Рішення

від 13.11.2023 по справі 903/1027/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2023 року Справа № 903/1027/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1027/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Посібл Солюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд про стягнення 669355,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Посібл Солюшн надіслала на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд про стягнення грошових коштів у розмірі 669355,68 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортне експедиційне обслуговування №03-01-01ПС від 03.01.2022.

Представник позивача просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.10.2023 представник відповідача сформував в системі Електронний суд клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, оскільки вирішення спірних правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем має досить важливе значення для ТОВ Агро Фонд та є складною, вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного вирішення спору та надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази у справі, також Відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення та докази по справі, тому існує необхідність у розгляді справи № 903/1027/23 в судовому засіданні з викликом сторін.

Також, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 09.10.2023 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Агро Фонд» про розгляд справи в судовому засідання з викликом сторін.

30.10.2023 представник відповідача сформував в системі Електронний суд клопотання про долучення доказів, саме докази надіслання на електронну адресу позивача відзиву з додатками.

02.11.2023 представник позивача сформувала в системі Електронний суд відповідь на відзив.

Відповідь на відзив доставлена в електронний кабінет представника відповідача 02.11.2023 о 18:86 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 06.11.2023 включно.

Заперечення на відповідь на відзив позивача на адресу суду не надходили.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Посібл Солюшн (далі експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Фонд (далі клієнт, відповідач) укладено Договір на транспортне експедиційне обслуговування №03-01-01ПС (надалі також Договір, а.с.11-17).

Відповідно до п.1.1 якого, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки, з усіх дирекцій залізниць «Укрзалізниці» за реквізитами останнього.

Згідно п.1.2. Договору, Експедитор зобов`язується виконувати роботу у відповідності із вказівками Клієнта, які повинні бути правомірними, здійсненими та коректними.

Відповідно до п.1.3. Договору, Експедитор має право відступити від вказівок Клієнта, якщо по обставинам це необхідно в інтересах Клієнта і Експедитор не міг попередньо запитати Клієнта або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Експедитор зобов`язаний негайно повідомити Клієнта про допущені відступи.

У відповідності до п.п. 1.4-1.5. Договору, Експедитор у разі необхідності може самостійно залучати для виконання своїх зобов`язань третіх осіб, за умови, що він залишається відповідальним перед Клієнтом за виконання умов Договору. Протягом усього терміну роботи Експедитора з вантажем, право власності на нього належить Клієнту.

Відповідно до п.2.1. Договору, Експедитор, зокрема, має право:

-на відшкодування погоджених з Клієнтом обсягах додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта;

- виступати представником Клієнта в його правовідносинах з дирекціями залізниць України та іншими перевізниками;

- забезпечити виділення плану і подачу рухомого залізничного складу для здійснення навантаження вантажів, що належать Клієнт на станціях відправлення;

- здійснювати оплату залізничних тарифів, додаткових і станційних зборів за перевезення вантажів Клієнта.

- за дорученням Клієнта організувати завантаження вантажу в вагони, встановлювати на них запірно-пломбувальні пристрої.

Відповідно до п.2.3. Договору, клієнт, зокрема, зобов`язаний:

- оплатити надані послуги Експедитору.

- відшкодувати Експедитору витрати, пов`язані з оплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів з вини Клієнта.

Відповідно до Заявки №11 від 15.02.2022 до Договору на транспортне експедиційне обслуговування №03-01-01ПС від 03.01.2022, Відповідач (Клієнт) надав інструкцію щодо організації перевезення вантажу залізничним транспортом, а саме:

Вантаж, код, рік врожаю - кукурудза, урожаю 2021 року.

Кількість- 3200/50 шт,

Вартість перевезення - 930 грн/т;

Станція відправлення - 350905 Броди;

Місце відвантаження - ТОВ «А ГРО ФОНД»;

Період відвантаження - 20.02-24.02.2022;

Власник вантажу - ТОВ «АГРО ФОНД»;

Станція призначення - Чорноморськ-порт, експорт;

Вантажоодержувач- СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ», код ЄДРПОУ 24528065, 68000, ОДЕСЬКА ОБЛ., ЧОРНОМОРСЬК, проспект МИРУ,1, а/с 607

Код вантажоодержувача 0834;

Поштова адреса вантажоодержувача: 68000, Одеська обл., Чорноморськ, вул.Промислова, 14 відділення №1 (а.с.18-19).

18.02.2022 на станцію Броди Львівської залізниці для Клієнта - ТОВ «АГРО ФОНД» згідно залізничної накладної №42082719 (а.с.21-22) прибули 50 власних порожніх вагонів під навантаження зерном кукурудзи, призначення -Чорноморськ-порт Одеської залізниці. У зв`язку із зайнятістю вантажного фронту на п/колії ТОВ «АГРО ФОНД», де проходить завантаження зернових вантажів на 50 власних вагонів-зерновозів о 20 год.30 хв. перевізником - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» відкрито Акт загальної форми ГУ-23 №262 від 18 лютого 2022 року про початок затримки по причині «затримка вагонів на коліях станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта» (а.с.24).

Із них вагони №53229456, 53233755, 53235016, 53237715, 58501388, 58506239,58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583895, 95746368, 65779807, 53223533, 58504945, 58515115, 585246,79, 58529978, 58535745, 58541574, 58559196. 95134268, 95168837, 95779807 в кількості 26 штук знаходились по станції Броди до 19 год.30 хв. 25 березня 2022 року згідно Актів загальної форми ГУ-23 №№426,427, 428.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України та п.9 Правил зберігання вантажів перевізником по станції Броди згідно п.2.1. розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги перевізником - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» нараховано збір за зберігання вагонів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №28030183 в сумі 557796,40 гривень, ПДВ - 111 559,28 гривень, разом - 669 355,68 гривень, який було сплачено Позивачем (Експедитором) на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі №910/9986/22.

Разом з цим, 15.04.2021 Позивачем (Експедитором) -ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» підписано заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом№ 42174050/2021-0001 від 15.04.2021 (надалі також-Заява про приєднання), відповідно умов якої Відповідач надав Акціонерному товариству «УКРАЇНСЬКА Залізниця» згоду про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі також Договір,а.с.47).

19.04.2021 АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» засвідчила прийняття ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило, що Замовнику присвоєно коди: відправника / одержувача: 4050 та платника 8222886 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером (а.с.48).

Відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, перевізник - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та замовник - ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» уклали договір предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.2.1.1. Договору, Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.

До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів Перевізника - за три доби до дати навантаження.

Таким чином, між сторонами було погоджено подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезення.

Згідно п 2.1.7. вказаного Договору, Відповідач зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ- 46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору, Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2022 року о 20 год. 20 хв. на 10 вагонів-зерновозів №№58524679, 53223533, 58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 складено акт загальної форми ГУ-23 №284 про закінчення затримки та вагони згідно Листа ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» №22/22/1 від 22 лютого 2022 року подано під навантаження відповідно до письмової угоди №17 від 22 лютого 2022 року на під`їзну колію ТОВ «Компанія «Дністер» (пам`ятка форми ГУ-45 від 22 лютого 2022 року №35 про подачу вагонів.

Таким чином, 23 лютого 2022 року о 22 год 50 хв. вагони №№58524679, 53223533, 58541574, 58515115,58504945,58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 забрані із під`їзної колії, що підтверджується пам`яткою форми ГУ-45 №39 про забирання вагонів.

Із 23 лютого о 22 год. 50 хв, вагони №№58524679, 53223533, 58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 знаходились на місцях загального користування в очікуванні перевізного документу, що підтверджується Актом загальної форми №295 від 23 лютого 2022 року.

22 лютого 2022 року о 15 год. 00 хв. вагон №95779807 згідно Листа ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» №22/22/1 від 22 лютого 2022 року було подано під навантаження відповідне до Письмової угоди №7 від 22 лютого 2022 року на під`їзну колію ТОВ «АГРО ФОНД» (пам`ятка форми ГУ-45 від 22 лютого 2022 року №26 про подачу вагонів).

22 лютого 2022 року о 15 год, 00 хв, вагони №53229456, 53233755, 53235016, 53237715, 58501388, 58506239, 58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583895, 95746368 згідно Листа ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» №22/22/1 від 22 лютого 2022 року подано під навантаження та відповідно до Письмової угоди №7 від 22 лютого 2022 року на під`їзну колію ТОВ «АГРО ФОНД» (пам`ятка ГУ-45 від 22 лютого 2022 року №26 про подачу вагонів).

Таким чином, 23 лютого 2022 року о 10 год. 00 хв, згідно пам`ятки №29 забрані з під`їзної колії та відповідно до Акту ГУ-23 №288 затримані в очікуванні оформленню вантажу після забирання їх з місць навантаження.

20 год. 20 хв. 22.02.2022 на 10 вагонів-зерновозів № 58524679, 53223533,58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 складено акт загальної форми ГУ-23 №284 про закінчення затримки та вагони згідно листа № 22/22/1 від 22.02.2022. Подано під навантаження відповідно до Письмової угоди N 17 від 22.02.2022 на під`їзну колію ТОВ "Компанія Дністер.

Далі, 23.02.2022 о 22 год. 50 хв. на підставі повідомлення про закінчення вантажних операцій № 41 вантажовласник повідомив про завантаження вагонів № 58524679, 53223533, 58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268.

23.02.2022 о 22 год. 50 хв. вагони № 58524679, 53223533, 58541574, 58515115 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 забрані із під`їзної колії, що підтверджується пам`яткою форми ГУ-45 № 39 про забирання вагонів.

Із 23.02.2022 о 22 год. 50 хв. вагони № 58524679, 53223533, 58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268 до 25.03.2022 19 год. 30 хв. знаходились на місцях загального користування в очікуванні оформлення перевізного документу, що підтверджується актами загальної форми № 295 від 23.02.2022 та № 428 від 25.03.2022.

Далі, о 15 год, 00 хв. 22.02.2022 вагон № 95779807 згідно листа № 22/22/1 від 22.02.2022 подано під навантаження на відповідно до Письмової угоди № 7 від 22.02.2022 на під`їзну колію ТОВ «АГРО ФОНД» (пам`ятка Форми ГУ-45 від 22.02.2022 № 26 про подачу вагонів.

17.03.2022 об 11 год. 00 хв. вагон №95779807 забрано із під`їзної колії, що підтверджується пам`яткою форми ГУ-45 №30 про забирання вагонів.

Із 17.03.2022 об 11 год. 00 хв. вагон № 95779807 до 25.03.2022 19 год. 30 хв. знаходився на місцях загального користування в очікуванні оформлення перевізного документу та митного оформлення, що підтверджується актами загальної Форми № 403 від 17.02.2022, № 417 від 24.03.2022 та № 424 від 24.03,2022, № 427 від 25.03.2022.

В подальшому, о 15 год. 00 хв. 22.02.2022 вагони № 53229456, 53233755,53235016,53237715, 58501388, 58506239, 58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583895. 95746368 згідно листа № 22/22/1 від 22.02.2022 подано під навантаження та відповідно до Письмової угоди №7 від 22.02.2022 на під`їзну колію ТОВ "АГРО ФОНД" (пам`ятка форми ГУ-45 від 22.02.2022 № 26 про подачу вагонів).

23.02.2022 о 10 год. 00 хв. згідно пам`ятки № 29 забрані з під`їзної колії та відповідно до акту ГУ-23 №288 затримані в очікуванні оформлення вантажу після забирання їх з місць навантаження. Відповідно до акта ГУ-23 №426 вагони знаходились на коліях загального користування до 19 год. 30 хв.

У подальшому, 25.03.2022 Позивачем, на підставі відправки №37174786, вагони №58524679, 53223533. 58541574, 58515115, 58504945, 58559196, 95168837, 58538745, 58529975, 95134268, 95779807, 53229456, 53233755, 53235016, 53237715, 58501388, 58506239, 58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583895, 95746368 відправлено на станцію Воля Барановская, Польща.

У зв`язку із зберіганням вантажу власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях з 18.02.2022 по 25.03.2022 перевізником - АТ «Укрзалізниця» було нараховано збір на підставі вказаних актів загальної форми, на загальну суму 669355,68 грн. в тому числі ПДВ 111559,28 грн.

Таким чином, заборгованість за зберігання вантажу у вагонах та власного рухомого складу на своїх осях становить - 669355,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 перевізником - АТ «Укрзалізниця» подано позовну заяву до Позивача (Експедитора) щодо стягнення заборгованості у розмірі 669355,68 гривень.

06.10.2022 Позивачем на адресу Відповідача була надіслана вимога про оплату №06-10/22 у розмірі 669355,68 грн та повідомлено про те, що у випадку непогашення заборгованості яка виникла, позивач змушений буде звернутися до суду.

20.10.2022 на адресу Позивача надійшла Відповідь на вимогу про оплату відповідно до якої, Відповідач зазначив, що дійсно між сторонами 15.02.2022 підписано Заявку №11 щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу та зазначено посилання на введення воєнного стану в Україні та на Лист ТПП №2024/02.0-7.1. від 28 лютого 2022 року, щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Крім того, Відповідач вказав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та з врахуванням тимчасових обмежень перевезення вантажів встановлених ЦЦО/99 вважає, що наявні підстави для звільнення останнього від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця».

Таким чином, Відповідач заперечив, щодо наявності підстав для оплати послуг згідно вимог.

В свою чергу, Позивач не погоджуючись із позовними вимогами перевізника - АТ «Укрзалізниця» щодо нарахування плати за зберігання вантажу у розмірі 669335,68 гривень, вважаючи їх безпідставними та незаконними подав відзив на позовну заяву з доказами які обґрунтовують правову позицію та клопотання про залучення третьої особи - ТОВ «Агро Фонд».

Однак, у задоволені клопотання було відмовлено та прийнято рішення від 26.01.2023 на користь Перевізника - АТ « Укрзалізниця», яким вирішено:

«Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 40081195) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Посібл Солюшн" (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 9, код ЄДРПОУ: 42174050) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 40081195) 669 355 (шістсот шістдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 68 коп. заборгованості 10 040 (десять тисяч сорок) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.»

06 лютого 2023 року на адресу Відповідача - ТОВ «Агро Фонд» повторно було надіслано Вимогу про оплату за зберігання вантажу у вагонах та власного складу у розмірі 669355,68 гривень, однак відповіді отримано не було.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21 січня 2023 року у справі №910/9986/22 ТОВ «Посібл Солюшн» було подано апеляційну скаргу та клопотання про залучення ТОВ «Агро Фонд» як третю особу яка не заявляє вимоги на предмет спору.

Однак, клопотання задоволено не було та за результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний суд у постанові від 07 червня 2023 року вирішив:

«Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Посібл Солюшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі N 910/9986/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі N 910/9986/22 залишити без змін.»

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30.06.2023 на підставі платіжного доручення №124 на суму 679396,02 гривень, Позивачем було сплачено на користь перевізника - АТ «Укрзалізниця» плату за зберігання вантажу у вагонах та власного рухомого складу у розмірі 669 355,68 гривень та відшкодувати 10 040 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, 15.09.2023 на адресу Відповідача - ТОВ «АГРО ФОНД» надіслано Вимогу №15-09/23 про оплату простою за зберігання вантажу у вагонах та власного рухомого складу у розмірі 669355,68 грн; Рахунок на оплату №6 на суму 669 355,68 грн (компенсація плати за зберігання вантажу у вагонах); Акт надання послуг №6 на суму 669 355,68 грн (2 екземпляри); Платіжне доручення №124 від 30 червня 2023 року на суму 679396,02 грн; Копію накопичувальної картки №28030183 зборів за роботи (послуги) та штрафів пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 28 березня 2022 року; Копія відомості плати за користування вагонами №28030023, №28030024; 28030025.

