнями інженера з налагоджування і випробувань ТОВ «Акку-енерго» Чуднівець В.Г., отриманих на адвокатський запит позивача від 08.06.2022 року та керуючого складським господарством ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» Бондар С.М.

Вищевказані, а також, інші пошкодження складу підтверджені Актом обстеження технічного стану об`єктів складського господарства від 11.05.2022 року, який складено за участі начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Думенко Т.В. До акту додано фотознімки, на яких зафіксовані пошкодження будівлі складу. Крім того, проведено фотографування та відеозапис пошкоджень будівлі складу.

Позивач 26.07.2022 року звернувся до відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції із заявою про вчинення військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації викрадення та пошкодження майна, яке належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалося на складі.

Відповідно до повідомлення про прийняття та реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення №27763/109/1402/2002 від 25.08.2022 року, 28.07.2022 року до слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» про пошкодження складських та офісних приміщень, викрадення з них товару та майна ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» за адресою: смт. Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10 у період збройної агресії військовослужбовців Російської Федерації. Вказана заява зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за № 27763 від 28.07.2022 року.

За результатами розгляду, вказане звернення приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111040000660 від 26.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20.07.2022 року відділом поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано кримінальне провадження №12022111040000660 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, згідно якого зазначено, що 24.02.2022 року приблизно о 04:00 год. збройні сили та інші військові формування РФ, здійснюючи широкомасштабне вторгнення на територію України, шляхом ведення агресивної війни застосували ракетно-бомбові та артилерійські удари, стрілецьку та іншу зброю, що призвело до знищення та пошкодження великої кількості об`єктів цивільної інфраструктури, транспортних засобів, які не є військовими цілями, заподіяння значної шкоди екології та безпеці на території Бучанського району Київської області в межах Бучанської, Ірпінської, Гостомельської, Коцюбинської територіальних громад, ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ».

Для встановлення розміру збитків, завданих в результаті дій військовослужбовців Російської Федерації, 18.04.2022 року директором ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» видано наказ №1-18/04 про створення інвентаризаційної комісії з метою встановлення фактичної наявності (огляду виявлення, псування, нестач) основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться та зберігаються в складському комплексі в смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10 та наказ №2-18/04 про проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарноматеріальних цінностей ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» з перевіркою їх фактичної наявності та товарно-матеріальних цінностей клієнтів, які знаходяться на відповідальному зберіганні на умовах надання складських послуг з перевіркою їх фактичної наявності.

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року встановлено нестачу та пошкодження майна, що належить ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ». На підставі протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року та згідно з даними бухгалтерського обліку складено акт про бракований товар на складі (по основному складу Гостомель) станом на 20.04.2022 року, виявлений під час інвентаризації, проведеної згідно наказу ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» №2-18/04 від 18.04.2022 року.

За даними бухгалтерського обліку позивача, загальна вартість викраденого майна (необоротних активів та товарів), що належало ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» і зберігалося у вказаних складських приміщеннях, згідно протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року, станом на дату проведення інвентаризації, становить 4235753,95 грн., вартість пошкодженого майна - 48206,42 грн. Загальна вартість викраденого та пошкодженого майна за даними бухгалтерського обліку становить 4283960,37 грн.

Позивач 04.10.2022 року звернувся до судового експерта про надання висновку щодо вартості товарів та обладнання, що належали ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель Бучанське шосе, 10, і були викрадені та пошкоджені під час воєнних дій на території смт. Гостомель, Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Також, з метою встановлення розміру матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків) 25.01.2023 року позивач звернувся із заявою до судового експерта про надання висновку щодо розміру матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків), заподіяної ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» внаслідок викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), яке належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій на території смт. Гостомель Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року.

Проведення експертиз доручено експерту Крижанівському О.М., який має кваліфікацію судового експерта згідно свідоцтва №2000 від 07.06.2019 року, виданого на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України (дійсне до 07.06.2022 року). Строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта продовжено на підставі наказу Міністерства юстиції України, про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану №1138/5 від 14.03.2022р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 року за №326/37662 та є дійсним протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану. Судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст.ст. 384, 385 КК України.

Згідно висновку експерта №12/22 від 20.12.2022 року, вартість об`єктів дослідження на території України (зазначених у протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), що належали ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і були викрадені та пошкоджені під час воєнних дій на території смт. Гостомель Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату складання висновку експерта становить 17445493,15 грн. без ПДВ.

Згідно висновку експерта №05/23 від 10.02.2023 року, розмір матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків), заподіяної ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» внаслідок викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), яке належало ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій на території смт. Гостомель, Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату складання висновку експерта становить 5645103,51 грн. без ПДВ.

