Рішення

від 14.11.2023 по справі 904/5056/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5056/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Кісельової Ольги Владиславівни (м. Новомосковськ, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлі Парт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 46 від 06.01.2021 у загальному розмірі 178 345 грн. 88 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Кісельова Ольга Владиславівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлі Парт" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 46 від 06.01.2021 на загальну суму 178 345 грн. 88 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 113 010 грн. 60 коп. - основний борг;

- 14 119 грн. 75 коп. - пеня;

- 33 814 грн. 46 коп. - інфляційні втрати;

- 17 401 грн. 07 коп. - 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 46 від 06.01.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 04.02.2022, 07.02.2022 та 09.02.2022 товар медичного призначення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 113 010 грн. 60 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.02.2022 по 12.08.2022 в сумі 14 119 грн. 75 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, та пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по липень 2023 року у сумі 33 814 грн. 46 коп., а також 10% річних за загальний період з 08.02.2022 по 25.08.2023 у сумі 17 401 грн. 07 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 49556/23 від 29.09.2023, вх. суду № 49912/23 від 02.10.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 02.10.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 16.10.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 90-94).

З цього приводу суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: площа Соборна, будинок 14, м. Дніпро, 49005 (а.с.75), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Слід наголосити, що відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 02.10.2023 вважається врученою відповідачу 16.10.2023.

Додатково судом здійснювалась відправка ухвали суду від 02.10.2023 для відповідача на електронну пошту, apteka277@yahoo.com, яку зазначено у позовній заяві, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с.88).

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.10.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113854895) надіслано судом 02.10.2023, зареєстровано в реєстрі 03.10.2023 та оприлюднено 04.10.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 02.10.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (16.10.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 31.10.2023.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Отже, станом на 14.11.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 02.11.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 01.12.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 06.01.2021 між Фізичною особою - підприємцем Кісельовою Ольгою Владиславівною (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 277", яке 22.09.2022 змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Артлі Парт" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 46 (далі - договір, а.с.7-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених договором, постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товари медичного призначення, лікарські засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, косметичні засоби та інші товарно-матеріальні цінності (далі - товар).

У пунктах 11.1., 11.2., 11.4. договору сторони визначили, що договір укладено сторонами на 1 рік і вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на той самий термін на тих самих умовах, якщо жодна із сторін у строк 30-ти календарних днів письмово не повідомила іншу сторону про необхідність його розірвання. Сторона, що бажає в односторонньому порядку достроково розірвати договір, письмово, повідомляє про це другу сторону по договору, не менше ніж за 30 календарних днів до моменту його розірвання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент, кількість та ціна кожної парії товару визначається покупцем при замовленні товару та зазначаються у замовленні на купівлю (далі - замовлення), яке надається покупцем постачальнику факсимільним, телефонним чи електронним зв`язком або будь-яким іншим зручним для сторін способом.

У пункті 4.1. договору визначено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на поставку товару.

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару та порядку розрахунків, зокрема:

- ціна товару встановлюється за узгодженням між сторонами окремо на кожну партію товару (пункт 5.1. договору);

- ціна товару вказується у видатковій накладній та вважаються узгодженою, якщо покупець, або його уповноважений представник здійснили прийняття товару та підписали видаткову накладну (пункт 5.2. договору);

- загальну ціну договору становить сумарна вартість товару, поставленого згідно з договором, та складається з сукупності всіх виписаних постачальником на підставі договору, наданих покупцю та підписаних покупцем або його уповноваженим представником видаткових накладних (пункт 5.8. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами пункту 2.4. договору перехід ризику випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна (товару) відбувається в момент поставки. Поставкою товару вважається передача його покупцю або його уповноваженому представнику та/або підписання покупцем або уповноваженим представником відповідної видаткової накладної при отриманні замовленої партії товару. Сторони домовились, що у разі, якщо товаросупроводжуючі документи засвідчено печаткою покупця, такий документ вважається дійсним та посвідчує факт поставки (приймання-передачі) товару незалежно від того, чи була особа, яка підписала відповідний товаросупроводжуючий документ, уповноваженою на таке підписання. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається з моменту повної оплати покупцем поставленого товару.

