Рішення

від 14.11.2023 по справі 569/16628/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16628/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф-Рівне» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнення судових витрат звернувся представник ТзОВ «Шериф-Рівне».

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Шериф-Рівне» заборгованість у сумі 3115,00 грн.; штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг в сумі 2100,00 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн. та витрати за надану правову допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання судової повістки рекомендованим листом. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 09 листопада 2022 року між сторонами по справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Шериф-Рівне» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір №14500798 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони (надалі по тексту договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості, які ним обрані в порядку та на умовах визначених цим договором. Обумовлений сторонами обсяг послуг та їх вартість вказується в додатку 1 до даного договору та являється його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.1.2. договору послуги за цим договором надаються за адресою, яка вказана в додатку 1 (далі об`єкт).

Пунктом 1.3. договору передбачено перелік послуг, які надаються виконавцем для замовника, а п.1.4. договору передбачено період надання послуг згідно договору.

Відповідно до п.2.1. договору вартість обраних замовником послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. визначається сторонами у додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п.2.3. договору оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на наданий виконавцем розрахунковий рахунок у відповідності до чинного законодавства України в строки: згідно п.2.1. договору на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги; згідно п.2.2., 3.2.3., 4.2.2., 5.1.2. договору та за додаткові послуги протягом трьох банківських днів з моменту отримання таких послуг самостійно замовником, на підстав даного договору.

Пунктом 3 передбачено права та обов`язки замовника, а п.4 договору передбачено права та обов`язки виконавця.

Відповідно до п.5.1. відповідальність сторін: замовник: п.5.1.1. за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця, зобов`язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п.2. додатку 1 до договору; п.5.1.2. за несвоєчасне повернення обладнання виконавцю, у випадку отримання такого обладнання замовником у тимчасове користування або не оплати його вартості, згідно з п.3.2.13 договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 100% вартості обладнання, вказаної в п.5. додатку 1 до договору; 5.1.3. за перевірку замовником якості роботи виконавця та/або за хибний виїзд ГШР на об`єкт, який став наслідком неправильного, необережного, з порушеннями вимог цього договору, користування технічними засобами замовником або його уповноваженою особою, останній оплачує виконавцю 250,00 грн. за кожен такий виїзд.

Відповідно до п.5.2. відповідальність сторін: виконавець: п.5.2.1. у разі надання послуг згідно пункту 1.3.1. даного договору, несе перед замовником відповідальність за збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об`єкт в період охорони та в місцях оснащених технічними засобами ОС, шляхом зламування, відкривання або руйнування заблокованих технічними засобами вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинили крадіжку майна, що зберігалося на об`єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні, в межах завданих збитків, але не більше суми, яка узгоджена сторонами в додатку 1 до даного договору. Підпунктами 5.2.2. та 5.2.3. передбачено відшкодування завданих збитків замовнику.

Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом календарного року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Виконавцем послуг ТзОВ «Шериф-Рівне» було надано послуги згідно договору відповідно до актів надання послуг, зокрема, згідно:

акту №5580 від 22 листопада 2022 року вартість послуг становить 315,00 грн.;

акту №6152 від 31 грудня 2022 року вартість послуг становить 1050,00 грн.;

акту №565 від 31 січня 2023 року вартість послуг становить 1050,00 грн.;

акту №1206 від 28 лютого 2023 року вартість послуг становить 1050,00 грн.;

акту №1858 від 31 березня 2023 року вартість послуг становить 1050,00 грн.

З дослідженої в судовому засіданні довідки вих.№17 від 20 вересня 2023 року виданої за підписом директора ТзОВ «Шериф-Рівне» вбачається, що за період з 22.11.2022 року по 31.08.2023 року на поточний рахунок ТОВ «Шериф-Рівне» № НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 43439714) надійшли кошти від ОСОБА_1 по сплаті абонплати за послуги охорони згідно договору №14500798 від 22.11.2022 р. в сумі 1400,00 грн., банківські виписки додаються. Інших платежів від ОСОБА_1 не надходило.

З дослідженого в судовому засіданні акту звірки взаємних розрахунків за період: листопад 2022 серпень 2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шериф-Рівне» і ОСОБА_1 за договором 14500798 вбачається, що на 31 серпня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Шериф-Рівне» становить 3115,00 грн.

При цьому, у відповідності до п.5.1.1. договору розмір штрафних санкцій відповідача становить 2100,00 грн.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.611ЦК Україниу разіпорушення зобов`язаннянастають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимог знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, яка в судове засідання повторно не з`явилась, письмовий відзив на позов не подала, а тому вони підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК Українидо витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3ст.134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6ст.137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннямист.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З дослідженого в судовому засіданні акту приймання-передачі наданої правової допомоги до договору б/н від 02 серпня 2023 року від 09 жовтня 2023 року вбачається, що адвокатським об`єднанням «ПРОКСІ» (ордер на надання правничої правової допомоги адвокатом Блащук Т.В. серія ВК №1037242 від 01 вересня 2023 року) для ТзОВ «Шериф-Рівне» надавались послуги, детальний опис яких зазначений у самому акті, зокрема: ознайомлення з обставинами справи 3 год. сума 3000,00 грн., опрацювання законодавства та локальної документації, підготовка позову 6 год. сума 3000, грн., подання додаткових доказів, клопотань та заява, відправлення їх відповідачу, судові засідання 2 год. сума 4000,00 грн. всього 10000,00 грн.

Однак, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн. згідно платіжної інструкції №675 від 28 серня 2023 року, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,280,

282-289,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф-Рівне» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнення судових витрат - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Шериф-Рівне», м.Рівне, вул.Курчатова, 18А, код ЄДРПОУ 43439714 заборгованість у сумі 3115,00 грн.; штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг в сумі 2100,00 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн. та витрати за надану професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТзОВ «Шериф-Рівне», м.Рівне, вул.Курчатова, 18А, код ЄДРПОУ 43439714

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов