Постанова

від 13.11.2023 по справі зд/380/8/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № ЗД/380/8/23 пров. № А/857/15225/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року з питань вжиття заходів забезпечення позову (суддя Костецький Н.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 15.03.2023),

у провадженні №ЗД/380/8/23 з розгляду заяви Приватного підприємства "Аквагаз" до Головного управління ДПС у Львівській області,

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановив:

У березні 2023 року ПП "Аквагаз" звернулося в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року про анулювання ПП «Аквагаз» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13060314201900306 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року про анулювання Приватному підприємству «Аквагаз» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13060314201900306 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 - до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ПП «Аквагаз» до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №140-РЛ від 16.02.2023 року, що має бути поданий до суду у строк передбачений ч.2 ст.153 КАС України.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З цією ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову не погодилося Головне управління ДПС у Львівській області та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржувана ухвала суду прийнята з неповним та неправильним встановленням обставини справи та порушенням норми процесуального права, що призвело до винесення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оцінюючи необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження про анулювання ліцензії, в даному випадку позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. У зв`язку із змістом заявлених вимог, фактично до вирішення спору по суті вирішуватиметься питання подовження строку дії ліцензій та провадження господарської діяльності. Покликання позивача на можливі фінансові збитки через дію розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову. За таких обставин, доводи позивача у заяві про забезпечення позову не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірність та збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржену ухвалу суду про забезпечення позову від 15.03.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї заяви.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції з питань вжиття заходів забезпечення позову, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Водночас, згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2ст.151 КАС України).

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, що визначені в ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

Сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Виходячи із викладеного, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів враховує, що у даному провадженні за заявою ПП «Аквагаз» стоїть питання щодо подання у визначений процесуальним законом строк позову з майбутнім предметом спору про визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року про анулювання ПП «Аквагаз» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13060314201900306 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024.

Суд апеляційної інстанції у розглядуваній справі приходить до висновку, що вимога про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023, з тієї підстави, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, являється необгрунтованою, оскільки у справах про визнання протиправним і скасування розпоряджень суб`єкта владних повноважень рішення суду про задоволення позову не потребують виконання шляхом вчинення дій зобов`язального характеру. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення відповідних позовних вимог.

Крім цього, вимога про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023, з тієї підстави, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також являється необгрунтованою, оскільки заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та законні інтереси заінтересованих осіб.

Задовольняючи заяву ПП «Аквагаз» та зупиняючи дію розпорядження ГУ ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії згаданого розпорядження може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Однак, ухвалюючи рішення про забезпечення позову суд першої інстанції не з`ясував, які наслідки впливу таких заходів забезпечення позову будуть мати на права та законні інтереси заінтересованих осіб, що в свою чергу вказує на те, що обраний захід забезпечення позову є передчасним та таким, що застосований судом без з`ясування всіх фактичних обставин, які стосуються дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права, свободи та законні інтереси заінтересованих осіб.

Колегія суддів також зазначає, що саме по собі подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень не є доказом того, що таке рішення є протиправним, адже розгляд адміністративної справи по суті і має на меті встановлення правомірності чи протиправності прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Апеляційний суд досліджуючи необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного Розпорядження про анулювання ліцензій, приходить до переконання, що в даному випадку позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, у зв`язку із змістом заявлених вимог, фактично до вирішення спору по суті вирішуватиметься питання подовження строку використання Товариством ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та провадження відповідної господарської діяльності.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що ПП «Аквагаз» не наведено беззаперечних доводів про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обгрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, спірним рішенням (розпорядженням) відповідача може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача до ухвалення рішення суду по справі, а також і те, що є ознаки очевидної протиправності такого рішення відповідача.

Колегія суддів зазначає, що наявність ознак протиправності розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної пальним може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії розпорядження контролюючого органу суперечить меті застосування інституту забезпечення позову.

Посилання ПП «Аквагаз» на можливі фінансові збитки через дію розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову.

При цьому, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ПП "Аквагаз" є 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний), 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подрібленими продуктами.

Тобто, господарська діяльність ПП "Аквагаз" не обмежується роздрібною торгівлею пальним.

Крім цього, в оскарженій ухвалі суду від 15.03.2023 про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року про анулювання ПП "Аквагаз" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову є необхідним для збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до винесення остаточного рішення суду.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року про анулювання ПП "Аквагаз" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, дійсно збереже для суб`єкта господарювання існуюче становища, тобто надасть Підприємству можливість і надалі здійснювати господарську діяльність з використанням розглядуваної Ліцензії.

Однак, таке зафіксоване існуюче становище щодо надання можливості суб`єкту господарювання продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням розглядуваної Ліцензії, яка анульована розпорядженням ГУ ДПС у Львівській області №140-РЛ від 16.02.2023 року, призведе до більш негативних і незворотних наслідків у разі якщо судом буде встановлено правомірність такого розпорядження №140-РЛ від 16.02.2023 року. Тобто, у розглядуваній ситуації не буде дотримано пропорційного балансу між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходу забезпечення позову на права та законні інтереси заінтересованих осіб.

За встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи ПП "Аквагаз" у заяві про забезпечення позову не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірність та збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведені вище законодавчі норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта ГУ ДПС у Львівській області про те, що заява ПП "Аквагаз" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при задоволенні заяви ПП "Аквагаз" про забезпечення позову не дотримано норм процесуального права та сформовано висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому оскаржену ухвалу суду про забезпечення позову слід скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду 15 березня 2023 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у провадженні №ЗД/380/8/23 з розгляду заяви Приватного підприємства "Аквагаз" до Головного управління ДПС у Львівській області про забезпечення позову до подання позовної заяви скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Аквагаз" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль