Рішення

від 02.11.2023 по справі 297/1707/22

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №297/1707/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ФЕЙІРА О. О., при секретарі судового засідання Іванчовій І.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Берегівської окружної прокуратури Гіряка Д.І. в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність,-

встановив:

Керівник Берегівської окружної прокуратури Гіряк Д.І. в інтересах держави звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Великоберезької сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, вартістю 33506,82 гривень, про усунення перешкод шляхом скасування Державного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯК №855271від 01.10.2012 за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, про усунення перешкод шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №17051 від 15 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням права власності на неї, та просить зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, вартістю 33506,82 гривень у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Берегівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного та водного законодавства на території Берегівського району Закарпатської області під час розпорядження землями водного фонду, чим порушено інтереси держави. Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", затверджено технічну документацію із землеустрою та надано останньому у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, загальною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі даного рішення 01.10.2012 ОСОБА_1 видано Державний актна правовласності навищевказану земельну ділянкусерії ЯК №855271від 01.10.2012.

В подальшому ОСОБА_1 15.0.7.2013 згідно договору купівлі-продажу №17051 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 ..

Вказане рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012

прийнято з порушенням вимог Конституції України та ст.ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України. Так, оспорювана земельнаділянка розташованаповністю вмежах нормативнихрозмірів прибережноїзахисної смугиставка,а згіднонорм ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса №06-09/918 від 04.08.2021 встановлено, що ставок №2, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об`єктом, площа водного дзеркала якого складає 16, 9385 га. Разом з тим встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався. Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України. Так, Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття рішення №471 від 06.09.2012 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка не може передаватись у приватну власність. При цьому, Великоберезька сільська рада повинна була знати про те, що вищевказана земельна ділянка перебуває в межах водного фонду, а тому така вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття ним права власності на земельну ділянку. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки №968-ДК/927/АП/09/01/-21 від 15.11.2021, складеного Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області. Передачу земель водного фонду у приватну власність для особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним рішенням, не передбачено взагалі приписами законодавства. Таким чином, надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства. А тому, вважає, що рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Разом з тим, наявність незаконної реєстрації права володіння/користування суб`єкта господарювання на земельну ділянку комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися нею. А тому, належним додатковимспособом захистуінтересів державиє такожзаявлення вимогипро скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіз одночаснимприпиненням праваприватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2120480801:00:002:0169. У випадку не застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації, буде неможливим повернення земельної ділянки у власність законного володільця Великоберезькій сільській раді.

Прокурор Берегівської окружної прокуратури Міндак В.В. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву від 02.11.2023, згідно якої просив справу розглянути без його участі (а.с. 220).

Представник відповідача Великоберезької сільської ради Берегівського району в судове засідання не з`явився, однак сільський голова Урста І. подав до суду заяви від 14.11.2022 та від 02.12.2022, згідно яких просив справу розглянути без їх участі, та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 80, 89).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву від 01.11.2023, згідно якої просив справу розглянути без його участі, рішення по справі прийняти на розсуду суду (а.с. 217).

Разом з тим, 16.08.2023 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, згідно якої просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (а.с. 205).

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак останній подав до суду заяву, згідно якої просив справу розглянути без його участі та участі ОСОБА_2 , в задоволенні позову відмовити з підстав вказаних у раніше поданих документах. Разом з тим, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (а.с. 218-219).

Крім того, 16.12.2022 представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Попович О.Ш. подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що рішення Великоберезької сільської ради №10 від 23.11.2010, яким встановлено прибережну захисну смугу навколо озера №2 «Верхнє озеро» у п`ять метрів від водного дзеркала, було прийнято у відповідності до вимог законодавства того часу протилежне не доказано, рішення є чинним та навіть не оскарженим, тому встановлена нею прибережна захисна смуга є законною та чинною, а прийняті у відповідності до даного рішення №10 інші рішення органу місцевого самоврядування є такими, що відповідають законодавству. Разом з тим, просив врахувати, що висновок міськрайонного управління Держкомзему у м. Берегово і Берегівському районі Закарпатської області по технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №4207 від 26.03.2011, висновок відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури по технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №358 від 27.09.2011 та довідка по формі 6-ЗЕМ про існуючий стан угідь №4208 від 26.09.2011 не скасовані та не оскаржені в судовому порядку. Відповідальні особи, які їх видали не визнані винними за їх підробку або будь-який інший злочин, що пов`язаний із невідповідністю змісту даних документів фактичним обставинам або законодавству. Так, покурор оспорює рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, однак не оскаржує та не доводить належними доказами незаконність документів, які стали правовою основою для прийняття спірного рішення №471 від 06.09.2012 рішення №10 від 23.11.2010, довідку 6-ЗЕМ, висновок №4207 від 26.03.2011 та висновок №358 від 27.09.2011. У позові та в акті перевірки №1102-ДК/063/АП/09/01/-21 від 13.12.2021 вказано, що спірна земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка №2 «Верхнє озеро», однак проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в розмірі 50 метрів від урізу води відсутній, тому таке ствердження вважає некоректним. Крім того, достеменно невідомо які саме дослідження (виміри) проводив ФОП ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи містять тільки документ без назви, без підпису та без відбитки печатки ФОП ОСОБА_4 , а тому твердження про те, що ФОП ОСОБА_4 провів «топографо-геодезичне знімання» не підтверджено жодним доказом. Разом з тим, висновок земельно-технічної експертизи до позовної заяви не додано. Єдиним доказом того, що спірна земельна ділянка розташована ближче, точної відстані не встановлено, до ставка ніж це вказано у ВК України та ЗК України є документ ФОП ОСОБА_4 .. Поряд з цим, слід врахувати, що «обміри» ФОП ОСОБА_4 можливо проводив у листопаді 2021 року, а технічну документація на спірну ділянку розроблено в 2011 році, тобто через 10 (десять) років. Слід взяти до уваги також той фактор, що предметом розгляду справи є штучний водний об`єкт ставок (в деяких документах озеро), який має властивість до збільшення та зменшення в залежності від пори року та загалом від кількості опадів у відповідному регіоні. Спірний ставок (озеро) було штучно створено близько 1987 року та являється не сталим природнім об`єктом, схильним до змін фізико-хімічних властивостей. Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо ставка (озера) відсутній, тому на даний час неможливо встановити рівень води у ставку/озері станом на 06.09.2012. Разом з тим, ОСОБА_2 згідно діючого законодавства є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки вона придбала таку у ОСОБА_1 за відплатним договором. За наведених обставин, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 94-102).

Прокурор Міндак В.В. подав до суду відповідь на вищевказаний відзив, при цьому зазначивши, що твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Поповича Ш.О., що рішення №10 від 23.11.2010 Великоберезької сільської ради не носить декларативний характер є безпідставним, оскільки встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався. Крім того, жодних погоджень щодо визначення меж прибережної захисної смуги від уповноважених органів не отримано. Разом з тим, відомості щодо фактичного встановлення меж водоохоронної зони в кадастровій карті відсутні, таким чином вказане рішення №10 від 23.11.2020 носить декларативний характер. Крім того, не погоджується також із твердженнями відповідача, що прокуратурою не оскаржено форму 6-зем та, висновок відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури №358 від 27.09.2021 та висновок міськрайонного управління Держкомзему у м. Берегово і Берегівському районі від 26.03.2011, однак вважає, що такі не є правовстановлюючими документами, не є "рішенням" суб`єкта владних повноважень, оскільки не породжують жодних прав, обов`язків, правових наслідків для позивача, тому не підлягають оскарженню. Також, посилання адвоката Поповича Ш.О., що не відомо які саме дослідження провів ФОП ОСОБА_4 вважає необгрунтованим. Просив доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Поповича Ш.О. відхилити, а тому позовні вимоги задоволити (а.с. 120-126).

Разом з тим, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Попович О.Ш. подав до суду заперечення, згідно якого вважає, що жодне рішення органу місцевого самоврядування сільської/міської ради не може носити декларативний характер. Рішення сільської ради №10 від 23.10.2010 має таку ж юридичну силу як і рішення №471 від 06.09.2012. Згідно п. 5 постанови КМУ №486 від 08.05.1996 (у редакції станом на 23.10.2010) розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Однак такий проект водним господарством розроблено не було, тому сільська рада у 2010 році прийняла власне рішення про врегулювання даного питання, яке діє по сьогоднішній день. Відносно кадастрової карти, то слід зазначити, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Великоберезька сільська рада не відповідають за ведення кадастрової карти. Факт не внесення до карти певних відомостей не нівелює юридичного факту, встановленого спірним рішенням №471 від 06.09.2012 ОСОБА_1 у 2012 році законно набув право власності на земельну ділянку 2120480801:00:002:0169, ОСОБА_2 законно її придбала та є її власником. Крім того, довідка по формі 6-ЗЕМ про існуючий стан угідь №4208 від 26.09.2011 датована 29-им вересня 2011 року, тому посилання на наказ №190 від 19.08.2015 щодо скасування форм 6-зем є помилковим. На день прийняття спірного рішення №471 від 06.09.2012 наказ №377 від 05.11.1998 Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення» діяв. Наказ №377 від 05.11.1998 не має відношення до висновку Міськрайонного управління Держкомзему у м. Берегово і Берегівському районі Закарпатської області по технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №4207 від 26.03.2011 та висновку Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури по технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №358 від 27.09.2011. Висновки та довідка не є правовстановлюючими документами, на думку прокуратури, однак вони у 2012 році були обов`язковими елементами (складовими) для технічних документацій на земельні ділянки. Висновки та довідка були передбачені для того, щоб компетентні органи перевірили законність передачі земельної ділянки, у даному випадку, у власність. В даному випадку згадана довідка та висновки встановили, що передача спірною земельної ділянки у власність не порушує законодавство. Протилежне, ніж встановлено даним висновком та довідкою, позивачем не доказано. Про те, що було проведено саме топографо-геодезичне знімання вказано тільки в листі №32-7-0.161-434/0/90-21 від 29.10.2021 Держгеокадастру та акті перевірки №1102-ДК/063/АП/09/01/-21 від 13.12.2021. У своєму «документі» ФОП ОСОБА_4 цього не вказав. З урахуванням вищезнанченого, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 138-140).

Разом з тим, прокурор Міндак В.В. подав до суду додаткові пояснення на заперечення представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Поповича Ш.О., вважаючи такі безпідставними та необгрунтованими (а.с. 155-160).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про застосування позовної давності, та згідно таких просили в задоволенні позову відмовити з підстав пропуску строку позовної давності (а.с. 196, 205).

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 257 ЦК України).

Верховний Суд в постанові №648/533/16-ц від 29.09.2020, зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Також ВС наголосив, що вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Разом з цим, у п. 74 постанови Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі №469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути уже існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть привести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його права володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правові відносини та правопорушення.

Враховуючи, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, суд вважає заяву відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування позовної давності безпідставною, в задоволенні якої слід відмовити.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", затверджено технічну документацію із землеустрою та надано останньому у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, загальною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 01.10.2012 ОСОБА_1 було видано Державний актна правовласності навищевказану земельну ділянкусерії ЯК №855271від 01.10.2012 (а.с. 22).

В подальшому 15.07.2013 ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , що стверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Гарапко Х.М., зареєстованого в реєстрі за №17051 (а.с. 29-30).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 02 березня 2023 року, оціночна вартість спірної земельної ділянки становить 595 901, 73 грн. (а.с.127-129).

Статтею 18 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту «є» ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду.

До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно ст.ст. 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір унормовано цими ж законодавчими актами і такий складає величину від 25 до 100 метрів вздовж урізу води.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Аналогічні приписи викладені і у ст. 88 Водного кодексу України.

Частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Як встановлено, оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка.

Так, згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 04.08.2021 №06-09/918 встановлено, що ставок №2, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об`єктом, площа водного дзеркала якого складає 16, 9385 га.

Із змісту ч. 3 ст. 60 ЗК України випливає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Разом з тим, як встановлено, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався.

Пунктами 1,4,5Порядку визначеннярозмірів імеж водоохороннихзон тарежим веденнягосподарської діяльностів них,затвердженого ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №486від 08.05.1996 передбачено,що розміриі межіводоохоронних зонвизначаються проектомна основінормативно-технічноїдокументації,яка узгоджуютьсяз органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену (відповідно 25, 50 100-метрову) зону від урізу води.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, у справі від 25.04.2018 за № 904/5974/16 івід 24.12.2014 у справі №6-206цс14, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі № 6-179цс14, в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15).

Підтвердженням факту обізнаності Великоберезької сільської ради про приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду свідчить те, що нею прийнято рішення №10 від 23.11.2010 «Про затвердження прибережної захисної смуги накволо ставка №2 «Верхнє озеро», яким встановлено прибережну захисну смугу навколо зазначеного ставка 5 метрів від водного дзеркала. Як наслідок, не дотримано вимоги земельного та водного законодавства України у частині визначення меж прибережної захисної смуги.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Поповича Ш.О., що рішення №10 від 23.11.2010 Великоберезької сільської ради не носить декларативний характер є безпідставним, враховуючи наступне.

Так, зі змісту ч. 3 ст. 60 ЗК України випливає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Разом з тим встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вище азначеного ставка не розроблявся та не погоджувався.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розміріві межводоохоронних зонта режимведення господарськоїдіяльності вних,затвердженого ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №486від 08.05.1996 передбачено,що розміриі межіводоохоронних зонвизначаються проектомна основінормативно-технічноїдокументації,яка узгоджуютьсяз органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Жодних погоджень щодо визначення меж прибережної захисної смуги, як стверджує прокурор, від уповноважених органів не отримано.

А тому, вищезазначене рішення №10 від 23.11.2020 носить декларативний характер, оскільки відомості щодо фактичного встановлення меж водоохоронної зони в кадастровій карті відсутні.

Як встановлено,Великоберезькою сільськоюрадою Берегівськогорайону підчас прийняттярішення №471від 06.09.2012«Про затвердженнятехнічної документаціїіз землеустроющодо складаннядокументів,що посвідчуютьправо наземельну ділянкудля веденняособистого селянськогогосподарства ОСОБА_1 ",передано уприватну власністьземельну ділянкуводного фонду,яка немогла передаватисьу приватнувласність, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

Так, суд приймає до уваги акт перевірки Головного управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області №1102-ДК/1063/АП/09/01/-21 від 13.12.2021, в якому зазначено, що відповідно до плану земельних ділянок наданих ФОП ОСОБА_4 , складеного за результатом проведеного топографо-геодезичного знімання за листом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління №32-7-0.161-434/0/90-21 від 29.10.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 розташована у межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка №2 Верхнє озеро на території Великоберезької сільської ради, тобто в межах 50 метрової зони прибережної захисної смуги, а оспорюване рішення прийнято з недотриманням вимог статей 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, оскільки землі прибережних захисних смуг перебувають у державній і комунальній власності та не враховано положення пункту 10.17 Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, згідно якого уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 метрів від урізу води (а.с. 46-51).

Разом з тим, посилання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Поповича Ш.О., що не відомо які саме дослідження провів ФОП ОСОБА_4 є необгрунтованими, оскільки до матеріалів додано акт перевірки, в якому зазначено, ФОП ОСОБА_4 листом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління в Закарпатській області від 29.10.2021 за №32-7-0.161-434/0/90-21 був залучений до перевірки і провів топографо-геодезичне знімання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» встановлено, що суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є зокрема юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Також, заслуговують на увагу твердження прокурора, що ними не оскаржено форму 6-зем та висновок відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури №358 від 27.09.2021 та висновок міськрайонного управління Держкомзему у м. Берегово і Берегівському районі від 26.03.2011, оскільки такі не є правовстановлюючими документами, не є "рішенням" суб`єкта владних повноважень, оскільки не породжують жодних прав, обов`язків, правових наслідків для позивача, а тому не підлягає оскарженню.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

За таких умов землі прибережних захисних смуг за правилами частини другої статті 178 ЦК України є обмеженими в обороті, що полягає в тім, що вони можуть належати лише визначеним учасникам цивільного обороту.

Зокрема,у прибережнихзахисних смугахуздовж річок,навколо водоймта наостровах забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ;влаштування літніхтаборів дляхудоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів ;влаштування звалищсміття,гноєсховищ,накопичувачів рідкихі твердихвідходів виробництва,кладовищ,скотомогильників,полів фільтраціїтощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки ( ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України).

Наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення зурахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

Тобто, передача земель водного фонду у приватну власність для особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним рішенням, не передбачено взагалі приписами законодавства.

Отже, чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, всупереч ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України, Великоберезькою сільською радою передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, будівництво будь-яких споруд.

А тому, суд приходить до висновку, що надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_2 суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Згідно правових висновків викладених у п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель з обмеженим оборотом (водного і лісового фонду) вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 487/10128/14-ц, у постанові від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 372/1684/14-ц).

У п. 74 постанови Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочинунедійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, як встановлено, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, спірна земельна ділянка незаконно передана Великоберезькою сільською радою у власність за рахунок земель водного фонду, з вини якої остання вибула протиправно, не у спосіб, передбачений законом, а тому, суд вважає визнати вищевказане рішення незаконним та скасувати.

Крім того, прокурор просив усунути перешкоди шляхом визнання недійсним Державного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯК №855271від 01.10.2012 за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, виданого ОСОБА_1 , усунути перешкоди шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №17051 від 15 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на неї, та просив зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Ч. 2 ст. 393 ЦК України встановлено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 13ст.79-1 ЗК Українипередбачено,що земельнаділянка припиняєіснування якоб`єкт цивільнихправ,а їїдержавна реєстраціяскасовується вразі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Враховуючи вищенаведене, оскільки, як встановлено, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, таке є незаконним та підлягає скасуванню, суд вважає обґрунтованим і застосування наслідків його недійсності, що полягає у скасуванні Державного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯК №855271від 01.10.2012 за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, у визнанні недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №17051 від 15 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на неї, та у зобов`язанні ОСОБА_2 повернути вказану земельну ділянку у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

За наведених обставин, суд ввадаж позовні вимоги доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів в користь Закарпатської обласної прокуратури по 4 135, 00 грн. судового збору, що був сплачений при зверненні до суду (а. с. 88).

Керуючись ст. ст. 16, 21, 391 ЦК України, ст.ст. 19, 58-61, 83 ЗК України, ст.ст. 4, 88-89 ВК України, ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

рішив:

В задоволенні заяв відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування позовної давності, - відмовити.

Позов керівника Берегівської окружної прокуратури Гіряка Д.І. в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність,- задоволити.

Усунути перешкоди шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №471 від 06.09.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, вартістю 595 901 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот одна) грн. 73 коп..

Усунути перешкоди шляхом скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 від 01.10.2012 серії ЯК № 855271.

Усунути перешкоди шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Гарапко Х.М., зареєстрованого в реєстрі за № 17051, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на неї.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480801:00:002:0169, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, вартістю 595 901 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот одна) грн. 73 коп. у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Стягнути з Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, що розташована за адресою: с. Великі Береги, вул. Ракоці Ф., 78 Берегівського району Закарпатської області, код ЄРДПОУ 04350317, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 в користь Закарпатської обласної прокуратури, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967 з кожного по 4 135, 00 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олександр ФЕЙІР