Постанова

від 08.11.2023 по справі 205/5211/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6558/23 Справа № 205/5211/22 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О.О., Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та на додаткове рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2023 року (суддя першої інстанції Костромітіна О.О.) , -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що, починаючи з 2005 року фактично проживав разом з відповідачкою ОСОБА_4 в гуртожитку, де прописана остання. Бажаючи покращити життєві умови та плануючи подальше спільне сімейне життя, він вирішив придбати квартиру. У 2006 році позивач знайшов квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка коштувала 99249 грн. (що було еквівалентно 19653,27 доларів США), частину коштів (9500 доларів США) на придбання квартири позивачу було надано у борг. Іншу частину 12000 доларів США позивач вирішив отримати у кредит. Враховуючи те, що позивач перебував у шлюбі з іншою особою, було прийнято рішення укласти кредитний договір та договір купівлі-продажу квартири від імені відповідачки ОСОБА_4 .

Так, 29.08.2006 року ОСОБА_4 уклала кредитний договір з AT «Райфайзен Банк Аваль» № 014/109660/3157/74 для придбання квартири у сумі 12000,00 доларів США, в забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки. Вважаючи, що квартира буде власністю позивача та маючи намір створити з ОСОБА_4 родину, повністю довіряючи останній, позивачу було не принципово на чиє ім`я буде оформлена квартира.

30.08.2006 року було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізовуючи свої права як покупець спірної квартири, позивач вселився в неї, у встановленому законом порядку зареєстрував своє місце проживання, та почав користуватися квартирою, якою користується по теперішній час.

З 2006 року по 2018 рік він проживав разом з ОСОБА_4 однією сім`єю. В період спільного проживання однією сім`єю, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 .

20.01.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 19.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Балтаксою І.В. Предметом договору є квартира АДРЕСА_3 . Вказаний договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки внаслідок його укладання порушені права малолітньої дитини, їх спільного сина, та його права, як члена сім`ї. На момент вчинення правочину, ОСОБА_2 виповнилося вісім років, отже він був малолітнім, тому отримання дозволу органу опіки та піклування було обов`язковою умовою при укладанні вказаного вище договору. ОСОБА_4 , укладаючи правочин щодо відчуження нерухомого майна, діяла недобросовісно, зазначаючи ті обставини, що право користування квартири не має дитина, а тому відчужила і не отримала згоду органу опіки та піклування. Вказана квартира була продана ОСОБА_3 без дозволу органу опіки та піклування, хоча ОСОБА_2 мав право користування цим житлом, яке було втрачене внаслідок цього продажу, але в силу свого віку не міг в повній мірі здійснювати волевиявлення, тому укладення оспорюваного правочину призвело до звуження майнового права малолітньої дитини, порушення охоронювані законом інтересів дитини щодо користування жилим приміщенням, порушило гарантії збереження права дитини на житло.

Діючи недобросовісно, ОСОБА_4 , вказала, що на момент укладення договору щодо вказаної квартири не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи, (юридична адреса), вона не використовується, на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (у тому числі за договором найму (оренди) чи шлюбним договором, інші речові права та ін.) (п. 2.1 договору) та повідомила про те, що членів сім`ї та інших осіб, які б мали право на особистий сервітут, встановлений ст. 401 ЦК України, не має (2.4 Договору). Вказане не відповідає дійсності.

Так, з 2006 року по теперішній час позивач зареєстрований у даній квартирі як член сім`ї ОСОБА_4 , з якою вони проживали однією сім`єю більш ніж 13 років, та відповідно у нього виникло право особистого сервітуту на проживання у квартирі. У квартирі він зареєстрований з дозволу власника, у нього є достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання у розумінні ст.8 Конвенції. Вищевказане не було враховано під час укладення договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог установлених Цивільним кодексом України, як наслідок, визнання такого договору недійсним в судовому порядку.