Згідно з пунктом 2.5. договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки товару є місце здійснення господарської діяльності покупця, вказане останнім у замовленні на поставку відповідної партії товару.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він здійснив поставку товару в місце поставки, вказане у замовленні, з всією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та умовами договору, а покупець прийняв поставлений товар та підписав / завірив печаткою (за наявності) необхідні товаросупроводжуючі документи.

З матеріалі справи вбачається, що 11.01.20022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 04 від 11.01.2022, за умовами пункту 1 якої сторони дійшли до згоди внести зміни до розділу 10 договору "Інші положення" та доповнили текст вищезазначеного розділу договору наступними пунктами, щодо врегулювання відносин електронного документообігу, зокрема, наступного змісту:

- "пункт 10.8. Електронні документи (далі - Е-документи) - належно оформлені документи, інформація в яких зафіксована/вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством.

Сторони дійшли згоди, що електронний документообіг буде застосовуватися до документів, які утворюються під час здійснення сторонами господарських операцій та підтвердження їх здійснення";

- "10.14. Сторони домовилися про те, що при виконанні умов договору можуть здійснювати документообіг, в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи "M.E.Doc";

- "10.27. Сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу "M.E.Doc" та згодні з відправкою розрахункових документів іншою стороною в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом засобами системи електронного документообігу в системі "M.E.Doc" (а.с.11-12).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 04.02.2022, 07.02.22 та 09.02.2022 був поставлений відповідачу товар (товари медичного призначення) на загальну суму 113 165 грн. 77 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № КИ-562735 від 04.02.2022 на суму 2 044 грн. 15 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 13);

- видаткової накладної № КИ-562743 від 04.02.2022 на суму 2 913 грн. 21 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 14);

- видаткової накладної № КИ-562750 від 04.02.2022 на суму 167 грн. 57 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 15);

- видаткової накладної № КИ-562751 від 04.02.2022 на суму 275 грн. 49 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 16);

- видаткової накладної № КИ-562752 від 04.02.2022 на суму 643 грн. 52 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 17);

- видаткової накладної № КИ-562765 від 04.02.2022 на суму 546 грн. 00 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 18);

- видаткової накладної № КИ-562766 від 04.02.2022 на суму 109 грн. 84 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с.19);

- видаткової накладної № КИ-562767 від 04.02.2022 на суму 839 грн. 47 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 20);

- видаткової накладної № КИ-562917 від 04.02.2022 на суму 1 137 грн. 48 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 21);

- видаткової накладної № КИ-562918 від 04.02.2022 на суму 865 грн. 08 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 22);

- видаткової накладної № КИ-562919 від 04.02.2022 на суму 3 904 грн. 09 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 23);

- видаткової накладної № КИ-562920 від 04.02.2022 на суму 604 грн. 58 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 24);

- видаткової накладної № КИ-562921 від 04.02.2022 на суму 627 грн. 04 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 25);

- видаткової накладної № КИ-562922 від 04.02.2022 на суму 996 грн. 19 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 26);

- видаткової накладної № КИ-562923 від 04.02.2022 на суму 1 437 грн. 91 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 27);

- видаткової накладної № КИ-562924 від 04.02.2022 на суму 686 грн. 57 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 28);

- видаткової накладної № КИ-562925 від 04.02.2022 на суму 1 839 грн. 96 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 07.02.2022 (а.с. 29);

- видаткової накладної № КИ-563473 від 07.02.2022 на суму 1 894 грн. 40 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 30);

- видаткової накладної № КИ-563474 від 07.02.2022 на суму 1 2 59 грн. 82 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 31);

- видаткової накладної № КИ-563475 від 07.02.2022 на суму 14 563 грн. 89 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 32-33);

- видаткової накладної № КИ-563500 від 07.02.2022 на суму 2 650 грн. 38 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 34);

- видаткової накладної № КИ-563501 від 07.02.2022 на суму 1 018 грн. 24 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 35);

- видаткової накладної № КИ-563502 від 07.02.2022 на суму 18 238 грн. 23 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 36-37);

- видаткової накладної № КИ-563505 від 07.02.2022 на суму 4 540 грн. 75 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 38);

- видаткової накладної № КИ-563506 від 07.02.2022 на суму 2 564 грн. 61 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 39);

