Ухвала

від 27.10.2023 по справі 361/7745/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7745/23

провадження № 2-з/361/150/23

27.10.2023

УХВАЛА

27 жовтня 2023 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Войтовське про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Войтовське (далі СТОВВойтовське або Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якому просить скасувати рішення державного реєстратора Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області Місюкевич Людмили Олексіївни від 25 листопада 2022 року, індексний номер 65575542, яким припинено інше речове право право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3221281200:07:014:0026, шляхом відновлення запису про інше речове право, номер 11782687, дата, час державної реєстрації 22 жовтня 2015 року, 18:23:36, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 100, виданий 01 вересня 2015 року, видавник СТОВВойтовське; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар: СТОВВойтовське, код ЄДРПОУ 30839560, країна реєстрації: Україна; земельна ділянка з кадастровим номером: 3221281200:07:014:0026, площа 2,2608 га.

У жовтні 2023 року позивач СТОВВойтовське подало до суду заяву про забезпечення даного позову, у якій просить заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 2,2608 га, кадастровий номер 3221281200:07:014:0026, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексом заходів забезпечення позову.

У ч. 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову та повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

За змістом і формою заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У ч. 3 ст. 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 виклав правовий висновок та зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що СТОВВойтовське звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому у даному випадку дослідженню підлягає така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України позивач СТОВВойтовське у заяві про забезпечення поданого ним позову про скасування рішення державного реєстратора щодо права оренди земельної ділянки не обґрунтувало необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які просить суд застосувати; не зазначила у чому саме існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову; заява містить лише посилання на норми законодавства та не наведено обставин (достатньо обґрунтованого припущення), які б свідчили про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення судом поданого Товариством до суду зазначеного вище позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява СТОВВойтовське про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Згідно із ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 149 153, 182, 259, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Войтовське про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київської апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Дутчак І. М.