Ухвала

від 14.11.2023 по справі 161/19726/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19726/23

Провадження № 1-кс/161/5938/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 листопада 2023 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023035610000142 від 18 травня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

Дізнавач СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, а саме: транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , синього кольору та ключі запалювання до нього, а також свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вищевказаним майном.

З матеріалів клопотання вбачається, що СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035610000142 від 18 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 17.05.2023 через секретаріат Луцького РУП надійшли матеріали за зверненням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлена особа у невстановленому місці, підробила договір комісії №13950 від 13.12.2022, що стало підставою для продажу та перереєстрації в сервісному центрі МВС №7144 Черкаської області транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ ML 320», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , синього кольору, який належав останній.

В ході досудового розслідування під час допиту потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомила, що 05 квітня 2023 року вона дізналася, що належний їй транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ ML 320», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , синього кольору, було продано без її відома та згоди. Також дізналася, що сторонами договору комісії №13950 від 13.12.2022, акту приймання-передачі, акту технічного стану транспортного засобу є Комісіонер приватне підприємство «Кондор» код ЄДРПОУ 32501292, м. Луцьк, вулиця Рівненська, 76-а, в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вул. Козацька, 3, м. Луцьк Волинської обл.

Заявниця ОСОБА_5 стверджує, що ніяких дій відносно продажу свого транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ ML 320», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , синього кольору, не вчиняла, оскільки в період з 08.12.2022по 03.04.2023 перебувала за кордоном і договір комісії №13950 від 13.12.2022 між ПП «Кондор» в особі ОСОБА_6 не укладала.

Також встановлено, що транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ ML 320», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , синього кольору, був перереєстрований в сервісному центрі МВС №7144 Черкаської області на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №14393 від 02.03.2023, який був укладений між продавцем ПП «Кондор» в особі ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_8 і відповідно належить останньому, який в свою чергу змінив державний номерний знак НОМЕР_3 на НОМЕР_1 .

Оскільки вказане майно, на думку дізнавача та прокурора, має важливе значення у даному кримінальному провадженні, тому, з метою уникнення розборки деталей транспортного засобу та в подальшому вчинення будь-яких дій щодо підроблення документів, звернулися до суду з клопотанням про арешт майна.

В судове засідання прокурор та дізнавач не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, водночас, подали до суду заяву про проведення судового засідання за їх відсутності, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, судове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст.131КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2-6 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів (у цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу); 2) спеціальної конфіскації (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України); 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна); 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

З аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що сторона кримінального провадження повинна довести конкретну мету накладення арешту на майно.

Також доведеними повинні бути і ризики, передбачені ст. 170 КПК України.

Окрім цього, приписами ст.ст. 94, 132, 173КПК України визначено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки суб`єкт, який ініціює будь-яке обмеження права власності, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Водночас, дізнавачем та прокурором у клопотанні не вказана жодна мета арешту майна, що передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, а лише формально вказано, що з метою уникнення розборки деталей транспортного засобу та в подальшому вчинення будь-яких дій щодо підроблення документів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Також клопотання дізнавача не містить ні конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на майно, з урахуванням того, що на даний час майно не вилучено, а інформація про його місцезнаходження у клопотанні відсутня, ні доказів, що не накладення арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного у клопотанні майна.

Більше того, дізнавач, обґрунтовуючи своє клопотання, обмежився лише описом встановлених досудовим розслідуванням обставин та переліком положень КПК України, тобто у клопотанні будь-яке обґрунтування необхідності арешту майна взагалі відсутнє.

Пунктом 1ч.2ст.171КПК Українипередбачено,що уклопотанні слідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що стороною кримінального провадження не доведено необхідності та конкретної мети накладення арешту на майно, клопотання не містить обґрунтування досягнення завдань арешту майна, визначених ст. 170 КПК України, та доказів, що не накладення арешту на майно призведе до його приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження, тому в задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023035610000142 від 18 травня 2023 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1