Позивач також зазначає, що в результаті викрадення та пошкодження майна, ним не отримано можливого доходу від реалізації продукції.

Так, 05.08.2021 року між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» укладено Договір поставки №20210805-1-02, згідно умов якого ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» зобов`язалося поставити ТОВ «ХОРОС» акумулятори стаціонарні свинцево-кислотні 5OCSM400LA в кількості 208 штук на суму 2524602,07 грн.

16.09.2021 року ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», згідно умов Договору поставки №20210805-1-02 від 05.08.2021, отримано аванс від ТОВ «ХОРОС» у сумі 1262301,04 грн.

20.10.2022 року між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки №20210805-1-02 від 05.08.2021 року, згідно якої, у зв`язку з веденням бойових дій поряд з місцем поставки (кінцевий отримувач - ТОВ «АЗОВПРОМЕНЕРГО»), сторони погодили розірвати договір, повернути аванс та припинити всі зобов`язання за ним.

Як зазначено позивачем, розірвання договору між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС», і неможливість поставки продукції, призвело до неотримання позивачем доходу від реалізації цієї продукції.

З метою встановлення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди позивач звернувся з заявою до судового експерта про надання висновку про розмір завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» в результаті викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), що належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалося в складських приміщеннях за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій, що відбувалися на території смт. Гостомель Київської області, розірвання договору №20210805-1-02 від 05.08.2021 року між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» та зниження обсягу продажу товарів у 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що сталося внаслідок фактичного вторгнення військ та збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року.

Проведення експертизи доручено експерту Величко Ю.Г., яка має кваліфікацію судового експерта згідно свідоцтва №38-21/П від 27.07.2021 року, виданого на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, дійсного до 27.07.2024 року.

Згідно висновку експерта №11/23 від 07.06.2023 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, розмір упущеної вигоди ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» в результаті викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), що належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалося в складських приміщеннях за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій, що відбувалися на території смт. Гостомель, Київської області, розірвання договору між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» №20210805-1-02 від 05.08.2021 року та зниження обсягу продажу товарів у 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що сталося внаслідок фактичного вторгнення військ та збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату оцінки становить 5908068,31 грн.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що загальна сума завданої йому шкоди у вигляді реальних збитків 17445493,15 грн. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом до Російської Федерації посилаючись на норми міжнародного і національного законодавства України, на підставі яких просить стягнути з відповідача завдану його протиправними діями шкоду у вигляді вартості пошкодженого майна у загальному розмірі 17445493,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.ч.1-3 ст.3 ГПК України ).

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» відповідачем визначено Російську Федерацію.

Згідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14.03.2013 у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (п.68, п. 31).

Отже, особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівними має влади і юрисдикції». Однак, необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.

Водночас, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року продовжено строком на 90 діб.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

У ч. 1 ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» зазначено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до ст. 2 Конституції України, зокрема, суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту ООН, остання переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживає ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводить мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» (англ. «tort exсeption»). Умовами, необхідними для застосування «деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд урахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок знищення майна останньої; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).

Отже, Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свою господарську діяльність на території України.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Також, судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Отже, у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у резидента України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої «деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст.74 ГПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 86 ГПК України).

При цьому, ч.3 ст.75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом встановлено, що в період окупації смт. Гостомель військовослужбовці збройних сил Російської Федерації за допомогою бронетехніки зламали в`їзні ворота та проникли на територію, на якій розташована будівля складу позивача. Військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації було зламано вхідні двері будівлі складу та викрадено частину обладнання та товарів, що зберігалися на складі, іншу частину товарів пошкоджено. Зазначене підтверджено Актом обстеження технічного стану об`єктів складського господарства від 11.05.2022 року, який складено за участі начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Думенко Т.В.

Позивач 26.07.2022 року звернувся до відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції із заявою про вчинення військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації викрадення та пошкодження майна, яке належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалося на складі. Вказана заява зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за №27763 від 28.07.2022 року.

За результатами розгляду, вказане звернення приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111040000660 від 26.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20.07.2022 року, відділом поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано кримінальне провадження №12022111040000660 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, згідно якого зазначено, що 24.02.2022 року приблизно о 04:00 год. збройні сили та інші військові формування Російської Федерації, здійснюючи широкомасштабне вторгнення на територію України, шляхом ведення агресивної війни застосували ракетно-бомбові та артилерійські удари, стрілецьку та іншу зброю, що призвело до знищення та пошкодження великої кількості об`єктів цивільної інфраструктури, транспортних засобів, які не є військовими цілями, заподіяння значної шкоди екології та безпеці на території Бучанського району Київської області в межах Бучанської, Ірпінської, Гостомельської, Коцюбинської територіальних громад, ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ».

В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який не потребує встановлення в судовому порядку та закріплений державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17 та у постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Також, обов`язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто, наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що саме внаслідок військових дій військовослужбовцями Російської Федерації у смт. Гостомель в період з 26.02.2022 по 01.04.2022 орендовані позивачем приміщення та майно позивача зазнали пошкоджень, а саме, орендований склад та майно позивача, яке знаходилось в цих приміщеннях. В свою чергу, уціліле майно позивача, яке залишилось в орендованих приміщеннях, було в подальшому викрадене військовими Російської Федерації.

Наведене підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого, за фактом викрадення та знищення майна позивача військовими Російської Федерації відкрито кримінальне провадження №12022111040000660.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17 та від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України, факт заподіяння збитків (шкоди) діями відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Стосовно права власності позивача на знищене відповідачем майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності позивача на майно (товар), яке було викрадене або знищене під час проведення бойових дій та тимчасової окупації і знаходилось в орендованих офісних та складських приміщеннях за адресою: смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема:

- директором ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» видано наказ №1-18/04 від 18.04.2022 року про створення інвентаризаційної комісії з метою встановлення фактичної наявності (огляду виявлення, псування, нестач) основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться та зберігаються в складському комплексі в смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10 .

- директором ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» видано наказ №2-18/04 від 18.04.2022 про проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» з перевіркою їх фактичної наявності та товарно-матеріальних цінностей клієнтів, які знаходяться на відповідальному зберіганні на умовах надання складських послуг з перевіркою їх фактичної наявності (копія наказу додається).

- Протоколом інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року встановлено нестачу та пошкодження майна, що належить ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ».

- На підставі протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року та згідно з даними бухгалтерського обліку складено акт про бракований товар на складі (по основному складу Гостомель) станом на 20.04.2022 року, виявлений під час інвентаризації, проведеної згідно наказу №2-18/04 від 18.04.2022 року. Серед викраденого та пошкодженого майна були акумуляторні батареї, допоміжне обладнання та витратні матеріали.

- За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», загальна вартість викраденого майна (необоротних активів та товарів), що належало ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» і зберігалося в указаних складських приміщеннях, згідно протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» від 22.04.2022 року, станом на дату проведення інвентаризації, становить 4235753,95 грн., вартість пошкодженого майна - 48206,42 грн. Загальна вартість викраденого та пошкодженого майна за даними бухгалтерського обліку становить 4283960,37 грн.

- Факт придбання ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» обладнання та товарів, які були викрадені зі складу ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, або пошкоджені при вищенаведених обставинах, а також факт їх надходження на зазначений склад, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», зокрема вантажно-митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), договорами, видатковими накладними, рахунок-фактурами тощо

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує його право власності і у зв`язку із цим породжує право останнього на відшкодування заподіяної йому відповідачем шкоди.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується статтею 1 Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно п.п. 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Щодо розміру заявлених позивачем збитків, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно висновку експерта №12/22 від 20.12.2022 року, вартість об`єктів дослідження на території України (зазначених у протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), що належали ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і були викрадені та пошкоджені під час воєнних дій на території смт. Гостомель, Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату складання висновку експерта становить 17445493,15 грн. без ПДВ.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Висновок експерта, розмір завданої шкоди відповідачем під сумнів, у належний спосіб, поставлено не було, заперечень та власних міркувань з цього приводу не висловлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Наданий позивачем висновок експерта №12/22 від 20.12.2022 року суд приймає у якості належного та допустимого доказу, що підтверджує спричинення позивачу збитків у сумі 17445493,15 грн.

Таким чином, відповідно до вказаного висновку загальний розмір збитків, завданих позивачу внаслідок російської збройної агресії на території України, складає 17445493,15 грн. без ПДВ.

Оцінивши вказаний висновок №12/22 від 20.12.2022 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків на суму 17445493,15 грн., завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.

Щодо матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) суд зазначає наступне.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.

Також, позивач повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів, тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів з одержання таких доходів. Вказані висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.

Позивач зазначив, що 05.08.2021 року між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» укладено Договір поставки №20210805-1-02, згідно умов якого ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» зобов`язалося поставити ТОВ «ХОРОС» акумулятори стаціонарні свинцево-кислотні 5OCSM400LA в кількості 208 штук на суму 2524602,07 грн.

16.09.2021 року ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», згідно умов Договору поставки №20210805-1-02 від 05.08.2021, отримано аванс від ТОВ «ХОРОС» у сумі 1262301,04 грн.

20.10.2022 року між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки №20210805-1-02 від 05.08.2021 року, згідно якої, у зв`язку з веденням бойових дій поряд з місцем поставки (кінцевий отримувач - ТОВ «АЗОВПРОМЕНЕРГО»), сторони погодили розірвати договір, повернути аванс та припинити всі зобов`язання за ним.

Як зазначено позивачем, розірвання договору між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС», і неможливість поставки продукції, призвело до неотримання позивачем доходу від реалізації цієї продукції.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що загальна сума завданої йому шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди складає 11553171,82 грн.

З метою встановлення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди позивач звернувся з заявою до судового експерта Величко Ю.Г., яка має кваліфікацію судового експерта згідно свідоцтва №38-21/П від 27.07.2021 року, виданого на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, дійсного до 27.07.2024 року.

Згідно висновку експерта № 11/23 від 07.06.2023 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, розмір упущеної вигоди ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» в результаті викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), що належало ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та зберігалося в складських приміщеннях за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій, що відбувалися на території смт. Гостомель, Київської області, розірвання договору між ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ХОРОС» №20210805-1-02 від 05.08.2021 року та зниження обсягу продажу товарів у 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що сталося внаслідок фактичного вторгнення військ та збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату оцінки становить 5908068,31 грн.

Згідно висновку експерта №05/23 від 10.02.2023 року, розмір матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків), заподіяної ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» внаслідок викрадення та пошкодження майна (зазначеного в протоколі інвентаризаційної комісії від 22.04.2022 року), яке належало ТОВ «АКВІЛОНЕНЕРГІЯ» та зберігалися за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене та пошкоджене під час воєнних дій на території смт. Гостомель, Київської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року, станом на дату складання висновку експерта становить 5645103,51 грн. без ПДВ.

Так, загальна сума завданої ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди склала 11553171,82 грн. (згідно висновку експерта №05/23 від 10.02.2023 року розмір завданої шкоди у вигляді реальних збитків становить 5645103,51 грн. та згідно висновку експерта №11/23 від 07.06.2023 року розмір завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди становить 5908068,31 грн.).

Однак, позивачем зазначено, що вказана сума завданої шкоди не покриває вартість товарів та майна позивача, які були викрадені та пошкоджені внаслідок військових дій Російської Федерації. Відповідно до висновку експерта №12/22 від 20.12.2022 року, вартість такого майна та товарів складає 17445493,15 грн., саме на таку суму коштів позивачем втрачено товар і тому, саме її позивач просить стягнути з Російської Федерації. Оскільки, стягнення з Російської Федерації 11553171,82 грн. не призведе до повного відновлення стану позивача, який існував до початку збройної агресії відповідача. А тому, позивач просить стягнути з відповідача заподіяні збитки у сумі 17445493,15 грн., що складають вартість викрадених або пошкоджених відповідачем товарів.

Враховуючи викладене, а також, встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 17445493,15 грн. є обґрунтованими, підтвердженими документально, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку визначення позивачем територіальної підсудності вказаної справи, судом було враховано наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статтей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Зазначене щодо способів захисту порушених прав передбачає і ч. 2 ст. 20 ГК України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Оскільки, місцем заподіяння шкоди майну позивача у даній справі є: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано правила підсудності, а тому, позивач правомірно звернувся із відповідним позовом до Господарського суду Київської області.

В частині вимог позивача про стягнення витрат на проведення експертиз у загальній сумі 110000,00 грн. (понесених ним з метою визначення завданих збитків) суд зазначає, що ці вимоги також є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Так, для визначення реальних збитків позивачем було укладено договір з ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» №11/03/23 від 25.01.2023 про надання інформаційно-консультаційних послуг, вартість експертних досліджень становить 110000,00 грн. Сплата вказаних витрат підтверджується платіжними дорученням № 234 від 28.04.2023, №481 від 04.10.2022, №184 від 03.04.2023.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про задоволення позову щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, розмір якої встановлено вищезазначеними експертними висновками, а тому, понесені позивачем витрати на оплату експертиз у загальному розмірі 110000,00 грн. також підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 17445493,15 грн., розмір судового збору складає 261682,40 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 261682,40 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН - ЕНЕРГІЯ» до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (103132, Російська Федерація, м. Москва, Стара площа, буд. 4, код 00031093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН - ЕНЕРГІЯ» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 48/28-А, кв. 24, код ЄДРПОУ 34818612) 17445493 (сімнадцять мільйонів чотириста сорок п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 15 коп. збитків, завданих збройною агресією, 110000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

3. Стягнути з держави Російська Федерація на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 868350 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.11.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць