Рішення

від 02.11.2023 по справі 908/1814/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 Справа № 908/1814/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153/12, ідентифікаційний код юридичної особи 40560766)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ" (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153, ідентифікаційний код юридичної особи 23289629)

про стягнення 56 469 грн 25 коп.

за участю

представника позивача: Нестеров С.Ф. - голова правління, Бондар І.М., адвокат, ордер серія АР № 1135430 від 07.08.2023

представник відповідача: Шевченко Л.О. - директор, Слєсарь О.В., адвокат, ордер серія АР № 1127776 від 11.06.2023

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ" 42 293 грн 14 коп. основного боргу, 11 154 грн 42 коп. інфляційного збільшення, 3 021 грн 69 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023, справу № 908/1814/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1814/23, присвоєно справі номер провадження 27/200/23, розгляд справи по суті призначено на 26.06.2023.

Справа № 908/1814/23 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкладено розгляд справи, засідання суду призначено на 07.08.2023.

10.07.2023 на адресу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" надійшла відповідь на відзив.

07.08.2023 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ" подана заява про застосування строків позовної давності.

Судове засідання 07.08.2023 проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 07.08.2023 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1814/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначити на 31.08.2023.

22.08.2023 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" подані до суду:

- пояснення щодо заяви про застосування строків позовної давності;

- клопотання про долучення доказів - квитанцій щодо оплати відповідачем щорічних внесків.

30.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ" подана до суду заява, у якій останній просить суд долучити до матеріалів справи копію листа ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області від 16.08.2023 та інформаційної з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.08.2023.

Ухвалою суду від 31.08.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 02.10.2023.

У судовому засідання 02.10.2023 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 02.11.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

02.11.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 42 293 грн 14 коп. основного боргу, 11 154 грн 42 коп. інфляційного збільшення, 3 021 грн 69 коп. 3 % річних.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві та підтримав заяву, надану до канцелярії суду 07.08.2023 про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 02.11.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

03.06.2016 установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12» прийнято рішення про створення ОСББ, затверджено статут ОСББ «Соборний 153/12».

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12", затвердженого установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" протоколом № 1 від 03.06.2016, вказане ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків: № 153, що розташований за місцезнаходженням: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний та № 12, що розташований за місцезнаходженням: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту. Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис до реєстру стосовно державної реєстрації юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" внесений 10.06.2016.

Пунктом 2 Розділу III Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12» визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

Згідно пункту 3 Розділу III Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», до компетенції загальних зборів належить встановлення розміру внесків і платежів співвласників.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформленого протоколом від 08 грудня 2018 року за № 2, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2019 рік за 1 м2 у розмірі: 4,95 грн. для житлових приміщень (та нежитлових приміщень, що мають вхід через під`їзди) та 4,72 за 1 м2 для нежитлових приміщень.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформленого протоколом від 22.12.2019 за № 3, по п`ятому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір щомісячних внесків на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території будинків з 01.01.2020 року і до моменту внесення змін у розмір внеску загальними зборами - у розмірі 4,95 грн. для житлових приміщень (та нежитлових приміщень, що мають вхід через під`їзди) та 4,72 за 1 м2 для нежитлових приміщень. Строк оплати встановити до 20 (двадцятого числа) поточного місяця за поточний місяць.

Як зазначив позивач у позовній заяві, з січня 2019 року відповідачем частково сплачуються обов`язкові щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень, в результаті чого станом на дату подання позову утворився борг відповідача перед позивачем в розмірі 42 293 грн 14 коп. за утримання будинку та прибудинкової території.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі за текстом - Закон № 417) співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі за текстом - Закон № 2866) встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону № 2866 об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону № 2866 рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (статті 15 Закону № 2866).

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону № 417 співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина 2 статті 7 Закону № 417).

Відповідно до статті 20 Закону № 2866 частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (стаття 23 Закону № 2866), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 Закону № 2866).

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося вище, рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформленого протоколом від 22.12.2019 за № 3, по п`ятому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір щомісячних внесків на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території будинків з 01.01.2020 року і до моменту внесення змін у розмір внеску загальними зборами - у розмірі 4,95 грн. для житлових приміщень (та нежитлових приміщень, що мають вхід через під`їзди) та 4,72 за 1 м2 для нежитлових приміщень. Строк оплати встановити до 20 (двадцятого числа) поточного місяця за поточний місяць.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2021 по справі № 908/2615/20 позов задоволено частково, визнано недійсними рішення загальних зборів ОСББ "Соборний 153/12", результати яких оформлені Протоколом № 3 від 22.12.2019 в частині прийнятих рішень у пункті 5 - "Затвердження розміру, порядку та строку сплати внесків співвласників на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території" та у пункті 6 - "Розгляд питань про затвердження форми управління будинками ОСББ "Соборний 153/12". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи наведене вище рішення у справі, місцевим господарським судом встановлено такі обставини справи:

- спірні збори скликані за зверненням ініціативної групи у складі п`яти осіб до правління, а не правлінням, що відповідає вимогам п. 5 Статуту відповідача, Протокол №3 від 22.12.2019 оформлено відповідно до вимог Наказу МРР № 203 від 25.08.2015;

- скасування рішення про визначення форми управління будинком не спричинило перехід (повернення) прав та обов`язків ОСББ до МКП "Основаніє" або іншої особи (рішення у справі № 908/1482/19), доказів того, що через скасування рішення про визначення форми управління будинком МКП "Основаніє" (або інша особа) набуло статус балансоутримувача будинку, або якимось чином здійснювало його функції, до матеріалів справи сторонами не додано;

- само по собі зазначення у листах голосування неповного імені та по батькові учасника голосування, а його ініціалів, не означає взагалі їх відсутності, та є достатнім для ідентифікації особи для цілей голосування;

- інформація з реєстру речових прав на нерухоме майно, яку надав позивач, містить неповну інформацію, зокрема, в реєстрі є запис про право власності на 1/2 частину квартири, але немає відомостей щодо інших співвласників, проте згідно п. 7 Розділу III Статуту ОСББ кожний співвласник (його представник) під час голосування на загальних зборах має один голос незалежно від площі приміщення в його власності. При цьому, якщо приміщення (квартира) знаходиться в дольовій власності, один співвласник представляє на загальних зборах узгоджену позицію всіх дольових власників;

- недотримання відповідачем форми листів - голосування є незначними та формальними, які не вплинули на хід і результати голосування, позивач не довів належними і допустимим доказами того, що особи, котрі голосували - не є тими особами, які підписали листи опитування;

- на підтвердження направлення на адресу позивача запрошення на спірні збори відповідачем надано поштову накладну № 6900506515931 від 07.12.2019, фіскальний чек від 07.12.2019 та опис вкладення у цінний лист від 07.12.2019, чим спростовано твердження позивача про його необізнаність про проведення спірних зборів;

- факт проведення зборів підтверджено листками особистого опитування співвласників, присутніх на зборах 22.12.2019, та листки письмового опитування співвласників у загальній кількості 56 штук, і в жодному з них не зазначено про непроведення цих зборів, а подальше звернення 25.12.2019 позивача до правоохоронних органів не підтверджує фальсифікації подій 22.12.2019;

- рішення прийняті зборами з питань № 5 та № 6 за відсутності кворуму для їх прийняття (128 з 211, що є меншим 2/3 - 141), наявність якого є обов`язковою за вимогами ч. 6 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ч. 14 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також враховуючи висновки, викладені в рішенні у справі № 908/728/19 від 18.06.2020 щодо п. 8 Статуту ОСББ;

- щодо інших пунктів оскаржуваного рішення зборів позивач не зазначив та належним чином не обґрунтував, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів прийняттям зборами рішень, зазначених у пунктах 1-4, 7-9 Протоколу № 3 від 22.12.2019. Само по собі скликання та проведення загальних зборів, обрання їх керівних органів, ніяким чином не може порушувати прав позивача, оскільки вказані дії направлені на здійснення статутної діяльності ОСББ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2021 (повний текст складений і підписаний 26.07.2021,) рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2021 у справі № 908/2615/20 залишено без змін.

