Постанова

від 25.10.2023 по справі 752/26883/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/26883/18 Головуючий у І інстанції Колдіна О.О.

Провадження №22-ц/824/3144/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію, -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про

- визнання недійсним договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р., укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині передачі боргу по кредитному договору № 139/л від 23.04.2004 р.,

- визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» від 28.11.2012 р., в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 139/л від 23.04.2004 р.,

- визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28.11.2012 р. за реєстровим № 6970 в частині отримання права вимоги за договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р.,

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 34815872 від 18.04.2017 р. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2004 р. ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є «ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», було укладено Договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33000 доларів США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009 р.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту з Банком було укладено 23.04.2004 р. Договір іпотеки нерухомого майна № 4529, а саме квартири АДРЕСА_1 .

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» було укладено Договір факторингу № 15 з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про відступлення права вимоги за кредитними і іпотечними договорами, які вказані в Додатку до даного договору, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором № 139/Л від 23.03.2004 р. та договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р.

28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу про передачу прав за кредитними договорами, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав вимоги за Кредитним договором та договором забезпечення, укладеним з позивачем.

Позивач в обґрунтування позову посилається на недійсність укладених договорів факторингу в силу положень п.2 ст.1 Конвенції про міжнародний факторинг та розпорядження Держфінпослуг № 231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», оскільки кредит був наданий на споживчі цілі і вимоги за таким договором не могли бути предметом договорів факторингу.

Також позивач посилається на фіктивність договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив свої права в день укладення Договору факторингу з ПАТ «Сведбанк» та без згоди наглядової ради.

Крім того, позивач зазначає, що ні ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ні ТОВ «Кредитні ініціативи» не мають банківської ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, а договір кредиту укладений в іноземній валюті. Позивач у своєму позові посилається на нікчемність Договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, оскільки вони порушують публічний порядок. Вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можу бути предметом відступлення за договорами факторингу, оскільки предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги.

В зв`язку з нікчемністю договорів факторингу про передачу права вимоги за іпотечним договором, укладеним з позивачем, остання, відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» просила скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

28.11.2019 р. представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив:

- визнати недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012 р., укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині передачі боргу по кредитному договору № 139/л від 23.04.2004 р.,

- визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 28.11.2012 р. за реєстровим № 6970 в частині отримання права вимоги за договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р.,

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 34815872 від 18.04.2017 р. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ,

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 34815872 від 18.04.2017 р. за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 ,

- визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 18.09.2019 р., укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 .

В доводах заяви позивач зазначав, що на момент укладення Договору факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 28.11.2012 р. про передачу прав вимоги за Договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р. його дія припинилась, оскільки відповідно до п.1 Іпотечного договору він діє до 23.04.2009 р.

Крім того на момент укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки і 16.02.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1379 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 р. виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за № 1379, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Реєстрацію права власності 18.04.2017 р. за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» позивач вважає незаконною, оскільки виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Сведбанк» визнано таким, що не підлягає виконанню лише 01.06.2017 р.

Крім того, між стягувачем та боржником був відсутній договір про задоволення вимог кредитора і позивач не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, а Іпотекодержателем були порушені вимоги Закону України «Про іпотеку» та не були надіслані вимоги про усунення порушень.

Щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 18.09.2019 р., укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 , позивач зазначає, що 12.06.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києв були вжиті заходи забезпечення позову, відповідно до яких Товариству та будь-яким іншим особам було заборонено вчиняти дії щодо входження в квартиру та розпорядження майном, що знаходиться в ній. Незважаючи на зазначені заборони та наявність кримінального провадження, був укладений оспорюваний попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 надано право до укладення основного договору укладати договори оренди щодо спірної квартири, а також в день підписання даного попереднього договору право користування квартирою було передано ОСОБА_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ОСОБА_4 18.09.2019 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить у вказаній частині рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем допущено зловживання своїми процесуальними правами. Так, при поданні позову позивач навмисно невірно зазначила адресу ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у зв`язку із чим відповідач ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не отримував ані позовної заяви, ані уточнених позовних вимог, у тому числі не отримував ні клопотань та доказів позивача, та судових повісток.

