Рішення

від 14.11.2023 по справі 712/10364/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/10364/23

Провадження 2-о/712/231/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - П`ятун Я.О.

за участі адвоката Сібільової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соснівський відділ м. Черкаси Державної міграційної служби України Управління державної міграційної служби України в Черкаській області, Комунальний заклад «Черкаський геріатричний пансіонат Черкаської обласної ради», про встановлення фактів, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сібільова О.В. звернулася до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про встановлення фактів, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги наступним:заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Донецький, Кіровського району, Луганської області. Мати ОСОБА_2 , 1917 р.н., батько - ОСОБА_3 , 1911 р.н.

З 2014 року с. Донецький та весь Кіровський район знаходиться під окупацією російською терористичною організацією «Луганська народна республіка».

З 03.03.1995 року Заявниця перебувала на повному забезпеченні та проживала в Нижнянському обласному психоневрологічному інтернаті.

З 28.03.2022 року через інтенсивні бойові дії, Заявниця була евакуйована до Черкаської області та за путівкою направлена з Нижнянського обласного психоневрологічногоінтернатудо психоневрологічного відділення КЗ «Черкаський геріатричний пансіонат Черкаської обласної ради».

Відповідно до наявних копій медичних документів, ОСОБА_1 є інвалідом дитинства 2 групи безстроково. Домашня адреса Заявниці до того, як потрапила на лікування та утримання до психоневрологічних інтернатів - АДРЕСА_1 . З документів, що посвідчують особу, має тимчасове посвідчення особи громадянина України,що було дійсне до 31.12.1995 року. Також у матеріалах особової справи збереглася копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 23.11.1999 року.

Наказом від 31.03.2022 року Заявниця була оформлена та наразі перебуває на повному державному забезпеченні у психоневрологічному відділенні КЗ «Черкаський геріатричний пансіонат Черкаської обласної ради».

Доля батьків Заявниціпісля розміщення її в інтернаті невідома, за життя батьки мали громадянство СРСР. Інших родичів Заявниця не має.

Заявниця ніколи не отримувала ані паспорт громадянина СРСР, ані паспорт громадянина України, але все своє життя прожила на території, яка є територією незалежної України.

ОСОБА_1 має намір отримати паспорт громадянина України, але з відповіді територіального підрозділу ДМС вбачається, що в неї відсутні документи, що підтверджують її ідентифікацію та належність до громадянства України.

У зв`язку з тим, що Заявниця проживала на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року та відповідно до п.16 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 року, вона є громадянином України.

У вересні2023 року Заявницячерез свого представника - адвоката Сібільову О.В. - звернулася до Соснівського відділу державної міграційної служби України у м. Черкаси з заявою за оформленням паспорта громадянина України, однак було отримано відповідь, що органи ДМС не можуть ідентифікувати її особу, рекомендовано звернутися до суду за підтвердженням факту проживання в України на 1991 рік та ідентифікації її особи.

Враховуючи, що Заявниці 70 років,усі родичі померли, дітей на мала,все доросле життя прожила в інтернатних закладах, є інвалідом з дитинства, виконати безпосередньо умови нормативного акту щодо ідентифікації особи через органи ДМС не вбачається можливим.

Більш того, відомостей про заявницю в державних реєстрах не збереглися (як-от вбачається з відповіді Державної податкової служби України) або їх не надають на адвокатські запити. Заявниця знародженняідо моменту евакуації, не виїжджала за межі Луганської області і проживала на території України.

З відповіді Пенсійного фонду України вбачається, щостаном на 24.03.2023 року в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про номер облікової картки застрахованої особи, серію та номер паспорта, громадянство України. Останній звітний період, за який до реєстру застрахованих осіб надходили відомості про нарахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 - грудень 2003 року. Водночас вказану інформацію не надають на адвокатський запит.

З відповіді Державної податкової служби України вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в Державному реєстрі з 1999 року. Для отримання Картки платника податків використовувався документ, що посвідчує особу. Однак до набрання чинності Кодексу порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів регулювався Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів» від 22.12.1994, відповідно до якого дані щодо реквізитів документу, що посвідчує особу, та громадянства, не входили до переліку даних, що були обов`язковими для внесення до Державного реєстру під час реєстрації фізичної особи.

Інформація в органах МВС України та інших органах відсутня.

У зв`язку із війною життя людини неможливо наразі підтвердити, не всі відомості були перенесені та вчасно оцифровані, данні по Донецькій та Луганській областях в державних реєстрах відсутні, родичі Заявниці вже померли і сама Заявниця є особою похилого віку.

Водночас на руках Заявниця має тимчасове посвідчення особи громадянина України з фотокарткою, видане Відділом внутрішніх справ виконавчого комітету Кіровської міської ради Ворошиловградської області, тобто органом, компетентним на 1995 рік за документування особи.

Без встановлення факту постійного проживання заявниці на території України на момент проголошення незалежності України та/або момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» - 24.08.1991, 13.11.1991 р., в судовому порядку, Заявницяпозбавлена можливості отримати паспорт громадянина України, котрий відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», є документом, що підтверджує громадянство України таїїособу.

Заявниця вичерпала всі наявні можливості для отримання підтверджуючих відомостей про себе та у позасудовий спосіб підтвердити свою приналежність до громадянства України та ідентифікацію своєї особи. Тому у будь-який інший спосіб, окрім як у судовому порядку, з урахуванням зазначених вище обставин, неможливо встановити особу Заявниці, підтвердити належність її до громадянства України та встановити факт проживання на території України станом на 24.08.1991/13.11.1991 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Адвокат заявниціСібільова О.В. в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник заінтересованої особи Управління ДМС України в Черкаській області Красюк О.В. скерувала заяву про розгляд справи без участі представника, при прийнятті рішення покладалась на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи КЗ «Черкаський геріатричний пансіонат ЧОР» в судове засідання не з`явився, був повідомлений про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення адвоката заявниці, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

Посилаючись на неможливість у позасудовому порядку встановити свою особу та, як наслідок, встановити належність до громадянства України, заявниця звернулася до суду з даною заявою та наполягає на її задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається зі змісту заяви, предметом розгляду є питання щодо встановлення особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення юридичного факту її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Щодо встановлення особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає таке.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що необхідність встановлення її особи заявниця пов`язує зі встановленням належності до громадянства України та необхідністю в оформленні паспорта громадянина України.

Суд зазначає, що надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України».

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 3 зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» визначено загальний порядок видачі та відновлення паспорта (далі - Порядок № 302).

В пунктах 38-40 Порядку № 302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви - анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Ураховуючи вищевикладені норми законодавства слід дійти висновку, що заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

У разі, якщо ДМС України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку.

До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Згідно вищевказаних нормативних актів, основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення ДМС України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.

У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 511/409/20, який згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для застосування.

Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої заяви про встановлення особи адвокат заявниці посилалась на те, що внаслідок відсутності у ОСОБА_1 документу, що посвідчує особу, остання не має можливості оформити паспорт громадянина України.

На підтвердження заяви про встановлення особи адвокат подала до суду, зокрема, повторне свідоцтво про народження,тимчасове посвідчення особи громадянина України, лист Відділу ДРАЦС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ)

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19 червня 1953 року зроблений актовий запис № 58. Місце державної реєстрації - Виконавчий комітет Донецької селищної ради м. Кіровськ Луганської області. Дата видачі повторного свідоцтва 23 травня 2023 року.

Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.03.2023 № 979/32.23-04-05 вбачається, що проведеною перевіркою по архіву відділу та згідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 58 від 19.06.1953 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений виконавчим комітетом Донецької сільської ради міста Кіровська Луганської області, батько - ОСОБА_3 , 1911 р.н., мати - ОСОБА_2 , 1917 р.н. Інших актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені та народження дітей складених відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.

Як вбачається з тимчасового посвідчення особи громадянина України № НОМЕР_2 , виданого Кіровським МВВС Луганської області 31.12.1995 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилася в с. Донецький м. Кіровська Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , наданий Державною податковою адміністрацією України, згідно даних, заповнених нею в обліковій картці. Дата занесення до Державного реєстру фізичних осіб - 03.09.1999 року.

Відповідно до довідки Нижнянського обласного психоневрологічного інтернату Луганської обласної державної адміністрації № 30 від 02.08.2023 року, ОСОБА_1 , 1953 р.н., мала ІІ групу інвалідності, з 03.03.1995 року мешкала у Нижнянському обласному психоневрологічному інтернаті, згідно путівки № 11 Ворошиловградського обласного відділу соціального забезпечення, була на повному державному забезпеченні та отримувала пенсію по інвалідності. Через інтенсивні бойові дії на території смт. Нижнє, 27.03.2022 року була евакуйована разом з мешканцями закладу до інтернат них установ Черкаської області, як внутрішньо переміщена особа.

Крім того, суд ураховує, що особу заявниці підтвердили свідки, допитані у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якізазначили, що знають заявника як ОСОБА_1 .

На звернення заявниці із заявою про встановлення особи з подальшим оформленням паспорта громадянина України листом Соснівського відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 05 вересня 2023 року № 7111-1061/7111.1-23 повідомлено, що проведеною за заявою перевіркою не встановлено особу ОСОБА_1 , належність до громадянства України не визначено. Рекомендовано для встановлення особи та встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або юридичного факту проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року звернутися до суду.

З огляду на викладене, дослідивши надані адвокатом заявниці докази на підтвердження особи ОСОБА_1 , а саме копію повторного свідоцтва про народження, копію тимчасового посвідчення особи громадянина України, показання свідків, а також з огляду на наявну в матеріалах справи інформацію про неможливість органу ДМС України встановити особу заявника, на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» слід дійти висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявниці про встановлення її особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: селище Донецький Кіровського району Луганської області, відповідно до фотозображення, що міститься у Тимчасовому посвідченні особи громадянина України від 01.03.1995 № 38/420.

Щодо вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання на території України, суд зазначає таке.

Відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Донецької селищної ради народних депутатів міста Кіровська Луганської області № 23 від 01.03.1995 року, ОСОБА_1 , 1953 року народження, проживала в АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті матері ОСОБА_1 проживає одна, без нагляду жебракує, так як будинок згорів та їй немає де проживати.

Відповідно до Тимчасового посвідчення, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Факт постійно проживання на території України підтверджується копією свідоцтва про народження, довідкою виконавчого комітету Донецької селищної ради народних депутатів міста Кіровська Луганської області та свідченнями свідків.

Згідно з п. 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У листі Верховного суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. ст. 4, 25 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися з фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України»(13.11.1991) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Тобто, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Враховуючи наведене, суд вважає, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України (за станом на 24 серпня 1991 року) та належності до громадянства України підтверджений, а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265, 293, 315, 318, 319 ЦПК України, ЗУ «Про громадянство України», Конституцією України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сібільова О.В., заінтересовані особи: Соснівський відділ м. Черкаси Державної міграційної служби України Управління державної міграційної служби України в Черкаській області, Комунальний заклад «Черкаський геріатричний пансіонат Черкаської обласної ради», про встановлення фактів, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити особу заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилась в селище Донецький Кіровського району, Луганської області за фотокарткою відповідно до фотозображення, що містяться у Тимчасовому посвідченні особи громадянина України від 01.03.1995 №38/420.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 24.08.1991.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.11.2023 р.

Головуючий Т.Є. Троян