Постанова

від 14.11.2023 по справі 369/16176/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 369/16176/20

Провадження №22-ц/824/11940/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування відповідних записів, та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулось до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування відповідних записів, та визнання права власності на нерухоме майно.

30.12.2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на наступне майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1162 га. кадастровий номер 3222484001:01:013:0042,

- земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Крюківщина, загальною площею 0,1170 га., кадастровий номер 3222484001:01:013:0073

- заборонити ТОВ «ФК «Інвестстандарт», ОСОБА_1 , приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу, Київської області Бобкову О.В., приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та іншим третім особам вчиняти будь-які дії, в тому числі нотаріальні, реєстраційні, відносно відчудження будь-яким третім особам, а також прав передачі, прав користування, розпорядження житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1162 га., кадастровий номер 3222484001:01:013:00.42, земельною ділянкою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, загальною площею 0,1170 га., кадастровий номер 3222484001:01:013:0073.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та ухвалено у відповідній частині нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: вищезгадані житловий будинок та земельні ділянки; в решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

22.05.2023 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив застосувати у даній справі зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області грошові кошти у сумі 688 000, 00 грн. у встановлені ЦПК України порядок та строки.

В обґрунтування клопотання заявник зазначав, що в результаті задоволення позову відповідача може бути позбавлено права власності на спірне нерухоме майно, яке набуте ним на підставі чинних договорів купівлі-продажу. За вказаними договорами відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 585 000 грн. за придбання будинку та 106 000 грн. за придбання земельної ділянки. Внаслідок задоволення позову вбачається ймовірність позбавлення відповідача спірного майна, у зв`язку з чим останній змушений буде звернутися з позовом до відповідача про відшкодування збитків в сумі 691 000 грн. Проте до цього часу позивач зможе позбавитися від майна, за рахунок якого підлягатимуть відшкодуванню завдані відповідачу збитки.

Отже, у випадку задоволення вказаного позову добросовісний набувач матиме необхідність вживати заходів щодо повернення сплачених за майно коштів з позивача. Враховуючи ту обставину, що позивач має заборгованість за кредитами, що підтверджується наявними в даній справі судовими рішеннями та протягом тривалого часу не вживає заходів до її погашення, ухиляється від виконання своїх зобов`язань, відповідач матиме труднощі щодо стягнення з позивача сплачених ним коштів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року у задоволення клопотання про зустрічне забезпечення відмолено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вказує, що суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення клопотання про зустрічне забезпечення.

Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив із того, заявником до суду не надано належних розрахунків можливих збитків, які підлягають недопущенню за процедурою зустрічного забезпечення, не надано жодних доказів існування обставин, які обумовлюють обов`язковість застосування зустрічного забезпечення позову.

Свою позицію апелянт обґрунтовував необхідністю уникнення негативних ризиків, які можуть виникнути у разі задоволення позову, внаслідок чого відповідач буде змушений звертатися до суду з позовом про відшкодування витрат на придбання спірного майна.

Вказані доводи апелянт висував й в ході розгляду даного питання в суді першої інстанції, такі доводи були належним чином оцінені судом першої інстанції, з висновками якого в повній мірі погоджується і апеляційний суд.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При цьому, за своєю правовою природою інститут зустрічного забезпечення має на меті забезпечення відповідачу можливості відшкодування не будь-яких збитків, а лише тих, які можуть бути спричинені йому саме застосуванням у справі забезпечення позову.

На відміну від забезпечення позову, метою якого є забезпечення можливості реалізації позову у разі його задоволення, а також ефективності захисту інтересів та свобод, за якими позивач і звернувся до суду, зустрічне забезпечення направлене на захист інтересів відповідача можливих від негативних наслідків, викликаних первісним забезпеченням.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №753/2380/18-ц.

Звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, ОСОБА_1 не було наданих належних доказів того, що застосовані постановою суду від 15 червня 2021 року у даній справі заходи забезпечення позову можуть спричинити збитки для нього. Окрім того, із самого обґрунтування заяви вбачається, що ОСОБА_1 вимагає усунути не ризики від забезпечення позову (в даному випадку арешту спірного майна), а негативні для нього наслідки задоволення позову по суті, що не може вирішуватися в рамках процедури зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько