Ухвала

від 13.11.2023 по справі 756/8195/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.11.2023 Справа № 756/8195/20

Унікальний №756/8195/20

Провадження №2/756/2501/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарі - Марценюк А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - АТ "Фінанси та кредит", про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та визнання особи спадкоємцем, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за вищевказаною позовною заявою.

06.09.2023 року позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За правилами ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

З огляду на зазначене, законодавець передбачив можливість, у виключних випадках, дистанційного розгляду справи з використанням власних технічних засобів.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Диспозитивність (від лат. dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це. Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Не дивлячись на те, що Оболонський районний суд міста Києва працює в штатному режимі, заяв від позивача та її представника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів до суду не надходило.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

13.11.2023 року позивач та її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд не бере до уваги заяву позивача про залишення позову без розгляду, оскільки суд почав слухати справу по суті.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що повторна неявка в судові засідання і пасивна поведінка позивача та її представника, свідчать про небажання підтримувати позовні вимоги та затягування розгляду і вирішення справи по суті, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 15, 131, 133, 137, 141, 142, ст. 223, ст. 257 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: АТ "Фінанси та кредит", про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та визнання особи спадкоємцем - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А. В. Шевчук