Ухвала

від 09.11.2023 по справі 526/997/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/997/23 Номер провадження 11-кп/814/2390/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022170560000201, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Білка Довбиського р-ну Житомирської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,

визнано винуватою та засуджено за:

ч.3 ст.358 КК України із застосуванням ст.69 КК України - до штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень;

ч.4 ст.358 КК України - до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за таких обставин.

У період із серпня по вересень 2021 року ОСОБА_8 , діючи в інтересах власної сім`ї, зокрема, членів Селянського фермерського господарства «Нива» (далі - СФГ) - сина ОСОБА_10 та його дружини - ОСОБА_11 , з метою отримання ними можливості користуватися до 31 грудня 2031 року земельною ділянкою, площею 2, 6147 га, із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, яка належить ОСОБА_9 , і знаходиться у межах Краснолуцької сільської ради Миргородського району Полтавської області, за відсутності на це волевиявлення власника такої земельної ділянки, вирішила підробити договір її оренди з тим, аби штучно створити уявне право СФГ на користування земельною ділянкою відповідно до вимог Земельного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Далі ОСОБА_8 на основі стандартного бланку договору оренди земельної ділянки із датою дії до 31 грудня 2031 року склала завідомо підроблений офіційний документ - договір оренди земельної ділянки на чотирьох сторінках (двох поєднаних між собою аркушах), на якому власноруч зазначила завідомо неправдиву дату його укладення: «01 грудня 2012 року» - дату, коли ОСОБА_12 ще не мав зареєстрованого права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, а отже й не мав права укладати подібний договір (а в разі підписання ним 01 січня 2012 року договору оренди цієї земельної ділянки такий договір не мав би юридичної сили). На першому аркуші цього недостовірного документа ОСОБА_8 власноруч кульковою ручкою написала зазначений вище кадастровий номер земельної ділянки, її площу - 2, 6147 га, а також анкетні відомості її власника - ОСОБА_9 .

Для надання видимості посвідчення такого права на оренду земельної ділянки ще в 2012 році уповноваженою на той час службовою особою - ОСОБА_13 , ОСОБА_8 також власноруч кульковою ручкою у підробленому договорі оренди вказала неправдивий реєстраційний номер договору оренди земельної ділянки й таким же способом здійснила підпис від імені державного службовця ОСОБА_13 . Цими неправдивими відомостями в підробленому договорі ОСОБА_8 мала намір ввести в оману державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гадяцької міської ради з тим, аби посвідчити неіснуючий насправді факт укладення договору оренди земельної ділянки СФГ із ОСОБА_9 .

Наведеними вище діями ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом та із корисливих мотивів, підробила офіційний документ - договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, площею 2, 6147 га, який станом на 2012 рік мав, зокрема, посвідчуватись суб`єктом державної реєстрації (уповноваженою службовою особою державного органу у сфері земельних ресурсів), та який посвідчив право СФГ на користування цією земельною ділянкою ОСОБА_9 на строк до 31 грудня 2031 року, з метою використання названого підробленого документа у суб`єкта державної реєстрації прав для реєстрації права користування даною земельною ділянкою до вказаної дати.

28 вересня 2021 року приблизно о 14 годині ОСОБА_8 , діючи повторно, з прямим умислом та корисливим мотивом, у приміщенні Гадяцької міської ради (в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гадяцької міської ради) по вул. Лесі Українки, 3 у м. Гадяч Миргородського р-ну Полтавської обл. підробила ще один офіційний документ - заяву №48139615 про державну реєстрацію речового права на зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_9 із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, площею 2,6147 га, від імені голови СФГ ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_8 власноруч підписала заяву від імені ОСОБА_10 кульковою ручкою із зазначенням його прізвища та ініціалів імені, по батькові, без його відому й дозволу, наділення її повноваженнями на це у відповідності до вимог закону. Указана вище підроблена заява стала підставою для надання адміністративної послуги з державної реєстрації речового права на земельну ділянку державним реєстратором ОСОБА_14 , якою 30 вересня 2021 року за підробленою заявою вчинено юридично значимі дії.

Продовжуючи свої протиправні дії, 28 вересня 2021 року з 14 години 00 хвилин до 14 години 15 хвилин ОСОБА_8 використала завідомо підроблені нею документи - договір оренди земельної ділянки ОСОБА_9 , площею 2, 6147 га, із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, із зазначеною на ньому датою «01 січня 2012 року» та заяву №48139615 від 28 вересня 2021 року про державну реєстрацію права її оренди СФГ до 31 грудня 2031 року, в приміщенні за місцем знаходження Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гадяцької міської ради по АДРЕСА_2 , передавши їх адміністратору цього Центру ОСОБА_15 для реєстрації права користування СФГ вказаною вище земельною ділянкою на правах оренди до 31 грудня 2031 року.

30 вересня 2021 року на підставі підробленої заяви №48139615 із метою отримання речового права на земельну ділянку з використанням підробленого договору оренди від 01 січня 2012 року державним реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради ОСОБА_14 вчинено юридично значимі дії - державну реєстрацію права СФГ на оренду (користування) земельною ділянкою ОСОБА_9 з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, площею 2, 6147 га, строком до 31 грудня 2031 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено відповідні відомості в цьому Державному реєстрі та видано відповідний витяг.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить скасувати вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції: неправильно встановив фактичні обставини вчиненої ОСОБА_8 кримінально-протиправної діяльності, які не відповідають доказам у провадженні; не викликав його в судове засідання; безпідставно зазначив про щире каяття обвинуваченої та не врахував її зухвалу поведінку, яка не вибачилась і постійно вступає в суперечки з ним, продовжує створювати перешкоди для його користування як власником земельною ділянкою.

Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату й час апеляційного розгляду, до суду не з`явився та заявив клопотання щодо розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора, захисника та обвинуваченої про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги й водночас ОСОБА_8 повідомила про те, що визнає вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, на даний час сплатила призначений їй штраф і потерпілий здійснює користування згаданою вище ділянкою, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З журналу судового засідання й технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 здійснювався за спрощеною процедурою, під час якої місцевий суд, виконавши вимоги ч.3 ст.349 КПК України, за відсутності заперечень усіх учасників судового провадження, в тому числі й потерпілого ОСОБА_9 , обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі, а саме щодо обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358 КК України, й обмежився допитом обвинуваченої, потерпілого та дослідженням даних щодо характеристики її особи і речових доказів.

Натомість, доводи апелянта про неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дослідження яких було визнано недоцільним і які ніким не оспорювались, зокрема й ОСОБА_16 , є необґрунтованими, так як у силу ч.3 ст.349, ч.2 ст.394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, аналіз положень ч.3 ст.349 КПК України вказує на те, що предметом судового розгляду в досліджуваному випадку виступають обставини вчинених кримінальних правопорушень у контексті їх обсягу та змісту, що визнані та не оспорювались учасниками судового провадження, у зв`язку з чим до завдань суду першої інстанції при розгляді справи в спрощеному порядку не належало дослідження всіх доказів щодо фактичних обставин пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, що спростовує доводи апелянта й у цій частині.

Окрім того, в силу приписів ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому суд позбавлений можливості встановлювати та визнавати доведеними обставини вчинення кримінальних правопорушень, які не охоплювались обсягом пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, про що безпідставно порушується питання в апеляційній скарзі.

Посилання потерпілого на те, що суд першої інстанції не викликав його в судове засідання колегія суддів уважає неспроможними, оскільки ОСОБА_9 був у встановленому законом порядку повідомлений про місце, дату й час підготовчого судового засідання та судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення повістки й відповідною розпискою (а.п.14, 35). Як підготовче судове засідання, так і подальший розгляд справи в першій судовій інстанції, здійснювались за безпосередньої участі потерпілого (а.п.28-29, 93-98).

За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої КК України за це кримінальне правопорушення.

Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином (ч.3 ст.358 КК України) та кримінальними проступком (ч.4 ст358 КК України), особу обвинуваченої, яка не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, її майновий стан, дані досудової доповіді про середні рівні ризику вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та її небезпеки для суспільства, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченій покарання, наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, похилий вік обвинуваченої, та обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку.

Зазначені вище обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, й додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання стали підставою для мотивованого висновку суду першої інстанції про призначення обвинуваченій покарання, зокрема, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з огляду на наведені вище три обставини, які пом`якшують покарання і в своїй сукупності, поєднанні та взаємозв`язку, з урахуванням даних про особу ОСОБА_8 , істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень.

Доводи потерпілого про відсутність обставини, яка пом`якшує покарання, у вигляді щирого каяття ОСОБА_8 є неспроможними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що обвинувачена під час судового провадження повністю визнала вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, правдиво підтвердила їх обставини, внаслідок чого кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України, надала належний критичний осуд своїй кримінально-протиправній поведінці та виявила готовність нести покарання, яке заслуговує, тобто, є наявним факт щирого каяття. Щире каяття в діях ОСОБА_8 було й під час досудового розслідування, що встановлено в обвинувальному акті.

Натомість, твердження апелянта про неналежну посткримінальну поведінку обвинуваченої не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження. Не долучено відповідних даних про це, в тому числі й до апеляційної скарги.

При цьому, ОСОБА_17 в апеляційній скарзі, хоча й не погоджується з певними обставинами при обранні заходу примусу ОСОБА_8 , однак не порушує питання про посилення їй покарання у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і даним про особу обвинуваченої та ухвалення нового вироку апеляційним судом, а тому процесуально унеможливлено та є відсутніми підстави для призначення їй більш суворого покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, й були би визначеними законом підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, за доводами апеляційної скарги потерпілого не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4