Рішення

від 09.11.2023 по справі 908/2091/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/125/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 справа № 908/2091/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2091/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, 21, місто Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОФАРМА (вул. В.Сергієнка/вул. Героїв 93-ї Бригади, буд. 68/32, оф. 2, м. Запоріжжя, 69114)

про стягнення 25870,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОФАРМА про стягнення 25870,00 грн. основного боргу за договором поставки №ПК/130 від 19.05.2014.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ПК/130 від 19.05.2014 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк. За поясненнями позивача сума простроченої заборгованості відповідача складає 25870,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою та відсутністю відмов відповідача від підписання електронних видаткових накладних, які направлялись йому відповідно до угоди від 31.12.2020 про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 15, 16, 20, 530, 610, 692 ЦК України та ст. 265 ГК України. У прохальній частині позову позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без присутності позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2091/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2091/23, присвоєно справі номер провадження 18/125/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2091/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 13.07.2023 отримано повноважним представником відповідача 17.07.2023.

Від відповідача 27.07.2023 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що з позовної заяви не вбачається, за який період та за якими саме видатковими накладними виникла заборгованість і коли настав строк оплати за ними, що унеможливлює подання контррозрахунку. Також відповідач посилається на засвідчені загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини, наявність яких є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. Обставина військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомою обставиною, тому позивач не міг не знати про настання форс-мажорних обставин. На думку відповідача, у відповідності до п. 9.1 договору, оскільки часткова несплата за договором сталась у період дії форс-мажорних обставин, тому строк оплати за такими накладними вважається продовженим і є таким, що не настав. Також у відзиві відповідач просив, в разі задоволення позову, відстрочити виконання судового рішення на один рік з моменту його винесення. В обґрунтування відстрочення виконання судового рішення відповідач послався на те, що його підприємство реально постраждало від військової агресії Російської Федерації і частина майна відповідача знищена, в тому числі і лікарські засоби, отримані від позивача, тому він просить суд надати відстрочку, що дозволить відновити майновий стан та розрахуватись з позивачем. Підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, окупація Київської області відбулась раніше, що надало час для відновлення господарської діяльності позивача. Відповідач просив в позові відмовити.

Разом із відзивом на позов відповідачем надано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Також разом з відзивом на позов відповідач надав заяву про відстрочення виконання судового рішення, в якій просив, у разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову та задовольнить його повністю або частково, відстрочити виконання судового рішення строком на один рік від дати винесення такого рішення.

Від позивача 11.08.2023 (конверт від 08.08.2023, в межах визначеного судом строку) надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджена наданими до матеріалів справи видатковими накладними, дата настання оплати по кожній із них зазначена у верхньому лівому кутку документа. Позивач відзначив, що відповідач активно здійснював господарську діяльність протягом 2022 та 2023 років, на підтвердження чого надано копії актів звіряння розрахунків за 1, 2, 3, 4 квартали 2022 року та 1, 2 квартали 2023 року, а також відомість розрахунків з відповідачем за 2 квартал 2023 року. Щодо повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин позивач вказав, що відповідно до п. 9.3 договору обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, тому твердження відповідача про не визначення договором строків такого повідомлення не відповідає дійсності. Про наявність форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача у відзиві на позов. Також позивач відзначив, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань з оплати товару по кожній видатковій накладній і воєнним станом в Україні. Відповідачем не доведено (не надано доказів), що товар, який був втрачений по Аптеках №35, №23 та Аптека Копійка у м. Нікополі, є саме товаром, який поставлений позивачем по видаткових накладних, стягнення по яких є предметом розгляду у цій справі. Відповідальним за завдані відповідачу збитки, якщо ці збитки спричинені внаслідок збройної агресії РФ є виключно РФ, і тягар таких збитків не може бути перекладений на будь-якого іншого суб`єкта господарювання, в т.ч. позивача. Відносно клопотання відповідача про надання відстрочення виконання судового рішення позивач заперечив та вказав, що заборгованість відповідача виникла наприкінці травня 2023 року, сторони не припиняли співпрацю та активно працювали до травня 2023 року, проте з кінця травня відповідач перестав оплачувати товар, і оплативши 3950,02 грн. 06.06.2023 безпричинно взагалі зупинив оплати, чим спричинив виникнення простроченої заборгованості та звернення позивача до суду. Позивач вважає, що борг міг би бути повністю закритий і таку поведінку відповідача не можна назвати добросовісною. Також позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін. За доводами позивача, враховуючи ціну позову, зважаючи на характер спору та те, що у справі ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, оскільки відповідач не обмежений у праві подати відзив, заперечення на відповідь на відзив, у разі наявності заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи №908/2091/23 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання позивачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/2091/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2091/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-жовтня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 та з 25.10.2023 по 08.11.2023, рішення прийнято без його проголошення 09.11.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Фармако (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРОФАРМА (Покупцем, відповідачем у справі) 19.05.2014 укладений договір поставки товару № ПК/130 (з протоколом розбіжностей) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент кількість а ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Предметом поставки є наступний товар: 1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення Замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 («Умови поставки товару») цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Відповідно до п. 4.1 (в редакції протоколу розбіжностей) право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Згідно із п. 6.1 Договору оплата Покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається Постачальником при поданні Замовлення на поставку Покупцем.