Таким чином, рішенням суду першої інстанції у справі № 908/2615/20, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12", результати яких оформлені протоколом №3 від 22.12.2019 р. в частині прийнятих рішень у пункті 5 - "Затвердження розміру, порядку та строку сплати внесків співвласників на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території" та у пункті 6 - "Розгляд питань про затвердження форми управління будинками ОСББ "Соборний 153/12".

Отже, рішенням від 26.02.2021 суд визнав недійсним рішення загальних зборів позивача, ре зультати яких оформлені протоколом № 3 від 22.12.2019 в частині затвердження розміру, порядку та строку сплати внесків співвласників на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території, та на якому базувалися позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов?язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі № 908/2615/20, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Таким чином, враховуючи те, що рішення загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом від 22.12.2019 за № 3 по п`ятому питанню (щодо затвердження розміру щомісячних внесків на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинків, прибудинкової території будинків з 01.01.2020 року і до моменту внесення змін у розмір внеску загальними зборами - у розмірі 4,95 грн. для житлових приміщень (та нежитлових приміщень, що мають вхід через під`їзди) та 4,72 за 1 м2 для нежитлових приміщень. Строк оплати встановити до 20 (двадцятого числа) поточного місяця за поточний місяць) скасовано, вимоги позивача про стягнення щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень за період з січня 2020 по травень 2023 задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення внесків, нарахованих на підставі рішення загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформленого протоколом від 08 грудня 2018 року за № 2 суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач на першій сторінці позовної заяви крім того посилається на рішення загальних зборів членів ОСББ «Соборний 153/12», оформленим протоколом від 08 грудня 2018 року, яким було встановлено, що розмір щомісячних внесків на утримання будинків та прибудинкової території на 2019-2020 рік становить 4,72 грн. за 1 м2 для не житлових приміщень.

Однак, по питанню № 4 порядку денного даного рішення вирішено затвердити розмір щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2019 рік за 1 м2 у розмірі: 4,95 грн. для житлових приміщень (та нежитлових приміщень, що мають вхід через під`їзди) та 4,72 за 1 м2 для нежитлових приміщень.

Позивач зазначив, що відповідачем з січня 2019 року частково сплачувалися обов`язкові щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень.

Згідно розрахунку позивача, відповідачем було сплачено внесків у серпні 2019 в розмірі 2 489 грн 23 коп., у вересні 2019 року в розмірі 2 489 грн 23 коп., у жовтні 2019 року в розмірі 2 489 грн 23 коп., у листопада 2019 року в розмірі 2 489 грн 23 коп.

До матеріалів справи позивачем надано меморіальні ордери:

- № @2PL781797 від 30.08.2019 на суму 2 489 грн 23 коп., у призначені платежу зазначено: «Оплата за послуги за утримання будинку та прибудинкової тер. за серпень 2019р.»;

- № @2PL607360 від 28.09.2019 на суму 2 489 грн 23 коп., у призначені платежу зазначено: «Оплата за послуги за утримання будинку та прибудинкової території за вересень 2019р.»;

- № @2PL455046 від 31.10.2019 на суму 2 489 грн 23 коп., у призначені платежу зазначено: «Оплата за послуги за утримання будинку та прибуд. території за жовтень 2019р.».

Підтвердження оплати відповідачем внесків на утримання будинку та прибудинкової території за листопад 2019 року, як зазначено позивачем у розрахунку, суду не надано.

Щодо інших меморіальних ордерів, які надані позивачем, суд не може прийняти як доказ оплати внесків за 2019 рік, так як:

наданий меморіальний ордер № @2PL051773 від 28.11.2019 на суму 2 489 грн 23 коп. у призначені платежу міститься інформацію: «Оплата за послуги, ТОВ Елегант через Шевченко, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 153, ТОВ Елегант через Шевченко», тобто у призначені платежу не зазначено за який саме місяць 2019 року здійснено оплату внесків;

наданий меморіальний ордер № @2PL592315 від 30.11.2021 на суму 6 000 грн 00 коп. у призначені платежу міститься інформацію: «часткова сплата заборгованості за 2019р., ТОВ Елегант через Шевченко ЄДРПОУ 23289629», тобто у призначені платежу не зазначено за які саме місяці 2019 року здійснено часткову оплату внесків;

наданий меморіальний ордер № @2PL234850 від 07.10.2021 на суму 6 000 грн 00 коп. у призначені платежу міститься інформацію: «часткова сплата заборгованості за послуги за 2019р., ТОВ Елегант через Шевченко ЄДРПОУ 23289629», тобто у призначені платежу не зазначено за які саме місяці 2019 року здійснено часткову оплату внесків;

наданий меморіальний ордер № @2PL118927 від 29.12.2021 на суму 5 333 грн 22 коп. у призначені платежу міститься інформацію: «сплата заборгованості за 2019р., ТОВ Елегант через Шевченко ЄДРПОУ 23289629», тобто у призначені платежу не зазначено за які саме місяці 2019 року здійснено часткову оплату внесків.

Інші меморіальні ордери суд не приймає до увагу, оскільки в призначенні платежу міститься інформація за 2022-2023 роки, або взагалі в призначенні платежу не зазначено за який період здійснено плату внесків.

Однак, судом здійснено підрахунок сплачених у 2019 році відповідачем внесків, згідно вищевикладених меморіальних ордерів, так загальна суму склала 27 290 грн 14 коп.

Так, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення-розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.

З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); - у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; - і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

В матеріалах справи відсутні докази узгодження між позивачем та відповідачем порядку сплати внесків, а саме у разі відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховуються як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та меморіальних ордерів неможливо у повному обсязі встановити скільки коштів та саме за який місяць (з січня 2019 по грудень 2019 включено) відповідачем було частково чи у повному обсязі сплачено внесків за 2019 рік в цілому.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оплати відповідача слід зараховувати в хронологічному порядку для погашення заборгованості за кожен місяць, в свою чергу позивачем не надано доказів про зарахування ним оплат відповідача у 2019 році за кожний конкретний місяць 2019 року, що унеможливлює визначити наявну заборгованість відповідача по внескам за 2019 рік (в тому числі існує наявна заборгованість чи ні, чи відповідач має часткову заборгованість по внескам за 2019 рік).

Проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 42 293 грн 14 коп. основного боргу не підлягають задоволенню, так як недоведені позивачем належними, допустимими та достатніми доказами.

Разом із тим, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені, інфляційного збільшення та 3 % річних за також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від вимог про стягнення основного боргу, у задоволенні якої було відмовлено.

При цьому, судом не задовольняється клопотання відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При цьому, у постанові ВП ВС від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) суд дійшов висновку про те, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними (дослівно): «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Враховуючи, що у справі № 908/1814/23 суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відповідно у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

У позовній заяві позивач зазначав, що між ОСББ «Соборний 153/12» та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник» укладено договір про надання правової допомоги від 11.05.2023 року.

Відповідно до п.п. 1.2. Додаткової угоди від 11.05.2023 р. АО зобов`язується надати правову допомогу із складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ЕЛЕГАНТ» власника нежитлового приміщення №1, II, III, IV підвалу літ. А-5, приміщення XIV, XV, XVI першого поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153 та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди, винагорода Адвокатського об`єднання за складає 2000,00 гривень, які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї Угоди.

Отже, сума які очікує понести позивач у зв`язку із судовим розглядом даної справи складає 2000,00 грн., що сплачені ОСББ «Соборний 153/12» на користь АО «Юридична компанія Радник» згідно умов договору. Між сторонами підписано акт наданих послуг.

У судовому засіданні 02.11.2023 представник позивача зазначив, що у разі задоволення позовних вимог, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде подана до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, сума витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборний 153/12" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ" відмовити.

Рішення оформлено та підписано 13.11.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.