Рішення

від 12.10.2023 по справі 752/6672/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6672/22

Провадження № 2/752/2279/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту раку, треті особи - Незалежна первинна профспілкова організація Національного інституту раку та Первинна профспілкова організація Національного інституту раку, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

у червні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Брановицького В.В. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що сторони у справі перебували у трудових відносинах. У зв?язку із карантинними обмеженнями та військовим станом в Україні позивач знаходилась: з 01.02.2022 по 17.03.2022 - у щорічній оплачуваній відпустці; з 17.03.2022 по 20.04.2022 - у відпустці за свій рахунок; 13.05.2022 позивач звернулась із заявою на ім?я в.о. директора ОСОБА_3, в якій просила надати відпустку без збереження заробітної плати на період з 23.05.2022 року по 31.05.2022 року та усно виявила бажання скористатись невикористаною відпусткою за 2020-2022 року у кількості 45 днів.

У зв?язку із активними бойовими діями на території Київської області, позивач тимчасово переїхала до Закарпатської області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа.

Наказом відповідача від 17.05.2022 позивача звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки її відсутність на роботі 11 та 12 травня 2022 була обумовлена поважними причинами. При звільненні позивача роботодавець не врахував наявність у позивача тривалого стажу роботи, військового стану в країні, а також те, що робочими днями позивача на підприємстві є три робочі дні - понеділок, вівторок та середа.

За вказаних обставин позивач просила суд:

- скасувати наказ Національного інституту раку № 79-к від 17.05.2022 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади провідного наукового співробітника (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин з 17.05.2022 року;

- поновити на роботі на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 29-30).

04.07.2022 від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 37-38).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2022 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 43).

12.08.2022 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Представник відповідача вказує, що позивач не пояснює поважності причин відсутності на робочому місці у період з 21.04.2022 року по 12.05.2022 року. Вказує, що станом на 25.04.2022 м. Київ та Київська область не входили до територій, на яких велися бойові дії.

Зазначив, що дійсно на телефонні месенджери різних працівників інституту надходили фото заяв позивача із різними вимогами та датами. Однак, жодної заяви на офіційну пошту інституту не надходили. Свої наміри про продовження відпустки позивач зі своїм безпосереднім керівником не узгоджувала та про підстави своєї відсутності на роботі не повідомляла (т. 1 а.с. 67-73).

30.08.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказав про відсутність безпечних умов праці (бомбосховища) в інституті відповідача; наявність факту зацікавленості осіб представників відповідача під час складання актів, які мають ознаки фіктивності (т. 1 а.с. 159-160).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2023 закрито підготовче провадження (т. 2 а.с. 141).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на необгрунтованість вимог позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається ОСОБА_1 з 03.11.1993 року перебувала у трудових відносинах з Національним інститутом раку.

Відповідно до наказу від 29.01.2019 № 19-К ОСОБА_1 - провідному науковому співробітнику (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин - з 01.02.2019 встановлено неповний робочий тиждень тривалістю 3 робочі дні (понеділок, вівторок, середа) з оплатою пропорційно відпрацьованого часу згідно «Норми тривалості робочого часу», але не більше, ніж півмісячна норма на місяць. Початок робочого дня з 09.00 год. (т. 1 а.с. 74).

Судом встановлено та не оспорюється і визнається обома сторонами та обставина, що у період з 17 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці за свій рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім?я в.о. директора Національного інституту раку про надання чергової відпустки за 2021-2022 роки з 16.05.2022 року по 08.06.2022 року (т. 1 а.с. 79).

13.05.2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім?я в.о. директора Національного інституту раку про надання відпустки без збереження заробітної плати з 16.05.2022 на час військових дій; у заяві також зазначила, що її відсутність на роботі просить розцінювати як простой, оскільки остання не в змозі добратись до роботи у зв?язку із військовими діями (т. 1 а.с. 77).

Крім того, 13.05.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім?я в.о. директора Національного інституту раку про надання відпустки без збереження заробітної плати з 23.05.2022 по 31.05.2022 на період карантину (т. 1 а.с. 78).

Факт отримання вказаних заяв не заперечується відповідачем.

Наказом в.о. директора Національного інституту раку ОСОБА_2 від 17.05.2022 № 79-К ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин - 17.05.2022 звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Підстава: службова записка начальника відділу кадрів ОСОБА_4 від 16.05.2022 № 75 (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Відповідно до абзаца 14 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до службової записки, складеної 13.05.2022 начальником відділу кадрів відповідача ОСОБА_4, 10.05.2022 проведено перевірку відпрацювання робочого часу працівниками НІР та встановлено відсутність на роботі, зокрема, у науково-дослідному відділенні хіміотерапії солідних пухлин провідного наукового співробітника ОСОБА_1 про що складено відповідний акт. ОСОБА_1 подала заяву на щорічну відпустку з 16.05.2022 по 08.06.2022, не за графіком відпусток та заяву на відпустку без збереження заробітної плати з 23.05. по 31.05.2022 на період карантину. Станом на 12.05.2022 ОСОБА_1 на робочому місці відсутня. Виходячи з викладеного, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення трудової дисципліни, а саме - відсутність на роботі без поважних причин (т. 1 а.с. 75).

