Ухвала

від 24.10.2023 по справі 757/30610/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2023 задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 11.07.2023 обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2023 у справі 757/23832/23-к, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_6 , а саме грошові кошти в сумі 451 000 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність правових підстав для накладення арешту на вилучені грошові кошти.

Органом досудового розслідування не надано доказів того, що вилучені грошові кошти отримані внаслідок протиправної діяльності.

---

Справа № 757/30610/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/6051/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ОСОБА_6 займається підприємницькою діяльністю, що підтверджує законність заощаджень.

На переконання захисника, вилучені грошові кошти не відповідають жодному із критеріїв речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

У кримінальному провадженні № 12022000000000445 жодній особі не повідомлено про підозру.

Власник майна не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Слідчі дії з ним не проводилися.

Слідчим суддею не враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

Зокрема, накладений арешт негативно впливає на повсякденне життя ОСОБА_6 та змушує його до зміни звичного способу життя.

Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

24.10.2023 від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю процесуального керівника у даному кримінальному провадженні в іншому судовому засіданні та залученням інших прокурорів, які входять до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, до проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій в межах інших кримінальних провадженнях.

Разом з тим, доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у судове засідання, до клопотання прокурора не долучено.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора розглянуто 08.09.2023 за участю представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , та цього ж дня оголошено вступну та резолютивну частини ухвали слідчого судді.

Згідно матеріалів справи, апеляційну скаргу представником ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подано засобами поштового зв`язку 13.09.2023, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000445 від 27.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Згідно даних клопотання, співробітниками Управління боротьби з наркозлочинністю в Чернігівській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України в ході відпрацювання мережі Інтернет на предмет незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, сильнодіючих лікарських засобів, отримано відомості щодо групи осіб, якими організовано на території Запорізької області протиправну схему із незаконного придбання на території російської федерації, ввезення контрабандним шляхом та реалізації на територію України фальсифікованих лікарських засобів, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів.

Розрахунок за придбанні фальсифіковані лікарські засоби здійснюється як у готівковій, так і безготівковій формі на рахунки осіб, розташованих на території російської федерації та тимчасово окупованих територій, та використовуються у подальшому для фінансування військової агресії російської федерації.

Розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів по різних областях України здійснюється шляхом їх пересилання через поштових перевізників ТОВ «Ділівері», ТОВ «Транспортна компанія «САТ» та «Нова пошта», а також перевезення фізичними особами особистими транспортними засобами переважно з транзитними або іноземними номерам реєстрації транспортними засобами.

Для пошуку клієнтів, приймання замовлень, залучення більшої кількості покупців по реалізації психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин членами групи використовується «Telegram-канал» із логіном ІНФОРМАЦІЯ_2, який прив`язаний до абонентського номеру НОМЕР_1 (країна - Казахстан, оператор мобільного зв`язку - Kcell), та Інтернет-магазини за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Для прикриття незаконної діяльності з оптової та роздрібної торгівлі фальсифікованими лікарськими засобами, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів на внутрішньому українському ринку, групою осіб використовується ТОВ «СРП» (код ЄДРПОУ 44024125), ТОВ «ХІМСТОР» (код ЄДРПОУ 44670460), основними видами діяльності яких є оптова торгівля хімічною продукцією.

З метою прикриття незаконної діяльності, підтвердження походження продукції та легалізації коштів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, учасниками злочину використовуються реквізити, документи і рахунки юридичних осіб, що мають ознаки фіктивності («конвертаційні» центри) зокрема: ТОВ «Лакпром-2004», ТОВ «Бартендерс», ТОВ «Вєдаті», ТОВ «Ман Логістик»,ТОВ «Горан ГРУП», ТОВ фірма «Антарі», ТОВ «Виробничо-комерційна компанія АГ-Альянс», ТОВ «Техатомінвест», ТОВ «Оптімаудит», ТОВ «Фортуна-Атракціон», ТОВ «Фрутон».

Так, досудовим розслідуванням встановлено мешканців м. Запоріжжя, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які на територї України налагодили оптову та роздрібну торгівлю фальсифікованих лікарських засобів, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів.

Адмініструванням Telegram-каналу ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийманням замовлень по реалізації психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин (через месенджер Telegram) займаються менеджери з продажу ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Пакування на складах в посилки психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин для їх подальшого пересилання покупцям через відділення поштових операторів: ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «Делівері» здійснюють ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ..

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що грошові кошти отримані від незаконного збуту фальсифікованих лікарських засобів надходять на карткові рахунки співучасників групи ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання засновників ТОВ «СРП» (код ЄДРПОУ 44024125) та ТОВ «ХІМСТОР» (код ЄДРПОУ 44670460), належній на праві власності ОСОБА_6 .

Згідно даних протоколу обшуку від 11.07.2023, цього ж дня проведено обшук будинку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, у тому числі грошові кошти в сумі 451 000 гривень.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції Ураїни ОСОБА_26 від 12.07.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000000445 віл 27.05.2023 майно, у тому числі грошові кошти в сумі 451 000 гривень,вилучені 11.07.2023 за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

13.07.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 направив до Печерського районного суду міста Києва клопотання від 12.07.2023 про арешт майна, яке зареєстроване 19.07.2023, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 11.07.2023 обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_6 , а саме грошові кошти в сумі 451 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 11.07.2023 обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_6 , а саме грошові кошти в сумі 451 000 гривень.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 11.07.2023 обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_6 , а саме грошові кошти в сумі 451 000 гривень, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022000000000445 від 27.05.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із матеріалів провадження вбачається, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містять вказівки на правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту вилученого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи про законність походження вилучених у ОСОБА_6 грошових коштів, не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження, проте підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Як убачається із матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, за яким здійснюється досудове розслідування, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Посилання представника власника майна на відсутність у ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про недоведеність відповідності вилучених грошових коштів критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказані грошові кошти відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала не відповідає критерію розумності та співрозмірності, а також про те, що накладений арешт негативно впливає на повсякденне життя ОСОБА_6 , не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3