- видаткової накладної № КИ-563507 від 07.02.2022 на суму 19 223 грн. 67 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 40-41);

- видаткової накладної № КИ-563632 від 07.02.2022 на суму 1 621 грн. 14 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 42);

- видаткової накладної № КИ-563633 від 07.02.2022 на суму 768 грн. 11 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 43);

- видаткової накладної № КИ-563634 від 07.02.2022 на суму 7 682 грн. 11 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 44-45);

- видаткової накладної № КИ-563647 від 07.02.2022 на суму 1 491 грн. 64 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 46);

- видаткової накладної № КИ-563648 від 07.02.2022 на суму 340 грн. 85 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 47);

- видаткової накладної № КИ-563649 від 07.02.2022 на суму 5 547 грн. 10 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 48);

- видаткової накладної № КИ-563775 від 07.02.2022 на суму 1 315 грн. 14 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 49);

- видаткової накладної № КИ-563776 від 07.02.2022 на суму 627 грн. 26 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 50);

- видаткової накладної № КИ-563777 від 07.02.2022 на суму 3 123 грн. 65 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 51);

- видаткової накладної № КИ-563788 від 07.02.2022 на суму 3 728 грн. 45 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 10.02.2022 (а.с. 52);

- видаткової накладної № КИ-563806 від 07.02.2022 на суму 159 грн. 10 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 08.02.2022 (а.с. 53);

- видаткової накладної № КИ-564850 від 09.02.2022 на суму 233 грн. 04 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 12.02.2022 (а.с. 54);

- видаткової накладної № КИ-564851 від 09.02.2022 на суму 936 грн. 04 коп., в якій зазначено, що товар підлягає оплаті до 12.02.2022 (а.с. 55).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунків, а саме:

- у разі здійснення покупцем оплати товару, поставленого за договором, з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець повинен здійснити на користь постачальника оплату поставленого товару, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який постачається. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим (пункт 5.3. договору);

- оплата вартості товару проводиться в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника (або на інші реквізити, вказані постачальником) або ж іншим зручним для сторін способом, який не суперечить чинному законодавству України. Всі витрати, пов`язані з перерахуванням грошових коштів, несе покупець (пункт 5.5. договору);

- у разі поставки товару на умовах відстрочення платежу грошові кошти, що перераховуються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, зараховуються наступним чином: в першу чергу грошові кошти зараховуються в рахунок покриття передбачених договором штрафних санкцій: наступну чергу - в рахунок сплати заборгованості за вже поставлений покупцю, але не сплачений ним товар; в наступну чергу - в рахунок наступних поставок товару (пункт 5.7. договору).

Як було зазначено судом вище, у кожній зі спірних видаткових накладних було зазначено строк оплати поставленого товару, а саме:

- за видатковими накладними №№ КИ-562735, КИ-562743, КИ-562750, КИ-562751, КИ-562752, КИ-562765, КИ-562766, КИ-562767, КИ-562917, КИ-562918, КИ-562919, КИ-562920, КИ-562921, КИ-562922, КИ-562923, КИ-562924, КИ-562925 від 04.02.2022 на загальну суму 19 638 грн. 15 коп. сторонами був узгоджений граничний термін оплати за поставлений товар - 07.02.2022;

- за видатковими накладними №№ КИ-563500, КИ-563501, КИ-563502, КИ-563647, КИ-563648, КИ-563649, КИ-563806 від 07.02.2022 на загальну суму 29 445 грн. 54 коп. сторонами був узгоджений граничний термін оплати за поставлений товар - 08.02.2022;

- за видатковими накладними №№ КИ-563473, КИ-563474, КИ-563475,, КИ-563505, КИ-563506, КИ-563507, КИ-563632, КИ-563633, КИ-563634, КИ-563775, КИ-563776, КИ-563777, КИ-563788, від 07.02.2022 на загальну суму 62 913 грн. 00 коп. сторонами був узгоджений граничний термін оплати за поставлений товар - 10.02.2022;

- за видатковими накладними №№ КИ-564850, КИ-564851 від 09.02.2022 на загальну суму 1 169 грн. 08 коп. сторонами був узгоджений граничний термін оплати за поставлений товар - 12.02.2022.

Позивач посилається на те, що відповідачем зобов`язання за договором поставки № 46 від 06.01.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 04.02.2022, 07.02.2022 та 09.02.2022 товар медичного призначення, були порушені - товар у визначені в договорі строки оплачений відповідачем не був, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 113 010 грн. 60 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.02.2022 по 12.08.2022 в сумі 14 119 грн. 75 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, та пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по липень 2023 року у сумі 33 814 грн. 46 коп., а також 10% річних за загальний період з 08.02.2022 по 25.08.2023 у сумі 17 401 грн. 07 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Враховуючи визначений у пункті 5.4. договору порядок та строк оплати товару, строк оплати поставленого позивачем 04.02.2022, 07.02.2022 та 09.02.2022 товару є таким, що настав - 07.02.2022, 08.02.2022, 10.02.2022 та 12.02.2022, відповідно.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 04.02.2022, 07.02.2022 та 09.02.2022 товару на залишкову суму 113 010 грн. 60 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 113 010 грн. 60 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати поставленого товару, передбачених договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню від вартості не сплаченого товару, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу, а також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.02.2022 по 12.08.2022 в сумі 14 119 грн. 75 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.82), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, а також періоди прострочення, але арифметично розрахунок пені виконаний невірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.82) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем договірного зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- за прострочення оплати товару на загальну суму 19 482 грн. 98 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 08.02.2022 по 07.08.2022 та в цей період складає 2 989 грн. 17 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 2 935 грн. 16 коп. пені);

- за прострочення оплати товару на загальну суму 29 445 грн. 54 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 09.02.2022 по 08.08.2022 та в цей період складає 4 541 грн. 87 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 4 541 грн. 86 коп. пені);

- за прострочення оплати товару на загальну суму 62 913 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 11.02.2022 по 10.08.2022 та в цей період складає 9 807 грн. 53 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 9 807 грн. 53 коп. пені), отже розрахунок в цій частині здійснений позивачем вірно;

- за прострочення оплати товару на загальну суму 1 169 грн. 08 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 13.02.2022 по 12.08.2022 та в цей період складає 184 грн. 17 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 184 грн. 16 коп. пені).

Отже, судом встановлено, що пеня у вказаних позивачем періодах складає більшу суму, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню, розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий її розмір підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14 119 грн. 75 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по липень 2023 року у сумі 33 814 грн. 46 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.2), під час якої враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.2), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок здійснено невірно.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 2), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що період нарахування інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого 04.02.2022, 07.02.2022 та 09.02.2022 товару на загальну суму 113 010 грн. 60 коп. є спільним - з лютого 2022 року по липень 2023 року, отже інфляційні втрати підлягають нарахуванню на загальну суму заборгованості у розмірі 113 010 грн. 60 коп. в період з лютого 2022 року по липень 2023 року та у вказаному періоді складають 33 811 грн. 46 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 33 811 грн. 46 коп.

Як було зазначено вище, у пункті 6.2. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати поставленого товару, передбачених договором, покупець сплачує на користь постачальника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України десять відсотків річних з простроченої суми.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10% річних за загальний період з 08.02.2022 по 25.08.2023 у сумі 17 401 грн. 07 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 10% річних, зробленого позивачем (а.с.82-83), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, але арифметично розрахунок 10% річних в частині нарахування на суму 1 169 грн. 08 коп. виконаний невірно (здійснено невірне заокруглення розрахованої суми у бік зменшення); в решті - розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно.

Отже, судом встановлено, що 10% річних у вказаних позивачем періодах складають більшу суму, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 10% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 10% річних підлягають задоволенню в сумі 17 401 грн. 07 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 683 грн. 95 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Кісельової Ольги Владиславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлі Парт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 46 від 06.01.2021 у загальному розмірі 178 345 грн. 88 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлі Парт" (площа Соборна, будинок 14, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 31797684) на користь Фізичної особи - підприємця Кісельової Ольги Владиславівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 113 010 грн. 60 коп. - основного боргу, 14 119 грн. 75 коп. - пені, 33 811 грн. 46 коп. - інфляційних втрат, 17 401 грн. 07 коп. - 10% річних та 2 683 грн. 95 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.11.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко