Ухвала

від 10.08.2023 по справі 752/1441/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1441/23

Провадження № 1-кс/752/6225/23

У Х В А Л А

Іменем України

10 серпня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя ОСОБА_6 , погоджене прокурором Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42022010000000096 від 02.08.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Сквастополі ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022010000000096 від 02.08.2022 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, відносно ОСОБА_5 .

В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи фізичною особою-підприємцем з 26.10.2021, перебуваючи у трудових відносинах на підставі договорів із найманими працівниками, які сприяють йому у здійсненні підприємницької діяльності, вчиняючи щодо них організаційно-розпорядчі повноваження (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо), тобто являючись в силу ст. 18 КК України службовою особою, з використання службового становища, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України та здійснювали керівництво такими діями за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , не раніше 24.02.2022, здійснюючи діяльність у сфері надання транспортних послуг та перевезення пасажирів, у порушення вимог у порушення ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про закриття пунктів пропуску через державний кордон» № 106-р від 18.02.2015, спільно з дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 а також з невстановленими в ході досудового розслідування особами організували перевезення громадян України поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду, на яких здійснюється прикордонний контроль.

З цією метою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 використовували канали в месенджерах «Viber» та «Telegram», зокрема на яких розміщувались оголошення про здійснення пасажирських перевезень із м. Києва до м. Донецька, який із 2014 року є тимчасово окупованою територією України та у зворотному напрямку та адміністрували вказані канали.

У ході досудового розслідування встановлено, що починаючи з 2022 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, автобусами, які використовує ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_7 , організовано регулярний рух по маршруту Київ-Донецьк із відправкою автобусів від Південного залізничного вокзалу в м. Києві. При цьому, з метою уникнення перетину кордону України у визначених пунктах пропуску на тимчасово окуповану територію Донецької області ОСОБА_5 та ОСОБА_7 організували маршрут руху автобусів через Республіку Польща та Латвійську Республіку. Надалі, всі пасажири автобусів перетинали кордон у пішому порядку через офіційні піші переходи із території Латвійської Республіки до території російської федерації, де на них чекав інший завчасно підготовлений автобус невстановленої на час розслідування особи, для подальшого доставлення у м. Донецьк чи інших населених пунктів на тимчасово окупованій території Донецької області, по ходу руху автобуса. При цьому, транспортні засоби, у яких здійснювалось перевезення пасажирів, що виїхали з підконтрольної Уряду України території до м. Донецька через територію російської федерації здійснювалось автобусами невстановленої на час досудового розслідування особи. Таким самим маршрутом і у аналогічний спосіб відбувалось незаконне перевезення пасажирів у зворотному напрямку.

Оплата за надання послуг із переправлення у вищеописаний спосіб громадян України на тимчасово окуповані території Донецької області, поза межами офіційних пунктів пропуску, здійснювалась частинами при посадці до автобусів у м. Києві та після перетину кордону з рф, або ж у м. Донецьку, якщо переправлення осіб здійснювалось із тимчасово окупованих територій до підконтрольної Уряду України території. Вартість послуги перевезення становила 250 доларів США. При цьому, за отримання готівкових коштів від екіпажу (бортпровідниць або водіїв) та координацію водіїв на маршруті Київ - Республіка Латвія (до кордону з рф) відповідала ОСОБА_7 .

Водночас, ОСОБА_7 координувала роботу бортпровідниць, які збирали готівкові кошти з пасажирів та приймала оплату на власну банківську карту № НОМЕР_1 від пасажирів у безготівковій формі, адмініструвала групу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» в месенджері «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , вирішувала логістичні питання компанії «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Разом з цим, ОСОБА_5 здійснював координацію роботи диспетчерів, адміністрував групу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в месенджері «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 вирішував логістичні питання компанії « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також приймав оплату на власну банківську карту № НОМЕР_2 від пасажирів у безготівковій формі.

Крім того, ОСОБА_8 , яка за сумісництвом є стюардом ПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » адмініструвала групу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в месенджері «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , вирішувала логістичні питання компанії, а також особисто підшукувала пасажирів з метою здійснення їх подальшого переправлення на тимчасово окуповані території України.

Обгрунтованість підроздри, на думку слідчого, підтвреджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному проваженню іншим чином.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому та просив не застосовувати обов`язак носити електронний засіб контролю у разі внесення застави та покладання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання, просив відмовити в задоволенні клопотання, а в разі дастатніх підстав, які підтверджують обгрунтованість підозри, обрати більш м`який запобіжний захід.

ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, просив обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад п`ять років.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, слідчий суддя встановив, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42022010000000096 від 02.08.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

07.08.2023 р. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному проваженню іншим чином.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України.

Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене відносно ОСОБА_5 у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.

При цьому ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, є формальним, недоведеним, а відтак не може покладатись в основу рішення про обрання запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.

Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти наявним у цьому кримінальному провадженні ризику є цілодобовий домашній арешт . При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і приходить до висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 194, 369-372, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання залишити без задоволення.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 жовтня 2023 року включно.

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- заборонити спілкуватсь зі свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

4. Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, має право з`являтися в житло до цієї особи ( АДРЕСА_1 ), вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

5. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

6. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через слідчого для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

7. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

8. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

9. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.

Слідчий суддя ОСОБА_1