Постанова

від 01.11.2023 по справі 682/986/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 682/986/23

Провадження № 22-ц/4820/1585/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №682/986/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданих в його інтересах адвокатом Калабським Сергієм Володимировичем, на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2023 року (суддя Мотонок Т.Я., повне судове рішення складено 29 червня 2023 року) та на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року (суддя Мотонок Т.Я., повне судове рішення складено 11 вересня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Славутської гімназії №3 Славутської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що з 02.11.2020 він працював на посаді двірника Славутської гімназії №3 Славутської міської ради та наказом відповідача від 10.02.2023 його звільнено з посади за власним бажанням. Позивач вважає своє звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам законодавства, адже заяву про звільнення за власним бажанням він написав під тиском директора гімназії, що підтверджується тим, що в заяві позивач просить звільнити його з 10.02.2023, однак всупереч вимогам статті 38 КЗпП України не вказує поважних причин для звільнення саме в цей день, також в наказі міститься примітка «примусово звільнений» з підписом позивача.

Крім того, факти написання заяви під тиском підтверджується документами, які стверджують, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, які директор показував позивачу з метою примусу до написання заяви про звільнення. Позивач вказує, що він звертався до відповідача про скасування заяви про звільнення з причин написання її під тиском.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Славутської гімназії №3 Славутської міської ради №05-к від 10.02.2023 «Про припинення трудового договору», поновити ОСОБА_1 на посаді двірника Славутської гімназії №3 Славутської міської ради з дати звільнення та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11295 грн з дати звільнення до дня поновлення на роботі з вирахуванням із вказаних сум податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калабський С.В., оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що 10.02.2023 він перебував на робочому місці і близько 10 год під час повітряної тривоги він був викликаний директором Славутської гімназії №3 Славутської міської ради і останній з причин не притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, сказав ОСОБА_1 написати заяву про звільнення за власним бажанням, а у випадку незгоди писати таку заяву - повідомив, що позивача буде звільнено через перебування на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що зафіксовано відповідними документами. А отже, під тиском директора позивач вказує, що написав заяву про звільнення, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . На думку апелянта, в ході судового розгляду було доведено факт примушення директором позивача подати заяву про розірвання трудового договору.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калабський С.В., просив суд скасувати рішення Славутського міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від21червня 2023року таухвалити нове,яким позовзадовольнити.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калабський С.В., також, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що факт примусу зі сторони відповідача до позивача щодо написання заяви про звільнення за власним бажанням підтверджують наступні докази: в заяві позивач просить звільнити його з 10.02.2023, тобто з дня написання заяви, однак всупереч вимогам статті 38 КЗпП України не вказує поважних причин звільнення саме в цей день; примітка «примусово звільнений» з підписом позивача в наказі про звільнення; документи, які стверджують, що позивач перебував на робочому місті в стані алкогольного сп`яніння, які директор показував для позивача з метою примусу написання заяви про звільнення; письмове звернення позивача щодо скасування заяви про звільнення з причини написання заяви під тиском; відповідь ВП №1 Шепетівського РУП на звернення по факту незаконного звільнення позивача та покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Тому, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калабський С.В., просив суд скасувати додаткове рішення Славутського міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від11вересня 2023року таухвалити нове,яким позов ОСОБА_1 задовольнити вповному обсязі.

Відзив на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 та його представник позивача ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги з підстав у них наведених.

Представник відповідача Славутської гімназії №3 Славутської міської ради Мукомел Л.А. проти задоволення апеляційних скарг заперечила, просить залишити оскаржувані рішення без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 02.11.2020 ОСОБА_1 прийнятий на роботу двірником до Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради, що підтверджується відомостями з копії трудової книжки позивача та копією наказу Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради № 118-к від 28.10.2020 «Про прийняття ОСОБА_1 » (а.с. 4, 14).

10.02.2023 ОСОБА_1 написав на ім`я директора Славутської гімназії № 3 Сукача А.П. заву про звільнення за власним бажанням (а.с.5).

Наказом № 05-к від 10.02.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади двірника Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України. І з цим наказом ознайомлений ОСОБА_1 та наказ містить напис: «примусово звільнений» (а.с. 6).

14.02.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав директору Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради заяву, в якій зазначив, що заяву про звільнення за власним бажанням він писав під тиском, а тому просив скасувати вказану заяву та надати пояснення, чому 10.02.2023 під час сигналу повітряної тривоги його було викликано до кабінету директора та звільнено з роботи (а.с. 9).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності наявності тиску зі сторони роботодавця на ОСОБА_1 при звільненні останнього за статтею 38 КЗпП України, адже розірвання трудового договору відбулось на підставі заяви позивача, що була написана ним добровільно та при відсутності порушення процедури звільнення ОСОБА_1 з посади двірника Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України (в редакції на час прийняття позивача на роботу) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин.

Крім того, право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки. При цьому сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини. Якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення «не за угодою сторін», а «за власним бажанням», то датою такого звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/2642/16-ц).

Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України подані учасниками справи докази, а саме копії: наказу №118-к від 28.10.2020, заяви від 10.02.2023, наказу №05-к від 10.02.2023, заяви ОСОБА_1 від 13.02.2023, рекомендованого повідомлення від 14.02.2023, інформації Славутської міської ради від 28.02.2023, доповідної секретаря Дзюбак Л.К. від 13.02.2023, трудової книжки ОСОБА_1 , довідки про доходи ОСОБА_1 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.01.2019, довідки центру зайнятості, наказу №11-аг від 26.01.2022, акту від 26.01.2022, пояснювальної записки від 26.01.2022, наказу №20-аг від 23.02.2022, акту від 22.02.2022, доповідних записок від 16.02.2022, 02.05.2022, 27.06.2022 акту від 24.06.2022, рапорту від 02.03.2023, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що звільнення ОСОБА_1 здійснено за ініціативою останнього на підставі власноручно написаної заяви з проханням звільнити його у визначену ним дату - 10 лютого 2023 року і його волевиявлення на звільнення не спростоване та не доведено наявності тиску зі сторони роботодавця на позивача при написанні заяви на звільнення за власним бажанням, а тому звільнення ОСОБА_1 відбулося здотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оцінюючи посилання апеляційних скарг на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, адже звільнення відбулося в порушення вимог статті 38 КЗпП України, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Так, стаття 38 КЗпП України визначає письмове попередження власника про звільнення за два тижні. Проте закон не забороняє власнику роботи звільнення працівника у такий строк, про який він просить.

Виходячи із змісту заяви ОСОБА_1 на звільнення від 10 лютого 2023 року - за його бажанням в даному випадку строк попередження про звільнення скоротився до одного дня.

Аргументи апеляційних скарг про те, що написання ОСОБА_1 заяви про звільнення відбулось під тиском є голослівними та слід вважати припущенням.

Так, у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що у справах про звільнення за статтею 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заяву від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 написав під тиском посадових осіб відповідача або волевиявлення останнього на момент написання такої заяви не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення своїх дій, учасниками справи та їх представниками надано не було та судом не здобуто.

Разом зтим,доведення директоромгімназії довідома позивачапро фіксуванняфакту перебуванняостаннього 10.02.2023на робочомумісці встані алкогольногосп`яніння,що передувалонаписанню позивачемзаяви прозвільнення,не доводить,що посадовіособи відповідачаздійснювали тискна ОСОБА_1 ,наслідком чогобуло написанняним заявина звільнення. І суд першої інстанції вірно виходив з того, що такі правовідносини не можуть розцінюватись як примушування до звільнення.

Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції особливу увагу приділив дослідженню поведінки позивача після написання ним заяви про звільнення, адже якщо на працівника дійсно чинився тиск з метою його звільнення, то в останнього є можливість відкликання такої заяви, в тому числі засобами поштового, телеграфного чи електронного зв`язку, або звернення із заявою чи скаргою до органів поліції, Державної служби України з питань праці, тощо. Саме такі дії позивача можуть свідчити про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення.

Встановлено, що позивач, який був присутній на своєму робочому місці 10 лютого 2023 року та особисто подав заяву про звільнення, не був позбавлений можливості відкликати подану ним заяву цього ж дня, тобто 10 лютого 2023 року. І лише 13 лютого 2023 року позивач направив на адресу Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради заяву про скасування своєї заяви від 10.02.2023 так як вона написана під тиском та просив надати пояснення про наявність підстав для звільнення 10.02.2023 під час повітряної тривоги. І зазначена заява, відповідно до висновку суду першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, не підтверджує факту тиску роботодавця на ОСОБА_1 при написанні ним 10 лютого 2023 року заяви на звільнення за власним бажанням і про відсутність наміру та вільного волевиявлення останнього на звільнення.

Крім того, суд критично оцінює посилання ОСОБА_1 в апеляційних скаргах, що здійснення роботодавцем на нього тиску при написанні заяви на звільнення підтверджується приміткою у наказі про звільнення «примусово звільнений» з підписом позивача, адже відповідно до доповідної секретаря Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради Дзюбак Л.К. (а.с.44) слідує, що зазначену примітку було дописано саме 13 лютого 2023 року дружиною ОСОБА_1 самовільно за відсутності посадової особи відповідача (секретаря) і підпис проставлений позивачем за вказівкою його дружини. Зазначені обставини узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_4 .

Також, суд першої інстанції, оцінивши відповідь ВП №1 Шепетівського РУП, прийшов до правильного висновку, що цей письмовий документ не є належним доказом на підтвердження позовних вимог, адже предметом розгляду поліцейських СРПП ВП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області було повідомлення ОСОБА_4 від 02.03.2023 щодо наявності саме між нею та директором гімназії конфлікту про незаконне звільнення під час повітряної тривоги 10.02.2023 її чоловіка, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних стосунках та невидача наказу про звільнення.

Отже,зазначені вищепосилання позивачав апеляційнихскаргах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці докази були предметом дослідження суду першої інстанції, в тому числі і показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України судом, в сукупності із іншими доказами, дано оцінку. І ці доводи позивача зводяться до його незгоди із оцінкою доказів судом першої інстанції та трактування їх на власну користь. А доведення відповідно до частини 6 статі 81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами трудового договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право ОСОБА_1 на працю відповідач не порушив, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення позивача на роботі та, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , поданих в його інтересах адвокатом Калабським Сергієм Володимировичем залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2023 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай