Ухвала

від 06.11.2023 по справі 760/17372/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/17372/23

2/760/9066/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва С.І. Кушнір розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна, -

встановив:

17 липня 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Залізничного районного суду м. Києва від 28 лютого 1997 року у цивільній справі №2/577/1997 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачка дізналася, що на майно, яке входить до спадкової маси - квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт, що унеможливлює оформлення її спадкових прав.

Зазначає, що арешт на нерухоме майно накладено на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Києва від 28 лютого 1997 року у справі про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.08.2023 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року позовну заяву залишено без руху.

01 листопада 2023 року представник позивачки подала заяву на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом позовних вимог, позивачка просить скасування арешту майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Залізничного районного суду м. Києва від 28 лютого 1997 року у цивільній справі №2/577/1997 р.

Так, ухвалою Залізничного районного суду м. Києва від 28 лютого 1997 року у справі №2-577/97 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

За приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Позивачка ОСОБА_1 була відповідачем у справі №2-577/97 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, під час розгляду якої вжито заходи забезпечення позову у виді арешту спірного майна. Тому питання про скасування заходів забезпечення позову у виді арешту спірного нерухомого майна має вирішуватися саме в межах справи №2-577/97, оскільки суд у такому випадку не може задовольнити вимоги про скасування арешту, накладного в межах іншої справи, за окремим позовом учасника іншої справи, що є втручанням у компетенцію суду, який розглянув справу, в межах якої забезпечено позов. Тож виключно у такому випадку питання щодо скасування арешту в іншій справі підлягає вирішенню за допомогою правого механізму цивільного процесуального права, а не правил цивільного (матеріального) права. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2023 року у справі №334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 158, 186, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.