У відповідь на зазначену Вимогу №15-09/23 від 15.09.2023 про оплату простою за зберігання вантажу у вагонах та власного рухомого складу у розмірі 669355,68 гривень, Відповідач надіслав на електронну адресу Позивача відповідь від 21.09.2023 №21/09-1, у якій останній відмовився у добровільному порядку відшкодувати понесені витрати Експедитора через введення воєнного стану та посилаючись на форс-мажорні обставини.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 306 та ч.1, 2 ст. 307 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ч.1 ст.930 ЦК України).

Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування. Вказаною нормою визначено, що за договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 3342 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Згідно п. 4.14. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, що затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 № 17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 перевезення власних вантажних вагонів із заводськими номерами (від вагонобудівного підприємства до покупця, на утилізацію тощо) здійснюється за погодженням із відправником і залізницею як "вантаж на своїх осях".

Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до статті 46 Статуту Залізниць України, п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мін`юсті 24.11.2000 за № 866/5087, нарахування збору за зберігання вантажів в разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

При цьому, у разі затримки вантажу на одній станції (призначення чи на шляху прямування) з вини одержувача (відправника) оформленій декількома актами загальної форми, термін безоплатного зберігання визначається виходячи із загального часу затримки по всім актам станції, при цьому враховується одна пільгова доба терміну безоплатного зберігання вантажу.

Відповідно до розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у в межах України та пов`язані з ними послуги:

п. 2.1 Термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.

Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:

-4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах);

-2,5 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів в критих складах;

-1,6 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах (у тому числі контейнерах).

За зберігання небезпечних вантажів нараховується збір за кожну добу в розмірі:

-3,4 грн за одну тонну - при зберіганні в критих складах;

-2,1 грн за одну тонну - при зберіганні на відкритих складах (у тому числі у контейнерах).

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях, а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної.

Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів, встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно із положеннями статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Експедитор має право:

- обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування;

- відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування;

- на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта;

- притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування;

- не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування.

З урахуванням положень частини 2 статті 12 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 669355,68 грн. заборгованості.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 10040,34 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо доводів відповідача, а саме посилання на Лист від 04.03.2022 №2 щодо неможливості, у зв`язку з введенням воєнного стану та дії обмежень виконання в повному обсязі своїх зобов`язань відповідно до Договору на транспортне експедиційне обслуговування №03-01-01ПС від 03 січня 2022 року та Заявки №11 від 15 лютого 2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до умов укладеного Договору на транспортне експедиційне обслуговування №03-01-01ПС від 03 січня 2022 року, а саме пункту 5.2,5.4 та 5.5:

« п.5.2. Договору передбачає, що Сторони звільняються від часткового або повного виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання було наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторони не могли ні передбачити, ні запобігти. До обставин непереборної сили, відносяться події, на які Сторони не можуть зробити впливу і за виникнення яких вони не несуть відповідальності, наприклад землетрус, повінь, пожежа, страйк, урядові постанови або розпорядження державних органів.

п.5.4. Договору зазначає, що Сторона, для якої склалася неможливість виконання своїх зобов`язань унаслідок непереборної сили (форс-мажор), зобов`язана не пізніше 5 календарних днів з моменту настання форс-мажору, письмово повідомити іншу Сторону про настання таких обставин та/або їх наслідки, передбаченому терміну дії цих обставин та їх припинення. Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-які з вищевказаних обставин як на підставу, що звільняє його від відповідальності.

п.5.5. Договору встановлює, що факти, викладені в повідомленнях повинні підтверджуватися довідкою або іншим документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або країни виникнення форс-мажору, де знаходиться вантаж, або іншим компетентним органом. Документ повинен містити всі відомості про характер форс-мажорних обставин з оцінкою (по можливості) їх впливу на виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором та на строки виконання ними своїх зобов`язань».

Всупереч зазначеним умовам Договору, Відповідач повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань, лише 04.03.2023, тобто з порушенням встановленого Договором строку (не пізніше 5 календарних днів з моменту настання форс-мажору). Крім того, Відповідачем не було надано належних доказів щодо неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, а саме сертифікату Торгово-промислові палати України, який підтверджує факт настання зазначених обставин.

Касаційний господарський суд у складі Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив: «форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, в даному конкретному випадку слід довести суду зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Також, у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 Касаційний господарський суд у складі Верховний Суд зазначив: «Цивільний та Господарський кодекси України не містять чіткої регламентації підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Суди повинні у кожному конкретному випадку, за наслідками встановлення змісту правовідносин сторін, оцінки обставин справи, дослідження доказів, встановити порушення зобов`язання особою, правові наслідки такого порушення, неможливість виконання внаслідок, зокрема дії форс-мажорних обставин (непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин), відсутності вини особи та встановити наявність обставин для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.»

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні (у даному випадку Відповідачу) обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.

Разом з цим, вагони від навантаження були подані 18 лютого 2022 року, а воєнний стан введено на території України 22 лютого 2022 року, тобто через 4 дні після подачі вагонів під завантаження.

Однак, оскільки відповідач не зміг своєчасно завантажити вагони, що свідчить про наявність його вини, то останній зобов`язаний відшкодувати понесені витрати Позивачем у вигляді плати за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 669 355,68 гривень, які було сплачено Позивачем (Експедитором) на рахунок перевізника АТ «Укрзалізниця».

Разом з цим, сторонами узгоджено, що відповідно до п.3.11 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №0301-01ПС від 03 січня 2022 року, Клієнт зобов`язаний відшкодувати, письмово узгоджені з ним і здійснені в його інтересах, додаткові витрати Експедитора, які виникли у останнього при виконанні Договору. Підтвердженням додаткових витрат Експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), надані третіми особами (суб`єктами господарювання), які були залучені до виконання Договору або органами влади. Відшкодування Клієнтом документально підтверджених витрат Експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня виставлення додаткового рахунку.

Щодо посилання Відповідача на ЦЦО/99 від 24 лютого 2022 року, судом враховано наступне.

Згідно з телеграмним розпорядженням № ЦЦО/99 від 24 лютого 2022 року щодо певних напрямків призначення з 24 лютого 2022 року до відміни вводяться обмеження перевезень, а саме: заборона приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів до станцій призначення: Донецька Дон (48), Куп`янська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Сумська дир. зал. перевезень ДН-3 (3), Харківська дир. зал. перевезень ДН-2 (2), Київська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Конотопська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Коростенська дир. зал. перевезень ДН-4 (4), Одеська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Порт. Припорт. дир. зал. перевезень ДН-5 (5).

Вантаж згідно залучених до справи накладних, де у графі 16 "станція та залізниця відправлення" вказано Черноморск-Порт прибув 18 лютого 2022 року і вагони простоювали з вини Відповідача з 18 лютого 2022 року по 22 лютого 2022 року у зв`язку із зайнятістю вантажного фронту під`їзної колії, а навантажені вагони простоювали з 23 лютого 2022 року в очікуванні перевізних документів.

Таким чином, зазначена конвенційна заборона не є підставою для затримки вагонів яких стосується спір у справі.

Щодо посилання відповідача, про запровадження комендантської години на території Львівської області, судом враховано наступне.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 N 389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 N 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 N 1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан". Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Проте, Відповідач не довів, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи Відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій Відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; направлення на адресу Позивача будь-яких повідомлень про те, що ТОВ «АГРО ФОНД» не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у справі №904/2019/22 від 19 квітня 2023 року; Постанові Верховного Суду у справі № 904/3538/22 від 02 червня 2023; Постанові Верховного Суду у справі № 904/3141/22 від 23 червня 2023 року; Постанові Верховного Суду у справі № 904/3921/22 від 05 липня 2023 року та у Постанові Верховного Суду у справі № 908/1464/22 від 13 вересня 2023 року.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд (вулиця Привокзальна,17, село Звиняче, Луцький район, Волинська область, 45725, код ЄДРПОУ 39137820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Посібл Солюшн (вулиця Толстого Льва,9, місто Київ, 01004, код ЄДРПОУ 421740550) 669355,68 грн (шістсот шістдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 68 коп) заборгованості, а також 10040,34 грн (десять тисяч сорок гривень 34 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар