Рішення

від 13.11.2023 по справі 711/6129/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6129/23

Номер провадження2/711/2082/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Шульга А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача-адвоката: Дяченко Л.Л

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» про скасування наказу та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» (07352, Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, урочище «Туровча лісова»,2) про захист трудових прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 березня 2022 року його було прийнято на роботу на посаду провідного інженера з охорони праці з повною матеріальною відповідальністю до Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» відповідно до наказу 29-к від 07 березня 2022 року.

Наказом 9-кс від 10.03. 2022 року міністра М.Лазебної Міністерства соціальної політики України на нього покладено виконання обов`язків директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» з правом підпису всіх фінансових документів.

Відповідно до Наказу № 30 від 10 березня 2022 року він приступив до виконання обов`язків директора вищевказаної установи, які виконував на протязі 4-місяців під постійними обстрілами військ російської федерації. Приміщення установи із-за бойових дій не мало опалення, систематично була відсутня електроенергія в зв`язку з чим він набув хронічної хвороби нирок і в подальшому призвело до повної зупинки нирок, що підтверджується відповідними медичними висновками. Ці обставини змусили його піти у відпустку за власний рахунок для лікування, відновлення функціонування організму та повної реабілітації.

Позивач вказує, що новим директором установи було призначено ОСОБА_2 і він був ознайомлений з наказом про зняття з нього виконання обов`язків директора.

Територія установи потребувала відновлення після обстрілів та розмінування і всім працівникам було доведено про режим тимчасового простою і в зв`язку з виробничою необхідністю рекомендовано написання заяв про перебування у відпустці за власний рахунок.

Наказом від 02.05.2023 року № 26-а2 «Про припинення простою працівникам центру в зв`язку з виробничою необхідністю» наказано з 08 травня 2023 року скасувати режим тимчасового його простою та з наказом належним чином ознайомлений під підпис не був, копію наказу належним чином не отримав, а натомість дізнався про своє власне незаконне звільнення, при цьому Наказ № 31-К «Про припинення трудового договору складено 31 травня 2023 року, а звільнення на думку керівництва у зв`язку з прогулом без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) проведено заднім числом минулого 05 травня 2023 року, що, на його думку, вказує на вчинення керівництвом установи кримінального караного злочину, а саме ст. 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю», тобто, незаконне звільнення працівника з особистих мотивів.

Подліпенська Галина - начальник відділу кадрів, незважаючи, на власну переписку у «Вайбері», де зазначила дослівно: «Доброго дня! Потрібно написати заяву на без збереження заробітної плати з 01.05.2023 року. Фото скинути мені. Дякую!». На його думку, вона виконала злочинний наказ директора ОСОБА_2 і виготовила незаконний наказ задніми числами про його звільнення нібито, на їх думку, за прогул.

Причиною звернення до суду є злочинні і незаконні дії керівництва установи відносно нього, який не порушував трудової дисципліни та сумлінно виконував свої посадові обов`язки.

Наголошує на тому, що трудова книжка належним чином оформлена повернута не була, розрахункові та компенсація за невикористані дні щорічних основних відпусток сплачені не були.

Просить скасувати Наказ № 31-К Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» від 31.05.2023 року «Про припинення трудового договору та звільнення з роботи з 05 травня 2023 року» ОСОБА_1 з посади провідного інженера з охорони праці; поновити його на посаду провідного інженера з охорони праці з 05 травня 2023 року.

06 вересня 2023 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

10 жовтня 2023 року через канцелярію суду від представника відповідача - Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» адвоката Дяченко Л.Л. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що припинення трудового договору із позивачем було проведено з дотриманням норм чинного законодавства та відповідної процедури звільнення. А тому, просять в задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Представник відповідача - Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» адвокат Дяченко Л.Л. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у Відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 1.1. Положення про державну реабілітаційну установу «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю», затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 07 серпня 2017 року № 1275,Державна реабілітаційна установа «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» - державна бюджетна реабілітаційна установа, що заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України (Уповноважений орган управління), цільовим призначенням якої є здійснення комплексу реабілітаційних заходів, спрямованих на створення умов для всебічного розвитку осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, засвоєння ними знань, умінь, навичок, досягнення і збереження їхньої максимальної незалежності, формування та розвиток фізичних, розумових, соціальних, професійних та інших здібностей з метою максимальної реалізації особистого потенціалу. Центр є правонаступником Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

Відповідно до п. 1.7. Положення, Центр у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Також, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до Наказу в.о. директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» В.В. Української № 29-к від 07.03.2022 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці з повною матеріальною відповідальністю з 08 березня 2022 року.

Наказом Міністра Лазебної Марини Міністерства соціальної політики України № 9-кс від 10.03.2022 року покладено на ОСОБА_1 , інженера з охорони праці Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» виконання обов`язків директора вищезазначеної установи з 10.03.2022 до призначення керівника в установленому законодавством порядку, надавши йому право підпису всіх фінансових документів. Підставою зазначено - заява ОСОБА_1 від 09.03.2022.

Наказом в.о. директора ОСОБА_1 . Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» № 30-к від 10.03.2022 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» з 10 березня 2022 року до призначення керівника в установленому законодавством порядку з правом першого підпису всіх фінансових документів, з оплатою праці в розмірі 6581,25 грн. посадового окладу.

Наказом першого заступника Міністра Міністерства соціальної політики України Котик Євгена № 22кс від 01.07.2022 року призначено ОСОБА_4 на посаду директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» з 01 липня 2022 року відповідно до укладеного контракту від 01.07.2022 року № 3, надавши йому право підпису на всіх фінансових документах. Підстава: заява ОСОБА_4 від 30.06.2022, контракт з ОСОБА_4 від 01.07.2022 № 3, лист Київської обласної державної адміністрації від 30.06.2022 № 3081/01/13.2-2022.

Наказом директора ОСОБА_4 . Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» № 48-к від 01.07.2022 року визнано таким, що втратив чинність наказ Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» від 10.03.2022 року № 30-к «Про покладення виконання обов`язків директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» на ОСОБА_1 ».

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2022 року виконував обов`язки директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю».

Наказом директора ОСОБА_4 . Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» № 28-аг Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» від 06.07.2022 року, в зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для діяльності Центру в повному обсязі під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівника, працівникам Центру до закінчення воєнного стану: ОСОБА_1 - провідному інженеру з охорони праці з 07.07.2022 року.

Наказом директора ОСОБА_4 Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» № 26-аг від 02.05.2023 року, у зв`язку з виробничою необхідністю, скасовано режим тимчасового простою працівникам Центру, в тому числі, ОСОБА_1 - провідному інженеру з охорони праці з 08.05.2023 року. Також зазначено, що Начальнику відділу кадрів Подліпенській Г.Д. ознайомити з наказом працівників Центру під підпис (за можливості) або надсиланням копії наказу електронною поштою або іншим засобом комунікації.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 08 травня 2023 року по 31 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня. Документів, що підтверджують наявність поважної причини відсутності нема. (Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 № 03/01-47 від 08.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 № 05/01-47 від 09.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 № 07/01-47 від 10.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 09/01-47 від 11.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 11/01-47 від 12.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 13/01-47 від 15.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 15/01-34 від 16.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 16/01-47 від 17.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 19/01-47 від 18.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 21/01-47 від 19.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 23/01-47 від 22.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 25/01-47 від 23.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 27/01-47 від 24.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 29/01-47 від 25.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 31/01-47 від 26.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 32/01-47 від 29.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 35/01-47 від 30.05.2023; Акт про відсутність на роботі ОСОБА_5 № 37/01-37).

18 травня 2023 року позивачем ОСОБА_1 на ім`я директора надано пояснювальну записку за допомогою мобільного додатку «Viber», в якій він повідомляє, що: «він впродовж 4 місяців виконував обов`язки директора реабілітаційного центру. Територія установи знаходилася під систематичними обстрілами окупаційних військ рф, а приміщення … не опалювалося. В зв`язку з постійним стресом та переохолодженням організму в нього виникла хронічна хвороба нирок, що в подальшому призвело до повної зупинки нирок та тяжких наслідків для його організму. З метою проведення лікування та стабілізації він взяв відпустку за свій рахунок».

Також, позивачем ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «Viber» було надіслано Виписку № 52661 від 13.12.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 30.11.2022 року по 13.12.2022 року проходив лікування в (,,,,,,,,,,,,). Також, в даній виписці зазначено рекомендацію - «Консультація нефролога через 1 місяць».

19 травня 2023 року директор Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» ОСОБА_6 звернувся до Голови Первинної профспілкової організації Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» з Поданням № 01-13/187 про надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин. В даному поданні зазначено, що: Відповідно актів про відсутність на роботі, ОСОБА_1 не виходить на роботу з 08 травня 2023 року. В телефонній розмові повідомив начальнику відділу кадрів Галині Подліпенській, що проходить реабілітацію після лікування. 18.05.2023 року надіслав пояснювальну записку, в якій вказав, що хворів у листопаді та грудні 2022 року (надав виписку з лікувального закладу, в якій вказано, що консультація лікаря через місяць). Документів, що підтверджують наявність поважної причини відсутності у травні 2023 року немає.

Відповідно до Акту № 32/01-47 від 29.05.2023, складеного головним бухгалтером ОСОБА_7 , завідувачем медичної, фізичної та психологічної реабілітації ОСОБА_8 , начальником загального відділу ОСОБА_9 , провідний інженер з охорони праці ОСОБА_10 29 травня 2023 року був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня. В телефонній розмові з начальником відділу кадрів Галиною Подліпенською об 11 год. 18 хв. З її особистого телефону НОМЕР_2 (в кабінеті директора на нараді, було включено гучний зв`язок, ОСОБА_10 повідомив, що він відновлює своє здоров`я в селі, на природі і на роботу виходити не збирається). Документів, що підтверджують наявність поважної причини відсутності у травні 2023 року немає.

Як вбачається з Протоколу засідання профспілкового комітету № 2 від 30 травня 2023 року, ОСОБА_11 повідомила, що адміністрація Центру звернулась до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення провідного інженера з охорони праці ОСОБА_12 , відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Провідного інженера з охорони праці ОСОБА_12 було викликано на роботу з 08.05.2023 року. 18 травня 2023 року надав пояснювальну записку, в якій вказав, що хворів у листопаді та грудні 2022 року (надав виписку з лікувального закладу, в якій вказано, що консультація лікаря через місяць). Документів, що підтверджують наявність поважної причини відсутності у травні 2023 року немає. 29.05.2023 року нею в телефонній розмові ОСОБА_13 був запрошений на засідання профспілкового комітету на 30.05.2023 року. Категорично відмовився бути присутнім на засіданні.

Даним протоколом Комітет дав згоду на звільнення провідного інженера з охорони праці ОСОБА_12 у зв`язку з прогулами без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Наказом директора Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» № 31-к про припинення трудового договору звільнено з 05 травня 2023 року ОСОБА_1 - провідного інженера з охорони праці, у зв`язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також, строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, і востаннє - 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023.

Воєнний стан введено на всій території України.

Згідно з п. 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Ст. 1 ЗУ від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Даним Указом Президента України визначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року № 235/5659/20 «Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.».

Саме з`ясування поважності відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі є визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, в даному випадку ведення воєнних дій.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові КЦС ВС від 05.12.2018 у справі № 754/16137/15-ц.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що приміщення установи із-за бойових дій не мало опалення, систематично була відсутня електроенергія, в зв`язку з чим він набув хронічної хвороби нирок і в подальшому призвело до повної зупинки нирок. Саме ці обставини змусили його піти у відпустку за власний рахунок для лікування, відновлення функціонування організму та повної реабілітації.

Проте, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного підтверджуючого доказу, що він в період з 08 травня 2023 року по 31 травня 2023 року перебував в будь-якій лікувальній, реабілітаційній установі. Як вбачається з Виписки № 82661, лікування ОСОБА_1 відбувалося в період з 30 листопада 2022 року по 13 грудня 2022 року. Крім того, в рекомендаціях лікаря зазначено: нагляд сімейного лікаря за м/п, консультація нефролога через 1 місяць.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду № 235/2284/17 від 06 березня 2018 року, основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об?єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного підтверджуючого документу який би підтверджував причину невиходу на роботу, які не залежали від нього.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 до територій, на яких проводяться активні бойові дії належать: Чернігівська, Сумська, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Житомирська, Одеська, Волинська, Дніпропетровська, Київська та м. Київ.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 територія с. Лютіж Петрівської сільської територіальної громади Вишгородського району Київської області в період з 26 лютого 2022 року по 28 березня 2022 року була віднесена до територій можливих бойових дій.

В своїй позовній заяві позивач посилається на неповідомлення його належним чином про скасування простою.

Проте, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у нього була переписка з Начальником відділу кадрів Подліпенською Галиною у мобільному додатку «Viber». Також, ним надано фотокопію даної переписки, з якої вбачається, що 26 квітня 2023 року на його номер телефону було направлено повідомлення наступного змісту: «Потрібно написати заяву без збереження заробітної плати з 01.05.23 по 31.05.23 року. Фото скинути мені. Дякую». Даний факт позивачем в судовому засіданні не заперечувався.

На думку суду, саме такий спосіб повідомлення працівників та доведення кадрових наказів до їх відома за згодою позивача та відповідача застосовується під час воєнного стану.

В матеріалах справи є роздруківка з мобільного додатку «Viber», з якої вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 направлялася копія Наказу № 20-кс від 02.05.2023 року про припинення простою працівникам Центру.

Відносно твердження позивача ОСОБА_1 про звільнення його «заднім числом» минулого 05 травня 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

В судовому засіданні встановлено, що останнім днем роботи перед днем, коли ОСОБА_1 вчинив прогул був день - 05 травня 2023 року (08 травня 2023 року - перший робочий день після простою), а тому, і датою звільнення є 05 травня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що з Наказом належним чином під підпис він ознайомлений не був, копію Наказу належним чином не отримав.

Проте, в матеріалах справи є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Лист від Всеукраїнського центру комплексної реабілатації було отримано 04 серпня 2023 року дружиною ОСОБА_14 .

Також, відповідно до роздруківки з мобільного додатку «Viber», відповідачем ОСОБА_1 18 травня 2023 року направлялася копія Наказу № 31-к від 02.05.2023 року про припинення простою працівникам Центру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припинення трудового договору з позивачем було проведено з дотриманням норм чинного законодавства та відповідної процедури звільнення, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи те, що при подачі позову позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 21, 40, 149, 232, 235 КЗпП України, ст. 1-5, 10, 76-83, 258-259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної реабілітаційної установи «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» про скасування наказу та поновлення на роботі - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2023 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб