Постанова

від 01.11.2023 по справі 509/3590/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6226/23

Справа № 509/3590/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ,

представника Міністерства Оборони України - Дубчака Д.В.,

представника Кабінету Міністрів України Мартинюк О.М.,

представника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони

Південного регіону Запорожець Х.Ю.,

представника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Негоди Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Кочка В.К., у цивільній справі за позовомзаступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави, в особі - Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 , Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Концерн «Військторгсервіс», Кабінет Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

встановив:

28.09.2016 року заступник прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи на стороні позивачів: Концерн «Військторгсервіс», Кабінет Міністрів України, третя особи на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, та просив суд:

- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №319459 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_1 на підставі рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передач державі в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м Одеси земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3238, що розташована по АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯЖ №319459.

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б №032344 квартирно-експлуатаційній частині Одеського району у 1986 році виконавчий комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», правонаступником якого на теперішній час є Концерн «Військторгсервіс», в особі філії «Одеське управління військової торгівлі».

Відтак, згідно зі ст.ст.77, 78, 84 ЗК України, ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст.1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищевказані землі відносяться за формою власності - до державної власності, зі цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку і органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України.

Так, згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 року №459 за ДП Міністерства оборони України визнане право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вказаного розпорядження 14.07.2003 року вказаному ДП видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу «Ювілейний» (37 будівель та споруд).

20.03.2008рокуМолодіжненськоюсільською радоюприйняторішення№1121-V«Пронаданнядозволу напідготовкутехнічноїдокументації поскладаннюдержавнихактів направовласності безкоштовно гр. України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеської області».

У подальшому, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008 року (т.1, а.с.12, 13):

- затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с.Молодіжне (зокрема за адресою: АДРЕСА_1 );

- передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) безкоштовно у власність громадян України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с.Молодіжне (згідно додатку, зокрема громадянину ОСОБА_1 );

- видано державні акти на право власності на землю.

Таким чином, на підставі вищевказаного рішення Молодіжненської сільської ради відповідачу ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ №319459 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.11).

Таким чином, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008 року зазначена земельна ділянка площею 0,085 га виведена з державної власності та передана до приватної власності, змінено її цільове призначення із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.

Водночас, вищевказане рішення Молодіжненської сільської ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка ним виражена в постанові від 11.11.2014 у справі №21-405-а14, від 06.07.2016 у справі №916/876/13, скасування ненормативних актів органу місцевого самоврядування не породжує наслідків для власника чи орендарів земельної ділянки, не поновлює і не захищає права або законні інтереси позивача, а тому належним способом захисту права є оскарження правоустановчих документів.

З метою фактичного захисту прав та законних інтересів Міністерства оборони України та КЕВ м.Одеси, виникла необхідність у визнанні недійсним державного акту серії ЯЖ №319459, на підставі якого у громадянина ОСОБА_1 , на думку позивача, безпідставно виникло право власності на частину земельної ділянки, що відноситься де земель оборони та на якій розміщено базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Кабінет Міністрів України, Міністр оборони Україні відповідну згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 1,53 га, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», її вилучення Молодіжненській сільській раді не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку сільській раді або вказаним громадянам не адресував.

Водночас, правову позицію щодо необхідності надання згоди Міністерством оборони України на вилучення земель оборони викладено у п. 4.2. «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами», прийнятого Вищим господарським судом України від 01.01.2010 року, де зазначено, що «з аналізу судової практики вбачається, що ВСУ та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра обороні України». Вказаний висновок цілком відповідає вимогам п. 44, 45 Положення.

З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України, зазначена земельне ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.

Оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм законодавства України, вказана земельна ділянка (за адресою: АДРЕСА_1 ) незаконно надана у власність громадянину ОСОБА_1 , а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №319459 підлягає визнанню недійсним.

Оскільки рішеннями Молодіжненської сільської ради №1121-V від 20.03.2008 року та №1266-V від 09.09.2008 року земельна ділянка площею 0,085 га, розташована по АДРЕСА_2 передана у власність громадянину ОСОБА_1 безоплатно, то в даному випадку власник має право витребувати нерухоме майно від добросовісного набувача у всіх випадках.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону було задоволено.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №319459 на право власності наземельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_1 на підставі рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Міністерства оборони України, КЕВм.Одеси земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3238,

що розташована по АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯЖ №319459.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756,00 грн. (т.4, а.с.81,83-88).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.94-106).

У відзиві на апеляційну скаргу Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області погодилася із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення (т.4, а.с.177-179).

В поясненнях на апеляційну скаргу представник Кабінету Міністрів України Мартинюк О. зазначила, що оскаржуване судове рішення постановлено у повній відповідності до вимог закону, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена (т.4, а.с.229-236).

У відзивах на апеляційну скаргу Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону і Міністерство оборони України, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, також просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення без змін (т.5, а.с.1-8).

Перевіривши законністьі обґрунтованістьоскаржуваного судовогорішення,заслухавши доповідача,доводи апеляційноїскарги,колегія суддівдійшла висновкупро необхідністьзадоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державним актом на право постійного користування землею серії Б №032344 КЕЧ Одеського гарнізону у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за ДП Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», правонаступником якого на теперішній час є Концерн «Військторгсервіс», в особі філії «Одеське управління військової торгівлі».

В подальшому, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 11.07.2003 року № 459 за вказаним ДП визнано право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вказаного розпорядження 14.07.2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», всього 37 будівель та споруд.

Крім того, 25.05.2007 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення № 716-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (у межах с.Молодіжне)».

20.03.2008 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1121 -V «Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів на право власності безкоштовно гр. України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеської області».

У подальшому, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008 року:

- затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с.Молодіжне (зокрема за адресою: АДРЕСА_1 );

- передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) безкоштовно у власність гр. України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с.Молодіжне, згідно додатку, у тому числі і відповідачу ОСОБА_1 ;

- видано державні акти на право власності на землю.

Із матеріалів справи також вбачається, що згідно листа від 23.04.2007 року № 661 колишній начальник КЕВ м.Одеси надав дозвіл на вилучення земельних ділянок загальною площею 2,10 га, розташованих на землях Молодіжненської сільської ради в АДРЕСА_2 , із земель, наданих раніше у постійне користування КЕЧ Одеського району. При цьому колишній начальник КЕВ м.Одеси посилався на лист Міністра оборони України від 23.12.2004 року № 220/2826 (т.1, а.с.42, 44).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що даний лист не міг стати підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки площею 2,10 га, з огляду на його адресування Овідіопольській державній адміністрації, а не Молодіжненській сільській раді, а також у зв`язку з перебуванням на вказаних землях об`єктів нерухомого державного майна.

При цьому, позивач вказав, що ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України безпосередньо земельна ділянка площею 2,10 га військового містечка № НОМЕР_1 до комунальної власності не передавалась, оскільки існує особливий, передбачений законодавством порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням.

У зв`язку з цим, позивач вказав, що державний акт серії ЯЖ №319460 порушує права держави як власника вказаних земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійним з огляду на ст.ст. 77, 78, 84, 116 ЗК України.

Крім того, у ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Поряд із цим, ч.1 ст.19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції погодився з позовними вимогами і також вказав, що відповідно до вимог ст.77 ЗК України, ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

За змістом ст.20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Згідно з правовими нормами, що містяться у ч.2 ст.77, ч.3 ст.84 ЗК України, ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (що діяв на момент видачі оскаржуваного державного акту), землі оборони перебувають у державній власності та не можуть передаватись у комунальну власність.

Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акту на право власності на землю) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Молодіжненська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, на якій фактично розташоване ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», правонаступником якого є Концерн «Військторгсервіс», в особі філії «Одеське управління військової торгівлі».

Тобто, суд виходив із того, що Молодіжненською сільською радою не враховано правові норми ст.142 ЗК України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

Проте, даний висновок суду є неправильним, виходячи з того, що Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області не залучена до участі у справі в якості відповідача.

Крім того ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм ч. 2ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1,5 ст.116, ст.ст.120,141, ч. 3 ст.142 ЗК України, ч. 3 ст.24, ч. 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування»- вказана земельна ділянка незаконно надана у власність відповідачу у справі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, державний акт серії ЯЖ №319459 на право власності наземельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_1 на підставі рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року підлягає визнанню недійсним, а отже, позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, так як відповідно достатті 116 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст. 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частинами 6-10 ст.117 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені ча.5статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленомустаттею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно достатті 125 ЗК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженоїнаказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43у редакції, чинній на час видачі державного акту).

Щодо згоди Міністра оборони України на припинення права користування спірною земельною ділянкою та її вилучення, колегія суддів зазначає наступне.

Як було вказано вище, своїм листом від 23.04.2007 року № 661 колишній начальник КЕВ м.Одеси полковник ОСОБА_3 надав дозвіл на вилучення земельних ділянок загальною площею 2,10 га, розташованих на землях Молодіжненської сільської ради в АДРЕСА_2 , із земель, наданих раніше у постійне користування КЕЧ Одеського району, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в межах АДРЕСА_2 (т.1, а.с.42). При цьому у вказаному листі мається посилання на лист Міністра оборони України від 23.12.2004 року № 220/2826 ОСОБА_4 щодо відсутності заперечень проти вилучення земельної ділянки площею 12,5 га із земель оборони з метою відведення новому власнику майна (т.1, а.с. 44).

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд по аналогічним справам № 509/4216/16, № 509/4221/16, 509/1692/17, 509/3180/17 (т.4, а.с.107-113, 114-120, 121-125), а також Одеський апеляційний суд у справі № 509/3178/17 від 07.09.2021 року, у справі № 509/2564) від 11.11.2021 року (т.4, а.с.126-133, 134-138), судові рішення по яким набрали законної сили.

Тобто і Одеський апеляційний суд, і Верховний Суд, судові рішення по яким набрали законної сили, вважають, що позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави, в особі - Міністерства оборони України, а також КЕВ міста Одеси, яке на даний час має назву Одеське квартирно-експлуатаційне управління щодо вилучення земельних ділянок, загальною площею 2,1 га, розташованих на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в межах АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягають.

Що стосується заяви відповідача про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вона задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4 та 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Виходячи з матеріалів справи позивачу - Міністерству оборони України стало відомо про прийняті рішення № 716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року, а також та про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони - в жовтні 2014 року.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки в даному випадку вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо захисту прав інтересів держави в земельних правовідносинах, то суд дійшов правильного висновку, що перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. Таку правову позицію щодо застосування строків позовної давності викладено у Постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року, у справі № 907/238/15.

При цьому суд правильно виходив із того, що про прийняті рішення № 716-V від 25.05.2007 року, № 1121-V від 20.03.2008 року та № 1266-V від 09.09.2008 року, а також про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони стало відомо позивачу - Міністерству оборони України не раніше жовтня 2014 року, в той час як з даним позовом військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, а також КЕВ м. Одеси звернулися 28.09.2016 року.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилаються як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З оглядуна викладене,колегія суддівдійшла висновкупро те,що оскаржуванесудове рішенняне відповідаєзазначеним вимогам, доводиапеляційної скаргийого повністюспростовують,оскільки рішенняухвалено неу відповідностідо вимогматеріального права,у зв`язкуз чимапеляційну скаргуслід задовольнити,оскаржуване рішеннясуду скасувати іприйняти постанову,якою позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі - Міністерства оборони України, КЕВ міста Одеси до ОСОБА_1 , Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Концерн «Військторгсервіс», Кабінет Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, залишити без задоволення.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, з військової прокуратури Одеського гарнізону а також з Одеського КЕУ слід стягнути судовий збір на користь ОСОБА_1 за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4134,00 грн. (т.4, а.с.163), по 2067 грн. з кожного, як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

При цьому колегія суддів виходить із того, що саме військова прокуратура Південного регіону сплачувала судовий збір при поданні позовної заяви в сумі 2756 грн. (т.1, а.с.8).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позовзаступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави, в особі - Міністерства оборони України, квартино-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 , Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Концерн «Військторгсервіс», Кабінет Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, залишити без задоволення.

Стягнути Військової прокуратури Одеського гарнізону, код ЄДРПОУ 38296363, а також з Одеського квартино-експлуатаційного управління, код ЄДРПОУ: 08038284, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 4134,00 (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні), по 2067 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень) з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.11.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький