Постанова

від 14.11.2023 по справі 487/1363/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.11.23

22-ц/812/1053/23

Єдиний унікальний номер судової справи:487/1363/20

Провадження № 22-ц/812/1053/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

13 листопада 2023 року м. Миколаїв Справа №487/1363/20

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортекс-ЛТД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН», Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Сафронова Ю.І., звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортекс-ЛТД» (далі - ТОВ «Кортекс-ЛТД»), ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (далі - ПрАТ «СК «ЕТАЛОП») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 07 липня 2017 року на автодорозі Р-06 сполученням «Ульянівка-Миколаїв», поблизу м. Миколаїв, на території Новоодеського району Миколаївської області сталася ДТП, в результаті якої транспортний засіб «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 31 березня 2012 року, під керуванням водія ОСОБА_6 , отримав значні механічні пошкодження. Причинно-наслідковим зв`язком отриманих пошкоджень стала недбалість водія ОСОБА_3 , який працюючи водієм ТОВ «Кортес-ЛТД» під час керування вантажівкою «Mercedes Benz 1836», державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом «Mega MNW», державний номерний знак НОМЕР_4 , не вжив належних заходів щодо закріплення вантажу таким чином, щоб виключити його потрапляння на покриття дороги.

16 квітня 2018 року слідчим СВ Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Зарецьким Д.В. прийняте рішення про закриття кримінального провадження, передбаченого статті 286 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

14 травня 2018 року працівниками УПП в Миколаївській області відносно водія вантажівки ОСОБА_3 був складений протокол серії БЛ №152369, про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2018 року (справа № 488/2065/18) ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту від 29 травня 2018 року №080/05-18 про оцінку автомобіля, вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП, з урахуванням ПДВ на запчастини та лакофарбні матеріали склали 163 382,45 грн.

ОСОБА_4 на момент настання ДТП застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у двох страхових компаніях: вантажівку «Mercedes Benz 1836», державний номерний знак НОМЕР_3 у страховій компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), напівпричеп «Mega MNW», державний номерний знак НОМЕР_4 , у страховій компанії ПрАТ «СК «ЕТАЛОН».

Ухвалами Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2021 року та 27 травня 2021 року залучені до участі у справі в якості співвідповідачів ПрАТ «СГ«ТАС» та ОСОБА_5 відповідно.

Посилаючись на те, що відповідачами водієм ОСОБА_3 та ПрАТ «СГ «ТАС» у добровільному порядку не відшкодовані збитки, позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 163 382 грн 45 коп. та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 150 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 13 382 грн 45 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2 066, 91 грн, які складаються з: 816,91 грн судового збору; 1250,00 грн витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2066, 91 грн, які складаються з: 816,91 грн судового збору; 1250,00 грн витрат на проведення експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у даному випадку має місце страховий випадок, який підпадає під дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і тому відповідачі ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 повинені відшкодувати позивачеві заподіяну внаслідок цього страхового випадку матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням автомобіля позивача у зазначеній ним сумі, які підтверджуються наданими позивачем доказами. А саме: страховик в межах суми страхового випадку 150 000,00 грн, в свою чергу ОСОБА_3 залишок шкоди у сумі 13 382,45 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПрАТ «СГ «ТАС» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність встановлених обставин, просило скасувати рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «СГ«ТАС» страхового відшкодування, вартості виконання висновку експертизи та судових витрат.

Заявник вважав, що судом першої інстанції було неправильно досліджено та оцінено докази, а висновки, що викладені в рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначав, що позивач взагалі не звертався до ПрАТ «СГ «ТАС» та не надав для огляду автомобіль в пошкодженому стані, що грубо порушує норми спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та призвело до неможливості ПрАТ «СГ «ТАС» встановити розмір заподіяної шкоди в результаті ДТП, оскільки представник заявника не був присутній при огляді пошкодженого автомобіля та проведенні експертизи.

Позивачем був порушений порядок отримання страхового відшкодування, що призвело до неможливості заявника визначити розмір заподіяної шкоди, а отже позивач втратив право на отримання страхового відшкодування відповідно до чинного законодавства України.

Суд безпідставно не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 пропущений термін подачі заяви про страхове відвідування встановлений законом, а саме 1 рік з моменту ДТП, а тому у ПрАТ «СГ «ТАС» не має законних підстав для виплати страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до Звіту від 29 травня 2018 року №080/05-18 автомобіль «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , є фізично знищеним, оскільки вартість автомобіля перевищує його ринкову вартість, відновлювати пошкоджений автомобіль вважається економічно недоцільним, тому матеріальний збиток приймається рівним ринковій вартості автомобіля та складає 163 382 грн 45 коп.

Суд стягуючи з ПрАТ «СГ «ТАС» 150 000 грн страхового відшкодування, 1250 грн витрат на експертизу керувався Звітом від 29 травня 2018 року №080/05-18, який виконаний через рік після ДТП, та яким встановлено, що автомобіль Volkswagen LT28, державний номерний знак НОМЕР_1 , є фізично зниженим. Суд також не визначив вартості залишків автомобіля.

Окрім того, згідно законодавства, якщо страховик відшкодовує оцінену шкоду, визначену автотоварознавчим дослідженням, як вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, на рахунок потерпілої особи, то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Суду не надано жодних доказів того, що пошкоджений автомобіль відновлений на станції СТО, яка являється платником ПДВ.

Таким чином, на думку заявника, позовні вимоги до ПрАТ «СГ«ТАС» не підлягають задоволенню в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сафронов Ю.І., частково погодився з доводами апеляційної скарги щодо визначення матеріального шкоди з врахуванням вартості придатних залишків транспортного засобу.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві та надав суду апеляційної інстанції звіт №123/11-23 від 03 листопада 2023 року про оцінку вартості пошкодженого КТЗ автомобіля Volkswagen LT28, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на дату оцінки (07 липня 2017 року) становить 36 592 грн 25 коп., яку просив врахувати при ухвалені судового рішення.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Апеляційний суд зауважує, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» страхового відшкодування, вартості виконання звіту, а в іншій частині не оскаржується.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону не в повній мірі відповідає.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 07 липня 2018 року близько 09-00 години ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Mercedes Benz 1836», державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом «Mega MNW», державний номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись в районі 221 кілометру автодороги Р-06 сполучення «Ульянівка-Миколаїв», перед початком руху не перевірив та не забезпечив технічно-справний стан свого транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, та під час руху не стежив за кріпленням свого вантажу і станом свого автомобіля, що призвело до відкриття борту напівпричепу «Mega MNW», та висипання вантажу (відходи переробки зернових культур), в результаті чого водій ОСОБА_6 , який знаходився за кермом автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив наїзд на вищевказану речовину, що призвело до заносу вказаного транспортного засобу ліворуч на зустрічну смугу руху з перекиданням автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, а пасажир даного автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150280000487 від 08 липня 2017 року, суд встановив, що постановою свідчого СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 16 квітня 2018 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито в зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Так як згідно з висновками судово-медичної експертизи від 10 жовтня 2017 року № 317, 321 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Копії матеріалів кримінального провадження направлені до Управління Патрульної Поліції м. Миколаєва для вирішення питання щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України.

14 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 152369, про притягання до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, посилаючись на частину шосту статті 82 ЦПК України, дійшов правильного висновку, що дані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Також судом встановлено, що на час ДТП, що мало місце 07 липня 2017 року, відповідач ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Кортес-ЛТД». А відтак, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не несуть відповідальність за вчинене та не мають сплачувати матеріальну шкоду спричинену ДТП.

Цивільно правова відповідальність водія напівпричепу «Mega MNW», державний номерний знак НОМЕР_4 , на дату ДТП була застрахована власником ОСОБА_4 ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» згідно з Полісом №АК4139160 діючим на 07 липня 2017 року.

