Рішення

від 03.11.2023 по справі 904/4265/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4265/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.

за позовом Новомосковської окружної прокуратури, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ в інтересах держави в особі Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, смт Магдалинівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро», Дніпропетровська область, м. Перещепине

про витребування земельної ділянки

Представники:

прокурор: Карюк Д.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Новомосковська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро», в якій просить суд витребувати на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, площею 2,000 га.

Суд ухвалою від 09.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 . Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 31.08.2023.

В підготовче засідання 31.08.2023 з`явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явились.

Ухвалою від 31.08.2023 відкладено підготовче засідання на 20.09.2023.

18.09.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв`язку з відсутністю підтвердження переходу права власності до позивача земельної ділянки відповідно до встановлених норм чинного законодавства позивач позбавлений права вимагати витребування земельної ділянки з нібито незаконного володіння у особи, яка є її чинним власником (ТОВ АПП «Спектр-Агро»). Сам факт прийняття органом рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній чи юридичній особі незалежно від того визнано вказане рішення в подальшому протиправним та скасовано чи ні є підтвердженням того, що ділянка вибула з володіння громади (держави) з її волі. На час видання наказу, яким було затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 у власність державним компетентним органом, який виявляв волю держави, було саме Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, адже відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування був наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб. За таких обставин, у позивача відсутні підстави для витребування земельної ділянки з володіння ТОВ АПП «Спектр-Агро», оскільки він є добросовісним набувачем (не знав та не міг знати про те, що попереднім власником було набуто земельну ділянку всупереч встановленим законодавчим нормам з приватизації земельних ділянок), а вибуття земельної ділянки відбулось за волею органу, який на той час виступав від імені держави. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В підготовче засідання 20.09.2023 з`явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явились, 20.09.2023 відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд ухвалою від 20.09.2023 відклав підготовче засідання на 04.10.2023.

03.10.2023 прокурор подав до суду відповідь на відзив.

В підготовче засідання 04.10.2023 з`явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 04.10.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 30.10.2023.

В судове засідання 30.10.2023 з`явився прокурор та представник відповідача, представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 30.10.2023 відклав розгляд справи по суті на 03.11.2023.

02.11.2023 прокурор подав до суду пояснення.

В судове засідання 03.11.2023 з`явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор зазначає, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення окружною прокуратурою встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 270-УБД від 04.04.2020 (а.с. 37) ОСОБА_1 на підставі заяви останнього надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харьківській області № 2096-УБД від 10.11.2020 (а.с. 38-39) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6325455300:12:000:0134) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харьківській області № 2096-УБД від 10.11.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6325455300:12:000:0134) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

18.11.2020 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Перебоєвою Т.І. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6325455300:12:000:0134 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327666368 від 31.03.2023 (а.с. 30-31).

Разом з тим, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 (а.с. 32) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222386100:05:002:0364) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

29.01.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко В.Ю. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0364 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327665836 від 31.03.2023 (а.с. 28-29).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-5555/2-22 від 28.12.2022 (а.с. 35) вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 з додатком (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Господарський суд наголошує, що у вказаній заяві про затвердження розробленої документації із землеустрою від 10.12.2020 (а.с. 36) ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню не використав.

Таким чином, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 в порушення вимог земельного законодавства вдруге отримав земельну ділянку у власність в межах норм, визначених Земельних кодексом України по даному виду цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому 19.02.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро» було укладено договір купівлі продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, площею 2 га, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В., зареєстровано в реєстрі за № 328.

Цього ж дня, 19.02.2021 державним реєстратором: приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро», ЕРДПОУ 32286716, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327665836 від 31.03.2023 (а.с. 28-29).

Прокурор зауважує, що станом на 19.02.2021, дату вчинення правочину (договору купівлі - продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364) між ОСОБА_1 та ТОВ «АП «Спектр-Агро» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 18.11.2020 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6325455300:12:000:0134, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Харківської області. З огляду на що, ТОВ «Агропромислове підприємство «Спектр-Агро», проявивши розумну обачність, мало можливість дізнатись, що ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання на території Харківської області та не мав права на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки того ж виду використання на території Дніпропетровської області.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектара.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки, площею 2,000 га на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетрвоській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання за наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 2096-УБД від 10.11.2020.

Як наслідок, земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0364, що знаходиться на території Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади, вибула із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заяви щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, не повідомив Головне управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області про те, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6325455300:12:000:0134 такого ж цільового призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 2096-УБД від 10.11.2020.

Прокурор зазначає, що своїми діями ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та порушуючи норми земельного законодавства, маючи на меті повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність, приховав від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області факт попереднього використання ним свого одноразового права на безоплатну приватизацію земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 є незаконним як такий, що прийнято за відсутності волевиявлення власника - держави. Тому він не створює правових наслідків, на які був спрямований. За таких умов договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, укладений 19.02.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» (покупець) є недійсним. Однак, як зазначає прокурор, вимога про визнання його недійсним не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, оскільки не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Таким чином, реальному відновленню триваючого порушення законних прав та інтересів Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади сприятиме витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки на користь Магдалинівської селищної ради.

З огляду на викладене, прокурор просить суд витребувати на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, площею 2,000 га.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. (ст. 658 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

За змістом ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд встановив, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харьківській області № 2096-УБД від 10.11.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6325455300:12:000:0134) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

18.11.2020 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Перебоєвою Т.І. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6325455300:12:000:0134 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327666368 від 31.03.2023 (а.с. 30-31).

Разом з тим, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 (а.с. 32) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222386100:05:002:0364) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

29.01.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко В.Ю. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0364 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327665836 від 31.03.2023 (а.с. 28-29).

За приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 громадянин ОСОБА_1 вже набув і зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6325455300:12:000:0134, що розташована за межами населених пунктів на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Отже, всупереч положень ст. 116, 121 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га кожна.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, видаючи наказ № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області громадянам земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021 був прийнятий з порушенням земельного законодавства та є неправомірним.

Оскільки земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0364, що розташована на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021, який не відповідає закону, то суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційної довідки № 327665836 від 31.03.2023 (а.с. 28-29) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також договору купівлі продажу від 19.02.2021, гр. ОСОБА_1 реалізував земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0364, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромисловому підприємству «Спект-агро».

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364 вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судом вище, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Також суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З огляду на викладене, витребування спірної земельної ділянки від їх нинішнього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро» є належним та ефективним способом захисту порушеного інтересу держави та не потребує попереднього скасування та визнання незаконними в судовому порядку наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-923/15-21-сг від 14.01.2021, запису у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу укладеного 19.02.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро».

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про витребування на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, площею 2,000 га, в повному обсязі.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Прокурор зазначає, що направив Магдалинівській селищній раді запит № 04/62-1609 вих-23 від 06.04.2023 (а.с. 43-44), в якому повідомлялося про встановлені порушення інтересів держави, у зв`язку зі чим прокурор просив у найкоротший строк надати інформацію чи вживатимуться Магдалинівською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання незаконними наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

Згідно із відповіддю Магдалинівської селищної ради № 05-13-1031/0/2-23 від 10.04.2023 (а.с. 45) остання заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів територіальної громади, в тому числі в судовому порядку, не вживатиме.

Таким чином, Магдалинівською селищною радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені.

Прокурор зазначає, що унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Новомосковської окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, повідомленням № 04/62-3497ВИХ-23 від 31.07.2023 (а.с. 45-47) повідомлено Магдалинівську селищну раду про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір в розмірі 8052,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1325 від 12.05.2023, замість 2147,2?0 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду прокурор надмірно сплатив судовий збір в розмірі 5904,8?0 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання прокурором до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5904,8?0 грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого прокурору необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Витребувати на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради (51100, Дніпропетровська область, смт Магдалинівка, вул. Центральна, буд. 32, ідентифікаційний код 04338405) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-Агро» (51220, Дніпропетровська область, м. Перещепине, вул. Степова, буд. 1 Б, ідентифікаційний код 32286716) земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0364, площею 2,000 га, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-Агро» (51220, Дніпропетровська область, м. Перещепине, вул. Степова, буд. 1 Б, ідентифікаційний код 32286716) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, ідентифікаційний код 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн, про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 13.11.2023

Суддя І.В. Мілєва