Аналогічні порушення також допущені позивачем у відношенні до інших учасників процесу, до Кобелевої А.М. та ТОВ «Кредитні ініціативи», які також не отримували кореспонденцію, що підтверджується матеріалами справи. До того ж, ТОВ «Кредитні ініціативи» не є належним учасником справи, оскільки між ним та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не укладались договори стосовно кредиту позивача та/або іпотеки спірної нерухомості.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо скасування рішення державного реєстратора - нотаріуса Кобелевої А.М., приховавши, що позивач вже оскаржував це саме рішення у іншій справі №752/9777/17 та не повідомивши суд про те, що постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2018 року в задоволенні позову було відмовлено і вказане судове рішення набрало законної сили.

Щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 18.09.2019 року, на переконання апелянта, задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що фактично цей договір є протоколом про наміри, що строк його дії скінчився та сторони не уклали у зазначений в ньому термін основний договір купівлі-продажу.

Крім того, судом першої інстанції не перевірено обставин щодо порушення прав позивача у зв`язку із укладенням оспорюваного попереднього договору та ефективності обраного позивачем способу захисту такого права.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що 23.04.2004 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33 000 доларів США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009.

В забезпечення основного зобов`язання між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір від 23.04.2004, відповідно до умов якого Іпотекодавці передали в іпотеку Іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв м, жилою 44,50 кв м.

28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» було укладено Договір факторингу № 15 з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, згідно реєстру боржників, зазначеного в Додатку до даного договору, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором № 139/Л від 23.03.2004 та договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004.

12.04.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, номер 34815872 від 18.04.2017 та зареєстровано 12.04.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

24.05.2018 рішення Голосіївського районного суду м. Києва, яке було змінено відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 28.01.2021 визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за №34815872 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 .

02.01.2019 Голосіївським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі № 752/26883/18 за позовом ОСОБА_1 , у якій позивач оспорює правомірність набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 .

12.06.2019 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у даній справі вжито заходів забезпечення позову та заборонено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та будь-яким особам вчиняти дії щодо входження в квартиру АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії (розпорядження, користування, зберігання) відносно майна, що знаходяться в квартирі.

18.09.2019 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого сторони зобов`язались у строк до 20.12.2019 укласти Договір купівлі-продажу квартири на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до п.2.1 зазначеного попереднього договору ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передав ОСОБА_2 в користування квартиру в день укладання договору та надав право укладати договори оренди до укладення Основного договору.

Продавець стверджував, що відносно квартири не укладено з іншими особами будь-яких договорів щодо користування нею, як юридична адреса вона не використовується, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним попереднього договору купівлі - продажу, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реалізуючи своє право на розпорядження майном та укладаючи попередній договір купівлі - продажу квартири, неправомірно діяв на час дії відповідної заборони, про що останньому було відомо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Стаття 228 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, котрі є серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що попередній договір купівлі-продажу від 18 вересня 2019 року, укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не мали повноважень як продавець щодо його укладення, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 у даній справі вжито заходи забезпечення позову та заборонено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та будь - яким особам вчиняти дії щодо входження в квартиру та вчиняти будь - які дії (розпорядження, користування, зберігання)відносно майна, що знаходиться в квартирі.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично мета подання позовної заяви це зловживання процесуальним правом та подання штучного позову без спору, оскільки договір укладено 18.09.2019 та позивачем навмисно вказано в позовній заяві невірні адреси не можна визнати обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України 28.11.2019, тобто вже після того як між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі - продажу та всупереч діючої заборони на вчинення дій пов`язаних чинною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.06.2019.

Посилання в апеляційній скарзі, щодо неправильного зазначення адреси в позовній заяві, що призвело до не отримання копії позовної заяви, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи представник відповідача приймав участь у розгляді справи.

Крім того, останнім подавалось клопотання про скасування заходів забезпечення позову та за наслідками розгляду було відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Отже, встановивши порушене право позивача за захистом якого останній звернувся, щодо неправомірного укладення попереднього договору купівлі - продажу при діючій забороні, посилання відповідача на неналежний спосіб захисту не можуть бути предметом розгляду апеляційної скарги.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 18 вересня 2019 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.