Рішення

від 25.10.2023 по справі 278/2981/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2981/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить припинити громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082100:01:000:0347 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Також просить стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3313 від 16.10.2013 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0347.

Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей із Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 19)

У письмових поясненнях представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проводити розгляд справи без її участі (а.с. 26-29).

У судове засідання сторони або їх представники не з`явились.

Прокурором подано заяву про розгляд справи без його участі; проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 47).

Відповідач про розгляд справи сповіщалась в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 24, 36, 45), оскільки дипломатично-консульські відносини з республікою Білорусь припинені, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року на сьогодні у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь не застосовуються.

З розмішеного на сайті АТ «Укрпошти» повідомлення вбачається, що підприємство поштового зв`язку припинило доставку до/з Росії та Білорусії поштових відправлень з перших днів війни.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Правом на подання відзиву на позовні заяву відповідач не скористалась.

У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст.280ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів № 336262700 від 20.06.2023 року (а.с. 6) ОСОБА_1 , громадянка Республіки Білорусь, є власницею земельної ділянки за кадастровим номером 1822082100:01:000:0347 площею 0,3617 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Головенківська; державна реєстрація здійснена 16.10.2013 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 3313, видане 16.10.2013 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В. В. номер запису про право: 2900689 (а.с. 9).

Зазначене також підтверджується інформацією ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 48-49) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 7).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 20.06.2023 року оціночна вартість вище зазначеної земельної ділянки становить 70018,78 грн (а.с. 16).

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст.23Закону України«Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповідності до положеньст. 145 Земельного кодексу України,Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на повідомлення прокурора від 23.03.2023 року № 10-913/0/1-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходів щодо їх усунення у тому числі в судовому порядку (а.с. 12-13), у листі від 27.03.2023 №10-6-0.6-1075/2-23 повідомили прокуратуру про неподання позову щодо усунення даних порушень у зв`язку з відсутністю коштів та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури.

Отже, у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56ЦПК України маються всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 за схожих обставин.

Відповідно дост.1 Земельного кодексу України(даліЗК України), земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно нормст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. 319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.38Закону України«Про міжнароднеприватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

У відповідності до ч. 5 ст.22ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Приписами ст.378ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст.13Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст.373ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками (ст. 374 ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст. 22, 81 ЗК України.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Дана норма також кореспондується з ч. 1 ст. 145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Згідност. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відтак, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст. 319, 321, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145 ЗК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула у спадок земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як іноземець, тому вона протягом року з часу державної реєстрації права на землю повинна була її відчужити, однак цей свій обов`язок не виконала.

Натомість, норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст.81ЗК України є імперативними.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст.145ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 1822082100:01:000:0347 площею 0,3617 га, яка знаходиться на території Головенківської сільської ради Житомирського району Житомирської області її не відчужила, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до моменту звернення позивача до суду земельну ділянку не відчужила. Зазначений перебіг подій порушує вимоги земельного законодавства України, а відтак потребує відповідного втручання у право власності відповідача задля відновлення порушеного законодавства.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року (провадження № 61-1390 св 17).

V. Висновок суду.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Виходячи з викладеного позовні вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури підлягають повному задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силу ст.141ЦПК України з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 2684,00 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст. 8, 13, 14, 41,1 31-1 Конституції України, ст. 5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення - задовольнити.

Припинити право власності громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082100:01:000:0347 площею 0,3617 га для ведення особистого селенського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Головенківська сільська рада шляхом конфіскації даної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Житомирської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023 року.

Суддя О. М. Дубовік