Рішення

від 10.11.2023 по справі 910/13200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2023Справа № 910/13200/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/13200/22

за позовом Громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» (вулиця Стрийська, будинок 4, місто Київ, 03062)

до Корпорації «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» (вулиця Володимирська, будинок 60, Київ, 01033)

про стягнення 160 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» до Корпорації «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» про стягнення 160 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

26.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Володимирська, будинок 60, Київ, 01033.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2019 року Громадська організація «Фундація «Національного розвитку та інновацій» (за Договором - Виконавець) та Корпорація «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» (за Договором - замовник) уклали Договір надання послуг № 14/11 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Послуги пов`язані з впровадженням проекту «FLUOCAR» (код за ДК 021:2015 - 98110000-7, «Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій»), (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти ці Послуги та своєчасно здійснити їх оплату в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Зміст та деталізація Послуг, що надаються, наведено в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору послуги надаються в один етап: консалтингові Послуги; розроблення бізнес моделі; підготовка презентаційних матеріалів.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що після завершення надання Послуг, Виконавець надає Замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони Акт наданих Послуг (далі - Акт).

Відповідно до п. 3.3 Договору Замовник протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після отримання Акту зобов`язаний повернути Виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або мотивовану відмову від прийняття Послуг. В разі мотивованої відмови Замовника сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.

Прийняття наданих послуг здійснюється замовником шляхом підписання акту (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору цільове фінансування за цим Договором становить 160 000,00 грн. (сто шістдесят тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ, кошторис на надання послуг зазначений у Специфікації.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунки за надані Послуги проводяться протягом 5 (п`яти) банківських днів на підставі підписаного Сторонами Акту.

Відповідно до п. 4.3 Договору усі розрахунки за надані Послуги за цим Договором проводяться в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно п. 5.1.4. Договору 5.1.4. Замовник, за відсутності зауважень до наданих Послуг, зобов`язаний підписати Акт та надати один примірник підписаного Акту Виконавцеві, або надати обґрунтований запит щодо доопрацювання послуг не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором. (п. 9.1 Договору).

Також сторонами підписано Специфікацію до Договору, у якій узгоджено назву проекту, опис проекту, склад надання послуг, вимоги до складання документів проекту та кошторис на суму 160 000,00 грн.

У п. 2.2. Специфікації сторонами погоджено, що Замовник сплачує послуги, надані згідно зазначеного кошторису, протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного Акту.

Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного сторонами Договору надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 надав відповідачу послуги на суму 160 000,00 грн, про що зазначено в Акті виконаних робіт від 15.11.2019, проте відповідач порушив умови укладеного договору № 14/11 від 14.11.2019 в частині оплати отриманих послуг та ухилявся від підписання Акту виконаних робіт і до цього часу не розрахувався з Позивачем.

На підтвердження надання послуг за Договором надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 позивачем долучено до матеріалів справи Резюме інноваційного інвестиційного проекту FLUOCAR на українській та англійських мовах (витяг з варіанту на українській мові - Додаток № 4 до позовної заяви), проекту FLUOCAR Презентація інноваційного інвестиційного проекту українській та англійських мовах (варіант на українській мові - Додаток № 5 до позовної заяви).

Також, позивач вказує, що ним було направлено вказані документи засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача, яка зазначена на його офіційному сайті, що є таким згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого надає відповідні скріншоти .

На підтвердження належного виконання позивачем Договору надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 позивачем долучено до матеріалів справи Загальний висновок науково-технічної експертизи Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» за першим і другим етапами впровадження проекту «FLUOCAR».

Авторство Позивача на ці роботи підтверджуються, крім інших доказів, листом Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» від 20 жовтня 2022 року № 88.

07.07.2022 Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 1/06-22.

Своїм листом № 15/08-22 від 08.08.2022 Відповідач надіслав на адресу Позивача відповідь на претензію № 1/06 -22, в якій заперечував сам факт укладання Договору надання послуг за № 14/11 від 14.11.2019.

05.09.2022 Позивачем на адресу Відповідача було направлено два примірники Актів наданих послуг за договором надання послуг № 14/11 від 14.11.2019, а також два примірники кошторисів.

Своїм листом вих. № 15/08-22 від 08.08.2022 Відповідач надіслав на адресу Позивача відмову від підписання акту та кошторису, виходячи з міркувань, що договір надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено не було.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 160 000,00 грн вартості наданих за Договором № 14/11 від 14.11.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 05.09.2022 позивач на адресу Відповідача направив два примірники Актів наданих послуг за договором надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 на суму 160 000,00 грн, а також два примірники кошторисів.

Своїм листом № 15/08-22 від 08.08.2022 Відповідач надіслав на адресу Позивача відмову від підписання акту та кошторису, виходячи з міркувань, що договір надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено не було.

Разом з тим, наведені відповідачем твердження щодо неукладення сторонами договору надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 спростовуються матеріалами справи.

А саме, в матеріалах справи наявний договір надання послуг № 14/11 від 14.11.2019, який підписаний і скріплений печатками як з боку позивача, так і з боку відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача від підписання Акту наданих послуг за договором надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 є необґрунтованою та не спростовує факт надання позивачем обумовлених договором послуг.

При цьому, в листі № 15/08-22 від 08.08.2022 відповідач заперечував сам факт укладення договору, а не надання позивачем та отримання ним послуг за договором.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження надання ним послуг згідно Договору є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, які ґрунтуються виключно на невизнанні укладення сторонами договори, щ було спростовано судом вище.

При цьому відзив проти позову відповідач не надав, як і доказів на спростовування заявлених позивачем вимог.

Відповідно суд дійшов висновку про доведеність надання позивачем послуг за договором надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 на суму 160 000,00 грн та прийняття їх відповідачем.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих за договором послуг є таким, що настав.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 160 000,00 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № надання послуг № 14/11 від 14.11.2019 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корпорації «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» (вулиця Володимирська, будинок 60, Київ, 01033; код ЄДРПОУ 37727916) на користь Громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» (вулиця Стрийська, будинок 4, місто Київ, 03062; код ЄДРПОУ 39484525) заборгованість в сумі 160 000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.11.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.