Постанова

від 26.10.2023 по справі 303/4131/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/4131/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закарпатського обласного центру зайнятості на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2022 року, ухваленого головуючим суддею Мирошниченко Ю.М., у справі за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю

встановив:

У червні 2022 року Мукачівський міський центр зайнятості (правонаступником якого є Закарпатський обласний центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2021 ОСОБА_1 , на підставі наказу №НТ210106 було надано статус безробітної та відповідно до п.п.1,3,4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розпочато виплату по безробіттю. За період з 06.01.2021 по 20.09.2021 ОСОБА_1 отримала 23 638,12 грн допомоги.

Водночас відповідачка з 11.11.2020 по 15.03.2021 перебувала в цивільно-правових відносинах з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУПП» відповідно до договору № 3895949, за яким згідно з актом виконаних робіт від 30.11.2020 надала товариству послуги вартістю 2 919,95 грн.

Виявивши зазначені обставини, позивач видав наказ від 09.02.2022 № 37 про повернення безпідставно наданої допомоги, про що повідомив відповідачку.

ОСОБА_1 не повідомила позивача, що є зайнятою особою та завідомо подала неправдиві дані під час отримання статусу безробітної, тим самим завдавши позивачу шкоду в розмірі 23638,12 грн, як виплат по безробіттю здійснених позивачем за період перебування відповідача на обліку.

З врахуванням вищенаведеного, Мукачівський міський центр зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму шкоди та судові витрати.

Рішення Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 16листопада 2022року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційнійскарзі Закарпатськийобласний центрзайнятості просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що рішення суду мотивоване тим, що умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними, та що позивач має довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Апелянт вважає, що таке судове рішення є незаконним та необґрунтованим.

Так, у відповідності до п.6 Порядку розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009р. №60/62, центром зайнятості проводиться розслідування страхових випадків шляхом обміну даними з органами ПФУ, Податкової служби.

П. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що статусу безробітного може набути, зокрема: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається па зареєстрованого безробітного.

Ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач умисно не подала правдиві відомості до Мукачівського міськрайонного центру зайнятості та не повідомила спеціаліста про цивільно-правові відносини з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУП», так як мала намір отримати статус безробітної особи та допомогу по безробіттю, хоча під особистий підпис була ознайомлена з своїми правами та обов`язками. Отже, її дії з отримання допомоги по безробіттю є недобросовісними, що відповідно до статті 1215 ЦК України є підставою для повернення цих коштів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що протягом перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачка будь-яких доходів не отримувала.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зайнятість населення безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно;

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про зайнятість населення, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Частиною 1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України Про зайнятість населення відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим Наказом Міністерства правці та соціальної політики, Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року №60/62, передбачений механізм проведення розслідування, яке здійснюється проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної (пункти 2, 3 Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення підставою для припинення реєстрації безробітного є встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

Положеннями ст.1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Тлумачення ст.1215 ЦК України свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року №6-91цс14 та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17.

Судом встановлено,що 06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій повідомила, що не має заробітку або інших доходів, зокрема не забезпечує себе роботою самостійно (а. с. 4).

Також подала заяву про призначення допомоги по безробіттю, набула статусу безробітної (а. с. 5-7) та за період з 06.01.2021 по 20.09.2021 отримала 23638,12 грн допомоги (а. с. 16).

Водночас позивачка з 11.11.2020 по 15.03.2021 перебувала в цивільно-правових відносинах з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУПП» відповідно до договору № 3895949, за яким згідно з актом виконаних робіт від 30.11.2020 надала товариству послуги вартістю 2919,95 грн. (а. с. 8-12).

Виявивши зазначені обставини, позивач видав наказ від 09.02.2022 р. № 37 про повернення безпідставно наданої допомоги, про що повідомив відповідачку (а. с. 13-15, 17).

Враховуючи наведені вимоги закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні відповідача про відсутність або втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

ОСОБА_1 на момент подання заяви на отримання статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення не повідомила спеціаліста про перебування у цивільно-правових відносинах з ТОВ «ЕУЛАЙФ ГРУПП» відповідно до договору № 3895949, за яким згідно з актом виконаних робіт від 30.11.2020 надала товариству послуги вартістю 2919,95 грн. Відповідач була письмово повідомлена про свої права та обов`язки та мала змогу повідомити про вказаний факт.

Крім того, при зверненні із заявою про надання статусу безробітної підтвердила свою відповідальність щодо достовірності поданих нею даних та відомостей.

Однак, вказаного суд першої інстанції не врахував та помилково вважав, що відповідачка не отримувала будь-яких доходів.

Таким чином, умовою стягнення виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю є доведення саме позивачем вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, що впливають на призначення допомоги по безробіттю та дають підстави для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскаржуване по справі рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а по справі необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Закарпатського обласного центру зайнятості грошові кошти виплаченої їй допомоги по безробіттю за період з 06.01.2021 по 20.09.2021 у розмірі 23 638,12 грн.

Окрім цього, відповідно до положень частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Закарпатського обласного центру зайнятості слід стягнути витрати по справі, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 2 481 грн під час звернення у суд з позовом та за подання апеляційної скарги у сумі 3.721 грн 50 коп., а всього на суму 6 202 грн 50 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості, задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2022 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Закарпатського обласного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ: 02771546, м. Ужгород, вул. Новака,45, кошти в рахунок повернення суми у розмірі 23638,12 гривень, як безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю та судові витрати у розмірі 6202,50 гривень, сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: