Ухвала

від 08.11.2023 по справі 905/668/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

08.11.2023 Справа № 905/668/20

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

помічника судді (за дорученням судді) Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора - арбітражного керуючого Ратушного А.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівників

у справі за заявою кредитора (заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Газова Нафтова Компанія» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок №18/24, 8 поверх; код ЄДРПОУ 36283635)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Консервна, будинок №30-А; код ЄДРПОУ 37435790)

про банкрутство

ліквідатор арбітражний керуючий Ратушний А.І.

за участю:

представники учасників справи не з`явились

В С Т А Н О В И В

У провадженні судді Господарського суду Донецької області Фурсової С.М. знаходиться справа №905/668/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси».

На адресу суду 29.11.2021 надійшла заява ліквідатора у справі арбітражного керуючого Ратушного А.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси»« на його засновників та керівників; покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «КП Комунекоресурси» на осіб, що є засновником та виконувати повноваження керівників ТОВ «КП Комунекоресурси» - Будкова Дмитра Сергійовича (ІНН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3 ); стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «КП Комунекоресурси» рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» - грошові кошти в сумі 2 446 803,04 гривень.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2021 призначено заяву ліквідатора до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2021.

Розгляд заяви неодноразово відкладався з різних підстав.

Від ОСОБА_2 20.12.2021 надійшли заперечення на заяву про субсидіарну відповідальність засновників.

Також, 27.01.2022 судом отримано заперечення на заяву ліквідатора Закутного Михайла Володимировича.

Останньою ухвалою суду від 27.01.2022 відкладено розгляд заяви на 10.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судове засідання, призначене на 10.03.2022 не відбулось.

Ухвалою суду від 11.05.2022 відкладено розгляд заяви, зазначено, що судове засідання у справі №905/668/20 буде призначено відразу після відновлення можливості безпечного для учасників судового процесу проведення судових засідань у приміщенні суду. Також, вказаною ухвалою повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».

Беручи до уваги опубліковані Радою суддів України Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою виконання завдань судочинства з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, судом вирішено призначити судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 01.08.2023, враховуючи продовження на теперішній час роботи Господарського суду Донецької області у дистанційному режимі, призначено розгляд заяви на 05.09.2023, про що повідомлено учасників справи.

Також, з огляду на місце реєстрації засновників та керівника боржника у м. Маріуполь, який входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, судом здійснено запит до Міністерства соціальної політики України щодо можливої реєстрації вказаних осіб як внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд заяви на 21.09.2023.

На адресу суду 13.09.2023 надійшов лист від Міністерства соціальної політики України, в якому зазначено про відсутність відомостей щодо реєстрації вказаних вище осіб як внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою суду від 21.09.2023 відкладено розгляд заяви на 17.10.2023.

Від ліквідатора - арбітражного керуючого Ратушного А.І. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати від Міністерства юстиції України інформацію щодо наявності або відсутності у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян записів про смерть громадян ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3 ) з огляду на місце реєстрації - м. Маріуполь, який входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У судове засідання 08.11.2023 учасники справи не з`явились, про дату та час проведення засідання повідомлялись завчасно.

Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

Розглянувши матеріали справи, подану заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства, суд виходить з наступного.

Заява обґрунтована наступними доводами:

- за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках, ліквідатором встановлено, що вже 31.12.2017 існував момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- також, вказаним аналізом виявлено наявність ознак приховування банкрутства;

- за даними балансу підприємства банкрута за 2017 рік рахувались основну засоби залишковою вартістю 858,8 тис.грн., у 2018 вказані основні засоби вже не обліковуються, а за аналізом руху коштів по рахункам підприємства кошти від відчуження цього майна не надходили;

- колишнім директором передана лише частина господарських договорів за 2014-2019 роки, а тому у ліквідатор позбавлений можливості стягнення існуючої перед ТОВ «КП Комунекоресурси» дебіторської заборгованості за відсутності первинної документації;

- за результатами аналізу руху коштів по рахункам боржника ліквідатором встановлено, що протягом 2017-2019 років майже половина коштів отриманих від господарської діяльності банкрута та його реальних контрагентів перераховувались на рахунки пов`язаних осіб;

На думку ліквідатора, саме вказані дії та бездіяльність уповноважених осіб боржника потягли за собою наслідки надкритичної неплатоспроможності боржника.

Розмір відповідальності визначено як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Так, сума визнаних судом вимог кредиторів становить 2 446 834,01 гривень, на банківському рахунку ТОВ «КП Комунекоресурси» обліковуються грошові кошти в сумі 30,97 гривень.

Відтак, розмір вимог кредиторів, які не можуть бути задоволені у зв`язку з відсутністю майна (активів) банкрута, становить 2 446 803,04 гривень.

Щодо змісту та умов застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ (в редакції від 06.10.2021), чинного на час подання ліквідатором заяви .

Частиною друга статті 61 КУзПБ, передбачено, що Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії. На засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Ліквідатор подає дану заяву виключно у ліквідаційній процедурі, в зв`язку з тим, що пред`явити таку вимогу можна лише після вчинення усієї повноти дій спрямованих на виявлення та реалізацію активів боржника. Якщо після реалізації коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у ліквідатора виникає право на пред`явлення субсидіарної вимоги, виключно з наявністю такого права пов`язаний розмір субсидіарної вимоги (постанова ВС від 20.03.2019 року у справі №5024/980/2011).

Правом подавати заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута. Аналіз фінансового стану банкрута в поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами в справі про банкрутство дозволяє виявити наявність або відсутність вини засновників (учасників, акціонерів) чи інших осіб, у т. ч. керівника боржника, у доведенні до банкрутства юридичної особи. За наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у т. ч. керівника боржника. Ліквідатор для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси і розрахунків з кредиторами на підставі здійснення такої реалізації в ліквідаційній процедурі за неповного погашення кредиторської заборгованості банкрута (Постанова Верховного Суду від 30.10.2019 р. у справі №906/904/16).

Як вбачається із матеріалів справи ліквідатором не сформована ліквідаційна маса, не визначена різниця між вимогами кредиторів та ліквідаційною масою.

На даний час майно банкрута не оцінене та не реалізоване, а тому заява про притягнення до субсидіарної відповідальності містить необґрунтовану суму заявлених до стягнення вимог.

Згідно відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України №4541/03/15-20 від 05.08.2020 у Судновій книзі України під записом СК 159 від 18.07.2011 зареєстровані судна з бортовими реєстраційними номерами мар0894-к, мар-0895-к, 2011 року побудови, суднові білети - №№14161 та 14162, марка суден катер, плав кран, моделі суден БМ-50 та ПК 0,5-1,0.

Від боржника надійшли пояснення, в яких останній повідомив, що не має можливості користуватись цими об`єктами і не має до них доступу, оскільки вказані об`єкти з 2012 року знаходились у м.Єнакієво, а з 2014 року розташовані на не підконтрольній Україні території. Станом на 05.11.2020 (дата надання пояснень) боржник не володіє інформацією про їх стан та наявність.

Як вказує ліквідатор, зазначені активи фактично відсутні, а тому відсутня можливість їх включення до ліквідаційної маси.

Проте, такі пояснення колишнього керівника ТОВ «КП Комунекоресурси» не підтверджені жодними доказами, а ліквідатором не вжито заходів з розшуку такого майна.

Щодо аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «КП Комунекоресурси».

У розділі 6.2.2. аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «КП Комунекоресурси» ліквідатором (на той час розпорядником майна) наведено загальний перелік кредиторів, проте частина цих вимог ліквідатором виключена з числа активів та списана по закінченню трирічного строку позовної давності.

Проте, при обчислені позовної давності ліквідатором не враховано наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями), прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Разом з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі карантин відмінений.

При цьому, 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за деякими зобов`язаннями, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану, який наразі не скасований.

Також, до суми заявлених вимог про покладення субсидіарної відповідальності помилково включено 477 449,16 гривень, які стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» за рішенням Господарського суду Донецької області №905/407/18 від 18.07.2018

Вказана сума є частиною дебіторської заборгованості, яку ліквідатор, за його твердженням, не має неможливості стягнути з судовому порядку без первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст. 61, ліквідатор, зокрема, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Доказів звернення ліквідатора до суду за стягненням дебіторської заборгованості матеріали справи не містять.

Доводи ліквідатора про неможливість стягнення цих сум без первинних доказів судом відхиляються з огляду на передбачене Господарським процесуальним кодексом України право заявника у разі необхідності додати до позовної заяви клопотання про витребування доказів.

Заявник (позивач) не обмежений законом доводити своє порушене право виключно первинними доказами, він має право подати всі наявні докази, у тому числі похідні докази (як то виписки по банківським рахункам, відомості щодо зареєстрованих податкових зобов`язань тощо) на підтвердження своїх доводів.

Між тим, як слідує з вимоги б/н від 21.10.2021 до АТ «КБ «Глобус» заборгованість останнього виникла в наслідок внесення банкрутом коштів на забезпечення договорів підряду, які в подальшому не були укладені. Такі договори мали бути укладені за результатами проведення процедур відкритих торгів, а тому вся документація щодо проведення таких процедур є відкритою та загальнодоступною та може бути використана для стягнення дебіторської заборгованості.

Таким чином, враховуючи наведене вище суд вважає доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника не обґрунтованими, передчасними, а заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Крім того, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року № 4451/70, п. 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня 1985 року № 8225/78, п. 37 рішення у справі «Guerin v. France» від 29 липня 1998 року № 25201/94, п. 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року № 15123/03, п. 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року № 24402/02, п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» від 19 червня 2001 року № 28249/95).

З приводу решти доводів ліквідатора, викладених в його заяві, суд звертає увагу, що такі аргументи були враховані, при цьому не спростовують висновків суду щодо прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В

У задоволені заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» арбітражного керуючого Ратушного А.І. про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, що є засновником та виконували повноваження керівників ТОВ «КП Комунекоресурси» - Будкова Дмитра Сергійовича, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення солідарно з вказаних осіб грошових коштів у сумі 2 446 803,04 гривень - відмовити.

У судовому засіданні 08.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.11.2023.

.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 28.04.2023 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.М. Фурсова