Цивільно правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes Benz 1836», державний номерний знак НОМЕР_3 , на дату ДТП була застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з Полісом № АК 4890983 від 21 жовтня 2016 року та Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ6 3471624.

Так, за умовами Поліса (ПрАТ «СГ «ТАС») страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн. Франшиза 0,00 грн. За умовами Договору пакет «Сервісний»; Опція «Автоцивілка Плюс»; Страхова сума 50 000,00 грн; Франшиза 0,00 грн.

Як на доказ вказаної інформації представником позивача суду надана інформація з офіційного сайту АТ «СГ «ТАС» станом на 07 липня 2017 року, згідно з якої кожному клієнту компанії надано можливість на додаток до полісу ОСЦПВ придбати договір страхування «Повний автозахист» пакет «Сервісний» за спеціальною ціною 25,00 грн.

Тобто ліміт відповідальності страховика станом на 07 липня 2017 року, а саме на дату ДТП, відповідно до Полісу №АК4890983, становив 150 000,00 грн.

Відповідно до звіту №080/05-18 від 29 травня 2018 року про оцінку автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , виконаного ФОП ОСОБА_8 , визначено, що на дату ДТП, транспортний засіб «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП отримав такі пошкодження, що витрати на його відновлювальний ремонт з урахуванням ПДВ на запчастини та лакофарбні матеріали становлять 163 382 грн 45 коп. Також в звіті встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 перевищує ринкову вартість КТЗ, відновлювати пошкоджений КТЗ вважається економічно недоцільним, тому матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП приймається рівним ринковій вартості автомобіля на момент ДТП та складає 163 382 грн 45 коп. (а.с. 17-37 т. 1).

З урахуванням вказаного звіту, суд першої інстанції не прийняв заперечення ПрАТ «СГ «ТАС» щодо неправомірності вимоги позивача про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Що стосується заперечень і доводів відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» з приводу пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, то суд вважав їх помилковими та не погодився з ними, оскільки у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, що зазначений у п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає.

Так, у постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду (справа №147/66/17) зазначила, що сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання в позасудовому порядку страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст.258 ЦК України. Адже це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної, позовної давності в інших випадках, ніж випадках, передбачених в цій норми.

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, ВП ВС дійшла висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. Отже оскільки позивач звернувся із даним позовом в межах трирічного строку позовної давності, при цьому пропустивши річний строк з поважної причини, він має право на отримання страхового відшкодування від ПАТ «СГ`ТАС» в межах ліміту відповідальності страховика.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.

У свою чергу, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (стаття 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.

У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону).

Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону).

Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Цим Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, але при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Отже, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому, відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Слід зазначити, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України). При цьому, ЦПК України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права. Наприклад, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає припинення поруки у зв`язку з пропуском 6 місяців строку звернення кредитора до поручителя, а також, що з припиненням поруки припиняється й право на отримання сум простроченої заборгованості від поручителя.

Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (стаття 250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (стаття 347 ЦК України)). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ні зазначений Закон, ні ЦК України, ні будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ні у повному обсязі, ні в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021року у справі № 147/66/17 з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Згідно матеріалів справи дорожньо-транспортна пригода сталась 07 липня 2017 року, із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 05 березня 2020 року, тобто з пропуском встановленого Законом річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.

Проте, остаточне рішення про визнання відповідача ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було прийнято постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва 22 серпня 2018 року у адміністративній справі № 488/2065/18, тобто через рік після скоєння ним ДТП.

Проаналізувавши зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що річний строк потерпілою особою пропущено через незалежні від неї причини, що поведінка потерпілої особи в даному випадку була добросовісною, а тому дана особа має право на отримання страхового відшкодування шляхом пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Загальний строк позовної давності позивачем пропущено не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПрАТ «СГ«ТАС» про не застосування судом під час прийняття рішення у справі положень пп. 37.1.4, п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», застосування яких на думку заявника було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до страхової компанії взагалі.

Враховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, колегія суддів відхиляє як підставу для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги ПрАТ «СГ «ТАС» про необхідність застосування принципу Lex specialis, відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципу Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальна норма має перевагу над загальною, а у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Переглядаючи рішення суду в частині доводів апеляційної скарги відповідача про неправильне встановлення судом розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з заявника на користь позивача, колегія суддів вважає необхідними зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Як встановлено цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes Benz 1836», державний номерний знак НОМЕР_3 , на дату ДТП була застрахована ПАТ «СГ «ТАС» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 4890983 від 21 жовтня 2016 року та Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ6 3471624.

За умовами Поліса №АК4890983 та договору пакет «Сервісний» ліміт відповідальності страховика станом на 07 липня 2017 року, а саме на дату ДТП ,становить 150 000,00 грн.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пп.30.1). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пп.30.2).

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова в правових висновках, викладених в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц та від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц.

Отже, розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача вказав, що власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Проте надав звіт 123/11-23 про оцінку вартості пошкодженого КТЗ автомобіля Volkswagen LT28 реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на дату оцінки (07 липня 2017 року) становить 36 592 грн 25 коп., яку просив врахувати при ухвалені судового рішення.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач просив стягнути на його користь майнову шкоду, завдану механічним пошкодженням автомобілю «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 під час ДТП у розмірі 163 382 грн 45 коп.

Згідно звіту № 080/05-18 від 29 травня 2018 року ринкова вартість автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 на дату оцінки становить 163 382 грн 45 коп.; коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Volkswagen LT28 становить 0,70; вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen LT28 складає 252 357 грн 08 коп. (з урахування ПДВ); величина втрати товарної вартості автомобіля «Volkswagen LT28» не розраховувалась. Також в звіті встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість КТЗ, відновлювати пошкоджений КТЗ вважається економічно недоцільним, тому матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП приймається рівним ринковій вартості автомобіля на момент ДТП та складає - 163 382 грн 45 коп. (а.с. 17 - 39 т. 1).

Отже, з огляду на положення статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» автомобіль «Volkswagen LT28», державний номерний знак НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість.

Згідно наданого суду апеляційної інстанції звіту № 123/11-23 про оцінку вартості пошкодженого КТЗ автомобіля Volkswagen LT28 реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконаний ФОП ОСОБА_8 за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на дату оцінки (07 липня 2017 року) становить 36 592 грн 25 коп.

З урахуванням наведеного, власнику підлягає відшкодуванню шкода у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становить 126690 грн 20 коп. (163 382 грн 45 коп. - 36 592 грн 25 коп.).

За такого, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню позивачу у даній справі становить 163 382 грн 45 коп.

З урахуванням ліміту відповідальності страхової компанії відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК-4890983 за шкоду, страхова компанія має відшкодувати позивачу 126 690 грн 20 коп. У зв`язку з тим, підстави для стягнення шкоди з ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За такого, на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС» та судових витрат підлягає зміні, зі зменшенням розміру стягнення матеріальної шкоди, а в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволення цих вимог.

Разом з тим, правильно суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на оплату звіту № 080/05-18 від 29 травня 2018 року проведення оцінки майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобілю марки Volkswagen LT28, державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому колегія суддів виходить з того, що страховик після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) в порушення вимог ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснив дії, передбачені пп.34.1,34.2 даної статті, а тому відповідно до пп.34.3ст.34 Закону потерпілий має право на відшкодування витрат на проведення експертизи (дослідження).

В силу частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1633 грн 82 коп., тому з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача підлягає стягненню 1266 грн 86 коп., що пропорційно відповідає 77,54 % задоволених вимог, а також 3 295 грн 45 коп. витрат на проведення експертизи.

Відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» за подання апеляційної скарги сплачено 2450, 73 грн, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 550 грн 43 коп., що пропорційно відповідає 22, 46 % вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та судових витрат змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 126690 грн 20 коп., 1266 грн 86 коп. судового збору, 3295 грн 45 коп. витрат на проведення експертизи.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» 550 грн 43 коп. судового збору, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року.