Рішення

від 31.10.2023 по справі 308/3424/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3424/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатсьої області

головуючого-судді- Дегтяренко К.С.,

при секретарі судового засідання - Чейпеш В.В.

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

психолога - ОСОБА_5

малолітнього - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи служби у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_7 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_8 , третя особа служба у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

07.08.2012 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі у нийх народився син ОСОБА_9 . 25.07.2016 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області шлюб між позивачнм та відповідачем розірвано, вказаним рішенням ухвалено стягувати на користь відповідача аліменти на утримання малолітнього сина. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю, а він залишився проживати у службовій квартирі наданій йому у користування на підставі ордера. Відповідач разом з сином проживали на орендованих квартирах, які часто змінюували. З лютого 2019 року по жовтень 2022 року по роботі позивач перевівся до м. Київ. За період його перебування у м. Київ, син йому постійно дзвонив, просив повернутись та казав, щ охоче проживати з ним разом, він може пояснити це тим, що у відповідача з`явилась ще одна дитина від її цивільного чоловіка, і відносини між сином і мамою почали погіршуватись. Крім того сама відповідач телефонувала йому і просила забрати сина на виховання і проживання з ним позивачем так як вона самостійно з двома дітьми не справляється. З жовтня 2022 року син почав проживати з позивачем, та він взяв всі турботи по його вихованню та утриманню на себе. На даний час вважає, що сину буде краще проживати з батьком, цього бажає і йог осин, тому ним було ініційоване питання перед органом опіки і піклуванння про визначення місця проживання дитини. Просуть суд позов задовольнити, та у разі прийняття такого рішення, припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача, оскільки він вже рік самостійно утримує свою дитину.

24.04.2023 року подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на підставі ст. 127 ЦПК України, із врахуванням перебування адвоката на лікарняному, судом ухвалою занесеною до протокола судового засідання від 24.04.2023 року, вирішено поновити строк для подання відзиву та встановлено строк до 01.05.2023 року.

28.04.2023 року представником відповдача адвокатом Ковальчук О.В. подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач вимоги позовної заяви не визнає, просить залишити проживати дитину з нею, зазначає, що у неї хороші відносини із сином, вона піклується про нього, займається його розвитком, вихованням, за час проживання із нею син відвідував футбольну секцію, нормально харчувався. Проте, на її думку позивач не усвідомлює ступінь відповідальності щодо виховання сина, його робота не дозволяє йому дбати про дитину протягом дня повноцінно про дитину, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2023 року вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05 .2023 року справу призначено до судового розгляду .

В судовому засіданні 31.10.2023 року:

позивач позовну заяву підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив таку задовольнити. Додатково зазначив, що дитина вже рік проживає з ним, у них нормальні стосунки батька та сина, не виникає жодних непорозумінь, вони добре проводять час разом, часто відвідують його батьків, дитина ходить на секцію боксі, додатково займається англійською мовою. При цьому він жодним чином не перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю, і не збирається цього робити, син коли хоче, тоді відвідує матір;

відповідач відносно задоволення позову заперечила, підтримала поданий раніше відзив. Додатково зазначила, щопроблем у спілкуванні із сином не має, твердження відповідача, що вона просила забрати дитину на виховання не відповідають дійсності, вона бажає виховувати свою дитину і проживати з ним, у сина чудові стосунки з її донькою, вони люблять один одного і добре проводять час. Натомість, наскільки їй відомо із слів сина їздити до батьків позивача у село він не любить, і декілька раз просив її забрати його від бабці ідідуся. Тому просить у позові відмовити;

Представник відповідача адвокат Ковальчук О.В. підтримала раніше позаний відзив, у позові просила відмовити, зазначила, що наявні всі підстави для залишення проживання дитини з мамою;

представник третьої особи при ухваленні рішення просив взяти до уваги висновок органу опіки та піклування, який підтримав у повному обсязі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

07.08.2012 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, про що Виконавчим комітетом Керецівської сільської ради Свалявського району Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис № 26.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 532 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, ухвалено стягувати аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 , на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі частина від заробітку .

Відповідно до ордеру на жилу площу № 0004 серія УЖ від 16.10.2015 року ОСОБА_1 який працює в Управлінні СБУ у Закарпатській області від 16.10.2015 року виділено кімната площею 48,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , склад сім`ї з трьох осіб.

Відповідно до висновку оргну опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 18.04.2023 року № 276/23/01-12, орган опіки та піклування встановив, що доцільним буде визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з його батькм ОСОБА_1 за адресою йго місця проживання.

Відповідно до довідки наданої ТОВ ФК «Еф.Ес.Джі» ОСОБА_11 в 2020 рокці фідвідував футбольний клуб, всі питання, щодо участі у футбольному житті ОСОБА_12 вирішувала мама ОСОБА_13 .

Крім того матеріали справи містять довідку та характеристику з місця навчання Белей Юрія ЗОСШ І-ІІ ступеня № 12.

Відповідно до наявних в матеріадлах справи характеристик з місця проживання та місця роботи ОСОБА_2 , характеризується позитивно.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільних прав та інтересів визначено ст. 15 ЦК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннямистатті 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповіднодо положеньстатті 171 Сімейного кодексу України, дитина має право нате ,щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Дитині ОСОБА_6 виповнилося десять років і він був опитаний у судовому засіданні без присутності батьків, в присутності представника служби у справах дітей та психолога. Хлопчик пояснив, що він однаково любить маму і тата, на даний час проживає з татом. З татом вони добре проводять час, разом гуляють, готують,грають, їздять до бабці і дідуся, ходять на рибалку, бабця навчила його готувати, тато записав на секцію боксу, йому там подобається. До мами він приходить в гості, коли захоче, може там залишитись ночувати, любить свою сестричку. Однак, вважає що проживати йому буде краще з батьком, томущо до мами приходить її інший чоловік, він кричить на всіх, і декілька раз його бив, він його боїться, тому йому комфортніше з батьком.

З поведінки ОСОБА_6 у судовому засіданні та його манери спілкування видно, що він почувається спокійно та комфортно, висловлює власні думки вільно і невимушено. Відсутні будь-які підстави вважати, що на дитину здійснювався тиск з метою змінити її думку.

Хлопчик чітко висловив своє бажання на теперішній час жити постійно з батьком, а до матері приходити в гості. Будь-яких перешкод у спілкуванні з матір`ю батько не чинить. Тому розлучення дитини з матір`ю у даному випадку не буде, дитина матиме можливість за бажанням спілкуватися з матір`ю, періодично залишатися у неї ночувати, тобто спілкування дитини з матір`ю не буде обмеженим.

Будь-яких даних чи доказів, які б свідчили про неналежне виконання батьком своїх обов`язків щодо виховання дитини, суду не надано. Тому з урахуванням думки самої дитини суд вважає доцільним визначити місце проживання дитини з батьком.

З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, враховуючи ставлення сторін до дітей, участь кожного з них у вихованні дитини, висновок органу опіки та піклування, який вважає, що інтересам дитини буде відповідати його проживання з батьком, з урахуванням думки самої дитини, який бажає проживати з батьком, який створив належні умови для виховання та розвитку дитини, суд виходячи з якнайкращих інтересів дітей, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Сімейного кодексу України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є , припинення правовідношення, а також його анулювання.

У зв`язку з визначенням місця проживання дитини з батьком відсутні правові підстави для стягнення з батька аліментів на користь матері. Тому слід звільнити позивача від стягнення аліментів за рішенням суду у справі № 308/4448/16-ц, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 263ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідност.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказане, суд, приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-82,258-265,268,354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Вимоги позовної заяви задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від сплати аліментів, стягнутих на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2016 рокуу справі № 308/4448/16-ц на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Поштова,3.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2023 року.

Суддя К.С. Дегтяренко