Пунктом 6.2 Договору сторонами узгоджено, що при здійснені Покупцем оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строку всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до п.п. 9.2, 9.3 Договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Обидві сторони цього Договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 9.4 Договору виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо, не може розглядатись як підстава для не оплати товару Постачальнику.

Відповідно до п. 12.7 Договору (в редакції додаткової угоди від 03.08.2018) даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені договором.

Угодою про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП від 31.12.2020 сторони домовились, з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-яким договорами, які укладені або будуть укладені в майбутньому, здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або на електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією угодою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 08.05.2023 на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 25870,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними (перелік видаткових накладних наведено у додатку № 1 до позовної заяви).

Видаткові накладні підписані сторонами шляхом накладення Електронного підпису, що є узгодженим сторонами Угодою про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП від 31.12.2020.

Згідно статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", що за своїм змістом відносить електронний підпис до обовязкових реквізитів електронного документа.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано. Заборгованість за відвантажений позивачем товар складає 25870,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 6.2 Договору оплата товару, поставленого з відстроченням платежу здійснюється у строк, зазначений у видатковій накладній на товар, який поставляється.

У видаткових накладних від 08.05.2023, за якими у відповідача рахується заборгованість за Договором, зазначена дата оплати товару: 23.05.2023.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом на 01.04.2023 заборгованість відповідача за отриманий за Договором товар складає 25870,00 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 25870,00 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25870,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, наявність яких звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд визнав необхідним відзначити наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що Договір не визначає ні строків повідомлення про форс-мажорні обставини, ні форми документу, яким здійснено таке повідомлення, а отже оскільки про форс-мажорні обставини вказано у відзиві та до відзиву додаються докази направлення відзиву позивачу, відзив можна вважати повідомленням позивача про форс-мажорні обставини з огляду на військову агресію проти України. Також відповідач зазначив, що внаслідок обстрілів та бомбардування військами РФ м. Нікополь, пошкоджено приміщення та майно аптек ТОВ ДНІПРОФАРМА, відповідачем втрачено обладнання, ТМЦ, грошові кошти, тощо та частину наявного товару, в тому числі товари, що були отримані від позивача в рамках Договору, при цьому позивачем заявлено до стягнення вартість товарів по накладним, кінцевий термін оплати яких припадає на час після початку війни, а отже в ситуації, що склалась, позивач повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів.

Так, наявність або відсутність форс-мажорних обставин може впливати на зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару, але відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що настання форс-мажорних обставин унеможливило здійснення розрахунків за товар, поставлений йому позивачем у 2023 році.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої, відповідач просить в разі задоволення позову відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Розглянувши вказане клопотання ТОВ ДНІПРОФАРМА, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на форс-мажорні обставини у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та зазначає, що внаслідок обстрілів та бомбардування військами РФ м. Нікополь, пошкоджено приміщення та майно аптек ТОВ ДНІПРОФАРМА, втрачено обладнання, ТМЦ, грошові кошти, тощо, а також зазначає про потенційну неплатоспроможність або можливу зупинку роботи підприємства. На підтвердження неплатоспроможності відповідач надав витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.10.2022 та від 02.03.2023, копії актів про пошкодження Аптеки № 23 та Аптеки № 35, довідки АТ КБ «Приватбанк» та АТ «ОТП Банк» станом на 18.07.2023 та на 19.07.2023 про відсутність/недостатність коштів.

Однак, як вже зазначалось вище воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від неї. Відповідач також не довів настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

Суд звертає увагу, що, як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи актів звірки розрахунків, які підписані сторонами, та відомостей розрахунків ТОВ ДНІПРОФАРМА, відповідач проводив активну фінансово-господарську діяльність з початку війни, і продовжує її здійснювати.

Крім того, відповідачем не доведено (не надано доказів), що товар який був втрачений по Аптеках №35 та Аптеці №23, Аптека Копійка у м. Нікополі, на що вказує відповідач, є саме тим товаром, який поставлений позивачем за видатковими накладними, стягнення за якими є предметом розгляду у цій справі. Жодних доказів втрати платоспроможності відповідачем не надано.

Наданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплати за товар позивачу з рахунку АТ «ОТП БАНК» (вибіркові виписки про оплату за квітень, травень, червень 2023 року). Довідки з АТ КБ «Приватбанк» та АТ «ОТП БАНК» про наявність коштів на певну дату не свідчить про відсутність коштів у відповідача взагалі, а вказують про певний залишок коштів на рахунку на кінець банківського/операційного дня. Крім того у відповідача можуть бути відкриті рахунки в інших банківських установах.

Підтвердженням відсутності коштів у відповідача міг би бути Баланс за 1 квартал 2023 року, Баланс за 1 півріччя 2023 року, але таких документів відповідачем не надано.

Також не є свідченням неможливості виконання відповідачем судового рішення надані ним витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з цим, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст.ст. 74-76 ГПК України, на підтвердження викладених ним обставин. Безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового наказу.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав відповідач на підтвердження клопотання про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у нього конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОФАРМА (вул. В.Сергієнка/вул. Героїв 93-ї Бригади, буд. 68/32, оф. 2, м. Запоріжжя, 69114, ідентифікаційний код 38200090) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, 21, місто Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132; ідентифікаційний код 20037376) 25870,00 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) основного боргу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.11.2023.

Суддя В.В. Левкут