Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/14755/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/14755/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Під сонцем" (92715, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Маринівка, вул. Жовтнева, 3/А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 305-А)

про стягнення 1 203 860,99 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Під сонцем" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" про стягнення 1 203 860,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № ПН-07/07/01 від 07.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.

Відповідачем 25.10.2023 надано суду відзив, яким заперечено вимоги позову повністю з огляду на їх недоведеність.

Крім того, до відзиву відповідачем додано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та заяву про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності за вимогами про сплату пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 07.07.2021 укладено договір купівлі-продажу № ПН-07/07/01, за умовою пункту 1.1 якого позивач зобов`язався продати відповідачу пшеницю врожаю 2021 року.

Пунктом 2.2 договору № ПН-07/07/01 від 07.07.2021 визначено, що загальна кількість (товару), що поставляється відповідно до цього договору, складається з сум кількості товару, які визначаються специфікаціями на кожну партію товару.

Відповідно до специфікації №1 від 07.07.2023 (у редакції додаткової угоди №1 від 13.07.2021), специфікації №2 від 10.07.2023 та специфікації №3 від 24.01.2022 (у редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) позивач зобов`язався передати пшеницю врожаю 2021 року у кількості 887,18 т.

Позивачем у січні 2021 року було поставлено відповідачу пшеницю у кількості 482,2 т, що підтверджується підписаними сторонами договору видатковими накладними №8 від 25.01.2022, №9 від 26.01.2022, №10 від 27.01.2022 та №11 від 28.01.2022.

Жодна з видаткових накладних не містить зауважень щодо якості, кількості, вартості чи інших недоліків поставленого та прийнятого відповідачем товару.

Судом відхиллено доводи відповідача в частині відсутності у матеріалах справи товарно-транспортних документів на поставлений товар, оскільки пунктами 4 специфікацій №1-№3 передбачено, що товар поставляється партіями на умовах FCA склад продавця у тлумаченні Інкотермс 2010: продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місці передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані.

Крім того, судом відхиллено доводи відповідача в частині ненадання видаткових накладних з огляду на наявність підписів та печаток відповідача на цих документах.

У даному випадку підписані сторонами договору видаткові накладні є належними доказами, що підтверджують факт отримання відповідачем товару та не потребують додаткового доведення транспортними документами.

Пунктами 7 специфікації №1 від 07.07.2023 (у редакції додаткової угоди №1 від 13.07.2021), специфікації №2 від 10.07.2023 та специфікації №3 від 24.01.2022 (у редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) визначено, що відповідач здійснює оплату 86% вартості отриманого товару за фактом відвантаження товару, а решту - протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем передано відповідачу у січні 2022 року пшеницю загальною вартістю 4 130 187,55 грн.

Відповідачем з 26.01.2022 до 31.01.2022 сплачено позивачу загалом 3 551 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими документами. Доказів перерахування відповідачем грошових коштів у більшому розмірі матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на час звернення з даним позовом заборгованість відповідача за отриманий товар склала 579 187,55 грн., що відповідає розміру позовної вимоги про стягнення основного боргу.

За інформацією доданих до позовної заяви копій податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в єдиному реєстрі, остання з них була зареєстрована 10.02.2022.

Відповідно, провести остаточний розрахунок за отриману від позивача пшеницю відповідач був зобов`язаним не пізніше 17.02.2022.

Зазначений обов`язок відповідачем не виконано, прострочення грошового зобов`язання відповідача має обраховуватись з 18.02.2022.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Враховуючи наведене суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 579 187,55 грн. основного боргу.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Позивачем доведено суду належними доказами факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором та наявність у нього встановленого пунктами 5.2 та 5.15 договору № ПН-07/07/01 від 07.07.2021 права на отримання пені та штрафу.

Судом встановлено, що час прострочення виконання відповідача має обчислюватись з 18.02.2022 (п`ять банківських днів з реєстрації податкової накладної), у той час як позивачем відповідні нарахування помилково обчислюються з 10.02.2022 (день реєстрації податкової накладної).

Крім того, при обрахунку розміру пені позивачем не враховано вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно, позивач має право на отримання пені за період часу з 18.02.2022 до 18.08.2022 у розмірі 94 415,50 грн. та штрафу у розмірі 57 918,76 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.09.2023

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У той же час, відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено з 01.07.2023.

Відповідно, з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України судом встановлено відсутність правих підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності.

З урахуванням наведеного судом відмовлено у задоволенні відповідної заяви відповідача та частково задоволено вимоги позову про стягнення пені у розмірі 94 415,50 грн. та штрафу у розмірі 57 918,76 грн.

За приписом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вимога про стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у даному позові не заявлялась.

У той же час, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період часу з 10.02.2022 до 30.08.2023 у розмірі 162 751,56 грн.

Як зазначалось судом раніше, позивачем допущено помилку при обрахуванні терміну початку прострочення боржника, яке має обраховуватись з 18.02.2023. Оскільки у даному випадку прострочення відповідача настало у другій половині місяця лютого 2022 року, інфляційні втрати за цей календарний місяць не можуть бути включені до розрахунку.

Відповідно, суд частково задовольняє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 151 067,48 грн. за період часу з 18.02.2022 до 30.08.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 305-А; ідентифікаційний код 389183490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Під сонцем" (92715, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Маринівка, вул. Жовтнева, 3/А; ідентифікаційний код 39989737) 579 187,55 грн. основного боргу; 94 415,50 грн. пені; 57 918,76 грн. штрафу; 151 067,48 грн. інфляційних втрат та 13 238,83 витрат зі сплати судового збору.

3.В іншому - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк