Ухвала

від 13.11.2023 по справі 145/567/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/567/23

2/145/578/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023 смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В.

при секретарі Штотько А.А.,

представників позивача Діхтяр А.В., Григорчука С.А.,

Єзерської О.С.,

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України, Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької районної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тиврівського районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.

До початку проведення підготовчого судового засідання представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України подав клопотання про витребування доказів, яке мотивує тим, що відповідно до розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 05.11.1959 №1467-0223 та від 04.09.1962 №1463-0177 земельну ділянку загальною площею 179, 8 га на території Великовулизької та Маловулизької сільських рад визначено землями оборонного відомства, як запасного військового аеродрому з правом випасу худоби.

Копії рішень встановленим чином направлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця, проте на даний момент установа не може долучити їх до матеріалів справи, оскільки, вказані розпорядження є документами з обмеженим доступом та мають гриф Секретно.

Також, зазначає, що вказані розпорядження є важливими доказами у справі, адже підтверджують факт, що дана земельна ділянка на якій розміщується зокрема військове містечко № НОМЕР_1 (на сьогоднішній день) відноситься до земель оборони та належить державі. І, оскільки ця земельна ділянка відводилась у користування у 1959 та в 1962 роках, коли діяв Земельний кодекс УРСР 1922 року, який не передбачав встановлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, то самих по собі розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 05.11.1959 №1467-0223 та від 04.09.1962 №1463-0177 було достатньою правовою підставою для користування земельною ділянкою.

Крім того, представником відповідачів ОСОБА_1 було подане та уточнене в підготовочму судовому засіданні клопотання про залишення позову без руху, яке зводиться до того, що прокурор не уповноважений звертатись до суду з вказаним позовом.

В підготовчому судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали клопотання про витребування доказів та заперечували проти клопотання представника відповідача про залишення позову без руху.

Представник відповідача Брацлавець Я.Ю. заперечив проти клопотання представника позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця про витребування доказів та підтримав заявлене ним клопотання.

У підготовче судове засідання не з`явився представник Вінницької ОВА, та представник відповідача Вінницької РВА, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. Від представника остнього в матеріалах справи наявлий лист про проведення судового розгляду у відсутності їх представника.

Відтак, з урахуванням думки учасників підготовчого судового засідання, які не заперечуваи щодо проведення даного засідання у відсутності вищевказаних представників сторін, суд з урахуванням вимог ст.ст.198, 223 ЦПК України вважає за можливе проводити підготовче судове засідання у відсутності представників Вінницької ОВА та Вінницької РВА.

Вислухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Щодо клопотання представника позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України про витребування доказів то воно не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ Про державну таємницю державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації доЗводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗУ Про державну таємницю допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, як встановлено із матеріалів справи та вказано самим представником позивача КЕВ докази, які вони просять витребувати мають гриф Секретно і доступ до нього мають лише визначені у ЗУ Про державну таємницю особи. Такого доступу головуючий суддя по даній справі немає. Крім того, як зазначає сам представник позивача копії рішень, які він просить витребувати встановленим чином направлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця та вони знаходяться у їхньому розпорядженні, а відтак у суду відсутні підстави їх витребовувати, тому клопотання не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без руху, суд приходить на наступного висновку.

Представник відповідача у своєму клопотанні стверджує, що у даних спірних правовідносинах немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Зазначені у клопотанні підстави на думку суду, не відповідають дійсності, оскільки у позовній заяві чітко зазначено, що відповідно до пункту 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та Інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом,

Згідно ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи Інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999р. (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство,, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на вказане, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво Інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «Інтерес держави»»

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду з метою захисту порушених інтересів держави відповідно до встановленої законодавством процедури, що підтверджено правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Тульчинська окружна прокуратура листом від 30.09.2022 за №02.55-2334вих-22 повідомляла Міністерство оборони України про порушення інтересів держави у земельній сфері. Водночас Міністерство оборони України, а саме Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України повідомило, що КЕВ м. Вінниця направлено до відповідних органів листи з проханням, щодо вжиття заходів щодо захисту інтересів Міністерства оборони України стосовно порушеного права розпорядження землями оборони військового містечка № НОМЕР_1 , про вжиття (чи про наміри) самостійно звернутися з позовом до суду в листі не заявлено.

Також, Тульчинська окружна прокуратура листом від 30.09.2022 за № 02.55-2335 вих-22 повідомляла КЕВ м. Вінниця про порушення інтересів держави у земельній сфері. КЕВ м. Вінниця своїм листом повідомило, що заходи позовного характеру із захисту інтересів держави не вживалися. Земельна ділянка 179,8 га, в тому числі 24,7429 га, які використовуються для ведення. товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району (на даний час Тульчинського району), до цього часу рахуються на обліку КЕВ м. Вінниця.

Також, Тульчинська окружна прокуратура листом від 11.01.2023 за № 02.55-96 вих-23 повідомляла Вінницьку обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у земельній сфері. Вінницька обласна військова адміністрація повідомила про те, що вони заходи із захисту Інтересів держави при використанні земельних ділянок (зазначених у листі окружної прокуратури) не проводили.

Окрім того, керівник Тульчинської окружної прокуратури на виконання вимог п.п.2 п.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 15.03.2023 попередньо повідомив за вихідним №02.55-785 вих-23 Міністерство оборони України, за вихідним №02.55-784 вих-23 КЕВ м. Вінниця та за вихідним №02.55-786 вих-23 Вінницьку обласну військову адміністрацію про представництво інтересів держави в їх особі при зверненні з позовною заявою до суду.

З огляду на викладене, прокурором доведено право на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Вінниця, Міністерства оборони України.

Крім того, судом в ухвалі про відкриття провадження у справі з`ясовано, що підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, а відтак клопотання представника відповідача про залишенння позову без руху не підлягає до задоволення.

Інших заяв та клопотань передбачених ч.2 ст.197 ЦПК України на адресу суду від сторін не надходили та не були заявлені.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.

У підготовчому засіданні були проведені усі необхідні дії, передбачені ст.ст.197, 198 ЦПК України.

Згідно п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Саме тому, суд вважає підготовче засідання закінченим, а тому відповідно вважає за доцільне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 198, 200, 223, 258, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенніклопотання представника позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України про витребування доказів - відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 про залишення позову без руху - відмовити.

Підготовче засідання у цивільній справі за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України, Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької районної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення - закрити.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 06 грудня 2023 року.

Про час та місце розгляду справи повідомити сторони.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2023 року.

Суддя Вальчук В. В.