Ухвала

від 13.11.2023 по справі 760/24391/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/24391/23

1-кс/760/10095/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області старшого лейтенанта ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №42023100000000265 від 19.05.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000265, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2023, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_7 , використовуючи підконтрольні останньому суб`єкти господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Профі-Пол» (ЄДРПОУ 32962719), ТОВ «Щебторг» (ЄДРПОУ 42959566), ТОВ «АС Граніт» (ЄДРПОУ 41373222) та ТОВ «Укргранітпостач» (ЄДРПОУ 39425475), вчинив умисний злочин за наступних обставин.

Верховною Радою УРСР 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою (ст. 1), суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2).

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від

09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. з Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація. Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, російська федерація підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22.04.2004), сторонами серед іншого підтверджено межі території України, у тому числі із включенням Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, АР Крим, як суверенної території України. Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України. Зокрема положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міждержавних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому останні усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, протиправної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання. З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військовополітичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

В подальшому, 19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ), відповідно до злочинного плану розпочато збройне вторгнення Збройних Сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення АР Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, в яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують до цього часу.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Зокрема, АР Крим та м. Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, починаючи з 07.04.2014 відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ).

В подальшому, з метою повномасштабного військового вторгнення з 2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та на тимчасово окупованій території України сконцентрувались великі сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.

Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, з метою створення видимості законності дій щодо нападу на Україну 22.02.2022 направив до Ради Федерації Російської Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

Надалі, 24.02.2022, Президент РФ оголосив про початок так званої спеціальної військової операції.

Того самого дня 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території, у тому числі частину Запорізької області.

У зв`язку з цим на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває по цей час.

Таким чином, збройними та воєнізованими формуваннями окупаційної влади РФ в період з 2014 по теперішній час вчинено дії з метою насильницької зміни конституційного ладу України та захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвело до загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, руйнувань та інших тяжких наслідків.

Громадянин РФ ОСОБА_7 , проживаючи на території України до грудня 2021 року, достовірно володів інформацією щодо окупації території АР Крим та частини територій Донецької та Луганської областей збройними силами російської федерації, усвідомлював, що ними вчиняються активні дії, спрямовані насильницьку зміну конституційного ладу України та захоплення державної влади, на зміну меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У невстановлени досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2022 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на фінансування дій воєнізованих формувань окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях Донецької області, які протиправно порушили територіальну цілісність України в межах установлених кордонів, захопили державну владу на частині територій Донецької області.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи на території РФ, володіючи через підконтрольних йому осіб, рядом суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Профі-Пол» (ЄДРПОУ 32962719), ТОВ «Щебторг» (ЄДРПОУ 42959566), ТОВ «АС Граніт» (ЄДРПОУ 41373222) та ТОВ «Укргранітпостач» (ЄДРПОУ 39425475), вступив у злочинну змову з представниками так званих воєнізованих формувань «ДНР», а саме, командиром так званої військової частини № НОМЕР_1 «ДНР» ОСОБА_8 та іншими не встановленими на даний час особами.

В подальшому, ОСОБА_7 , переслідуючи мету фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України, діючи за попередньою змовою та згодою з ОСОБА_8 , розробив злочинний план, спрямований на безперешкодне фінансування так званих воєнізованих формувань «ДНР», залучивши при цьому головного бухгалтера ТОВ «Укргранітпостач» ОСОБА_9 , а також уповноваживши останню на організацію злочинного механізму щодо забезпечення перерахування коштів, отриманих від реалізації готової продукції на банківські рахунки, які використовуються ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_10 .

Зокрема, ОСОБА_9 , у період з 24.02.2022 по 08.03.2022, діючи на виконання вказівки ОСОБА_7 , забезпечила перерахування коштів, отриманих в результаті ведення господарської діяльності підконтрольних підприємств, на загальну суму 600 000 грн. на банківський рахунок, який належить та використовується ОСОБА_7 .

Надалі, ОСОБА_7 , діючи з метою матеріального забезпечення так званих воєнізованих формувань «ДНР», зокрема, так званої військової частини № НОМЕР_1 «ДНР», використовуючи кошти, попередньо перераховані ОСОБА_9 , придбав військову амуніцію та технічні засоби для військовослужбовців військової частини № НОМЕР_1 «ДНР», які наразі приймають участь в бойових діях на території України .

В подальшому, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше кінця березня 2022 року, прибув на територію так званої військової частини № НОМЕР_1 «ДНР», що розташована у АДРЕСА_1 (тимчасово окупована територія) та, у присутності особового складу так званої військової частини передав командиру так званої військової частини ОСОБА_8 безпілотники, бронежилети, каски та інше обладнання, що було придбано на кошти, перераховані ОСОБА_9 від реалізації продукції підконтрольних йому підприємств.

ОСОБА_7 , продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше, 08.07.2022 року, віддав вказівку головному бухгалтеру ТОВ «Укргранітпостач» ОСОБА_9 на перерахування грошових коштів на суму 150 000 грн., які отримані в результаті ведення господарської діяльності ТОВ «Укргранітпостач» на банківський рахунок, зареєстрований на ім`я « ОСОБА_10 » та використовується ОСОБА_7 .

Надалі, ОСОБА_7 , учиняючи дії спрямовані на матеріальне забезпечення представників так званих воєнізованих формувань «ДНР», повторно прибув на територію військової частини № НОМЕР_1 «ДНР» та добровільно передав командиру так званої військової частини ОСОБА_8 військову амуніцію та технічні засоби, що були придбані на кошти, перераховані ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, у період з кінця лютого по липень 2022 року вчинив дії, спрямовані на матеріальне забезпечення військовослужбовців так званих воєнізованих формувань «ДНР», використовуючи при цьому кошти, отримані в результаті здійснення господарської діяльності ТОВ «Профі-Пол» (ЄДРПОУ 32962719), ТОВ «Щебторг» (ЄДРПОУ 42959566), ТОВ «АС Граніт» (ЄДРПОУ 41373222) та ТОВ «Укргранітпостач» (ЄДРПОУ 39425475) на загальну суму понад

750 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.

Так, 20.09.2023 складено, але не вручено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України, у зв`язку із перебуванням останнього території Російської Федерації.

На виконання вимог ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення та відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, та відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

23.09.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Російської Федерації, уродженцю Республіки Білорусь, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.

Так, 23.09.2023 року у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістка про виклик ОСОБА_7 на 25.09.2023, 26.09.2023 та 27.09.2023 були опубліковані на сайті загальнодержавного засобу масової інформації - «Урядовий кур`єр», за результатами чого підозрюваний не з`явився.

Разом з цим, 25.09.2023 року, відповідно до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_7 на 25.09.2023, 26.09.2023 та 27.09.2023 було опубліковано на сайті «Офіс Генерального прокурора».

У вказаний час, тобто 25.09.2023, 26.09.2023, 27.09.2023 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з`явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.

Відповідно до відповіді на запит з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 , перебуває за межами території України.

Також, згідно з повідомленням ГУ «І» ДЗНД СБ України, останній на даний момент перебуває на території Російської Федерації.

Станом на теперішній час, будь-яких відповідей на належне повідомлення про підозру до органу слідства від ОСОБА_7 не надходило, що свідчить про його умисне ухилення від органів досудового розслідування.

Постановою від 28.09.2023 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.

Слідчий в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечувала, щодо задоволення клопотання.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 297-1 КК України передбачено, що спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого підозрюваним, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Положеннями ч. 2 ст. 297-2 КПК України, визначено, що у клопотанні про здійснення

спеціального досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом, крім передбачених абзацом другим частини другої статті 297-1 цього Кодексу, зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 6) перелік свідків,яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому

статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, за результатами розслідування

кримінального провадження № 42023100000000265 від 19.05.2023 року прокурором було погоджено складене слідчим повідомлення від 20.09.2023 року про підозру ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.

Зазначене повідомлення про підозру доведене до відома ОСОБА_7 шляхом публікації його в офіційній газеті органів державної виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті «Офісу Генерального прокурора».

Досліджені слідчим суддею матеріали клопотання беззаперечно свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинення інкримінованому йому злочину, перебуває на території Російської Федерації та оголошено в розшук.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297/2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000265 від 19.05.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2.

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000265, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2023, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.

Роз`яснити, що у разі якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється із загальними правилами, передбаченими КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1