На підставі наведеного позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Болтакси І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень, індексний номер: 50329145 від 19.12.2019 року 12:52:38, щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 39,3 кв.м., та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233, скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Балтакса І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень, індексний номер: 50329145 від 19.12.2019 року 12:52:38, щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 39,3 кв.м., та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 19.12.2019 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1233 та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Болтакси І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень, індексний номер: 50329145 від 19.12.2019 року 12:52:38, щодо реєстрації права власності на квартиру загальною площею 39,3 кв.м., та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дав оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що права та інтереси малолітнього ОСОБА_2 укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу квартири не порушені, оскільки порушено право дитини користування житлом. Місце проживання дитини ОСОБА_2 у м. Дніпро не зареєстровано, а місцем його проживання була відчужена квартира. Мати дитини відповідачка, відчужуючи спірну квартиру на користь третьої особи, позбавила дитину права користування, а в майбутньому і права володіння вказаною квартирою. Сама ОСОБА_4 зареєстрована і проживає у гуртожитку, іншого житла у власність не набула. Факт проживання дитини ОСОБА_2 з матір`ю у гуртожитку матеріалами справи не підтверджено. При цьому, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність висновку органу опіки та піклування з приводу відчуження спірної квартири.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2005 року по 2018 рік, судом не надано оцінки доказам, наданим позивачем про факт сумісного проживання у зазначений період.

Крім того, судом першої інстанції не з`ясовано, що спірна квартира є єдиним житлом позивача, тому її відчуженням порушено його права.

Серед іншого апелянт зауважив, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.03.2023 року у справі № 205/685/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання припиненим права користування квартирою та зобов`язання звільнити її, встановлено ту обставину, що ОСОБА_1 є членом сімї ОСОБА_4 . Тобто зазначена обставина не потребує доведення, однак, не була врахована судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року заяву адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_4 , про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в розмірі 20000,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду з тих підстав, що відповідач, звернувшись до суду 16 травня 2023 року, пропустила строк для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, із заявою про поновлення такого строку звернулася тільки 30 травня 2023 року. На думку апелянта, судом необгрунтовано поновлено процесуальний строк для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки адвокат відповідача не була обмежена у можливості своєчасно подати заяву про поновлення процесуального строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Вказані вище обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення процесуального строку і, як наслідок, часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року витребувано справу з Ленінського районного суду м.Дніпропетровська.

19 червня 2023 року цивільна справа № 205/2511/22 надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року справу повернуто до районного суду для виправлення описки у рішенні суду.

10 липня 2023 року справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали та апеляційної скарги сторонам направлено 14 серпня 2023 року та отримано ними електронною поштою у цей день.

До Дніпровського апеляційного суду 15.09.2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідачки ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Біжко Ю.О. (том № 3, а.с. 34 38), в якому просить Дніпровський апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2023 року залишити без змін.

До Дніпровського апеляційного суду 15.09.2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідачки ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Біжко Ю.О. на додаткове рішення від 31.05.2023 року (том № 3, а.с. 50 - 53), в якому просить Дніпровський апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2023 року залишити без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 08 листопада 2023 року відповідачка ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 3, а.с. 80).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 08 листопада 2023 року відповідачка ОСОБА_4 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 3, а.с. 85).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 08 листопада 2023 року третя особа - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 3, а.с. 97).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 08 листопада 2023 року представник третьої особи - Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради не з`явився, направив до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (том № 3, а.с. 95 96).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усенко А.О., представника відповідачки ОСОБА_4 адвоката Біжко Ю.О., представника третьої особи - органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради Блинову О.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Балтакса Ірина В`ячеславівна, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та апеляційна скарга на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 30.08.2006 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та нею, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. за реєстровим № 3072, придбала у особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_3 , за 99249,00 гривень, що на момент укладення договору становило еквівалент 19500,00 доларів США, розрахунок було проведено повністю під час підписання договору.

Частину коштів на придбання вищевказаної квартири в розмірі 11000,00 доларів США ОСОБА_4 отримала в кредит за кредитним договором № 014/109660/3157/74 від 30.08.2006 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 .

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.08.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 014/3157/133 до кредитного договору № 014/109660/3157/74 від 30.08.2006 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки була квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

На час укладення відповідачкою ОСОБА_4 договору купівлі-продажу даної квартири від 30.08.2006 року, позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року.

19.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. за реєстровим № 1233, відповідно до умов якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.1.2 предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_3 .

Пунктом 2.1 цього договору «продавець» стверджує, що на момент укладання цього договору щодо вказаної вище квартири не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи (юридична адреса), вона не використовується, на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (в тому числі за договором найму оренди) чи шлюбним договором, інші речові права і т.ін).

Відповідно до п.2.2 договору правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України, ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»).

Згідно до п.2.3 договору, відсутність заборони відчуження (арешту) квартири підтверджується витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність податкової застави квартири та будь-яких обтяжень підтверджується витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається із п.2.4 договору, «продавець» повідомляє «покупця» про те, що членів сім`ї та інших осіб, які б мали право на особистий сервітут, встановлений ст.401 ЦК України немає. Вищезазначене нерухоме майно є особистою приватною власністю, та яке було набуте під час не перебування в зареєстрованому шлюбі, про що у справі нотаріуса є відповідна заява. Гроші, які отримуються за цим договором, будуть особистою приватною власністю.

На момент укладання даного договору відсутні зареєстровані малолітні, неповнолітні діти, що зазначено у поясненнях приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Балтакса І.В., а саме у справі приватного нотаріуса зберігається Довідка № 13238, видана 19.12.2019 року Відділом обліку проживання фізичних осіб за №14/5-14184, відповідно до якої на момент відчуження квартири відсутні зареєстровані малолітні, неповнолітні діти, або непрацездатні особи.

Згідно довідки № 1290 про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.01.2020 року № 14/5-707, позивач ОСОБА_1 з 05.12.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2 . Згідно довідки від 18.04.2023 року за № 5/5-81, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території м. Дніпра відсутні.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, на користь матері ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про те, що на момент вчинення правочину було порушено майнові права дитини право на користування житлом продаж квартири на користь третьої особи призвело до звуження обсягу існуючих майнових прав малолітнього ОСОБА_8 щодо житлового приміщення, є безпідставними, оскільки згідно довідки від 18.04.2023 року № 5/5-81 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міста Дніпра відсутні.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено, що на час розгляду даної цивільної справи малолітня дитина ОСОБА_9 позбавлений житла, призначеного та придатного для проживання, його мати ОСОБА_4 , укладаючи договір купівлі-продажу квартири, яка належить їй на праві особистої приватної власності, порушила майнові права свого сина, не забезпечила свого сина іншим житлом, внаслідок чого малолітній ОСОБА_10 знаходиться на обліку бездомних осіб і безпритульних дітей.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про те, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2005 року по 2018 рік, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На час укладення відповідачкою ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 30.08.2006 року квартири АДРЕСА_3 між нею та ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_6 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року.

Частиною 1 статті 21 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі№ 320/4964/17(провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року№ 5-рп/99).

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставину, що квартира АДРЕСА_4 є єдиним житлом ОСОБА_11 у розумінні статті 8 Конвенції, а тому право на користування квартирою ОСОБА_1 як члена сім`ї порушено, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позивач звернувся з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (том № 1, а.с. 2 9).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, є безпідставними, виходячи з наступного.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан із 05:30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Президентом України неодноразово було постановлено Укази «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та станом на сьогодення збройна агресія триває.

У зв`язку із введенням воєнного стану на всій території України, наразі, місце перебування та фактичного проживання відповідачки ОСОБА_4 знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина, а робоче місце та фактичне місце перебування представника ОСОБА_4 - адвоката Біжко Ю.О. є місто Дніпро.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі з доданими до неї доказами представник позивача ОСОБА_4 адвокат Біжко Ю.О. звернулася до суду 16.05.2023 року, тобто пропустила строк надання доказів на один день.

Адвокат Біжко Ю.О. зазначає, що обмінятися власноручно підписаними первинними документами відповідачу ОСОБА_4 та нею вдалося лише 16.05.2023 року, оскільки первинні документи в оригіналах були доставлені приватним перевізником до міста Дніпро із Федеративної Республіки Німеччина лише наприкінці дня 16.05.2023 року. Так, у сторони відповідача була відсутня можливість надати відповідні докази суду 15.05.2023.

Усі первинні документи та в тому числі договір про надання правової допомоги укладався в письмовій формі шляхом власноручного підписання та подальшого передання оригіналів кожній із сторін.

Після отримання даних документів адвокат Біжко Ю.О. 16.05.2021 року невідкладно звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення разом із клопотанням про поновлення строку на подання даної заяви.

Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, на переконання суду в питаннях оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно уникати вияву надмірного формалізму, що може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.11.2022 у справі№ 990/115/22,провадження № 11-107заі22.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Біжко Ю.О., пропустила строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення з поважних причин, оскільки, знаходячись за межами держава України внаслідок із розв`язаною російською федерацією війною, вона та її представник вчасно не змогли реалізувати свої процесуальні права, що є підставою для поновлення строку звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, та є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Усенко А.О. про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду через пропуск строку звернення до суду з такою заявою.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача і ухвалення додаткового рішення про часткове задоволення заяви адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах відповідачки ОСОБА_4 , про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставівикладеного вище,апеляційний судвважає,що підставдля скасуваннярішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року та додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року і задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2023 року, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 травня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи

Повний текст судового рішення складений 13 листопада 2023 року

Суддя: О.Д.Канурна