Рішення

від 13.11.2023 по справі 120/9829/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2023 р. Справа № 120/9829/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100)

до:Приватного підприємства "Віленд" (вул. Гонти, 88Д, м. Вінниця, 21001)

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Віленд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції в сумі 77 215, 35 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 4 015, 05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем у 2022 році не забезпечено встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у зв`язку з чим він мав сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 77 215 грн. 35 коп. Водночас відповідачем зазначена сума у встановлені строки не сплачена, що зумовило нарахування пені в розмірі 4 015 грн. 05 коп. З метою стягнення з відповідача вказаних сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.07.2023 року за вх.№43472/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що ним виконано всі вимоги щодо працевлаштування інвалідів, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а саме: створено робоче місце для особи з інвалідністю, про що прозвітовано щоквартально за 2022 рік до ДПС по формі об`єднаного звіту з ЄСВ та ПДФО/ВЗ (Податковий розрахунок). На переконання відповідача, вказані звіти є доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач зауважує, що в звітах було допущено помилку - нараховано особі з інвалідністю 22% ЄСВ замість 8,41%, однак це було виправлено в уточнюючих звітах. Відтак відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.08.2023 року за вх. № 45756/23 до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивачем проведено аналіз діяльності відповідача відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII.

Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2022 рік складає 17 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа, в той же час, на підприємстві протягом 2022 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб.

Відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 07.06.2023 року відповідачем протягом 2022 року не подавались звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.

Позивач вважає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця, і, як наслідок, повинен сплатити санкції в сумі 77 215, 35 грн.

Водночас, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у сумі 4 015, 05 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом.

З метою стягнення з відповідача сум адміністративно-господарських санкцій та пені позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ст. 17 Закону №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Норми ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлюють обов`язок для підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Ч. 1, 2, 4, 10 ст. 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Ст. 20 №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов`язок щодо виділення та створення робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю.

Враховуючи середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 робоче місце.

Тобто, відповідно до нормативів, відповідач повинен був забезпечити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. Натомість у розрахунку позивача в графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" зазначено "0".

В той же час матеріалами справи підтверджується, що 27.06.2023 року відповідачем подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області уточнюючі Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та уточнені відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2, 3 та 4 квартали 2022 року.

Так, згідно уточнюючих розрахунків відповідачем працевлаштовано одну особу з інвалідністю та донараховано єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітах , в розмірі 8, 41 %.

Крім того, відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області станом на 27.06.2023 року в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості щодо внесення «уточнюючих» змін до «Податкового розрахунку» за 2022 рік про працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: за квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень уточнено кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю та зазначено про 1 таку особу; за серпень, вересень відомості про працевлаштування однієї особи з інвалідністю були відображені в початкових звітах.

Позивач посилається на невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, зазначає, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, адже ним не подавалися до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд зауважує, що передбачена ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону, а саме, не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Ч. 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Як вже зазначалось положеннями ст. 18 та ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Натомість пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості, а відтак, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок її подання (набрав чинності 07.07.2022 року) (далі - Порядок) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Таким Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Згідно п.п. 1.4, 1.5 Порядку форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд вказує, що покладення на роботодавця обов`язку зі створення робочого місця та подання до відповідного органу інформації про наявні вакансії має єдину мету працевлаштувати особу з інвалідністю.

З матеріалів справи судом встановлено виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується уточненою податковою звітністю та відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосовування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в сумі 77 215, 35 грн. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4 015, 05 грн.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог, суд констатує відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законом України "Про зайнятість населення" та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Віленд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 77 215, 35 грн. та пені в сумі 4 015, 05 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач: Приватне підприємство "ВІЛЕНД" (вул. Гонти, 88Д, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 40888965)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 13.11.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна