Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/13559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/13559/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13559/23

за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

28 серпня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (позивач) надійшла позовна заява № 03-07/109/246-23 від 15.08.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 154 142,85 грн., з них: основного боргу - 116 795,31 грн. (сто шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень 31 копійка), пені - 10 594,98 грн. (десять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 98 копійок), 7% штрафу - 3449,67 грн. (три тисячі чотириста сорок дев`ять гривень 67 копійок), 3% річних - 3963,22 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 22 копійки) та інфляційних втрат - 19 339,67 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень 67 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про зберігання вантажу № 103/1 від 28.12.2011 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 року у справі № 910/13559/23 позовну заяву № 03-07/109/246-23 від 15.08.2023 року Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Державному підприємству "Ізмаїльський морський торговельний порт" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

21.09.2023 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" надійшла заява № 03-07/109/267-23 від 08.09.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13559/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" за адресою: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, офіс 1, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» - 03.10.2023 року.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Отже, керуючись приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/13559/23 від 22.09.2023 року є 03.10.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 18.10.2023 року (включно).

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2011 року між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі - позивач, порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (надалі - відповідач, клієнт) укладено договір зберігання вантажу № 103/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач забезпечує зберігання на складських площах порту вантаж клієнта, який передано клієнту на відповідальне зберігання слідчим слідчого відділу Луганського міського Управління МВС України в Луганській області на підставі акту приймання-передачі від 28.09.2010 в номенклатурі та об`ємах, вказаних в додатку 1 до договору, а відповідач зобов`язується оплатити порту зберігання, роботи (послуги), на умовах і в строки встановлені в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата виставлених рахунків порту за зберігання і інші додаткові роботи (послуги) здійснюється клієнтом по ставках цього договору, з наданням підтверджуючих документів. Оплата проводиться шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів клієнту на поточний рахунок порту протягом п`яти банківських днів від дати виставлення рахунку і одночасно направляється в порт (по факсу) копія банківського платіжного документу з зазначенням в ньому найменування фірми, найменування і кількості вантажу.

За умовами п. 4.4. договору оплата за зберігання вантажу здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно, протягом усього строку зберігання. На момент вивозу останньої партії вантажу клієнт здійснює остаточний розрахунок за зберігання вантажу згідно виставлених портом рахунків, по ставкам цього договору.

У додатку № 1 до договору сторони погодили, що відповідач в установлені діючим договором строки оплачує порту зберігання вантажу (вугілля марки "АМ" - 208 т.) на відкритих складах порту, на дату надання послуг, за кожну відвантажену метричну тонну, за ставкою 0,21 грн. т/доба. Зазначена ставка наведена без врахування ПДВ, який стягується згідно з діючого законодавства.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивач склав акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 134/11 від 31.01.2021 року, № 378/11 від 28.02.2021 року, № 560/11 від 31.03.2021 року, № 828/11 від 30.04.2021 року, № 977/11 від 31.05.2021 року, № 1187/11 від 30.06.2021 року, № 1493/11 від 31.07.2021 року, № 1792/11 від 31.08.2021 року, № 2088/11 від 30.09.2021 року, № 2383/11 від 31.10.2021 року, № 2719/11 від 30.11.2021 року, № 3077/11 від 31.12.2021 року, № 248/11 від 31.01.2022 року, № 531/11 від 28.02.2022 року, № 792/11 від 31.03.2022 року, № 1219/11 від 30.04.2022 року, № 1864/11 від 31.05.2022 року, № 2621/11 від 30.06.2022 року, № 3584/11 від 31.07.2022 року, № 4582/11 від 31.08.2022 року, № 5657/11 від 30.09.2022 року, № 6688/11 від 31.10.2022 року, № 7701/11 від 30.11.2022 року, № 8824/11 від 31.12.2022 року, № 737/11 від 31.01.2023 року, № 1725/11 від 28.02.2023 року, № 3056/11 від 31.03.2023 року, № 4092/11 від 30.04.2023 року, № 5156/11 від 31.05.2023 року, № 6327/11 від 30.06.2023 року.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем не підписані.

Також на виконання умов договору у період з січня 2021 року по червень .2023 року позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 116 795,31 грн., а саме: № 134/11 від 31.01.2021 року на суму 2708,16 грн., № 378/11 від 28.02.2021 року на суму 2446,08 грн., № 560/11 від 31.03.2021 року на суму 2708,16 грн., № 828/11 від 30.04.2021 року на суму 2620,80 грн., № 977/11 від 31.05.2021 року на суму 2708,16 грн., № 1187/11 від 30.06.2021 року на суму 2620,80 грн., № 1493/11 від 31.07.2021 року на суму 2708,16 грн., № 1792/11 від 31.08.2021 року на суму 2708,16 грн., № 2088/11 від 30.09.2021 року на суму 2620,80 грн., № 2383/11 від 31.10.2021 року на суму 2708,16 грн., № 2719/11 від 30.11.2021 року на суму 2620,80 грн., № 3077/11 від 31.12.2021 року на суму 2708,16 грн., № 248/11 від 31.01.2022 року на суму 3017,66 грн., № 531/11 від 28.02.2022 року на суму 5376,38 грн., № 792/11 від 31.03.2022 року на суму 4410,43 грн., № 1219/11 від 30.04.2022 року на суму 4268,16 грн., № 1864/11 від 31.05.2022 року на суму 4410,43 грн., № 2621/11 від 30.06.2022 року на суму 4268,16 грн., № 3584/11 від 31.07.2022 року на суму 4410,43 грн., № 4582/11 від 31.08.2022 року на суму 4410,43 грн., № 5657/11 від 30.09.2022 року на суму 4268,16 грн., № 6688/11 від 31.10.2022 року на суму 4410,43 грн., № 7701/11 від 30.11.2022 року на суму 4268,16 грн., № 8824/11 від 31.12.2022 року на суму 4410,43 грн., № 737/11 від 31.01.2023 року на суму 5648,45 грн., № 1725/11 від 28.02.2023 року на суму 5101,82 грн., № 3056/11 від 31.03.2023 року на суму 5648,45 грн., № 4092/11 від 30.04.2023 року на суму 5466,24 грн., № 5156/11 від 31.05.2023 року на суму 5648,45 грн., № 6327/11 від 30.06.2023 року на суму 5466,24 грн.

Як вказує позивач, відповідач послуги зберігання вугілля за період з січня 2021 року по червень 2023 року не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 116 795,31 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 594,98 грн., 3% річних у розмірі 3963,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 339,67 грн., штраф у розмірі 3449,67 грн. за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

В пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір діє до 31 грудня 2012 року. Однак, закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Суд відмічає, що докази вивезення відповідачем з території порту переданого на зберігання вантажу після закінчення строку дії договору у матеріалах справи відсутні, зворотного судом не встановлено.

За приписами статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору позивач склав акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 134/11 від 31.01.2021 року, № 378/11 від 28.02.2021 року, № 560/11 від 31.03.2021 року, № 828/11 від 30.04.2021 року, № 977/11 від 31.05.2021 року, № 1187/11 від 30.06.2021 року, № 1493/11 від 31.07.2021 року, № 1792/11 від 31.08.2021 року, № 2088/11 від 30.09.2021 року, № 2383/11 від 31.10.2021 року, № 2719/11 від 30.11.2021 року, № 3077/11 від 31.12.2021 року, № 248/11 від 31.01.2022 року, № 531/11 від 28.02.2022 року, № 792/11 від 31.03.2022 року, № 1219/11 від 30.04.2022 року, № 1864/11 від 31.05.2022 року, № 2621/11 від 30.06.2022 року, № 3584/11 від 31.07.2022 року, № 4582/11 від 31.08.2022 року, № 5657/11 від 30.09.2022 року, № 6688/11 від 31.10.2022 року, № 7701/11 від 30.11.2022 року, № 8824/11 від 31.12.2022 року, № 737/11 від 31.01.2023 року, № 1725/11 від 28.02.2023 року, № 3056/11 від 31.03.2023 року, № 4092/11 від 30.04.2023 року, № 5156/11 від 31.05.2023 року, № 6327/11 від 30.06.2023 року.

Вказані акти відповідачем не підписані. При цьому, мотивованої відмови від їх підписання відповідач не надав.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 134/11 від 31.01.2021 року на суму 2708,16 грн., № 378/11 від 28.02.2021 року на суму 2446,08 грн., № 560/11 від 31.03.2021 року на суму 2708,16 грн., № 828/11 від 30.04.2021 року на суму 2620,80 грн., № 977/11 від 31.05.2021 року на суму 2708,16 грн., № 1187/11 від 30.06.2021 року на суму 2620,80 грн., № 1493/11 від 31.07.2021 року на суму 2708,16 грн., № 1792/11 від 31.08.2021 року на суму 2708,16 грн., № 2088/11 від 30.09.2021 року на суму 2620,80 грн., № 2383/11 від 31.10.2021 року на суму 2708,16 грн., № 2719/11 від 30.11.2021 року на суму 2620,80 грн., № 3077/11 від 31.12.2021 року на суму 2708,16 грн., № 248/11 від 31.01.2022 року на суму 3017,66 грн., № 531/11 від 28.02.2022 року на суму 5376,38 грн., № 792/11 від 31.03.2022 року на суму 4410,43 грн., № 1219/11 від 30.04.2022 року на суму 4268,16 грн., № 1864/11 від 31.05.2022 року на суму 4410,43 грн., № 2621/11 від 30.06.2022 року на суму 4268,16 грн., № 3584/11 від 31.07.2022 року на суму 4410,43 грн., № 4582/11 від 31.08.2022 року на суму 4410,43 грн., № 5657/11 від 30.09.2022 року на суму 4268,16 грн., № 6688/11 від 31.10.2022 року на суму 4410,43 грн., № 7701/11 від 30.11.2022 року на суму 4268,16 грн., № 8824/11 від 31.12.2022 року на суму 4410,43 грн., № 737/11 від 31.01.2023 року на суму 5648,45 грн., № 1725/11 від 28.02.2023 року на суму 5101,82 грн., № 3056/11 від 31.03.2023 року на суму 5648,45 грн., № 4092/11 від 30.04.2023 року на суму 5466,24 грн., № 5156/11 від 31.05.2023 року на суму 5648,45 грн., № 6327/11 від 30.06.2023 року на суму 5466,24 грн.

В п. 4.4. договору визначено, що оплата за зберігання вантажу здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно, протягом всього строку зберігання. На момент вивозу останньої партії вантажу відповідач здійснює остаточний розрахунок за зберігання вантажу згідно виставлених позивачем рахунків, по ставкам цього договору.

З огляду на положення пункту 4.4. договору строк оплати послуг зберігання є таким, що настав, матеріали справи зворотного не містять.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 116 795,31 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 116 795,31 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг зберігання, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг зберігання настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 103/1 від 28.12.2011 року у розмірі 116 795,31 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 594,98 грн., 3% річних у розмірі 3963,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 339,67 грн. та штраф у розмірі 3449,67 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 7.3. договору , що за порушення відповідачем строків оплати, вказаних у Договорі, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 банківських днів позивач має право додатково стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 10 594,98 грн.

При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 7% штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов п. 7.3. договору, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 3449,67 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 3963,22 грн.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 19327,30 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 12,37 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 154 130,48 грн., з них: основного боргу - 116 795,31 грн. (сто шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень 31 копійка), пені - 10 594,98 грн. (десять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 98 копійок), 7% штрафу - 3449,67 грн. (три тисячі чотириста сорок дев`ять гривень 67 копійок), 3% річних - 3963,22 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 22 копійки) та інфляційних втрат - 19 327,30 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 30 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2683,78 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (ідентифікаційний код 30694565, адреса: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, офіс 1) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код 01125815, адреса: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 7) грошові кошти: основного боргу - 116 795,31 грн. (сто шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень 31 копійка), пені - 10 594,98 грн. (десять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 98 копійок), 7% штрафу - 3449,67 грн. (три тисячі чотириста сорок дев`ять гривень 67 копійок), 3% річних - 3963,22 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 22 копійки), інфляційних втрат - 19 327,30 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 30 копійок) та судовий збір - 2683,78 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 78 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.11.2023 року.

Суддя О.В. Котков