10.05.2022 комісією у складі начальника відділу кадрів ОСОБА_4, начальника юридичного відділу ОСОБА_5 заступника начальника відділу документального забезпечення, організації діловодства та архіву Косенко Д.О. складено акт про відсутність працівників на роботі, відповідно до змісту якого комісією встановлено, що 10.05.2022 з 08.00 до 14.22 год була відсутня на роботі без поважних причин, зокрема, у науково-дослідному відділенні хіміотерапії солідних пухлин провідний науковий співробітник ОСОБА_1 . Про підстави своєї відсутності не повідомила (т. 1 а.с. 76).

Оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_1 винесено відповідачем 17.05.2022 року.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 до 17.05.2022 року три зверталась до відповідача із заявами від 11.05.2022 та від 13.05.2022, в яких просила надати їй відпустку, як щорічну основну, так і без збереження заробітної плати, на час військових дій, а її відсутність вважати простоєм, оскільки остання не в змозі добратись до роботи (а.с. 77-80).

Відповідачем вказані заяви отримано, станом на 17.05.2022 останній був обізнаний з їх змістом, що не заперечується останнім.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, в даному випадку ведення воєнних дій.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (Постанова Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 754/16137/15-ц).

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що у зв?язку із воєнним станом вона вимушена була виїхати за межі м. Києва до Закарпатської області, де у с. Верхнє Водяне стала на облік як внутрішньо переміщена особа (т. 1 а.с. 19).

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд, слід зазначити про пріоритет природного права особи на життя та безпечне довкілля, яке визнається усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції, позитивний обов`язок щодо забезпечення якого на території України покладено на Державу Україна. Так, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1 Конституції України).

Суд зазначає, що невихід позивача на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не може мати наслідком звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за підставою «прогул».

Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин, у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.

За змістом положень ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Пояснення у ОСОБА_1 роботодавцем відібрані не були.

За встановлених обставин, суд надходить до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади провідного наукового співробітника (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин Національного інституту раку відбулось із порушенням встановленої законом процедури.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішенця про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чиним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чиним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чиним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку № 100).

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до довідки про доходи № 71 від 21.09.2023, заробітна плата ОСОБА_1 у березні 2022 року становила 2 334,80 грн, у квітні 2022 року - 0,00 грн.

Суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком суми середнього заробітку, що підлягає до стягненню, вважає його вірним. Відповідачем не спростовано розрахунок позивача та не надано контррозрахунку.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 177,42 грн.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано до суду: Договір про надання правової допомоги від 08.06.2022 року (а.с.9-11), копію протоколу узгодження договірної ціни від 08.06.2022 (а.с. 12), копію меморіального ордеру № 1528940 від 10.06.2022 про оплату ОСОБА_1 адвокатських послуг згідно договору від 08.06.2022 у розмірі 31 500 грн (а.с. 13); копію акту приймання-передачі послуг від 01.07.2022 (а.с. 54-55).

У поданому відзиві представника відповідача зазначив, що відповідач не погоджується із заявленим позивачем витрат на правову допомогу, вважає їх розмір завищеним та необґрунтованим.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Суд зазначає, що розгляд справи проводився за правилами загального позовного провадження; до моменту ухвалення рішення по суті спору відбулось три судових засідання, в яких приймав участь представник позивача: 20.10.2022, 18.01.2023, 21.02.2023; до моменту ухвалення рішення по суті спору представником позивача подано до суду дев?ять процесуальних документів: клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, викладене на 2-х аркушах (т. 1 а.с. 37-38); заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, викладену на 5-ти аркушах (т. 1 а.с. 49-53); заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, викладену на 2-х аркушах (т. 1 а.с. 154-155); відповідь на відзив, викладений на 2- аркушах (т. 1 а.с. 159-160); клопотання про долучення доказів викладене на 1-му аркуші (т. 2 а.с. 1); клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, викладене на 1-му аркуші (т. 2 а.с. 115);клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, викладене на 1-му аркуші (т. 2 а.с. 126); письмові пояснення, викладені на 1-му аркуші; клопотання про приєднання доказів, викладене на 2-х аркушах .

З урахуванням викладеного, суд надходить до висновку про те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу - 31 500 грн вочевидь є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, не відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням заперечення представника відповідача щодо заявленого до відшкодування розміру, суд надходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 750 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Національного інституту раку, треті особи - Незалежна первинна профспілкова організація Національного інституту раку та Первинна профспілкова організація Національного інституту раку, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Скасувати наказ Національного інституту раку № 79-к від 17.05.2022 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади провідного наукового співробітника (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин з 17.05.2022 року.

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на роботі на посаді провідного наукового співробітника (тільки 0,5 ставки) науково-дослідного відділення хіміотерапії солідних пухлин.

Стягнути з Національного інституту раку (код ЄДРПОУ 02011976; 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, б. 33/43) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 177 (сорок одна тисяча сто сімдесят сім) гривень 42 копійки, та витрати на правову допомогу у розмірі 15 750 (п?ятнадцять тисяч сімсот п"ятдесят) гривень.

Стягнути з Національного інституту раку (код ЄДРПОУ 02011976; 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, б. 33/43) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2023 року.

Суддя