Ухвала

від 13.11.2023 по справі 300/4843/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 300/4843/22

адміністративне провадження № К/990/37736/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року

у справі № 300/4843/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Констракшн»

до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

10 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року у справі № 300/4843/22, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22 вересня 2022 року №233/33-00-50-10 в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 10544907,36 гривень, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 8435925,89 гривень та штрафними санкціями в сумі 2108981,47 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року, позов задоволено.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на разі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм підпункту 69.1 пункту 69 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у подібних правовідносинах. Крім того, податковий орган посилається на порушення норм процесуального права.

Разом із цим, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вчабається: «Фактично спір виник через різне трактування сторін як розуміти прикметник «до» вжитий у словосполученні «…до 15 липня 2022 року…». З цього питання Міністерством юстиції України надавалось роз`яснення листом № 26245/14036-33-20/8.1.2 від 15.06.2020, у якому зроблений висновок, що кінцева дата входить до строку і при вживанні прийменника «по», і при вживанні прийменника «до». Тобто якщо вказується календарна дата після прийменника «до» або «по», то ця дата входить до зазначеного строку. Такий висновок Мін`юст аргументував за допомогою наукової літератури (посібник ОСОБА_1 . Українська мова в судово-процесуальній сфері: навч.-практ. посіб. / О.О. Кабиш. Київ: Алерта, 2019. 110 с. Цей посібник є у відкритому доступі в мережі Інтернет.). Так, прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь. Прийменники «до» та «по» не замінюють один одного, як наприклад, сполучники «і», «та», «й». Різниця полягає в тому, що прийменник «до» в українській мові закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» за розмовним. Тож у заявах, наказах та інших офіційних документах, зважаючи на роз`яснення Мін`юсту, вживається прийменник «до». Судом також враховано висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені у постановах Верховного Суду. Так Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17 проводить аналогію з Європейською конвенцією про обчислення строків від 16.05.1972 (далі - Конвенція). За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies ad quern» означає день, у який строк спливає. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quern є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo. Тобто суд проводить аналогію між «dies ad quern» і «до», тому вважає, що при поєднанні прийменника «до» з календарною датою, така дата входить до строку.», що свідчить про наявність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року у справі № 300/4843/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Констракшн» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова