Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/12405/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/12405/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезмедексперт»

до фізичної особи-підприємця Литвиненка Іллі Володимировича

про стягнення 135 749,70 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дезмедексперт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Литвиненка Іллі Володимировича про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, у розмірі 135 749,70 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 94 521,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 35 298,87 грн та 3% річних у розмірі 5 929,56 грн.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, протягом травня-вересня 2021 року позивачем здійснювалася поставка товару відповідачу на підставі видаткових накладних: №829 від 11.05.2021 на суму 22 604,40 грн, №982 від 01.06.2021 на суму 1 716,00 грн, №984 від 01.06.2021 на суму 142,35 грн, №1001 від 02.06.2021 на суму 2 870,40 грн, №1013 від 02.06.2021 на суму 19 176,30 грн, №1055 від 10.06.2021 на суму 4 391,40 грн, №1085 від 15.06.2021 на суму 2 652,00 грн, №1105 від 17.06.2021 на суму 3 400,80 грн, №1115 від 18.06.2021 на суму 252,72 грн, №1172 від 29.06.2021 на суму 6 973,20 грн, №1199 від 02.07.2021 на суму 1 657,50 грн, №1242 від 07.07.2021 на суму 11 758,50 грн, №1275 від 12.07.2021 на суму 3 724,50 грн, №1302 від 15.07.2021 на суму 1 384,50 грн, №2083 від 16.09.2021 на суму 7 250,10 грн, №2226 від 24.09.2021 на суму 4 566,90 грн.

20.06.2023 позивачем було направлено відповідачу претензію № 15/1 від 15.06.2023, в якій просив протягом 3 календарних днів з дати отримання претензії здійснити оплату отриманого товару протягом 2020-2022 років.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між ним та відповідачем у спрощений спосіб було укладено договір поставки, за яким позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 94 521,27 грн. Відповідач не здійснив оплати за отриманий ним товар, у результаті чого утворилася заборгованість перед позивачем, яку останній просить стягнути.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 180 ГК України передбачено, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні №829 від 11.05.2021 на суму 22 604,40 грн, №982 від 01.06.2021 на суму 1 716,00 грн, №984 від 01.06.2021 на суму 142,35 грн, №1001 від 02.06.2021 на суму 2 870,40 грн, №1013 від 02.06.2021 на суму 19 176,30 грн, №1115 від 18.06.2021 на суму 252,72 грн, №1055 від 10.06.2021 на суму 4 391,40 грн, №1105 від 17.06.2021 на суму 3 400,80 грн, №1172 від 29.06.2021 на суму 6 973,20 грн, №1199 від 02.07.2021 на суму 1 657,50 грн, №1242 від 07.07.2021 на суму 11 758,20 грн, №1275 від 12.07.2021 на суму 3 724,50 грн, №1085 від 15.06.2021 на суму 2 652,00 грн, №1302 від 15.07.2021 на суму 1 384,50 грн, №2083 від 16.09.2021 на суму 7 250,10 грн, №2226 від 24.09.2021 на суму 4 566,90 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів.

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Зазначена позиція також підтверджується вказаними вище приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені вищевказаним Законом, а також підтверджують належне та своєчасне надання позивачем відповідачу послуг за спірним договором.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару на загальну суму 94 521,27 грн.

Доказів належної оплати поставленого товару відповідачем на суму 94 521,27 грн до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 94 521,27 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 35 298,87 грн та 3% річних у розмірі 5 929,56 грн, суд зазначає наступне.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 5 929,56 грн підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично неправильним, оскільки позивач, визначаючи кінцевою датою періоду прострочення 24.07.2023 не включив у розрахунок інфляційних втрат індекс інфляції за липень 2023 року, який має від`ємний рівень дефляції. Визначаючи період прострочення до 24.07.2023 позивач сам собі суперечить здійснюючи нарахування 3% річних до 24.07.2023 включно, та фактично намагається виключити нарахування за липень 2023 року, у якому мало місце дефляція, що свідчить про зменшення розміру інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 34 519,95 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезмедексперт» - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Литвиненка Іллі Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезмедексперт» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, офіс 3/1, код ЄДРПОУ - 43178559) суму основної заборгованості у розмірі 94 521,27 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот двадцять одна) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 519,95 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн 95 коп., 3% річних у розмірі 5 929 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 27 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 59 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна