Ухвала

від 13.11.2023 по справі 922/4648/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

13 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/4648/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 1981 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., повний текст складено 11.11.2022,

за позовом Виробничого кооперативу "Вет Роял", м. Харків,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виробничий кооператив "Вет Роял", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в якій просив:

- визнати індивідуально визначене (нерухоме) майно, що належить до державної власності - семиповерховий адміністративний будинок загальною площею 1955,10 кв.м (інвентарний номер 10310029, літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний №367), що розташований за адресою: місто Харків, вулиця Різдвяна, 9 та індивідуально визначене (нерухоме) майно, що належить до державної власності - семиповерховий адміністративний будинок загальною площею 1990,2 кв.м (інвентарний номер 10310029, літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний №367), що розташований за адресою: місто Харків, вулиця Різдвяна, 9, об`єктом оренди згідно договору № 6375-Н від 14.09.2017 одним і тим самим майном та зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02498530) привести об`єкт оренди у первісний стан;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324) включити індивідуально визначене (нерухоме) майно державної власності - семиповерховий адміністративний будинок, загальною площею 1955,10 кв.м (інвентарний номер 10310029, літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний №367), що розташований за адресою: місто Харків, вулиця Різдвяна, 9 до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації;

- визнати причини пропуску Виробничим кооперативом "Вет Роял" (код ЄДРПОУ 33607496) строку для подання заяви на отримання права на викуп орендованого майна та виконання невід`ємних поліпшень в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди поважними та поновити їх;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324) визнати за Виробничим кооперативом "Вет Роял" (код ЄДРПОУ 33607496) право на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації - індивідуально визначеного (нерухомого) майна державної власності - семиповерховий адміністративний будинок, загальною площею 1955,10 кв.м (інвентарний номер 10310029, літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний №367), що розташований за адресою: місто Харків, вулиця Різдвяна, 9;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324) укласти з Виробничим кооперативом "Вет Роял" (код ЄДРПОУ 33607496) договір купівлі-продажу індивідуального визначеного (нерухоме) майна державної власності - семиповерхового адміністративного будинку, загальною площею 1955,10 кв.м (інвентарний номер 10310029, літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний №367), що розташований за адресою: місто Харків, вулиця Різдвяна, 9 за ціною 4594800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі №922/4648/21 відмовлено у позові. Скасовано заходи забезпечення позову у справі №922/4648/21, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року.

26.09.2023, тобто після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження, представник позивача адвокат Олесів Н.Я. подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі №922/4648/21 (вх. № 1981 Х/2), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21 та ухвалити нове, яким позовні вимоги Виробничого кооперативу "Вет Роял" задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Водночас заявник апеляційної скарги просить поновити строк на подання апеляційної скарги на підставі статті 256 ГПК України, посилаючись, зокрема, на те, що копія повного тексту оскаржуваного рішення не була отримана позивачем, та лише 07.09.2023 представник позивача ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4648/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 1981 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21, до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

05.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4648/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 1981 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21 на підставі приписів частини 3 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 про залишення апеляційної скарги без руху направлено на надану представником позивача адвокатом Олесів Н.Я. адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно листа-відповіді адвокат Олесів Н.Я. отримав вказану ухвалу суду 18.10.2023.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі №761/2006/20, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26.05.2023 у справі № 522/564/21, від 13.04.2023 у справі №947/26777/19, від 20.01.2023 у справі №465/6147/18, від 30.11.2022 у справі №759/14068/19 тощо.

Таким чином, особисто надавши суду такі засоби комунікації представник позивача адвокат Олесів Н.Я. фактично погодився на доставлення йому судових документів на вказану ним електронну адресу.

Відповідно пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії), зважаючи на підтвердження представником позивача отримання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху засобами електронного зв`язку 18.10.2023, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції десятиденний строк згідно ухвали суду від 10.10.2023, останнім днем строку для надсилання (подання) заяви про усунення недоліків є 30.10.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Крім того, представник ВК "Вет Роял" адвокат Олесів Н.Я. отримав зазначену ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху о 13:22 01.11.2023 в електронний кабінет, що підтверджується довідкою Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, сформованої в програмі Діловодство спеціалізованого суду, що відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України.

Також, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 про залишення апеляційної скарги без руху направлено Виробничому кооперативу "Вет Роял" на адресу, яка зазначена позивачем в апеляційній скарзі: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна буд. 9. Проте, 09.11.2023 вищезазначена копія ухвали від 10.10.2023 разом з поштовим конвертом та рекомендованим повідомленням повернулася на адресу суду з відміткою «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».

Отже, судом було вжито належних та достатніх заходів для повідомлення заявника про недоліки поданої ним апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.ч. 5-7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

30.10.2023, в межах встановленого строку, засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків (вх. № 13197, документ сформований в системі "Електронний суд" 28.10.2023), в якому заявник апеляційної скарги посилається на отримання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху засобами електронного зв`язку 18.10.2023; просить прийняти заяву про усунення недоліків та за наслідками її розгляду відкрити провадження у справі №922/4648/21. Надаючи додаткове обґрунтування щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21 заявник фактично заперечує щодо отримання поштової кореспонденції (зокрема, ухвала суду від 11.10.2022 про призначення судового засідання на 01 листопада 2022 року), зазначаючи про припинення відносин між ВК "Вет Роял" та адвокатом Олесів Н.Я. 15.10.2022, відсутність голови ВК "Вет Роял" та адвоката Олесів Н.Я. на території міста Харкова, перебування єдиного працівника ВК "Вет Роял" в особі голови - Басай О.С. за межами території України з 04.07.2022. Також, зазначає про те, що введення воєнного стану в Україні через військову агресію рф проти України та ведення активних бойових дій на території Харківської області унеможливлювало фактичне виконання стороною позивача своїх процесуальних обов`язків, зокрема дотримання вимог статті 242 ГПК України. Крім того, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України та ситуацією, що склалася в Україні, зокрема і у місті Харкові (постійні повідомлення Військово-цивільної адміністрації Харківської області сигналу «повітряної тривоги» про небезпеку авіаційних та артилерійських ударів, перебої у роботі систем електропостачання після враження критичної інфраструктури та Інтернету, ведення активних бойових дій на території Харківської області) посилається на відсутність можливості забезпечити участь представника ВК "Вет Роял" адвоката Олесів Н.Я. чи будь-якого іншого представника через фінансові можливості. Заявник вказує про те, що голова ВК "Вет Роял" належним чином виконував всі необхідні процесуальні дії передбачені ГПК України до подій, пов`язаних з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, однак після їх настання на території України не мав змоги діяти у відповідності до вимог ГПК України, а тому як тільки виникла можливість голова ВК "Вет Роял" забезпечив представництво очолюваної ним юридичної особи в межах справи №922/4648/21, зокрема шляхом доручення адвокату Олесів Н.Я. на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 01.11.2022.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, у зв`язку з навчанням судді Шевель О.В., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Надаючи оцінку вказаним твердженням заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Нормами глави 1 розділу ІV ГПК України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалене місцевим господарським судом 01.11.2022, повний текст якого складений 11.11.2022, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 01.12.2022. Проте, скаржник звернувся з даною апеляційною скаргою 26.09.2023.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш ніж на 9 місяців.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 5.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.

Проте, підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано неповажними, з огляду на таке.

Так, скаржник обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження тим, що з оскаржуваного рішення вбачається, що учасники судового процесу у судове засідання 01.11.2022 не з`явились, повний текст оскаржуваного рішення складено 11.11.2022, проте позивачу копія повного тексту оскаржуваного рішення не надходила. Заявник звертає увагу на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці працівників суб`єктів господарювання, зокрема ВК "ВЕТ РОЯЛ" тимчасово припинив свою господарську діяльність, а голова кооперативу змушений був тимчасово покинути територію України, що підтверджується відміткою на сторінці його закордонного паспорту. Крім цього, за твердженням заявника, після відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Олесів Н.Я. від 12.09.2022, останнім припинено повноваження з представництва ВК "ВЕТ РОЯЛ" на підставі договору від 15.10.2022 про дострокове припинення зобов`язань та розірвання договору про надання правової допомоги від 27.04.2021 (на підтвердження зазначеного додано копію цього договору). В подальшому, у зв`язку із неотриманням оскаржуваного судового рішення від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21 позивачем укладено договір з адвокатом Кутовим Г.І., який 07 вересня 2023 року ознайомився із матеріалами вказаної судової справи та отримав копію оскаржуваного судового рішення. Відтак, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення представником ВК "ВЕТ РОЯЛ" отримано лише 07.09.2023, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення та відкрити апеляційне провадження. Окрім того, оскільки запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, що викладено в ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №910/4390/21, представник позивача просить врахувати наведене та вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку підлягає задоволенню.

Крім того, в апеляційній скарзі представник апелянта посилається на те, що судом першої інстанції не повідомлено належним чином позивача та його представника про дату та час судового засідання 01.11.2022, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВК "ВЕТ РОЯЛ".

Стосовно тверджень заявника про неналежне повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце засідання суду, та про неотримання копії повного тексту судового рішення, суд зазначає таке.

Перевіривши доводи скаржника, судом апеляційної інстанції встановлено, що процесуальні документи суду першої інстанції, у тому числі ухвала-повідомлення від 20.09.2022 про призначення судового засідання на 11 жовтня 2022 року та ухвала-повідомлення від 11.10.2022 про призначення судового засідання на 01 листопада 2022 року, а також копія оскаржуваного судового рішення від 01.11.2022 були направлені позивачу та його представнику за адресою, вказаною у позовній заяві та інших документах по справі (зокрема, у клопотаннях про відкладення розгляду справу від 22.08.2022 та від 12.09.2022), а саме: ВК "ВЕТ РОЯЛ" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 9), вказана адреса також відповідає місцезнаходженню позивача, зазначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; адвокату Олесів Н.Я. ( АДРЕСА_1 ) (т.1, а.с. 1-19, т.3, а.с.1-7, а.с.29-33, 64-67, 74, 79-82).

При цьому, ухвала-повідомлення від 11.10.2022 про призначення судового засідання на 01 листопада 2022 року отримана адвокатом Олесів Н.Я., який здійснював представництво інтересів позивача протягом розгляду справи в суді першої інстанції, 20.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3, а.с. 74).

Також, копія вказаної ухвали суду першої інстанції від 11.10.2022, направлена на адресу ВК "ВЕТ РОЯЛ", разом з поштовим конвертом та повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271534093) повернулись за зворотною адресою суду першої інстанції з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" від 26.10.2022 (т.3, а.с. 79-82).

Суд апеляційної інстанції встановив, що копії оскаржуваного судового рішення від 01.11.2022, направлені на адресу ВК "ВЕТ РОЯЛ" та адвоката Олесів Н.Я., разом з поштовим конвертом та повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271699327, 6102271699335) повернулись за зворотною адресою суду першої інстанції з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" від 25.11.2022 та з відміткою "повернення за закінченням терміну зберігання" - 02.12.2022 відповідно (т.3, а.с. 99-109, 122-132).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення відповідних процесуальних дій) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Такі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2321/20 (922/605/21), від 28.06.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21), від 15.06.2022 у справі № б8/129-11, від 23.12.2021 у справі № 5/219-6-10-8-к.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

З огляду на те, що ухвали про рух справи та оскаржуване рішення суду першої інстанції було надіслано скаржнику на його адресу, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також на адресу представника позивача адвоката Олесів Н.Я., апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення ВК "ВЕТ РОЯЛ" про результати розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, ці ж адреси вказані представником ВК "ВЕТ РОЯЛ" адвокатом Олесів Н.Я. й в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача щодо зміни його місцезнаходження чи клопотання про надіслання судом процесуальних документів на іншу адресу, ніж вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та у поданих до суду заявах/клопотаннях.

Щодо посилання представника ВК "ВЕТ РОЯЛ" адвоката Олесів Н.Я. на укладення договору від 15.10.2022 про дострокове припинення зобов`язань та розірвання договору про надання правової допомоги від 27.04.2021, внаслідок чого припинено повноваження адвоката з представництва інтересів позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення ні позивачем, ні адвокатом про вказані обставини суду першої інстанції під час розгляду справи, навіть після отримання 20.10.2022 адвокатом Олесів Н.Я. ухвали-повідомлення про призначення судового засідання на 01.11.2022, за наслідками якого й було ухвалено оскаржуване рішення.

Водночас, скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо.

Згідно із приписами частини 2 статті 42 ГПК учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 1 статті 43 ГПК передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 тощо).

У силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про ухвалені судом рішення за допомогою, зокрема, ЄДРСР.

Так, згідно відомостей, наявних у ЄДРСР, вбачається, що ухвала Господарського суду Харківської області від 11.10.2022 у справі №922/4648/21 про призначення судового засідання на 01.11.2022 оприлюднена у ньому 14.10.2022, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі №922/4648/21 - 21.11.2022.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ВК "ВЕТ РОЯЛ" був повідомлений про розгляд даної справи, оскільки саме він є позивачем у справі та суд першої інстанції розглядав справу за його позовною заявою, а відтак, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про результати розгляду справи, зокрема, через відкритий безоплатний цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, та скористатися наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями останній у розумні та своєчасні строки не скористався.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що не було зроблено позивачем у цьому випадку.

З цих підстав, усі доводи заявника, які зводяться до доказування обставин щодо неповідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та неотримання повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції не може визнати поважними з огляду на зазначене вище.

Натомість, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про отримання копії судового рішення лише 05.09.2023 (тобто лише через 9 місяців після ухвалення оскаржуваного рішення), а з апеляційною скаргою 26.09.2023 апелянтом не наведено обставин та не надано доказів в обґрунтування доводів неможливості своєчасного звернення до суду першої інстанції задля отримання копії судового рішення, для того, щоб сформувати позицію стосовно оскаржуваного рішення та у найкоротші строки звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

До того ж, подане до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання копії судового рішення від 05.09.2023 вх. № 23814 представником позивача ВК "ВЕТ РОЯЛ" адвокатом Кутовим Григорієм Ігоровичем, який на підтвердження своїх повноважень додав ордер про надання правничої (правової) допомоги від 04.09.2023 №1146956, в якому підставою зазначено договір про надання правової допомоги від 15.06.2022 №б/н. Наведене свідчить про наявність під час розгляду справи укладеного позивачем договору про надання правової допомоги з іншим адвокатом Кутовим Г.І. з 15.06.2022 та наявність можливості представництва інтересів позивача в межах цієї справи іншим представником.

Щодо посилання заявника на обставини перебування керівника ВК "ВЕТ РОЯЛ" поза межами території України (що підтверджується наданою копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон) у зв`язку з військовою агресією росії проти України та введенням активних бойових дій на території Харківської області, та тимчасове припинення господарської діяльності, слід зазначити таке.

Частиною третьою статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Приписами частини першої статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки; обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Частиною 4 статті 61 ГПК України передбачено, що про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Як вже було зазначено, представництво інтересів ВК "ВЕТ РОЯЛ" в суді першої інстанції здійснював адвокат Олесів Назар Ярославович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.11.2021 №1041490, в якому зазначено підставою надання правової допомоги - договір про надання правової допомоги від 27.04.2021 (т.1. а.с.213-215), який після введення воєнного стану продовжував здійснювати представництво інтересів позивача, зокрема, подавав до суду першої інстанції клопотання про закриття підготовчого провадження від 13.07.2022, про відкладення розгляду справи від 08.08.2022, 22.08.2022 та 12.09.2022, приймав телефонограми та отримував процесуальні документи суду.

Водночас, до матеріалів апеляційної скарги додано копію договору від 15.10.2022 про дострокове припинення зобов`язань та розірвання договору про надання правової допомоги від 27.04.2021, внаслідок чого за твердженням заявника було припинено повноваження адвоката Олесів Н.Я. з представництва інтересів позивача у даній справі, та копію договору про надання правової допомоги від 21.08.2023, на підставі якого на даний час адвокат Олесів Н.Я. знову надає правову допомогу та здійснює представництво інтересів позивача, у тому числі, під час звернення до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою.

При цьому, в порушення приписів частини 4 статті 61 ГПК України матеріали справи не містять доказів повідомлення суду першої інстанції про припинення представництва адвокатом Олесів Н.Я. інтересів позивача шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що ВК "ВЕТ РОЯЛ" виступав позивачем у справі, тобто ініціатором даного судового провадження, мав в ході розгляду справи у суді першої інстанції представника, з яким під час розгляду справи вирішив достроково розірвати договір про надання правової допомоги, про що не повідомив суд, не вчинив дії щодо укладення договору з іншим адвокатом на представництво його інтересів в суді в даному судовому провадженні, не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження, ініційованого ним самим, скориставшись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції вважає, що перебування керівника юридичної особи за кордоном через бойові дії та введення воєнного стану, не є поважною підставою пропуску строку на звернення з даною апеляційною скаргою.

При цьому, юридична особа має більше можливостей для здійснення свого представництва у суді, аніж фізична особа, яка перебуває у зоні бойових дій, та відповідно об`єктивно обмежена у захисті своїх прав та інтересів. Суд апеляційної інстанції відзначає, що внутрішньо-організаційні питання функціонування юридичної особи носять суб`єктивний характер, юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційних скарг та оформлення їх змісту. (Близька за змістом позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 910/8949/21, від 06.03.2023 у справі № 26/95-09).

З урахуванням вищевикладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржник мав можливість уповноважити адвоката для здійснення представництва у суді в порядку частини першої статті 58 та частини четвертої статті 60 ГПК України, проте ВК "ВЕТ РОЯЛ" не вчинено жодних дій для уповноваження іншої особи забезпечити безперервний робочий процес, а тим самим і вчасно звернутися з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує, що ВК "ВЕТ РОЯЛ" є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання скаржником вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб`єкта господарювання.

Отже, скаржником не наведено підстав та не надано жодних доказів на підтвердження наявності особливих та непереборних обставин неможливості звернутися до суду з апеляційною скаргою в період з 21.11.2022 (дата оприлюднення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції) до дати подачі даної апеляційної скарги - 26.09.2023.

Оцінюючи доводи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження щодо введення на території України воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначає, що введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.

Саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №921/328/21, від 20.07.2022 у справі № 924/939/21.

Суд апеляційної інстанції звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10.11.2022 у справі №990/115/22, де відзначено:

"Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (див. пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).

Верховний Суд зазначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.

Відтак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Проте, доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження через введення воєнного стану заявником також не додано.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування поважності причин значного (більш ніж на 9 місяців) пропуску строку на апеляційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим суд визнав наведені апелянтом підстави для поновлення строку неповажними, що стало підставою для постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10.10.2023.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 10.10.2023 представником позивача надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій наведено додаткове обґрунтування щодо пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, фактично доводи заявника апеляційної скарги зводяться до того, що ні позивачем, ні його представником не отримувалась поштова кореспонденція суду, припинення правовідносин з представництва між позивачем та адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, перебування єдиного працівника ВК "Вет Роял" голови Басай О.С. за межами території України з 04.07.2022, а також введення воєнного стану в Україні через військову агресію рф проти України та ведення активних бойових дій на території Харківської області унеможливило фактичне виконання стороною позивача своїх процесуальних обов`язків, зокрема дотримання вимог статті 242 ГПК України, та забезпечити участь представника ВК "Вет Роял" адвоката Олесів Н.Я. чи будь-якого іншого представника через фінансові можливості позивача.

Розглянувши вказане клопотання, подане на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія зазначає, що апелянт не наводить нових доводів щодо поважності пропуску строку та не надає доказів на підтвердження викладених обставин, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про наявність таких причин, пов`язаних з непереборними обставини, які не залежали від скаржника, оскільки наведені останнім обставини (зокрема, неотримання поштової кореспонденції, не вчинення протягом тривалого часу дій, спрямованих на отримання інформації про результати розгляду даної справи, припинення правовідносин за договором про надання правової допомоги, у зв`язку із запровадженням воєнного стану виїзд керівника за межі України та зміна режиму роботи юридичної особи, погіршення фінансових можливостей) відносяться до організаційних питань діяльності підприємства, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин, через які останній був позбавлений можливості вчасно вчинити процесуальні дії щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом строк. Крім того, доводи клопотання про фінансові труднощі скаржника не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Інших підстав, які можуть свідчити про поважність підстав пропуску процесуального строку, скаржником не наведено, доказів, які свідчили б про те, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, - не подано.

Можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження в даному випадку.

Проте, апеляційний господарський суд не вважає наведені скаржником обставини поважними і такими, що дають підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Можливість вчасного подання апеляційної скарги або в найкоротші строки вчинення дій, спрямованих на отримання інформації про результати розгляду справи та звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, а саме можливості організації його внутрішньої роботи, тобто мала суб`єктивний характер.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перевіривши доводи скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не наведено належних обґрунтувань причин, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали можливості подати без зайвих зволікань у максимально короткий проміжок часу апеляційну скаргу у справі № 922/4648/21 раніше, ніж 26.09.2023.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає неповажними наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного (на 9 місяців) строку подання апеляційної скарги, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо оскарження рішення суду. Відтак, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на судове рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. (Такі висновки викладені постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21).

З огляду на викладене, враховуючи, що підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, є неповажними, тому у суду апеляційної інстанції й відсутні підстави для поновлення скаржнику пропущеного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову Виробничому кооперативу "Вет Роял" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі №922/4648/21.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 235, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 1981 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 у справі № 922/4648/21.

2. Матеріали апеляційної скарги з доданими до неї документами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль